Рішення

від 21.07.2008 по справі 15/89н

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000,

м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

21.07.08                                                                                

Справа № 15/89н

за позовом

Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1,

м. Красний Луч Луганської області

до 1-го відповідача Фізичної

особи -підприємця ОСОБА_2, м. Красний Луч Луганської області

2-го відповідача

Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації»Управління

житлово-комунального господарства Краснолуцького виконавчого комітету, м.

Красний Луч Луганської області

Третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів -ОСОБА_3, м.

Донецьк

про визнання недійсними свідоцтва

на право власності та договору дарування

Суддя  Пономаренко Є.Ю.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1.;

від І-го відповідача -не прибув;

від ІІ-го відповідача -  представник не прибув;

від

3-ої особи - представник не прибув.

До початку слухання справи по суті

не заявлено вимогу про фіксування 

судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у

зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального

кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено

вимоги:

- визнати свідоцтво № 2 про право

власності на магазин «Дари природи»від 26.06.97 на ім'я ОСОБА_3. недійсним;

- визнати договір дарування Ѕ

частини магазина «Дари природи», завірений державним нотаріусом ОСОБА_4. від

29.07.97, недійсним правочином.

Перший відповідач надав відзив на

позовну заяву, в якому проти позову заперечує на підставах, викладених у ньому.

Другий відповідач участь свого

представника у судове засідання не забезпечив, проте надав відзив, в якому

проти позову заперечує та просить припинити провадження по справі.

Розглянувши матеріали справи,

вислухавши представників сторін та третьої особи, встановивши фактичні

обставини справи, суд дійшов висновку, що перша позовна вимога не підлягає

задоволенню, а провадження за другою вимогою слід припинити виходячи з

наступного.

Позов подано до 1-го відповідача -

Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, 2-го відповідача - Комунального

підприємства «Бюро технічної інвентаризації Управління житлово-комунального

господарства Краснолуцького виконавчого комітету».

Оспорюване позивачем свідоцтво № 2

про право власності на магазин «Дари природи»від 26.06.97 на ім'я ОСОБА_3.

видане Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету

Краснолучської міської ради.

Підписано вказане свідоцтво

начальником УЖКГ виконавчого комітету Краснолучської міської ради.

Комунальне підприємство «Бюро

технічної інвентаризації Управління житлово-комунального господарства

Краснолуцького виконавчого комітету»є самостійною юридичною особою.

Таким чином, комунальне

підприємство «БТІ» не є належним відповідачем у даній справі.

Також, при цьому слід зазначити

наступне.

Відповідно до ст. 1 Господарського

процесуального кодексу України Підприємства, 

установи,  організації, інші

юридичні особи (у тому  числі  іноземні), 

громадяни,  які здійснюють

підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому

порядку набули статусу суб'єкта підприємницької 

діяльності  (далі  - підприємства  та  

організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з

встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх  порушених 

або  оспорюваних прав   і 

охоронюваних  законом  інтересів. Згідно ст. 21 ГПК України

відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Фактично у даній справі існує спір

про право власності за захистом, якого і звертається позивач.

Відповідач не оспорює та не може

оспорювати право власності позивача на майно.

Бюро  технічної інвентаризації згідно Тимчасового

положення про  реєстрацію  прав 

власності  на  нерухоме майно, затвердженого  наказом Міністерства юстиції України від

07.02.2002р. N 7/5 здійснює  лише  державну реєстрацію об'єктів нерухомого

майна,  отже,  воно взагалі не може  бути 

відповідачем за позовами про визнання 

права  власності  на об'єкт нерухомого майна.

Така ж правова позиція наведена в

постанові судової палати у господарських справах Верховного суду України від

04.07.2006р.

Крім того, подання позову про

визнання недійсним свідоцтва про право власності є неналежним способом захисту

порушеного права.

Способи захисту порушених прав та

інтересів визначені зокрема у ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20

Господарського кодексу України.

Фактично між позивачем та першим

відповідачем існує спір про право власності на споруду.

Положення вказаних статей, як і

інші нормативні акти, не визначають такого способу захисту порушеного права,

який обрано позивачем за першою позовною вимогою.

Оспорюване свідоцтво про право

власності видано на підставі рішення виконавчого комітету Краснолучської

міської ради. Саме дане рішення органу місцевого самоврядування і було

правовстановлюючим документом, яким визнано право власності за фізичною особою

-ОСОБА_3.

Також, в п. 9 Інструктивного листа

Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001р. №01-8/98 вказано, що самі

лише  свідоцтва  про 

право  власності  на певний об'єкт майна не  є 

правовстановлювальними 

документами і не можуть виступати предметом  спору.

Крім того, визнання недійсним

свідоцтва про право власності видане на ім'я ОСОБА_3 не відновить оспорюваного

ОСОБА_2. права власності позивача на спірне майно. Так, наслідком визнання

свідоцтва недійсним не буде витребування майна у відповідача -ОСОБА_2. та

повернення його позивачу.

Тому, у задоволенні даної позовної

вимоги слід відмовити.

Враховуючи, що фактично між

позивачем та першим відповідачем існує спір про право власності на певне майно,

позивач не позбавлений права звернутися з вендикаційним позовом про

витребування майна з чужого незаконного володіння або з негаторним -про

усунення перешкод в користуванні майном. Саме в межах такої справи позивач має

довести законність набуття ним права власності на спірне майно та відповідно

незаконність вибуття майна з права власності позивача та відповідно набуття

права власності іншою особою.

За другою позовною вимогою про

визнання недійсним договору дарування Ѕ частини магазина «Дари природи»від

29.07.97 провадження у справі підлягає припиненню за п. 1 ч. 1 ст. 80

Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Оскаржуваний договір дарування від

29.07.1997р. укладено між фізичною особою ОСОБА_3., як дарувальником та

фізичною особою ОСОБА_2., як обдарованим.

При цьому, позивач оспорює

законність набуття права власності на спірне майно дарувальником на час

укладення договору дарування.

Так, ОСОБА_3. обов'язково має бути

співвідповідачем у справі за позовом про визнання недійсним договору дарування

від 29.07.1997р.

Відповідно до статті 24

Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявності

достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням

сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача або

допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем не припиняючи

провадження у справі.

Для розгляду справи по суті

необхідно залучити до участі у справі як іншого відповідача ОСОБА_3., якою

здійснено відчуження спірного майна за оскаржуваним договором дарування.

Разом з тим, здійснити залучення

вказаної особи як відповідачем у справі господарський суд не може, оскільки це

призведе до свідомого порушення норм процесуального закону.

Згідно відомостей державного

реєстратора ОСОБА_3. не являється фізичною особою -підприємцем.

Згідно ст. 1 Господарського

процесуального кодексу України (далі -ГПК України) підприємства,  установи, організації, інші юридичні

особи (у тому  числі  іноземні), 

громадяни,  які здійснюють

підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому

порядку набули статусу суб'єкта 

підприємницької  діяльності  (далі 

- підприємства  та   організації), мають право звертатися до

господарського  суду згідно з

встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх  порушених 

або  оспорюваних прав і

охоронюваних  законом  інтересів, 

а  також  для 

вжиття передбачених  цим  Кодексом заходів,  спрямованих 

на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 21 ГПК України

сторонами  в  судовому процесі - позивачами і відповідачами

- можуть  бути  підприємства 

та  організації,  зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Так, з урахуванням положень ст. 1,

21 Господарського  процесуального кодексу

України,  в порядку господарського

судочинства не може бути розглянуто спір за участю фізичної особи громадянки

ОСОБА_3. як відповідача у господарській справі.

За таких обставин, спір про

визнання недійсним договору дарування від 29.07.1997р., укладеного між фізичною

особою ОСОБА_3., як дарувальником та фізичною особою ОСОБА_2., як обдарованим

не підлягає вирішенню в господарських судах, у зв'язку з чим провадження у

справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 Господарського

процесуального кодексу України.

Виходячи з викладеного та з

урахуванням норм ст. 15 ЦПК України 

позивач не позбавлений права звернутися з даною позовною вимогою до

місцевого суду загальної юрисдикції, визначивши зазначених громадян (сторін по

оскаржуваному договору) відповідачами.

Відповідно до ст. ст. 22, 44, 49

ГПК України витрати зі сплати державного мита у сумі 42 грн. 50 коп. і витрати

на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 59 грн. 00 коп.

відносяться на позивача.

Решта судових витрат підлягає

поверненню позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського

процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою присутніх у

судовому засіданні представників сторін оголошено вступну та резолютивну

частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись,

ст. ст. 44, 49, п. 1 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу

України, суд

В И Р І Ш И

В:

1. У задоволенні позову відмовити

частково.

2. Відмовити у задоволенні вимоги

про визнання недійсним свідоцтва № 2 про право власності на магазин «Дари

природи»від 26.06.1997р., виданого на ім'я ОСОБА_3.

3. В решті позовних вимог по

визнанню недійсним договору дарування Ѕ частини магазина «Дари природи»,

укладеного між ОСОБА_3. та ОСОБА_2., засвідчений державним нотаріусом ОСОБА_4.

від 29.07.97, провадження у справі припинити.

4. Судові витрати у складі:

державного мита у сумі 42 грн. 50 коп. і витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу у сумі 59 грн. 00 коп. покласти на позивача.

5. Повернути фізичній особі -

підприємцю ОСОБА_1, АДРЕСА_1, з державного бюджету України сплачене за

квитанцією № 00157У від 05.06.2008 р. державне мито в сумі 42 грн. 50 коп. та

витрати за інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 59

грн. 00 коп., сплачені за квитанцією №00158У від 05.06.2008 р. Підставою для

повернення вказаних сум є дане рішення, засвідчене печаткою суду.

В судовому засіданні було оголошено

лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до

ст. 84 ГПК України, підписано  21.07.2008

р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України

дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня

його підписання.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко