Постанова

від 26.11.2008 по справі 18/559-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 26 листопада 2008 р.                                                                                   

№ 18/559-07 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

                               Мачульського

Г.М.

суддів:

                               Рогач Л.І.

                               Шаргала В.І.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу

Товариства з обмеженою

відповідальністю "Білоцерківське АТП-1062"

на постанову

Київського міжобласного

апеляційного господарського суду

від

15.05.2008р.

у справі

№18/559-07

Господарського суду

Київської області

за позовом

Товариства з обмеженою

відповідальністю "Стандарт-Авто"

до     

1).

Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківське АТП-1062" 2).

ОСОБА_1 3). ОСОБА_2 4). ОСОБА_3 5). ОСОБА_4 6).

ОСОБА_5 7). ОСОБА_6

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору

Приватне підприємство "Фанг"

про

переведення права і обов'язків та

визнання права власності

за участю представників

- позивача:

Яременко С.С. (довіреність №77

від 20.11.2007р.)

- відповідача-1:

1).

Павловського В.А. (довіреність від 24.11.2008р.) 2). Потіхи М.М.

(директор, протокол №2 загальних зборів від 28.11.2007р.)

- відповідача-2:

не з'явився

- відповідача-3:

не з'явився

- відповідача-4:

не з'явився

- відповідача-5:

не з'явився

- відповідача-6:

не з'явився

- відповідача-7:

не з'явився

- третьої особи:

не з'явився, -

В С Т А Н О В

И В:

Оскарженою постановою Київського

міжобласного апеляційного господарського суду від 15.05.2008р. (колегія суддів

у складі: головуючого -судді Федорчука Р.В., Рудченка С.Г., Лобаня О.І.)

залишено без змін рішення Господарського суду Київської області від

04-10.12.2007р. (суддя Кошик А.Ю.), яким вказаний позов задоволено повністю,

постановлено перевести на Товариство з обмеженою відповідальністю

"Стандарт-Авто" права та обов'язки Товариства з обмеженою

відповідальністю "Білоцерківське АТП-1062" стосовно купівлі часток

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в приміщеннях

одноповерхової будівлі блоку цехів (Д1) та одноповерхової будівлі гаражу на

6-ть місць (Г1), що розташовані в Київській області в АДРЕСА_1; зобов'язати

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Авто" відшкодувати

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківське

АТП-1062" вартість майна, сплаченого останнім під час придбання часток

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в майні -приміщеннях

одноповерхової будівлі блоку цехів (Д1) та одноповерхової будівлі гаражу на

6-ть місць (Г1), що розташовані в Київській області в АДРЕСА_1, у зв'язку із

переведенням прав та обов'язків покупця; визнати за Товариством з обмеженою

відповідальністю "Стандарт-Авто" право власності на одноповерхову

будівлю блоку цехів (Д1) та одноповерхову будівлю гаражу на 6-ть місць (Г1), що

розташовані в Київській області в АДРЕСА_1; визнати недійсним рішення загальних

зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківське

АТП-1062" від 23.08.2007р. про зміну порядку розрахунку з учасниками, які

вийшли з його складу, в частині зміни порядку розрахунків з учасниками, що

вийшли зі складу останнього відповідно до рішення від 16.04.2004р.

В касаційній скарзі відповідач-1

просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове, яким в позові

Товариству з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Авто" відмовити,

посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм

матеріального права, а саме: ст.19 Конституції України, ст.ст.147, 148, 182,

202, ч.1 ст.328, ст.ст.346, 355, 362, 364 Цивільного кодексу України, ст.ст.10,

53, 54, 59 Закону України "Про господарські товариства".

У відзиві на касаційну скаргу

позивач посилається на те, що судове рішення є законним і обґрунтованим, а тому

просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної

інстанції -без змін.

Відповідачі-2 -7 та третя особа не

використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому

засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку

судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до

уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що

касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи судові рішення суди

виходили з того, що рішенням загальних зборів ТОВ “Білоцерківське АТП-1062” від

16.04.2004 року учасникам цього товариства при їх виході з товариства було

виділено в натурі частини будівлі (приміщення) шестимісних гаражів та блоку

цехів.

В подальшому це рішення зборів було

скасовано рішенням від 20.02.2006р., прийнятим загальними зборами цього ж

Товариства, проведеними шляхом опитування, та прийнято рішення про виплату

грошима належної учасникам що вийшли частки в будівлях (приміщень) шестимісних

гаражів та блоку цехів шляхом направлення поштових грошових переказів.

Зазначене рішення рішенням

Білоцерківського районного суду Київської області від 25.07.2006 року у справі

№2-929-2006 та постановою Київського міжобласного апеляційного господарського

суду від 11.07.2007 року у справі № 2-929-2006 визнано недійсним (а.с. 24 -31).

За вказаних обставин суд касаційної

інстанції погоджується з висновками судів що вказане майно юридично вибуло з

власності ТОВ “Білоцерківське АТП-1062”, а право розпорядження ним перейшло до

54 співвласників.

Проте відповідач-1 фактично не

виконав своє рішення, та рішення судів щодо виділення в натурі учасникам що

вибули частини будівлі (приміщення) шестимісних гаражів та блоку цехів, в

порушення цих рішень, та приписів ст.148 ЦК України, в подальшому змінив спосіб

розрахунку та виплатив частині учасників вартість частини майна. Так, згідно

цієї норми учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю,

має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному

капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата

вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі

(ч.2).

Крім того, судами встановлено що 48

фізичних осіб які вийшли із складу учасників відповідача-1 10.08.2007 р.

увійшли до складу учасників позивача, та за наявності рішення від 16.04.2004

року про передачу спірного майна учасникам що вибули, до статутного фонду ТОВ

"Стандарт-Авто" передали майнові права, згідно протоколу ТОВ

"Стандарт -Авто" від 10.08.2007 року, на частину будівлі (приміщення)

шестимісних гаражів та блоку цехів як вклад до статутного фонду (капіталу)

товариства. Зазначені вище зміни до Статуту ТОВ "Стандарт-Авто" були

зареєстровані 11.10.2007 року.

Крім того, як вже зазначалось,

шість із 54-х співвласників, а саме - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6 фактично відчужили належну їм частку відповідачу-1 у справі за

що отримали кошти. Однак вказане відчуження відбулось з порушенням приписів

ст.362 ЦК України.

За вказаних обставин суди дійшли

висновку про правомірність набуття учасниками товариства при їх виході з

товариства своєї частки в натурі - частини будівлі (приміщення) шестимісних

гаражів та блоку цехів, також про правомірність внесення до статутного фонду

ТОВ "Стандарт -Авто" майнових прав що мають грошову оцінку 48

фізичними особами учасниками які вибули із складу відповідача-1 та увійшли до

складу учасників позивача, а також про наявність у ТОВ "Стандарт

-Авто" переважного права перед іншими особами на купівлю частки у праві

спільної часткової власності.

Вказані виноски судів є законними і

обґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 7 частини

першої статті 92 Конституції України правовий режим власності визначається

виключно законом, отже, саме законом може бути встановлений особливий порядок

діяльності суб'єктів, об'єктом права власності яких є, зокрема, майнові права,

і тільки закон може встановлювати щодо них певні обмеження та покладати на

таких суб'єктів додаткові обов'язки.

Статтею 54 Закону України "Про

господарські товариства" визначено, що на вимогу учасника та за згодою

товариства при виході учасника вклад може бути повернуто повністю або частково

в натуральній формі. Аналогічні положення містить ст.148 ч.2 абз.2 ЦК України.

Згідно ст.362 ч.1 ЦК України у разі

продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне

право перед іншими особами на її купівлю.

Частиною першою ст.13 Закону

України "Про господарські товариства" визначено, що вкладом до

статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші,

цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права що мають грошову

оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки учасники ТОВ

“Білоцерківське АТП-1062” при їх виході з товариства правомірно набули майнові

права на виділені в натурі частини будівлі (приміщення) шестимісних гаражів та

блоку цехів на підставі рішення загальних зборів ТОВ “Білоцерківське АТП-1062”

від 16.04.2004 року, 48 фізичних осіб правомірно внесли до статутного фонду ТОВ

"Стандарт -Авто" майнові права, що мають грошову оцінку, та стали

учасниками цього товариства, а інші шість із 54-х учасників що вибули -

співвласників, а саме - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з

порушенням приписів ст.362 ЦК України відчужили належну їм частку відповідачу-1

у справі за що отримали кошти, суд касаційної інстанції погоджується з

висновками суду апеляційної інстанції щодо можливості настання тих юридичних

наслідків у даній справі, про які просив позивач у позові та про які зазначено

в рішенні місцевого суду, оскільки згідно вказаної норми права позивач, за

встановлених судами обставин, має переважне право перед іншими особами на її

купівлю.

Крім того, особа що подала

касаційну каргу, в її тексті посилається на те, що особи, які вийшли із складу

її учасників не стали власниками виділеного їм у натурі майна, посилаючись на

те, що такий висновок судів першої та апеляційної інстанції, зроблений цими

судами у справі №2-929 Білоцерківського міськрайонного суду, суперечить

приписам ст.364 ЦК України.

Про те суд касаційної інстанції

відповідно до його повноважень встановлених ст.ст.107 -109, 1115,

1117 ГПК України, не вправі давати оцінку тим судовим рішенням, які

не є предметом перегляду у касаційному порядку у даній справі, а ч.5 ст.124

Конституції України визначає, що судові рішення є обов'язковими до виконання на

всій території України. При цьому особа що подала касаційну скаргу, вправі

оскаржити судові рішення, прийняті у справі №2-929 Білоцерківського

міськрайонного суду, у порядку, визначеному процесуальним законодавством.

Наведеним спростовуються доводи,

викладені в касаційній скарзі, щодо неправильного застосування судом

апеляційної інстанції норм матеріального права.

За вказаних обставин суди

попередніх інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених

обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми

матеріального та процесуального права, а відтак постанова суду апеляційної

інстанції є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 1115,

1117, 1119 п. 1, 11111 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О

В И В:

Касаційну скаргу Товариства з

обмеженою відповідальністю "Білоцерківське АТП-1062" залишити без

задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського

суду від 15.05.2008р. у справі №18/559-07 Господарського суду Київської області

-без змін.

Головуючий суддя                                                                

Г.М. Мачульський

С у д д і                                                                                    

Л.І. Рогач

                                                                                                                                                                                      В.І. Шаргало