Постанова

від 29.07.2008 по справі б-24/164-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 29 липня 2008 р.                                                                                   

№

Б-24/164-07 

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого суддів

Панової

І.Ю., Заріцької А.О. (доповідач у справі), Хандуріна М.І.

розглянувши

касаційну скаргу

 державної податкової інспекції у Київському

районі м. Харкова

на  ухвалу  та

постанову господарського суду Харківської області від 21 січня 2008 року

Харківського апеляційного господарського суду від 13 травня 2008 року

у

справі

№ Б-24/164-07

господарського

суду

Харківської

області

за

заявою

товариства

з обмеженою відповідальністю "Елон"

до  

товариства

з обмеженою відповідальністю "Завод хромових шкір"

про

визнання

банкрутом

ліквідатор

ОСОБА_1

за участю представників:

ДПІ

у Київському районі м. Харкова Малахової Ю.А.,

ТОВ

"Елон" Баранова Є.Г.,

ВСТАНОВИВ:  

Ухвалою

господарського суду Харківської області від 5 вересня              2007 року товариства з обмеженою

відповідальністю "Завод хромових шкір" (далі -ТОВ "Завод

хромових шкір "Більшовик") визнано банкрутом, ліквідатором призначено

арбітражного керуючого ОСОБА_1

Ухвалою

від 21 січня 2008 року затверджено звіт ліквідатора, ТОВ "Завод хромових

шкір" ліквідовано.

Постановою

Харківського апеляційного господарського суду від              13 травня 2008 року ДПТ у

Київському районі м. Харкова відмовлено у задоволенні апеляційної скарги,

ухвалу суду першої інстанції від 21 січня 2008 року залишено без змін.

Не

погоджуючись з ухвалою господарського суду Харківської області від 21 січня

2008 року та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13

травня 2008 року ДПІ у Київському районі                      м. Харкова подала касаційну скаргу, в

які просить їх скасувати, провадження              у справі припинити.

В

обґрунтування касаційної скарги посилається на порушення судами норм

матеріального і а процесуального права.

Перевіривши

матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши застосування

судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому

задоволенню  з наступних підстав.

Як

вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Харківської

області від 5 вересня 2007 року було зобов'язано ліквідатора в п'ятиденний

строк опублікувати відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття

ліквідаційної процедури в офіційних друкованих органах.

Оголошення

про визнання ТОВ "Завод хромових шкір "Більшовик" банкрутом було

здійснено в газеті "Голос України" від 28 листопада 2007 року № 219.

В

обґрунтування касаційної скарги заявник вказує, що судом не було належним чином

враховано приписи ст. 52 Закону щодо відсутності боржника  за його місцезнаходженням.

З

матеріалів справи вбачається, що у даній справі судом першої інстанції порушено

провадження та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі

ст. 52 Закону, якою передбачено особливості банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно

до ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні

органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі

ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно

із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а

також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької

діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього

боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до

боржника та строку виконання зобов'язань.

Відповідно

до ч. 2 ст. 52 3акону господарський суд у двотижневий строк з дня винесення

ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього   боржника  

виносить   постанову   про  

визнання   відсутнього боржника

банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Відтак,

у разі наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 52 Закону, суд визнає боржника

банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру, тобто продовжує рух справи про

банкрутство, а за їх відсутності - припиняє провадження у справі на підставі

ст. 80 ГПК України.

Таким

чином, законодавство про банкрутство пов'язує можливість відкриття провадження

у справі про банкрутство в порядку ст. 52 Закону з доведенням обставин

відсутності боржника за місцезнаходженням або за наявності інших ознак, що

свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже,

у контексті вказаної норми при розгляді даної справи за

правилами

ст. 52 Закону, ініціюючий кредитор мав довести факт відсутності керівних

органів юридичної особи за її місцезнаходженням.         

Як

встановлено судом першої інстанції, свою заяву про порушення  справи про банкрутство за ст. 52 Закону

ініціюючий кредитор обґрунтував, зокрема, відсутністю боржника та його керівних

органів за його місцезнаходженням, в підтвердження чого послався на акт

державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ленінського району

(далі -ВДВС) від 16 серпня 2007 року (т. 1 а.с. 18).

В

касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Харкова вказує, що ініціюючим

кредитором на виконання приписів вказаної норми не було надано суду належних

доказів у підтвердження відсутності боржника за місцезнаходженням, а саме

довідки з Єдиного державного реєстру із записом про це.

Як

вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних

осіб підприємців, взятого до уваги судом першої інстанції при винесенні

постанови про визнання боржника банкрутом, як доказ його відсутності за

місцезнаходженням, станом на 17 серпня 2007 року статус відомостей про TOB

"Завод хромових шкір "Більшовик" не підтверджено (т. І а.с. 10).

Згідно

із ч. 8 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та

фізичних осіб - підприємців" якщо до Єдиного державного реєстру не внесено

запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі

неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну

особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі

одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби

повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її

місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує

десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки

про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання

повідомлення від органу державної податкової служби, направити

рекомендованим листом юридичній  

особі   повідомлення   про  

необхідність   подання   державному реєстратору реєстраційної картки

про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У

разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою

відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою  або 

неподання юридичною 

особою  протягом  місяця 

з  дати направлення їй

відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про

юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного

реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або

запис про відсутність       підтвердження

відомостей про юридичну особу.

Отже,

лише факт внесення таких відомостей до реєстру може слугувати доказом

відсутності боржника. В наявній у справі довідці Єдиного державного реєстру

немає вказаного запису.

Як

вбачається з матеріалів справи ініціюючим кредитором не було надано суду

доказів в підтвердження відсутності боржника за його місцезнаходженням, а

вказаний акт та згаданий витяг з Єдиного державного реєстру не є належними

доказами в підтвердження зазначеного.

В

обґрунтування касаційної скарги ДПІ у Київському районі                      м. Харкова посилається

також на те, що ліквідатором в порушення вимог               ст. 25 Закону України "Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на

вимогу ДПІ не було надано документів для проведення перевірки банкрута, а лише

зазначено в листі від 29 листопада 2007 року про неможливість проведення

перевірки у зв'язку з відсутністю у ліквідатора документів банкрута.

Судом

апеляційної інстанції встановлено, що документи боржника включно до 2007 року

були здані в архів, тому їх надання на перевірку не вбачається можливим, з чим

ДПІ у Київському районі м. Харкова не погодилася.

Відповідно

до ст. 34 Закону ліквідатор забезпечує належне оформлення, упорядкування та

зберігання всіх, в тому числі фінансово-господарських, документів банкрута

протягом ліквідаційної процедури. Після винесення судом ухвали про ліквідацію

юридичної особи - банкрута ліквідатор зобов'язаний забезпечити збереженість

архівних документів банкрута і, за погодженням із спеціально уповноваженим

центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства або

уповноваженою ним архівною установою, визначити місце подальшого їх зберігання.

ДПІ

вказує, на те, що ліквідатор повинен був зберігати документи банкрута після

винесення ухвали про ліквідацію від 21 січня 2008 року, а не у 2007 році, як

зазначив суд апеляційної інстанції в обґрунтування оскаржуваної постанови.

Відповідно

до ст. 25 Закону ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження

керівника (органів управління) банкрута. Дії ліквідатора (ліквідаційної

комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом,

уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за

зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів;

особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену

законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або

коштів до ліквідаційної маси.

З

огляду на викладене, орган податкової служби вправі звернутися до ліквідатора

боржника, як його керівника та провести позапланову перевірку господарської

діяльності, а у випадку відмови ліквідатора надати можливість перевірки

суб'єкта господарювання, орган податкової служби вправі оскаржити його дії до

суду у справі про банкрутство.

Матеріалами

справи підтверджується, що податковий орган не подавав заяву про оскарження дій

ліквідатора в ході ліквідаційної процедури.

З

огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України діючи в

межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст. 111-5,

111-7  ГПК України, не погоджується з

висновками суду першої інстанції та вважає, оскільки справа про банкрутство ТОВ

"Завод хромових шкір "Більшовик" порушена за відсутності підстав

передбачених ст. 52 Закону, - оскаржувана ухвала господарського суду

Харківської області від 21 січня 2008 року у даній справі є передчасною та у

зв'язку з чим разом з постановою Харківського апеляційного господарського суду

від 13 травня 2008 року підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд до

суду першої інстанції.

При

розгляді справи суду слід врахувати вищевикладене, більш повно та всебічно

дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним у підтвердження

підстав для порушення провадження у справі за приписами ст. 52 Закону доказам

і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне рішення.

На

підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119

- 11113 ГПК України Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

задовольнити частково.

Постанову

Харківського апеляційного господарського суду від                    13 травня 2008 року та

ухвалу господарського суду Харківської області від                21 січня 2008 року у справі №

Б-24/164-07скасувати.

Справу

передати до господарського суду Харківської області на розгляд.

Головуючий          І.Ю. Панова

Судді          А.О. Заріцька

М.І. Хандурін