Ухвала

від 21.07.2008 по справі 18/559-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Обычный

Обычный

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 липня 2008 р.

№ 18/559-07

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:

Мачульського Г.М. Бакуліної С.В., Данилової Т.Б.

перевіривши матеріали касаційної скарги

   Товариства з обмеженою відповідальністю

"Білоцерківське АТП-1062"

на постанову

Київського міжобласного апеляційного господарського суду

від

15.05.2008р.

у справі

№18/559-07

Господарського суду

Київської області

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Авто"

до       

1). Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківське

АТП-1062" 2). ОСОБА_1

3). ОСОБА_2 4). ОСОБА_3 5). ОСОБА_4 6). ОСОБА_5 7). ОСОБА_6

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет

спору 

   Приватне підприємство "Фанг"

про

переведення права і обов'язків та визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В :

Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю

"Білоцерківське АТП-1062" не може бути прийнята до розгляду, оскільки

вона не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України

з таких підстав.

Так, до касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю

"Білоцерківське АТП-1062" доданий примірник квитанції №318 від

11.06.2008р. про сплату 85 грн. державного мита з касаційної скарги, однак держмито

сплачено не у встановленому розмірі виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи №18/559-07, позов пред'явлений

про переведення прав і обов'язків та визнання права власності, тобто містить вимоги

як майнового, так і немайнового характеру.

Рішенням Господарського суду Київської області від

04-10.12.2007р. (суддя Кошик А.Ю.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного

апеляційного господарського суду від 15.05.2008р. (колегія суддів у складі: головуючого

–судді Федорчука Р.В., суддів Рудченка С.Г., Лобаня О.І.) позовні вимоги задоволено

повністю. Постановлено перевести на Товариство з обмеженою відповідальністю

"Стандарт-Авто" права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю

"Білоцерківське АТП-1062" стосовно купівлі часток ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в приміщеннях одноповерхової

будівлі блоку цехів (Д1) та одноповерхової будівлі гаражу на 6-ть місць (Г1), розташовані

в АДРЕСА_1; зобов'язати Товариство

з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Авто" відшкодувати на користь Товариства

з обмеженою відповідальністю "Білоцерківське АТП-1062" вартість майна,

сплачену останнім під час придбання часток ОСОБА_1,

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в майні –приміщеннях одноповерхової

будівлі блоку цехів (Д1) та одноповерхової будівлі гаражу на 6-ть місць (Г1), розташованих

в АДРЕСА_1, у зв'язку із

переведенням прав та обов'язків покупця; визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю

"Стандарт-Авто" право власності на одноповерхову будівлю блоку цехів

(Д1) та одноповерхову будівлю гаражу на 6-ть місць (Г1), розташованих в АДРЕСА_1; визнати недійсним Рішення

загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківське

АТП-1062" від 23.08.2007р. про зміну порядку розрахунку з учасниками, які вийшли

з його складу, в частині зміни порядку розрахунків з учасниками, що вийшли зі складу

останнього відповідно до рішення від 16.04.2004р. Таким чином було задоволено позовні

вимоги як майнового, так і немайнового характеру.

В своїй касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати постанову

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.05.2008р. та прийняти

нове рішення, яким апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Білоцерківське АТП-1062" на рішення Господарського суду Київської області

від 04-10.12.2007р. задовольнити, рішення Господарського суду Київської області

від 04-10.12.2007р. скасувати повністю та відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю

"Стандарт-Авто" в позові.

Крім того, з касаційної скарги вбачається, що вартість частки

в майні товариства (відповідача-1), належної 49 учасникам, які вийшли з товариства,

складає 75 546, 13 грн.

З врахуванням викладеного при подачі касаційної скарги мито

повинно було бути сплачене у встановленому законом розмірі як з вимог майнового,

так і немайнового характеру, виходячи з наступного.

Згідно ст. 46 Господарського процесуального кодексу України

державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку

і розмірі, встановлених законодавством України.

Відповідно до п. 32 Інструкції "Про порядок обчислення

та справляння державного мита", затвердженої наказом Головної державної податкової

інспекції України від 22 квітня 1993 р. N 15, з позовних заяв про право власності

на майно державне мито сплачується виходячи із вартості майна, тобто підлягає сплаті

як із спору майнового характеру.

Із змісту п.36 Інструкції “Про порядок обчислення та справляння

державного мита”, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України

від 22 квітня 1993 р. N 15, вбачається, що позовні заяви, які носять одночасно майновий

і немайновий характер, оплачуються державним митом як за ставками, встановленими

для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовів немайнового

характеру.

Відповідно до ст.3 п.2 пп. “а” Декрету Кабінету Міністрів України

“Про державне мито” від 21.01.1993 року №7-93 із заяв майнового характеру, що подаються

до господарських судів державне мито сплачується у розмірі одного відсотку ціни

позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше

1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 3 п.2 пп. пп. “б”, “в” Декрету Кабінету Міністрів

України “Про державне мито” від 21.01.1993 року №7-93 із позовних заяв немайнового

характеру державне мито сплачується у розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів

громадян.

Згідно ст.3 п.2 пп. “г” Декрету Кабінету Міністрів України

“Про державне мито” від 21.01.1993 року №7-93 із касаційних скарг на рішення та

постанови державне мито сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті

у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового

характеру –у розмірі 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Отже державне мито з касаційної скарги належить обчислювати

та сплачувати до державного бюджету з врахуванням вимог вказаних норм Декрету Кабінету

Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року №7-93.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга

не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів,

що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

За вказаних обставин касаційна скарга Товариства з обмеженою

відповідальністю "Білоцерківське АТП-1062" підлягає поверненню відповідно

до п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. 86, пунктом 4 частини

1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський

суд України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Білоцерківське АТП-1062" на постанову Київського міжобласного апеляційного

господарського суду від 15.05.2008р. у справі №18/559-07 Господарського суду Київської

області повернути особі, що її подала, а справу №18/559-07 –до місцевого господарського

суду.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді С.В. Бакуліна

Т.Б. Данилова