Постанова

від 10.11.2008 по справі 18/004-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

18/004-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 10 листопада 2008 р.                                                                                    № 18/004-08  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П.

розглянула

касаційну скаргу виробничого підприємства "Будсервіс"

(далі –Підприємство)

на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду

від04.06.08

у справі№ 18/004-08

господарського судуКиївської області

за позовомПідприємства

дозакритого акціонерного товариства "Хоуммейкерс-99" (далі –Товариство),

комунального підприємства Київської обласної ради "Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації" (далі –БТІ),

треті особи:виконавчий комітет Білоцерківської міської ради

(далі –Виконком),

управління житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради (далі –Управління),

провизнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування реєстрації власності

В засіданнях взяли участь представники:

- позивача:Овчаренко Д.К. (керівник; довідка з ЄДРПОУ № 138556 від 05.09.08)- у судовому засіданні 06.11.08, 10.11.08;Кравчук О.В. (за дов. № 2 від 04.03.08)- у судовому засіданні 06.11.08, 10.11.08;Біцюк В.С. (за дов. № 3 від 05.08.08)- у судовому засіданні 06.11.08, 10.11.08;

- відповідачів:Товариства:Угринчук Г.Р. (за дов. б/н від 07.04.08)- у судовому засіданні 06.11.08, 10.11.08;

БТІ:не з‘явились;

- третіх осіб:Виконкому:не з'явились;

Управління:не з'явились;

- за участю:Прокуратури:Савицька О.В. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України; посвідчення № 231 від 20.07.05)- у судовому засіданні 10.11.08;

Посольства Королівства Нідерланди в Україні:Тарасенко-Гресько В.В. (старший асистент з економічних питань Посольства)- у судовому засіданні 10.11.08 /в якості слухача/.

Ухвалою 20.10.08 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Муравйова О.В.,

Ходаківської І.П. касаційна скарга Підприємства № 244-1 від 13.06.08 була прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 06.11.08, без початку перегляду справи по суті.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до

Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 06.11.08 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У судове засідання 06.11.08 представники БТІ, Виконкому та Управління не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 06.11.08 повідомлень щодо неможливості участі у такому судовому засіданні до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи, за участі представників Підприємства та Товариства.

У зв'язку з виходом судді Данилової Т.Б. з відпустки розпорядженням від 05.11.08 заступника Голови Вищого господарського суду України для розгляду даної справи, призначеної до перегляду на 06.11.08, створено колегію суддів у складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

Про вказані обставини представників сторін було повідомлено на початку судового засідання 06.11.08.

На початку судового засідання 06.11.08 заяв та клопотань, в тому числі відводів складу суду, від учасників судового процесу не надходило, у зв'язку з чим було розпочато розгляд справи по суті, та представниками сторін було надано пояснення по суті заявлених касаційних вимог та заперечень на них.

Однак, після завершення судових дебатів представником Підприємства було усно заявлено відвід суддям Першикову Є.В., Ходаківській І.П. у даній справі та надано відповідну письмову заяву б/н від 06.11.08.

Враховуючи вказану обставину, у судовому засіданні 06.11.08 було оголошено усну перерву до 14 год. 00 хв., проте пізніше було оголошено повторну перерву до 10.11.08 до 10 год. 00 хв., про що присутніх представників сторін було повідомлено під підпис. Разом з тим, інших учасників судового процесу про перерву у судовому засіданні було повідомлено відповідними телеграмами суду.

Ухвалою від 07.11.08 заступника Голови Вищого господарського суду України заявлений Підприємством відвід суддям Першикову Є.В.,

Ходаківській І.П. у даній справі відхилено. Повний текст зазначеної ухвали оголошено у судовому засіданні 10.11.08.

Оскільки розгляд справи по суті було завершено у судовому засіданні 06.11.08, з урахуванням вимог ч.ч. 4, 5 ст. 20 та ч. 1 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10.11.08 у присутності представників сторін оголошується повний текст постанови Вищого господарського суду України у даній справі.

Рішенням від 28.02.08 господарського суду Київської області (суддя Кошик А.Ю.) позовні вимоги задоволено повністю.

За Підприємством визнано право власності на нежитлову будівлю площею 5 905,7 м2, що знаходиться у м.Біла Церква по вул.Гоголя № 19.

Скасовано реєстрацію права власності Товариства на нежитлову будівлю площею 5 905,7 м2, що знаходиться у м.Біла Церква по вул.Гоголя № 19, разом із свідоцтвом про право власності на таку нежитлову будівлю від 10.03.00, що видане Управлінням.

Нежитлову будівлю площею 5 905,7 м2, яка знаходиться у м.Біла Церква по вул.Гоголя № 19 витребувано із чужого незаконного володіння Товариства шляхом виселення Товариства з нежитлової будівлі загальною площею

5 905,7 м2, яка розташована в м.Біла Церква по вул.Гоголя, 19, та вселення Підприємства.

З Товариства на користь Підприємства стягнуто 255,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказане рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оформлення Товариством права власності на приміщення відбулось з порушенням законодавства, оскільки на час передачі спірного майна до статутного фонду Товариства, право власності на таке майно належало Підприємству згідно угоди від 27.07.99, а тому у ВАТ "Білоцерківмеблі" (попереднього власника спірного майна) не було правових підстав повторно розпоряджатися нежитловою будівлею, в тому числі передавати її до статутного фонду Товариства.

Постановою від 04.06.08 Київського міжобласного апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Зеленіної Н.І., суддів –Андрейцевої Г.М., Жук Г.А.) апеляційну скаргу Товариства задоволено.

Рішення від 28.02.08 господарського суду Київської області скасовано та прийнято нове рішення.

Підприємству у задоволенні позовних вимог повністю відмовлено.

З Підприємства на користь Товариства стягнуто 125,50 грн. державного мита за розгляд справи у апеляційному порядку.

При винесенні постанови апеляційний суд врахував, що матеріалами справи підтверджено прийняття спостережною радою ВАТ "Білоцерківмеблі" рішення від 19.07.99 про надання згоду на підписання установчого договору Товариства та передачу в якості вкладу до його статутного фонду спірного нерухомого майна. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції зазначив про недоведеність Підприємством обставин набуття ним права власності на спірну нежитлову будівлю раніше, ніж Товариством.

Ухвалою від 17.09.08 Київського міжобласного апеляційного господарського суду заяву Підприємства про перегляд постанови від 04.06.08 Київського міжобласного апеляційного господарського суду за нововиявленими обставинами залишено без задоволення, а вказану постанову –без змін.

Не погодившись з постановою апеляційного суду, Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 04.06.08 Київського міжобласного апеляційного господарського суду скасувати, а рішення від 28.02.08 господарського суду Київської області залишити в силі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при прийнятті спірного судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 267, 335 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 47, 76, 128, 137, 153 Цивільного кодексу УРСР (1963 року), ст.ст. 4, 43, 45, 21, 32, 33, 35, 36, 43, 64, 101, 104 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник посилається на те, що станом на 11.03.08 генеральний директор Товариства Мусієнко І.С. не мала повноважень на підписання апеляційної скарги у даній справі, оскільки була позбавлена такої компетенції судовими рішеннями у справі № 40/453-07 господарського суду Харківської області.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Товариство щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Підприємства залишити без задоволення, а оскаржену постанову –без змін.

Від БТІ надійшла заява в якій ставиться питання про перегляд даної справи судом касаційної інстанції без участі його представника та на розсуд суду.

На момент розгляду справи по суті у судовому засіданні 06.11.08 письмові відзиви на касаційну скаргу від Виконкому та Управління не надійшли, разом з тим згідно ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що після закінчення розгляду справи, 06.11.08 о 14:00 годині до Вищого господарського суду України було здано нарочно (конверт відсутній) клопотання Виконкому № 1-7-4397 від 06.11.08, в якому ставиться питання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю присутності у засіданні його представника через участь у іншій справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що оскільки вказане клопотання було подано до суду та, відповідно, надійшло до колегії суддів Вищого господарського суду України після закінчення розгляду справи, то не може бути прийнято до уваги. При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що оскільки про дату та час розгляду справи учасників судового процесу було повідомлено ухвалою суду від 20.10.08 (фактично направлена учасникам судового процесу 22.10.08), то у Виконкому було достатньо часу (понад 2 тижні) для того, щоб визначитись з особою, яка представлятиме його інтереси у судовому засіданні у даній справі або завчасно повідомити суд про неможливість явки його представника та клопотати про перенесення розгляду справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що дії Виконкому щодо подання нарочно о 14:00 годині заяви про відкладення розгляду справи, призначеної на цей же день на 11 год. 50 хв. можуть розцінюватись як такі, що визначені ст. 13 Цивільного кодексу України як "зловживання правом". Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що ч.ч. 3, 6 вказаного правового положення встановлено недопустимість дій особи щодо зловживання правом, та наділено суд повноваженнями щодо зобов'язання такої особи припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Окрім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне вказати, що 03.11.08 о 12 год. 50 хв. до Вищого господарського суду України надійшла заява Підприємства б/н від 03.11.08 про ознайомлення з матеріалами справи. Відмітка головуючого колегії суддів щодо надання такої можливості була вчинена того ж дня о 15 год. 45 хв. Проте, станом на день розгляду справи у судовому засіданні 06.11.08 представники Підприємства у встановленому порядку до відповідної служби суду для ознайомлення з матеріалами справи не звертались, хоча обмежені у такому праві не були, а отже, маючи достатньо часу для здійснення відповідних дій, розпорядились своїм правом на власний розсуд.

Безпосередньо під час оголошення повного тексту постанови Вищого господарського суду України у даній справі представником Підприємства було надано ряд заяв та клопотань у справі, візуальний огляд яких свідчить про відсутність їх реєстрації у встановленому порядку через канцелярію суду на момент їх надання колегії суддів. Враховуючи зазначене, а також те, що розгляд справи по суті було закінчено у судовому засіданні 06.11.08 колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку про неможливість прийняття до уваги вказаних заяв та клопотань, заявлених фактично поза межами касаційного провадження.

Окрім того, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що у судовому засіданні 10.11.08 при оголошенні повного тексту постанови Вищого господарського суду України у даній справі був присутній представник Посольства Королівства Нідерланди в Україні, клопотання про участь якого було задоволено з урахуванням принципу гласності судового процесу, встановленого ст. 9 Закону України "Про судоустрій України", ч. 2 якої проголошує, що розгляд справ у судах відбувається відкрито.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судами на підставі матеріалів справи, рішенням спостережної ради ВАТ "Білоцерківмеблі", про яке зазначено у виписці з протоколу № 2 спостережної ради ВАТ "Білоцерківмеблі" від 19.07.99, було надано згоду на підписання установчого договору Товариства та передачу в якості внеску до його статутного фонду спірного нерухомого майна (цеху деревометалевих меблів площею 6 091,8 м2 по вул.Гоголя, 19 у м.Біла Церква Київської області) з визначенням його договірної вартості у 100 000,00 грн. при залишковій вартості 385 000,00 грн. Також, встановлено, що вказаним рішенням спостережної ради було підтверджено повноваження директора Пащенко Л.В. на підписання установчого договору Товариства та передачу зазначеного нерухомого майна до статутного фонду Товариства.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно протоколу установчих зборів акціонерів Товариства від 05.08.99 було затверджено статут Товариства та визначено, що ВАТ "Білоцерківмеблі" оплачує свої акції нерухомими майном: спірною нежитловою будівлею, що належила ВАТ "Білоцерківмеблі" на праві колективної власності. При цьому, судами встановлено, що установчий договір Товариства 25.08.99 було зареєстровано Виконкомом за № 258.

Судами встановлено, що згідно ст. 6 установчого договору про створення та діяльність Товариства акціонер Товариства –ВАТ "Білоцерківмеблі", оплачує належні йому 10 акцій шляхом внесення нерухомого майна у вигляді нежитлової будівлі загальною площею 6 091,8 м2, що розташована в м.Біла Церква по вул.Гоголя, 19 та належить ВАТ "Білоцерківмеблі" на праві колективної власності, про що на підставі рішення № 182 Білоцерківської міської ради народних депутатів від 15.07.99 було видане свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю від 19.07.99, що зареєстроване в БТІ за № 456. Водночас, встановлено, що вартість нежитлової будівлі за домовленістю акціонерів дорівнює 100 000,00 грн., що становить 10% статутного фонду Товариства.

Також, судами встановлено, що факт підтвердження передачі від

ВАТ "Білоцерківмеблі" спірної нежитлової будівлі Товариству підтверджено актом № 1 прийому-передачі основних засобів від 12.10.99.

Крім того, встановлено, що рішення Виконкому № 68 від 29.02.00 Товариству 10.03.00 видано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю літ. "А" площею 5 905,7 м2, розташовану у м.Біла Церква, вул.Гоголя, 19.

Розглядаючи справу апеляційний суд взяв до уваги відсутність будь-яких документів які б спростовували чи встановлювали недійсність зазначених документів.

Також, переглядаючи справу апеляційний суд врахував, що рішенням від 04.07.01 арбітражного суду Київської області у справі № 157/11-2001, залишеним без змін постановою від 18.04.02 Київського апеляційного господарського суду, встановлено правомірність формування статутного фонду Товариства засновником (ВАТ "Білоцерківмеблі") шляхом майнового внеску ВАТ "Білоцерківмеблі" до статутного фонду Товариства нерухомого майна –нежитлової будівлі по вул.Гоголя, 19 у м.Біла Церква Київської області. Разом з тим, апеляційним судом було враховано, що зазначені рішення у справі

№ 157/11-2001 є чинними, та доказів їх скасування на момент перегляду справи апеляційним судом не існувало.

Як свідчать матеріали справи, Підприємством до суду апеляційної інстанції було надано висновок експерту № 258 від 02.06.08, здійснений в межах порушеної кримінальної справи, яким встановлено невідповідність підпису секретаря спостережної ради на виписці з протоколу № 2 від 19.07.99.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що апеляційним судом з урахуванням вимог ст.ст. 42, 43 було надано правову оцінку вказаному висновку експерта та докладно викладено мотиви його відхилення. При цьому, слід зазначити, що зазначений висновок в розумінні ст.ст. 41, 42 Господарського процесуального кодексу України не є висновком судового експерта здійсненим у межах даної господарської справи, а отже оцінювався судом за загальним правилом, встановлених процесуальним законом для оцінки доказів у справі.

Так, апеляційний суд зазначив про те, що невідповідність підпису на виписці з протоколу № 2 від 19.07.99 не доводить ту обставину, що спостережною радою ВАТ "Білоцерківмеблі" взагалі не приймалось рішення від 19.07.99 про згоду на підписання установчого договору Товариства та передачу ВАТ "Білоцерківмеблі" до статутного фонду Товариства у якості вкладу спірного нерухомого майна з визначеною договірною вартістю, як не доводить і ту обставину, що не складався власне протокол № 2 від 19.07.99.

При цьому, суд апеляційної інстанцій вказав, що оскільки вирок суду у кримінальній справі, в межах якої було проведено вказану судово-почеркознавчу експертизу, відсутній, то документи, що фігурують у такій кримінальній справі не можуть бути враховані господарським судом у даній справі як преюдиційні.

Разом з тим, апеляційним судом враховано, що матеріалами справи підтверджено факт винесення рішення від 10.06.98 арбітражним судом Київської області у справі № 125/3-98, яким з ВАТ "Білоцерківмеблі" на користь Підприємства стягнуто 78 237,23 грн. шкоди та 3 911,00 грн. арбітражних витрат (всього 82 148,23 грн.).

Також, встановлено, що у зв'язку з неможливістю виконання даного рішення, ухвалою 18.09.98 арбітражного суду Київської області було змінено порядок та спосіб виконання зазначеного рішення шляхом звернення стягнення на майно ВАТ "Білоцерківмеблі" на суму, визначену до стягнення. Водночас, встановлено, що на виконання такої ухвали 23.09.98 судом видано наказ, який не пред'являвся до примусового виконання, оскільки, за твердженням Підприємства, було виконано боржником (ВАТ "Білоцерківмеблі") добровільно.

Так, попередніми судовими інстанціями встановлено, що на підтвердження своїх позовних вимог Підприємством надано виписку від 11.11.98 № 269 з протоколу № 1 засідання спостережної ради

ВАТ "Білоцерківмеблі" від 28.09.98, згідно якої вирішено питання щодо добровільного виконання рішення у справі № 125/3-98 арбітражного суду Київської області від 10.06.98, ухвали від 18.09.98 та наказу від 23.09.98 арбітражного суду Київської області, та погоджено укладення

ВАТ "Білоцерківмеблі" в особі представника Мороза І.Р. угоди про передачу Підприємству нежитлової будівлі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 27.07.99 між ВАТ "Білоцерківмеблі" (Боржником) та Підприємством (Кредитором) була укладена угода про добровільне виконання вказаних судових рішень арбітражного суду, зокрема, згідно п. 1.1 такої угоди сторони визначили, що на добровільне виконання судових рішень у справі № 125/3-98 Боржник передав, а Кредитор прийняв нежитлову будівлю, загальною площею 6 091,8 м2, розташовану в м.Білла Церква по вул.Гоголя, 19, що належала Боржникові на праві власності згідно свідоцтва про право власності від 10.07.99.

Також, місцевим та апеляційним судами встановлено, що відповідно до п. 1.2 вказаної угоди сторони визначили, що орієнтовна вартість спірного приміщення співрозмірна сумі, що підлягає до стягнення згідно рішення у справі № 125/3-98, а тому рішення у такі справі вважається виконаним.

Натомість, будь-яких доказів реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомості в установленому законом порядку Підприємством до попередніх судових інстанцій надано не було.

На підставі викладеного апеляційний суд прийшов до висновку про те, що Підприємством не доведено обставин набуття ним права власності на спірну нежитлову будівлю раніше, ніж Товариством.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 153 Цивільного кодексу УРСР 1963 року (що був чинним на момент спірних правовідносин) договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

За загальним правилом при укладенні договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет договору. При цьому, законодавчо визначено, що право передачі майна у розпорядження іншої особи належить виключно власникові.

Таким чином, є правомірним висновок апеляційного суду про те, що Підприємство не набуло права власності на спірне майно в момент підписання угоди від 27.07.99 про добровільне виконання рішення суду від 10.06.98, оскільки, як свідчать матеріали справи, сторонами такого договору фактично не було належним чином визначено одну з істотних умов –предмет договору, з урахуванням того, що на момент укладення зазначеної угоди власник майна вже ним розпорядився, а тому не мав правових підстав на повторне розпорядження тим самим майном, що стало предметом договору від 27.07.99 та прийнятого раніше рішення спостережної ради ВАТ "Білоцерківмеблі" від 19.07.99

Щодо посилань Підприємства та суду першої інстанції на трьохсторонній договір оренди спірного приміщення та використання земельної ділянки на якій воно розташоване, укладений 20.09.99 між ВАТ "Білоцерківмеблі", Товариством та Підприємством на строк до 10.07.07, то на підставі наданих сторонами доказів у справі апеляційний суд прийшов до висновку про те, що від імені Товариства колишнім генеральним директором Августінусом Й.М. Ван Енгеленом (гр. Королівства Нідерландів) такий договір не підписувався і печаткою Товариства ним не завірявся, а наявні у наданій Підприємством до суду копії цього договору підпис директора Товариства Августінус Й.М.

Ван Евгелен та печатка Товариства не є достовірними.

З урахуванням наведеного вказаний трьохсторонній договір оренди не може бути врахований судом як належний доказ у даній справі.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на наступне.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що Підприємству стало відомо про оформлення Товариством права власності на спірну будівлю лише після порушення провадження у справі господарського суду Київської області № 597/10-06 про зобов'язання передачі у власність Товариства земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно.

Переглядаючи справу апеляційний суд врахував, що свідоцтво про право власності Товариства на спірну нежитлову будівлю було видане від 10.03.00, а запис в "Поэтажном плане строения лит. А2 по ул.Гоголя, 19, город Белая Церковь", загальною площею 5 905,7 м2, що міститься у справі БТІ "Цех Мебельной фабрики по ул.Гоголя-19 в г.Б.Церковь", зареєстрованому у державному реєстрі прав на нерухоме майно за № 14367450, який скріплений печаткою БТІ та підписом про те, що 186,2 м2 "відійшло" Підприємству було вчинено 14.04.00, тобто після видачі Товариству свідоцтва про право власності на спірну не житлову будівлю, державної реєстрації установчого договору і статуту Товариства, та підписання протоколу № 2 спостережної ради

ВАТ "Білоцерківмеблі".

При цьому, апеляційний суд врахував, що приміщення площею 186,2 м2, яке відійшло згідно вказаних документів Підприємству у 2000 році, є частиною спірної будівлі, у зв‘язку з чим суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що Підприємству обґрунтовано могло бути відомо про те, що право власності на спірне майно станом на 14.04.00 зареєстровано за Товариством, всупереч чому Підприємство, вважаючи себе власником спірної будівлі в цілому, з 2000 року у визначений термін не скористалось правом на подання позову про визнання за ним права власності на таку будівлю.

З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов до висновку про те, що строк позовної давності, встановлений ст. 71 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, для звернення Підприємства з позовом у даній справі сплинув у квітні 2003 року, а причини такого пропуску не є поважними.

Стосовно посилань скаржника на те, що станом на 11.03.08 генеральний директор Товариства Мусієнко І.С. не мала повноважень на підписання апеляційної скарги у даній справі, оскільки була позбавлена такої компетенції судовими рішеннями у справі № 40/453-07 господарського суду Харківської області, то такі твердження Підприємства не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як вбачається зі змісту оскарженої постанови, апеляційним судом було надано вичерпний правовий аналіз таким доводам та наведено підстави неможливості їх врахування судом.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за можливе зазначити, що судові рішення у справі № 40/453-07 господарського суду Харківської області, на які посилається Підприємство як на підставу доводів про відсутність повноважень у особи, яка підписала апеляційну скаргу у даній справі, були скасовані відповідними постановами Вищого господарського суду України від 08.05.08 та 16.10.08, що на даний час є чинними.

Щодо доводів скаржника про те, що на момент підписання апеляційної скарги судові рішення у справі № 40/453-07 були чинними, а рішення Вищого господарського суду України вступають в силу лише з моменту винесенні та не мають зворотної дії, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне.

Під час розгляду справи апеляційним судом діяла ухвала від 20.04.08 Вищого господарського суду України, якою було зупинено виконання рішення від 08.01.08 господарського суду Харківської області у справі № 40/453-07, а отже у суду апеляційної інстанції не було правових підстав для вчинення дій щодо завершення апеляційного перегляду даної справи без винесення рішення по суті спору з посиланням на ту обставину, що апеляційна скарга у справі подана не уповноваженою особою.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в даному випадку слід керуватися порядком, визначеним ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України, та застосувати аналогію закону. Так з урахуванням положень ч. 1 ст. 236 вказаного Кодексу, якими визначено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, вбачається, що судове рішення, визнане в установленому законом процесуальному порядку помилковим є таким з моменту винесення, а отже його невиконання не може мати наслідком застосування визначеної законом відповідальності.

Отже, з урахуванням наведених правових положень колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені

Підприємством в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що Підприємство в касаційній скарзі стверджує факти порушення апеляційним судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Оголошення повного тексту даної постанови Вищого господарського суду України здійснено 10.06.08 з 10 год. 05 хв. до 10 год. 25 хв. в присутності зазначених представників.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу виробничого підприємства "Будсервіс" № 244-1 від 13.06.08 залишити без задоволення.

Постанову від 04.06.08 Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі № 18/004-08 господарського суду Київської області залишити без змін.

Головуючий Є.Першиков

судді:Т.Данилова

І.Ходаківська