Рішення

від 18.07.2008 по справі 15/197-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.07.08

          Справа № 15/197-08.

за позовом Приватного

підприємства “Деметра” в особі філії Приватного підприємства “Деметра”, м. Суми

до відповідача Фізичної

особи - підприємця ОСОБА_1,  м. Суми

про стягнення 5039 грн.

22 коп.

       СУДДЯ                    Резниченко О.Ю.

 За участю представників сторін:

Від позивача: Черниш

М.Ю., довіреність б/н від 23.06.2008р.

Від відповідача:  ОСОБА_1., паспорт - серія НОМЕР_1, виданий

Зарічним ВМ СМВ УМВС України в Сумській області 12.06.2002р., ОСОБА_2. -

адвокат

    В судовому засіданні 03.07.2008р.

оголошувалась перерва до 14.07.2008р. о 12 год. 45 хв., в судовому засіданні

14.07.2008р. оголошувалась перерва до 18.07.2008р. о 11 год. 00 хв.

           Суть спору: Позивач просить стягнути

з відповідача 5039 грн. 22 коп. заборгованості по договору поставки б/н  від 01.02.2007р., а саме 3955 грн. 60 коп.

основного боргу, 23 грн. 73  коп. пені,

48 грн. 77 коп. -30% річних, 791 грн. 12 коп. штрафу.

Відповідач 17.06.2008р.

подав письмовий відзив на позов, в якому основний борг визнає частково в

розмірі 856 грн. 40 коп., пояснює, що у квітні та травні 2008 року ним також

позивачу сплачувалася заборгованість, а з нарахованих позивачем штрафних

санкцій ним визнається тільки пеня у розмірі 23 грн. 73 коп., в інший частині

позовні вимоги заперечується. Відповідач зазначає, що положення договору

поставки від 01.02.2007р. щодо застосування до відповідача штрафних санкцій, не

можуть застосовуватися при вирішенні спору у зв'язку з тим, що у видаткових

накладних позивача, за якими передавався товар, підставою передачі товару

зазначено договір №б/н від 20.04.2006р. та договір №119 від 28.01.2008р. Тобто,

з наданих позивачем накладних не вбачається, що товар поставлявся саме на

підставі договору поставки від 01.02.2007р. Також, в судовому засіданні

17.06.2008р. відповідач усно зазначив, що факт отримання товару ним не

заперечується.

Позивач в судове

засідання 03.08.2008р. подав уточнення позовних вимог, в якому в зв'язку з тим,

що після відкриття провадження у справі відповідачем частково сплачено суму

боргу у розмірі 1500 грн. 00 коп., позивач просить суд стягнути з відповідача  2455 грн. 60 коп. основного боргу по договору

поставки б/н  від 01.02.2007р., 23 грн.

73  коп. пені, 48 грн. 77 коп. - 30%

річних, 791 грн. 12 коп. штрафу. Уточнення позовних вимог відповідає вимогам

ст. 22 ГПК України та прийнято судом до розгляду.

В судовому засіданні

03.07.2008р. відповідач усно пояснив, що повністю розрахувався з позивачем

02.07.2008р., оскільки ним було перераховано позивачу залишок заборгованості в

розмірі 856 грн. 40 коп., тому станом на 03.07.2008р. заборгованість

відповідача перед позивачем відсутня.

В судове засідання

14.07.2008р. позивачем також було подано уточнення позовних вимог, оскільки

відповідачем ще частково погашався борг, 

в якому він просить стягнути з відповідача 1599 грн. 20 коп., 23 грн. 73

коп. пені та 48 грн. 77 коп. - 30% річних, 791 грн. 12 коп. штрафу. Відповідно

до ст. 22 ГПК України уточнення позовних вимог прийнято судом до розгляду.

В дане судове засідання

позивач подав для долучення до матеріалів справи копії видаткових накладних,

які оглянуті судом та долучені до справи.

Відповідач подав

пояснення по справі, в якому зазначив, що 16.07.2008р. між позивачем та

відповідачем була проведена звірка взаєморозрахунків за період за 2006-2008

роки, розбіжності по взаєморозрахунках виникли в 2006р. Крім цього, відповідач

усно в судовому засіданні зазначив, що заборгованість перед позивачем ним

погашена повністю, а видаткова накладна №1Д41104 від 28.04.2006р. у нього  є в інший редакції на суму 1050 грн. 16 коп.

і заборгованість за отриманий товар по ній був погашений відповідачем повністю,

тому уточнену суму основного боргу у розмірі 1599 грн. 19 коп. відповідач

категорично не визнає.

        Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, оцінивши надані

докази, суд встановив:

01.02.2007р. між

позивачем та відповідачем був укладений договір 

поставки, за умовами п. 1.1. якого позивач зобов'язується здійснювати

поставку продукції відповідачу, а відповідач приймає та зобов'язується приймати

поставлену продукцію.

Відповідно до п. 3.1 договору

ціна товару  складається  із вартості 

всього переданого по даному договору товару  на протязі дії даного договору. Вартість

розраховується сумарно  виходячи з сум

вказаних в накладних.

Повна оплата переданого

по видатковій накладній товару проводиться покупцем (відповідачем) не пізніше 7

(семи) календарних днів з моменту отримання товару (п.3.2 договору).

 По видатковій накладній у січні - лютому

2008р.  позивач поставив відповідачу за

договором продукцію, за яку відповідач в повному обсязі не розрахувався,

залишок боргу перед позивачем на момент звернення позивача до суду склав  3955 грн. 60 коп.

Відповідно до п. 1 ст.

193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники

господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним

чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті

конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних

умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526

Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і

відповідно до умов договору.

Відповідач в судових

засіданнях пояснював, що на момент звернення позивача до суду, він визнавав

заборгованість перед позивачем за поставлену йому продукцію (факт поставки він

не заперечує) у розмірі 2353 грн. 40 коп., але станом на 17.06.2008р. ним було

погашено вказаний борг у розмірі 1500 грн. 00 коп. (вже після порушення

провадження у справі), а саме: платіжним дорученням №22 від 29.04.2008р. на

суму 500 грн., платіжним дорученням №29 на суму 500 грн., платіжним дорученням

№29 від 12.05.2008р. на суму 500 грн.

Крім цього, відповідач

зазначає, що станом на 03.07.2008р. він повністю розрахувався з позивачем,

оскільки 02.07.2008р. платіжним дорученням №10 ним було перераховано позивачу

856 грн. 40 коп., тобто, на думку відповідача, по основному боргу з позивачем

він розрахувався в повному обсязі.

Позивач підтверджує, що

згідно вищезазначених платіжних доручень позивачем борг частково в сумі 2353

грн. 40 коп. було погашено, тому позивачем подавалося в судове засідання

03.08.2008р. уточнення позовних вимог, в якому в зв'язку з тим, що після

відкриття провадження у справі відповідачем частково сплачено суму боргу у

розмірі 1500 грн. 00 коп., позивач просив суд стягнути з відповідача  2455 грн. 60 коп. основного боргу по договору

поставки б/н  від 01.02.2007р., 23 грн.

73  коп. пені, 48 грн. 77 коп. - 30%

річних, 791 грн. 12 коп. штрафу. Дане уточнення позовних вимог відповідно до

ст. 22 ГПК України було прийнято судом до розгляду.

А потім, в судове

засідання 14.07.2008р. позивачем також було подано уточнення позовних вимог,

оскільки відповідачем ще частково погашався борг, в якому він просив суд

стягнути з відповідача 1599 грн. 20 коп., 23 грн. 73 коп. пені та 48 грн. 77

коп. - 30% річних, 791 грн. 12 коп. штрафу. Відповідно до ст. 22 ГПК України

уточнення позовних вимог прийнято судом до розгляду.

Позивачем пояснено, що

борг відповідача у розмірі 1599 грн. 20 коп. виник за поставку продукцію по

видатковій накладній №1Д41104 від 28.04.2006р. (загальна сума товару переданого

по накладній складає 2 649 грн. 35 коп.) до договору поставки б/н від

20.04.2008р.

Позивачем в підтвердження

того, що між позивачем та відповідачем існували договірні відносини, крім

договору поставки б/н  від 01.02.2007р.,

були подані для долучення до матеріалів справи копії договорів поставки б/н від

20.04.2006р., №119 від 28.01.2008р.

Відповідачем в судовому

засіданні пояснювалося, що видаткова накладна №1Д41104 від 28.04.2006р. у

нього  є в інший редакції на суму 1050

грн. 16 коп. і заборгованість за отриманий товар по ній був погашений

відповідачем повністю, тому уточнену суму основного боргу у розмірі 1599 грн.

19 коп. відповідач категорично не визнає.

Суд вважає, що позовні

вимоги в частині стягнення 1599 грн. 19 коп. основного боргу не обґрунтовані та

не підлягають задоволенню з огляду на наступне:

        Відповідно до ст. 712 Цивільного

кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює

підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк

(строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій

діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або

іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити

за нього певну грошову суму.

        Частиною 2 ст. 689 Цивільного кодексу

України встановлено, що покупець зобов'язаний вичинити дії, які відповідно до

вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання

та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного

законодавства.

         Відповідно до п.п. 1, 2 Інструкції про

порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання

цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 99 від

16.05.1996 року, інструкція поширюється на підприємства, установи та

організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та

представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності. Сировина,

матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент,

товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також

нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям

або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів, при цьому

довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на

даному підприємстві, в свою чергу, довіреність особам, що не працюють на даному

підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо

підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих саме

цінностей і такої ж кількості з цього підприємства.

           Абзац 3 п. 13 вказаної Інструкції

встановлює, що при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей

підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності,

якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера

підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності,

повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально

відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних

документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

          З матеріалів справи вбачається, що

одержувач цінностей (відповідач) не повідомив постачальника (позивача) про

зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати

цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій

підпис про одержання цінностей.

         Тобто, за вказаних умов, позивач

взагалі не повинен був передавати товар, відповідно до накладної №1Д41104 від

28.04.2006р., оскільки, по-перше, відповідачем не виконано умов вказаної

Інструкції для укладення договору поставки, та, по-друге, у накладній міститься

лише підпис, немає зазначення, що за особа прийняла товар і вказана особа не

мала відповідних повноважень на отримання товару. 

   Таким чином, позивачем не доведено факту

отримання відповідачем товару по вказані накладній на суму 1599 грн. 99 коп.,

тому уточнені позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються

судом необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем

заявлені вимоги по стягненню пені у розмірі 

23 грн. 73 коп. Відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання

зобов'язання у вигляді стягнення пені передбачена п. 5.7 договору  поставки 

б/н  від 01.02.2007р., за яким за

прострочення оплати товару відповідач 

має сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової

ставки НБУ, діючої на момент невиконання зобов'язань по оплаті, від суми

несплаченого товару за кожний день прострочення.            

Оскільки, права позивача

щодо стягнення з відповідача пені в сумі 23 грн. 73 коп., передбачені умовами

договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог

Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових

зобов'язань”, а відповідач  розрахувався

з позивачем за товар переданий по вказаному договору тільки після порушення

провадження у справі і вимоги позивача щодо стягнення пені визнає, тому позовні

вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню на

підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

         Також, за несвоєчасне виконання

грошових зобов'язань по договору поставки 

позивач просить стягнути з відповідача 48 грн. 77 коп. - 30% річних

(пункт 5.7 договору).

Статтею 625 Цивільного

кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового

зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3%

річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено

договором або законом.

Враховуючи вищевикладене

позовні вимоги стосовно стягнення 48 грн. 77 коп. 30% річних за порушення терміну

виконання грошових зобов'язань є обґрунтованими та підлягають задоволенню на

підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Крім цього, позивачем

заявлена вимога по стягненню з відповідача 791 грн. 12 коп.  штрафу (п. 5.7 договору), у розмірі 20% від

загальної вартості неоплаченого своєчасно товару.

Частина 1 статті 549 ЦК

України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше

майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником

зобов'язання.

   В обґрунтування вимог по стягненню неустойки

(штрафу) позивач посилається на ст. 549 Цивільного Кодексу України, частиною 2

якої встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми

невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Тому, штраф як вид

неустойка за правилами ЦК України не може застосовуватися до грошових

зобов'язань.

    Також, суд вважає занеобхідне зазначити, що

за прострочку виконання зобов'язання до відповідача застосовано інший вид

забезпечення виконання зобов'язання - стягнення пені. Тому позовні вимоги в

частині 791 грн. 12 коп. штрафу 

задоволенню не підлягають.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК

України витрати по сплаті державного мита та 

на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені

позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного,

керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу

України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Фізичної особи -

підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2 ) на користь Приватного підприємства

«Деметра» в особі філії Приватного підприємства «Деметра» (м. Суми, провул. 1-й

Заводський, 2, код 26440104) 23 грн. 73 

коп. пені, 48 грн. 77 коп. - 30% річних, 102 грн. 00 коп. витрат по

держмиту, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

3.          В інший частині - в позові відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням

законної сили.

СУДДЯ                                                               

                                   О.Ю.Резниченко

В судовому засіданні

оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення

підписано 21.07.08 р.