Рішення

від 13.11.2008 по справі 2/76

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/76

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.08                                                                                           Справа№ 2/76

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С., за участю представника позивача Усенка І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпродуктсервіс”, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондитерська фабрика “Львівські солодощі”, м. Пустомити про стягнення 11724 грн. 00 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрпродуктсервіс”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондитерська фабрика “Львівські солодощі”, м. Пустомити про стягнення 11724 грн. 00 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 30.09.2008р. ухвалив призначити розгляд справи на 16.10.2008р.

Позивач в судове засідання 16.10.2008р. явку представника не забезпечив, повідомлення про дату, час та місце слухання справи, надіслане рекомендованим листом з повідомленням про вручення, повернулося на адресу суду.

Відповідач в судове засідання 16.10.2008р. явку представника не забезпечив, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Ухвалою суду від 16.10.2008р. розгляд справи відкладений на 30.10.2008р.  

Представник позивача в судове засідання 30.10.2008р. з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання 30.10.2008р. явку представника не забезпечив, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Ухвалою суду від 30.10.2008р. розгляд справи відкладений на 13.11.2008р

Представнику роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України та право заявляти відводи.

Представник позивача в судове засідання 13.11.2008р. з'явився, позовні вимоги підтримав. Подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути основний борг в розмірі 450 грн. 00 коп., втрати від інфляції в розмірі 2066 грн. 40 коп., 3% річних в розмірі 251 грн. 41 коп. та судові витрати.

Відповідач в судове засідання 13.11.2008р. явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 30.09.2008р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

20 липня 2007р. та 24 липня 2007р. позивач поставив відповідачу по накладній №1781 від 20.07.2007р. та накладній №1788 від 24.07.2007р. відповідно, на підставі довіреності серії ЯМФ №397379 від 20.07.2007р., товар на загальну суму 8400 грн. 00 коп.

За вихідним №2210/01 від 22 жовтня 2007р. позивач надіслав відповідачу претензію, в якій вимагав оплатити заборгованість. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач дану претензію залишив без розгляду, вартість товару не оплатив, отриманий товар не повернув.

Таким чином у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 8400 грн. 00 коп., яка на дату подання позову не була оплачена.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема  договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до частини 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується ст. 218 ЦК України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорюваних окремих його частин може доводитися, в тому числі, письмовими доказами.   

Відповідно до укладеного договору (усних домовленостей, які досягнуті сторонами), позивач здійснив поставку відповідачу товару, що підтверджується накладними та довіреностю. Таким чином позивач вчинив дії щодо передачі товару та передав такий, а відповідач прийняв товар, підтвердивши прийняття підписом на накладних та передачею довіреності.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Оскільки строк виконання зобов'язання сторонами визначений не був, позивач, в порядку ст. 530 ЦК України, направив відповідачу вимогу (претензію) про сплату боргу, яка залишена останнім  без відповіді  та задоволена частково.

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.  

Стаття 598 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється  виконанням, проведеним  належним чином.  

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.   

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання  боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки одностороння відмова від виконання договору не допускається.

В судовому засіданні представником позивача була подана заява про уточнення позовних вимог, в якій, у зв'язку  з частковою оплатою відповідачем заборгованості в розмірі 7950 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками, просить стягнути основний борг в розмірі 450 грн. За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 7950 грн. 00 коп. основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмету спору відповідно до п. 11 ст. 80 ГПК України.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до вимог цієї статті, позивачем нараховано та заявлено до стягнення  втрати від інфляції за період з серпня 2007р. по червень 2008р. в розмірі 2066 грн. 40 коп. та 3% річних в розмірі 251 грн. 41 коп.

Оскільки у зобов'занні між сторонами не було встановлено строку оплати, то, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, обов'язок щодо оплати для відповідача настав лише через сім днів після отримання вимоги (претензії). Така вимога (претензія), як вбачається з долученого до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення, була отримана відповідачем 27.10.2007р. В зв'язку з цим, право нарахування інфляційних втрат та 3% річних у позивача виникає після спливу семи днів з дня пред'явлення вимоги і які повинні становити з врахуванням цих вимог 1587 грн. 60 коп. інфляційних втрат та 231 грн. 28 коп. 3% річних.  

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 450 грн. 00 коп. основного боргу, 1587 грн. 60 коп. інфляційних втрат та 231 грн. 28 коп. 3% річних. В частині стягнення основного боргу в розмірі 7950 грн. 00 коп. провадження припинити, в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 218, 509, 526, 530, 598, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондитерська фабрика “Львівські солодощі”, м. Пустомити, вулиця Глинська, будинок 56, Львівська область (ідентифікаційний код 32060170) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпродуктсервіс”, м. Львів, вулиця Труша, будинок 9А (ідентифікаційний код 30052791) 450 грн. 00 коп. основного боргу, 1587 грн. 60 коп. інфляційних втрат, 231 грн. 28 коп. 3% річних, 102 грн. 18 коп. державного мита та 102 грн. 84 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 7950 грн. 00 коп. основного боргу провадження припинити.

4.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

          Суддя