Рішення

від 28.10.2008 по справі 16/155-08-4123

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/155-08-4123

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" жовтня 2008 р.Справа  № 16/155-08-4123

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача:   Тотевіч О.М. за дов. №268/0Б-08 від 05.06.2008р.; Травкін О.Г. за дов. від 06.10.2008р.;

Від відповідачів:

-          ДП „Іллічівський морський торговельний порт”: Тренчук П.В. за дов. №57 від 07.10.2008р.;

-          ТОВ „Портовик Сервіс”: Пальонов К.І. за дов. від 01.04.2008р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства „Укртрансконтейнер” до  державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт”, товариства з обмеженою відповідальністю „Портовик Сервіс” про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Укртрансконтейнер” (далі по тексту –ПП „Укртрансконтейнер”) звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” (далі по тексту ДП  „Іллічівський морський торговельний порт”) та товариства з обмеженою відповідальністю „Портовик Сервіс” (далі по тексту –ТОВ „Портовик Сервіс”) про визнання недійсним договору управління нерухомим майном від 27.06.2007р., посвідченого у нотаріальному порядку за реєстровим номером 3796, та застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 208 ГК України. Свої вимоги позивач обґрунтовує невідповідністю договору управління нерухомим майном від 27.06.2007р. вимогам чинного цивільного законодавства України, а саме:  відсутністю у ДП  „Іллічівський морський торговельний порт”  права бути установником управління державним майном, що було предметом  за зазначеним договором, в силу приписів ст. 1032 ЦК України.

23.10.2008р. до господарського суду Одеської області надійшли заява про доповнення позовних вимог, відповідно до якої  позивач просить суд визнати недійсним договір управління нерухомим майном від 27.06.2007р., зобов'язати ТОВ „Портовик Сервіс” повернути ДП „Іллічівський морський торговельний порт” майно, отримане в управління по вказаному договору, а саме: складський майданчик складу № 4: замощення-І, підкранову колію № 1, залізничні колії № 2,3 (площею 22 166 кв.м.), розташоване на землях комунальної власності Іллічівської міської ради Одеської області площею 27 134 кв.м. за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська № 1-А, 21/100 реальної частки складського майданчику складу № 4 площею 6 222 кв.м., який в цілому складається з: замощення-І, підкранової колії № 1, залізничні колії № 2,3, розташованого на землях комунальної власності Іллічівської міської ради Одеської області площею 24 522 кв.м., за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська № 1.

Представниками відповідачів позовні вимоги заперечуються у повному обсязі  з підстав правомірності укладення вказаної угоди.

У судовому засіданні 27.10.2008р. представником ДП  „Іллічівський морський торговельний порт” було надано  клопотання про залучення до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Міністерство транспорту на зв'язку  України, як орган, який здійснює повноваження власника державного майна та до сфери управління якого  належить ДП  „Іллічівський морський торговельний порт”.

З цього приводу, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. І ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Враховуючи, що предметом судового дослідження у даній справі є питання правомірності укладення договору управління нерухомим майном від 27.06.2007р., при цьому, Міністерство транспорту на зв'язку  України не є учасником цього договору, суд доходить висновку, що результати розгляду даної справи ніяким чином не вплинуть на права та охоронювані законом інтереси зазначеної особи. Крім того, як вбачається з наявного у матеріалах справи  рішення господарського суду Одеської області по справі № 15/90-08-2179 за позовом державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” до товариства з обмеженою відповідальністю „Портовик Сервіс” про визнання частково недійсним  і розірваним договору управління нерухомим майном від 27.06.2007 року та зобов'язання виконати певні дії,  Міністерство транспорту та зв'язку України  листом від 18.02.2008 р. за № 1115/16/14-08 зобов'язало державне підприємство „Іллічівський морський торговельний порт” розірвати договір управління нерухомим майном від 27.06.2007 р., висловивши таким чином негативну позицію з приводу спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, у суду відсутні правові  підстави для  задоволення вказаного  клопотання, у зв'язку з чим у його задоволенні було  відмовлено. За таких же підстав суд відхилив аналогічне  клопотання ТОВ „Портовик Сервіс” про залучення до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Міністерство транспорту на зв'язку  України, надане у судовому засіданні 28.10.2008р.  

Крім того, 27.10.2008р. представником ДП  „Іллічівський морський торговельний порт” було також надано суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги на ухвалу  господарського суду Одеської області від 02.10.2008р. про забезпечення позову по даній справі. Свої вимоги ДП  „Іллічівський морський торговельний порт” обґрунтовує  поданням 23.10.2008р.  товариством з обмеженою відповідальністю "Портовик Сервіс" вказаної касаційної скарги та необхідністю направлення даної справи разом із скаргою  до Вищого господарського суду України відповідно до вимог ст. 109 ГПК України, а саме: з дотриманням строку, передбаченого частиною 2 цієї статті.

Дійсно, відповідно до ст. 109 ГПК України місцевий або апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення або постанову, зобов'язаний надіслати скаргу (подання) разом зі справою до Вищого господарського суду України у п'ятиденний строк з дня її надходження. При цьому,  положеннями ст. 50 ГПК України передбачено, що перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Враховуючи викладене, строк, передбачений ч.2 ст. 109 ГПК України спливає лише  28.10.2008р., що не дозволяє суду дійти висновку про наявність обставин, що перешкоджають розгляду справи у судовому засіданні 27.10.2008р. та 28.10.2008р., а відтак і для задоволення клопотання  ДП  „Іллічівський морський торговельний порт” про зупинення провадження у даній справі до розгляду Вищим господарським судом  України касаційної скарги на ухвалу  господарського суду Одеської області від 02.10.2008р. про забезпечення позову по даній справі. За таких же підстав суд відхилив аналогічне  клопотання ТОВ „Портовик Сервіс” про зупинення провадження у даній справі, надане у судовому засіданні 28.10.2008р.  

Крім того, 27.10.2008р. до канцелярії господарського суду Одеської області надійшло клопотання від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Портовик Сервіс" про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням директора товариства у щорічній відпустці та хворобою юрисконсульта. Вказане клопотання було підписано заступником директора ТОВ „Портовик Сервіс” з кадрів та побуту –Слободниченко О.О., при цьому, жодних доказів щодо наявності у вказаної особи повноважень на підписання наведеного клопотання та звернення з ним до суду надано не було. Крім того, хвороба представника юридичної особи не позбавляє  останньої можливості участі у розгляді даної справи шляхом уповноваження іншого представника через надання йому довіреності. Враховуючи викладене, суд вважає за правомірне відхилити зазначене клопотання.

28.10.2008р. представником ТОВ „Портовик Сервіс” теж було заявлено клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з перебуванням директора товариства у відпустці. Судом дане клопотання було відхилено з огляду на те, що наведені обставини не перешкоджають участі у судовому засіданні представника  ТОВ „Портовик Сервіс”.

28.10.2008р. до канцелярії господарського суду Одеської області надійшло клопотання ТОВ  "Портовик Сервіс" про призначення справи  № 16 / 155 –08 –4123 до  колегіального розгляду.

Відповідно до ст. 13 Закону України „Про судоустрій ” від  07.02.2002 року N 3018-III справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, колегією суддів або суддею і народними засідателями, а у випадках, визначених процесуальним законом, - також судом присяжних.  Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд. Розгляд справ в апеляційному, касаційному порядку, а також в інших випадках, передбачених законом, здійснюється судом колегіально у складі не менше трьох професійних суддів відповідно до закону. Перегляд справ у зв'язку з винятковими обставинами здійснюється Верховним Судом України у складі, встановленому процесуальним законом.

Положеннями ч. 1 ст. 4-6 ГПК України передбачено, що справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.  Приписи ч. 1 ст. 4-6 ГПК України щодо призначення колегіального розгляду можуть бути застосовані судом відносно справ, які підпадають під категорію складних.

За переконанням суду, справи про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочину, не відносяться  до категорії складних справ, а відтак не потребують обов'язкового колегіального розгляду. З огляду на викладене, у суду відсутні правові  підстави для задоволення  клопотання ТОВ  "Портовик Сервіс" про  призначення даної справи  до колегіального розгляду.

28.10.2008р. представник ТОВ „Портовик Сервіс” звернувся до суду з клопотанням  про надання дозволу телерадіокомпанії „Телемедіапорт” здійснювати в залі судового засідання фото- і кінозйомки, теле -, відіо- та звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури. З цього приводу, суд звертає увагу заявника, що спір про визнання недійсним договору управління нерухомими майном стосується прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, а не певних фізичних осіб, та не належить до категорії складних та резонансних, які потребують обов'язкове висвітлювання серед громадськості. Більш того, під час розгляду даної справи здійснюється повне фіксування судового процесу технічними засобами, при цьому, його учасники та інші особи, присутні у судовому засіданні, не позбавлені права  робити письмові нотатки. Враховуючи викладене, суд відмовив у задоволенні клопотання ТОВ „Портовик Сервіс” про надання дозволу телерадіокомпанії „Телемедіапорт” здійснювати в залі судового засідання фото- і кінозйомки, теле -, відіо- та звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури.

Крім того, представником ТОВ „Портовик Сервіс” було надано суду клопотання про витребування у позивача оригіналу звіту  про справедливу (ринкову) вартість цілісного майнового комплексу 1-го терміналу  ДП „ІМТП”, підготовленого ТОВ „ЕОС” станом на 01.07.2007р. Зазначене клопотання заявник обґрунтовує недотриманням при оформленні копії вказаного документи вимог ДСТУ 4163-2003 щодо засвідчення копії документа. Враховуючи, що предметом дослідження у  даній справі є з'ясування питання щодо правомірності укладення договору управління нерухомим майном від 27.06.2007р., а не договору №435-0 про спільну діяльність в Іллічівському морському торговельному порту (договір простого товариства), на виконання умов якого був складений вказаний звіт, у суду відсутні правові підстави для задоволення вказаного клопотання. Слід також зазначити, що звіт  про справедливу (ринкову) вартість цілісного майнового комплексу 1-го терміналу  ДП „ІМТП”, підготовлений ТОВ „ЕОС” станом на 01.07.2007р., вже був предметом судового дослідження  при розгляді справи  № 15 / 83 –08 –2002 за позовом ПП „Укртрансконтейнер” до ДП „Іллічівський морський торговельний порт” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –товариства з обмеженою відповідальністю „Метекс” про спонукання виконати зобов'язання за договором.

28.10.2008р. до канцелярії господарського суду Одеської області надійшло клопотання Первинної профспілкової організації Іллічівського морського торговельного порту профспілки робітників морського транспорту України  про допущення вказаної організації у дану справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання, оскільки предметом даного спору є оскарження  договору управління нерухомим майном від 27.06.2007р.,  учасником якого заявник не являється, а відтак результати розгляду даної справи ніяким чином не вплинуть на права та охоронювані законом інтереси зазначеної особи.

У судовому засіданні 28.10.2008р. представниками відповідачів було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для надання часу підготувати письмові пояснення стосовно заявлених позовних вимог. Судом зазначено клопотання було відхилено як безпідставне з огляду на чисельні судові рішення, предметом розгляду яких були правовідносини, які пов'язані з предметом спору по даній справі та суб'єктний склад учасників даних процесів.

Крім того, у судовому засіданні 28.10.2008р. представником  ТОВ „Портовик  Сервіс” було заявлено клопотання про припинення провадження у даній справі, з підстав виконання судового рішення по справі № 15 / 83 –08 –2002 за позовом ПП „Укртрансконтейнер” до ДП „Іллічівський морський торговельний порт” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – товариства з обмеженою відповідальністю „Метекс” про спонукання виконати зобов'язання за договором, в частині передачі майна ПП „Укртрансконтейнер”. Дане клопотання судом було відхилено як необґрунтоване з огляду на предмет спору по даній справі, який ніяким чином не пов'язаний з дослідженням питання щодо передачі майна на виконання іншого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне.

22.06.2005 року між ДП „Іллічівський морський торговельний порт” та ПП „Укртрансконтейнер” було укладено договір №435-0 про спільну діяльність в Іллічівському морському торговельному порту (договір простого товариства), відповідно до якого сторони зобов'язались об'єднати свої внески та без утворення юридичної особи, спільно діяти з метою отримання прибутку шляхом виконання комплексу заходів, спрямованих на організацію,  забезпечення та розвиток вантажної та матеріально-технічної бази контейнерного терміналу Іллічівського морського торговельного порту з послідовним збільшенням проектної потужності та розширенням площ Контейнерного терміналу, обробки контейнерних вантажопотоків в порту з використанням виробничого обладнання і інших об'єктів терміналу, - створення усіх необхідних умов для збереження існуючих та залучення додаткових контейнерних вантажопотоків, а також для обробки вказаних вантажопотоків у відповідності до міжнародних стандартів з дотриманням встановлених норм охорони праці, екологічних, санітарних та інших нормативів.

Як вбачається з листа ДО „Укрморпорт” від 02.06.2005 р. № 1/06-3-3887, листа Державного департаменту морського й річкового транспорту від 09.06.2005 р. № 5/8-922, витягу із протоколу засідання Головної постійно діючої Комісії Міністерства транспорту та зв'язку України від 17.06.2005 р. № 10, листа Державного департаменту морського й річкового транспорту від 21.06.2005 р. № 1/8-980, листа ДО „Укрморпорт” від 22.06.2005р. № 1-711, договір №435-0 про спільну діяльність в Іллічівському морському торговельному порту був  попередньо погоджений з Державним об'єднанням „Укрморпорт”, до складу якого входить ДП „Іллічівський морський торговельний порт”, а також Міністерством транспорту та зв'язку України в особі Державного департаменту морського й річкового транспорту й Головною постійно діючою Комісією Міністерства транспорту та зв'язку України по організації й контролю за договірною роботою на транспорті.

Крім того, дійсність договору № 435-О, дотримання встановленого порядку його відомчого узгодження, а також фактичне виконання ПП „Укртрансконтейнер” прийнятих на себе зобов'язань за договором було встановлено рішенням господарського суду Одеської області від 22.12.2005 р. по справі 15-23/312-05-9553 за позовом заступника прокурора Одеської області, заявленого в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України до ПП „Укртрансконтейнер” та ДП „Іллічівський морський торговельний порт” за участю третіх  осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Незалежної профспілки працівників Іллічівського морського торговельного порту, Первинної профспілкової організації Іллічівського морського торговельного порту Профспілки робітників морського транспорту України та третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Первинної профспілкової організації Приватного підприємства „Укртрансконтейнер”  про визнання недійсним договору   №435-0 від 22.06.2005 р. про спільну діяльність, укладеного між ДП „Іллічівський морський торговельний порт” та ПП „Укртрансконтейнер”, та зобов'язання сторін за договором повернути все, що вони одержали на виконання цього договору, яким у задоволенні позову було відмовлено.

Вказане судове рішення було залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.02.2006р. та постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2006р.

Крім того, правомірність укладення вказаної угоди було встановлено і рішенням господарського суду Одеської області від 04.04.2007 р. по справі 22/55-07-1262 за позовом Міністерства транспорту та зв'язку України до ДП “Іллічівський морський торговельний порт”, ПП “Укртрансконтейнер”, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Фонду державного майна України та Державного казначейства України, про визнання недійсним договору № 435-0 про спільну діяльність в Іллічівському морському торговельному порту від 22.06.2005 року, укладеного між відповідачами, та застосування наслідків недійсності даного договору і зобов'язання його сторін здійснити двосторонню реституцію внесків до спільної діяльності. Зазначене  судове рішення також було залишено без змін  постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2007р. та постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2007 р.

Відповідно до підпункту 5.12.1.1. пункту 5.12.1 договору № 435-О, ДП “Іллічівський морський торговельний порт” було прийнято на себе зобов'язання до 01.01.2008 р. внести в спільну діяльність додатковий вклад у вигляді гідротехнічних споруд –причалів №№ 1 і 2, усього наявного й необхідного технологічного обладнання, а також площадок під обладнання площ зберігання контейнерів.

Вказане зобов'язання порту конкретизоване додатковою угодою від 10.04.2006 р. до договору № 435-0 про спільну діяльність в Іллічівському морському торговельному порту від 22.06.2005 року, розділом VI якої встановлений обов'язок порту не пізніше 30.09.2006р. забезпечити у встановленому порядку одержання звіту про незалежну експертну оцінку додаткового вкладу, що підлягає внесенню, у вигляді гідротехнічних споруд - причалів 1 і 2, усього наявного й необхідного технологічного обладнання й інших об'єктів інфраструктури, а також тилових площадок під обладнання площ зберігання контейнерів.

З огляду на невиконання ДП “Іллічівський морський торговельний порт” зобов'язань з передачі обумовленого умовами п.  5.12.1.1. договору № 435-О додаткового вкладу ПП „Укртрансконтейнер” звернувся  до господарського суду Одеської області за  захистом своїх порушених прав. Рішенням господарського суду Одеської області від 10.06.2008р.  за результатами розгляду справи № 15 / 83 –08 –2002 за позовом ПП „Укртрансконтейнер” до ДП „Іллічівський морський торговельний порт” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –товариства з обмеженою відповідальністю „Метекс” про спонукання виконати зобов'язання за договором, позовні вимоги ПП „Укртрансконтейнер” були задоволені повністю та відповідача зобов'язано виконати свої зобов'язання за договором № 435-0 про спільну діяльність в Іллічівському морському торговельному порту (Договір простого товариства) від 22.06.2005 р. в натурі, а саме: передати ПП „Укртрансконтейнер” згідно акту прийому-передачі додатковий вклад у спільну діяльність у вигляді гідротехнічних споруд - причалів №№ 1  і 2, усього наявного й необхідного технологічного обладнання й інших об'єктів інфраструктури, а також тилових площадок під обладнання площ зберігання контейнерів, у складі і по оцінці, які передбачені виконаним ТОВ „ЕОС” звітом  про  оцінку справедливої (ринкової) вартості цілісного майнового комплексу 1-го терміналу ДП „Іллічівський морський торговельний порт”.

Як вбачається зі звіту  про  оцінку справедливої (ринкової) вартості цілісного майнового комплексу 1-го терміналу ДП „Іллічівський морський торговельний порт”, до складу додаткового вкладу увійшли, зокрема, склади відкритого зберігання причалів  1 і 2 (інв.№№  13297, 16218, 15664, 16217), мощення –1, підкранова колія № 1, залізничні колії  №№2, 3, який порт мав внести у спільну діяльність за договором № 435-О, укладеним з позивачем.

Однак, 27.06.2007р. між ДП  „Іллічівський морський торговельний порт” (Установник управління) та ТОВ „Портовик Сервіс” (Управитель) було укладено договір управління нерухомим майном, відповідно до умов п. 1 якого Установником управління  було передано Управителю в управління державне майно, яке визначене у п. 1.2 цього договору  та закріплене за Установником   управління на праві господарського відання, а Управитель зобов'язується за плату здійснювати від свого імені  управління цим майном  в інтересах Установника управління, який є Вигодонабувачем  за цим договором.

Відповідно до ст. 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

У відповідності до п. 1.2 вказаної угоди та акту приймання-передачі майна від 06.07.2007р., складеного між відповідачами  на виконання умов оспорюваної угоди, до складу майна, що ДП  „Іллічівський морський торговельний порт” було передано в управління, увійшло нерухоме майно, зокрема, склади відкритого зберігання причалів  1 і 2 (інв. №№  13297, 16218, 15664, 16217), мощення –1, підкранова колія № 1, залізничні колії  №№ 2, 3, яке, в свою чергу, повинно було бути переданим позивачу за договором №435-0 про спільну діяльність в Іллічівському морському торговельному порту (договір простого товариства) від 22.06.2005р.

При цьому, слід зазначити, що матеріалами справи спростовуються  твердження представника ДП  „Іллічівський морський торговельний порт” про нетотожність майна, яке повинно бути передано позивачу за договором про спільну діяльність та майна, яке є предметом договору управління нерухомим майном від 27.06.2007р. з огляду на наявність у матеріалах справи акту приймання-передачі від 06.07.2007р., укладеного між ДП „Іллічівський морський торговельний порт” та ТОВ „Портовик Сервіс” з визначенням інвентарних номерів даних об'єктів, які співпадають з інвентарними номерами, зазначеними в   звіті  про  оцінку справедливої (ринкової) вартості цілісного майнового комплексу 1-го терміналу ДП „Іллічівський морський торговельний порт”. З огляду на викладене, судом було відхилено клопотання представників відповідачів про витребування облікових карток основних засобів у ДП  „Іллічівський морський торговельний порт”.

Як вбачається з матеріалів справи, майно, яке є предметом управління за договором  від 27.06.2007р., належить до державної власності та закріплене за ДП  „Іллічівський морський торговельний порт” на праві господарського відання.

Посилаючись на порушення шляхом укладення договору управління нерухомим майном від 27.06.2007р. прав позивача, а також відсутність у ДП  „Іллічівський морський торговельний порт” права бути установником управління державним майном відповідно до  приписів ст. 1032 ЦК України, якими передбачено, що установником управління є власник майна, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про визнання недійсним договору управління нерухомим майном від 27.06.2007р., укладеного між ДП  „Іллічівський морський торговельний порт” та ТОВ „Портовик Сервіс”  та застосування наслідків недійсності правочину.

При цьому, відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на наступному.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд (п. 1 Роз'яснення ВАСУ від 12.03.1999р. №02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними) повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону: додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому, відповідність чи  невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися  господарським  судом стосовно законодавства, яке діяло  на  момент  укладення  спірної угоди. У  разі  коли після укладення  угоди  набрав  чинності  акт законодавства, норми якого інакше  регулюють  договірні  відносини, ніж ті, що діяли в момент укладення  угоди, сторони вправі керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо останній не має зворотної сили (п. 10 Роз'яснення ВАСУ від 12.03.1999р. №02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними).

У відповідності до ч.1 ст. 1032 ЦК України  установником управління є власник майна.

Враховуючи наведені законодавчі приписи,  суд вважає за необхідне визначитися, передусім, з особою, яка, виходячи з наведених приписів, може бути установником управління за договором управління державного майна.

Згідно зі ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є  майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Статтею 1 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” від 21.09.2006 року N 185-V визначено, що управління об'єктами державної власності –це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах,  визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст. 4 цього Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління);  органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Крім того, у відповідності до ч. 2, 3  ст. 73 Господарського кодексу України в редакції Закону України  від 16.01.2003р. № 436-IV орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Відповідно до п.п. 12  п. 4 Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006р. № 789, Міністерство транспорту та зв'язку України здійснює відповідно до законодавства функції з  управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від  28 вересня 2004 р. № 684-р „Про затвердження переліку підприємств, установ та організацій, що передаються до сфери управління Мінтрансзв'язку” ДП  „Іллічівський морський торговельний порт” належить  до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України.

Слід зазначити, що майно, що було передано ДП  „Іллічівський морський торговельний порт” в управління ТОВ „Портовик Сервіс”, належить ДП  „Іллічівський морський торговельний порт” на праві господарського відання.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне звернутися до відповідних положень законодавства, якими надано визначення терміну „право господарського відання”. Так, відповідно до ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.  Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

В свою чергу, відповідно до ч.1  ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Виходячи з приписів ст. 136 ГК України та ст. 317 ЦК України, поняття „право власності” та „право господарського відання” не є тотожними за своїм змістом, останнє  обмежено, зокрема, здійсненням контролю власником за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган.

В свою чергу, знов звертаючись до положень до ч.1 ст. 1032 ЦК України,  установником управління є власник майна.

Всі вищенаведені приписи діючого законодавства дозволяють дійти висновку, що з метою реалізації покладених законом завдань щодо збереження та ефективного використання державного майна, за договорами управління державним майном установником управління може бути виключно Міністерство транспорту та зв'язку України.

Наведені міркування суду підтверджуються і позицією Вищого господарського суду України з цього приводу, що знайшла своє відображення і у судовій практиці, зокрема,  у постанові від 23.11.2006р. по справі N 246/12-06 за позовом Дніпровського транспортного прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації  та Фонду державного майна України  до Державного міжнародного аеропорту "Бориспіль" до товариства з обмеженою відповідальністю "Юридично-комерційне агентство” про визнання договору управління майном недійсним та повернення державного майна; а також постанові від 24.11.2005р. по справі  N 19/24 господарського суду міста Києва за позовом НАК „Нафтогаз України” до Дочірньої компанії „Укргазвидобування” НАК „Нафтогаз України”, товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „ПІК” про визнання недійсними договорів.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що згода  Міністерства транспорту та зв'язку України на укладення договору управління нерухомим майном від 27.06.2007р., про що міститься посилання у преамбулі оспорюваного договору, не має принципового значення  з огляду на положення ч.10 ст. 22 ГК України, якими органам управління, які здійснюють організаційно-господарські повноваження стосовно суб'єктів господарювання державного сектора економіки, забороняється делегувати іншим суб'єктам повноваження щодо розпорядження державною власністю і повноваження щодо управління діяльністю суб'єктів господарювання, за винятком делегування названих повноважень відповідно до закону органам місцевого самоврядування та інших випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

За таких же обставин судом не приймаються до уваги посилання представника ДП  „Іллічівський морський торговельний порт” на рішення господарського суду Одеської області від 09.06.2008р. по справі № 15/ 90 –08 – 2179 за позовом ДП „Іллічівський морський торговельний порт” до ТОВ „Портовик Сервіс” про визнання частково недійсним та розірваним договору управління нерухомим майном. Крім того, наведене рішення не має преюдиціального значення для вирішення даного спору з огляду на суб'єктний склад учасників даного процесу та правовий аналіз діючого законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні даного спору, а також судову практику, яка приводиться по тексту рішення вище.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

В свою чергу, згідно із  ч. 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу. Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За переконанням суду, умовою для визнання угоди недійсною може бути встановлення судом відсутності повноважень особи на укладення угоди від імені другої особи.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 207 ГК України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

Враховуючи, що договір управління нерухомим майном від 27.06.2007р.,  всупереч положенням ст. 1032 ЦК України був укладений ДП  „Іллічівський морський торговельний порт” за відсутністю повноважень власника державного майна, а також зважаючи, на те що умови вказаної угоди порушують права позивача на отримання у спільну діяльність складів відкритого зберігання причалів  1 і 2 (інв. №№  13297, 16218, 15664, 16217), мощення –1, підкранової колії № 1, залізничні колії  №№ 2, 3, які повинні були бути переданими позивачу за договором №435-0 про спільну діяльність в Іллічівському морському торговельному порту (договір простого товариства) від 22.06.2005р.,  суд доходить висновку про  наявність правових підстав для задоволення позову ПП „Укртрансконтейнер” та визнання недійсним договору управління нерухомим майном від 27.06.2007р.

Таким чином, суд, керуючись ч.1 та 2 ст. 203,  ч. 1 ст. 215 ЦК України,  визнає  договір управління нерухомим майном від 27.06.2007р., укладений між ДП  „Іллічівський морський торговельний порт” та ТОВ „Портовик Сервіс” недійсним.

При цьому, відповідно до ч.3 ст. 207 ГК України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Таким чином, хоч за загальним правилом угода, яка  визнана недійсною, вважається недійсною з моменту укладення, однак, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, угода визнається недійсною і припиняється на майбутнє. Згідно з частинами першою та другою п. 3.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/111 від 12.03.1999 року „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладання. Винятком з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними. У такому випадку одночасно з визнанням угоди недійсною господарський суд повинен зазначити у рішенні, що вона припиняється лише на майбутнє.

Відповідно до ч.1 ст. 1029 ЦК України  за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). При цьому, відповідно до ч. 1ст. 1037 ЦК України управитель управляє майном відповідно до умов договору.

За змістом статті 4 договору управління нерухомим майном від 27.06.2007р. управитель зобов'язаний забезпечити контейнерний вантажопотік у розмірі  8000 ТЕU в місяць, для чого ТОВ „Портовик Сервіс”  було надано  в управління державне майно.

Правова природа договору управління майном передбачає  здійснення юридичних та фактичних дій, насамперед,  щодо використання та розпорядження майном від свого імені, за рахунок та в інтересах установників управління майном, у межах, визначених умовами договору управління майном.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що договір управління майном  належить до категорії договорів, за яким відновити сторони в первинне положення практично неможливо, оскільки факт використання майна - річ безповоротна, тобто повернути користування майном в натурі неможливо, отже у такій ситуації припинення угоди, визнаної судом недійсною, відбувається на майбутній час.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що договір управління нерухомим майном від 27.06.2007р. слід визнати  недійсним на майбутнє.

Враховуючи, що позивачем у даній справі висуваються також вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, суд вважає за необхідне зупинитися на наступному.

В п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. N 3  "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" зазначено про обов'язок суду застосовувати реституцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. Частиною 2 вказаної статті ГК України передбачено, що у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

За переконанням суду, дія  частини  1 ст. 208 ГК України  поширюється на угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на використанння всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування, використання майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на шкоду правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу (зазначена позиція суду знайшла своє відображення у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року N 3 з наступними змінами "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними").

В матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про наявність у діях сторін умислу на завдання шкоди державі чи існування такої шкоди внаслідок вчиненої сторонами угоди.

Враховуючи викладене, у суду відсутні правові підстави для застосування ч. 1 ст. 208 ГК України.

Розглянувши позовні вимоги щодо зобов'язання  ТОВ „Портовик Сервіс” повернути ДП „Іллічівський морський торговельний порт” отримане за оспорюваним договором майно, суд зазначає наступне.

Як зазначалося по тексту рішення вище, припинення дії договору управління нерухомим майном від 27.06.2007р. можливо лише на майбутній час і двостороння реституція за таким договором не проводиться. Однак, передане в управління  майно, яке перебуває у фактичному користуванні ТОВ „Портовик Сервіс” на підставі спірного договору, підлягає поверненню ДП  „Іллічівський морський торговельний порт” на підставі висновків суду про необхідність визнання договору недійсним. Враховуючи юридичну природу договорів управління майном у разі визнання угоди недійсною у Управителя припиняється право користування цим майном.

Правова позиція суду з цього питання підтверджуються судовою практикою Вищого господарського суду України  та Верховного Суду України, що знайшла своє відображення у постанові Вищого господарського суду України  від 09.06.2004р. по справі N 26/646 за позовом ЗАТ "Бігарсо-Фарм" до ВАТ "Аграрний комерційний банк" про визнання договорів недійсними, постанові Вищого господарського суду України   від 16.10.2007р.   у справі N 1/611-4/112 за позовом РВ ФДМ України по Львівській області до  ДП "Управління торгівлі Західного оперативного командування" Міністерства оборони України"; ДП "Софт Сервіс Львів" ЗАТ "Софт Сервіс холдінг" про визнання недійсним договору оренди від 04.01.2000 N 49, виселення відповідача із займаних нежилих приміщень та стягнення 329006,69 грн.; постанові Вищого господарського суду України від 29.06.2006р. по справі N 21/18-01/17 за позовом Державного підприємства "Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" до ТОВ "Укр-пром-сервіс" про визнання недійсним договору та звільнення земельної ділянки і приміщення; постанові Верховного Суду України від 13.04.2004р. по справі №7/85/4/68-81 за позовом державного комерційного підприємства торгівлі "М"  до приватної фірми "Я" та Відділу по управлінню майном комунальної власності та післяприватизаційної підтримки підприємств Ковельської міської ради, за участі третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Регіонального відділення Фонду державного майна України у Волинській області про визнання недійсним договору оренди N * від 2 січня 2002 р. та виселення.

Підсумовуючи наведене, суд вважає за правомірне позовні вимоги ПП „Укртрансконтейнер” до ДП  „Іллічівський морський торговельний порт” та ТОВ „Портовик Сервіс” задовольнити, у зв'язку з чим, договір управління нерухомим майном від 27.06.2007р., укладений між відповідачами у даній справі, визнати недійсним на майбутнє та  застосувати  наслідки недійсності правочину шляхом зобов'язання  ТОВ „Портовик Сервіс” повернути майно отримане в управління за вказаним договором.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід розподілити між  відповідачами по справі згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 136, 207, 208 ГК України, ст.ст. 203, 215, 317, 326, 1029, 1032 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 44, 49,  82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним на майбутнє договір управління нерухомим майном  від 27.06.2007р., укладений між державним підприємством „Іллічівський морський торговельний порт” та товариством з обмеженою відповідальністю „Портовик Сервіс”.

3.          Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю „Портовик Сервіс” /68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 5-р, код ЄДРПОУ 34830856 / повернути державному підприємству „Іллічівський морський торговельний порт” /68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672/ майно, отримане в управління по договору управління нерухомим майном  від 27.06.2007р., укладеним між державним підприємством „Іллічівський морський торговельний порт” та товариством з обмеженою відповідальністю „Портовик Сервіс”, а саме: складський майданчик складу № 4: замощення-І, підкранову колію № 1, залізничні колії № 2,3 (площею 22 166 кв.м.), розташованого на землях комунальної власності Іллічівської міської ради Одеської області площею 27 134 кв.м. за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська № 1-А, 21/100 реальної частки складського майданчику складу № 4 площею 6 222 кв.м., який в цілому складається з: замощення-І, підкранової колії № 1, залізничні колії № 2,3, розташованого на землях комунальної власності Іллічівської міської ради Одеської області площею 24 522 кв.м., за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська № 1.

4.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Портовик Сервіс” /68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 5-р, код ЄДРПОУ 34830856 / на користь  приватного підприємства „Укртрансконтейнер” /68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 10 код ЄДРПОУ 33140204/ держмито в сумі 42,5 грн. /сорок дві грн. 50 коп. / та 59 грн. / п'ятдесят дев'ять грн.00 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

5.          Стягнути з державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” /68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672/ на користь  приватного підприємства „Укртрансконтейнер” /68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 10 код ЄДРПОУ 33140204/ держмито в сумі 42,5 грн. /сорок дві грн. 50 коп. / та 59 грн. / п'ятдесят дев'ять грн.00 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

6.          Заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 02.10.2008р. -  скасувати.

     Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

     Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                       Желєзна С.П.