Рішення

від 12.08.2008 по справі 12/117

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ 

12.08.2008                                                                                         

Справа  № 12/117

за позовом

головного державного спеціалізованого лісогосподарського агропромислового

підприємства „Закарпатагроліс”, м. Ужгород в особі філії

„Воловецьдержспецлісгосп” головного державного спеціалізованого

лісогосподарського агропромислового підприємства „Закарпатагроліс”,                   с. Верхні Ворота

Воловецького району

до відповідача фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1,              

с. Стройне Свалявського району

про

стягнення суми 4 616,52 грн. -основного боргу; 52 925,52 грн. -пені;  84,68 грн. -3 % річних та 854,43 грн.

-інфляційних збитків.

                                                                                                       Суддя    Тисянчин 

В. М.

                      Представники:

Від позивача -Повідайчик

О. І., (представник за довіреністю № 85 від 11.08.2008 року)

Від відповідача -ОСОБА_1,

фізична особа -підприємець

СУТЬ СПОРУ:

заявлено позов головним державним спеціалізованим лісогосподарським

агропромисловим підприємством „Закарпатагроліс”,                  м. Ужгород в особі філії

„Воловецьдержспецлісгосп” головного державного спеціалізованого

лісогосподарського агропромислового підприємства „Закарпатагроліс”,  с. Верхні Ворота Воловецького району до фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1, с. Стройне Свалявського району про стягнення суми 4

616,52 грн. -основного боргу; 52 925,52 грн. -пені; 84,68 грн. -3 % річних та

854,43 грн. -інфляційних збитків.

Представникам сторін роз'яснено

права і обов'язки передбачені                

ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію

судового процесу не заявлено.

Представник позивача підтримує

позовні вимоги посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

Письмовим відзивом на позов (вх. №

7882 від 12.08.2008 року) поданим в судовому засіданні відповідач визнав

основний борг в сумі 4 616,52 грн. надавши суду докази погашення (платіжне доручення

№ 135 від 11.08.2008 року), не заперечує добровільну сплату 3% річних,

інфляційних збитків та 500 грн. -пені, решту штрафних санкцій просить не

стягувати як таких, що надмірно великі порівняно із збитками позивача та

обставин добровільної сплати боргу.   

          Вивчивши доводи позовної заяви та

матеріали справи, дослідивши їх, 

заслухавши пояснення представників кожної сторони, суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 4

616,52 грн.  -основного боргу щодо оплати

за поставлені, згідно договору купівлі -продажу № 9 від 04.04.2007 року,

лісоматеріали, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

        - товарно -транспортними накладними: №

269 від 10.08.2007 року, № 279 та № 280 від 15.08.2007 року;

        - розрахунком позову, а за таких

обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

        Заявлені вимоги позивача (претензія №

18 від 27.02.2008 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав,

чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила

підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України

майново -господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських

відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей

передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у

суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду

на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України,

зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк

відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно

ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК

України в силу зобов'язання -кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від

боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах.

Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним

фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є

поставка лісоматеріалів (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача

оплатити вартість поставлених лісоматеріалів є безспірним.

Одностороння відмова від виконання

зобов'язання не допускається             

(ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для

виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Між тим, за  договором купівлі-продажу  одна 

сторона (продавець) передає або зобов'язується  передати 

майно  (товар)  у 

власність другій стороні (покупцеві), 

а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити

за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Однак, поданим в судовому засіданні

письмовим відзивом відповідач повідомив суд про погашення основного боргу в

сумі 4 616,52 грн., в доказ чого надав платіжне доручення № 135 від 11.08.2008

року, а тому провадження у  цій частині

позову підлягає припиненню відповідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України в зв'язку з

відсутністю предмета спору.

Крім цього, за несвоєчасне

виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п. 5.3 укладеного

договору нарахована до сплати пеня в розмірі 52 925,52 грн. При оцінці

правильності нарахування пені відповідно до                      п. 2 ст. 258 ЦК України;

ст. ст. 216 -218, 220 ГК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року

„Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом

визнано правомірними нарахування таких вимог з моменту вимоги (претензія № 18

від 27.02.2008 року) + 7 днів (ст. 530 ЦК України) тобто з 07.03.2008 року, тоді

як розрахунок позивачем в цій частині позову подано з 16.08.2007 року що є

неправомірним і необґрунтованим, а тому суд, як виняток, обмежує (з урахуванням

клопотання відповідача у відзиві на позов від 12.08.2008 року) до 500 грн.

пені, а в решті  - відмовити.

Боржник, який прострочив виконання

грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також

3 % - річних від простроченої суми (п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги

позивача в частині стягнення 84,68 грн. -3 % річних та 854,43 грн. -інфляційних

збитків правомірні і підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення

враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа

відповідача, ступінь його вини, суспільно - державну значимість господарської

діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання

відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3

ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром

завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах,

безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово -майнового стану

сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із

способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує

право.

Отже, із встановлених судом

обставин вбачається, що склад цивільно -правової відповідальності є наявним на

момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини

справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у

визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на

яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення спору, в даному випадку -письмовими

доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а

перевіряються на достовірність.

                   Таким чином, позивачем

доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і

заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування

судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини

у виникненні спору.

          Виходячи з викладеного, оцінивши

повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі

доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України;

ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; 

ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального

кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

 1.         

  Позов

задоволити  частково.

2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1           (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на

користь філії „Воловецьдержспецлісгосп” головного державного спеціалізованого

лісогосподарського агропромислового підприємства „Закарпатагроліс”     (с. Верхні Ворота, 557 Воловецького

району; код 26397331) суму 500 (п'ятсот грн.) -пені; 84,68 (вісімдесят

чотири грн. 68 коп.) -3 % річних; 854,43 (вісімсот п'ятдесят чотири грн. 43

коп.) -інфляційних збитків та 584,81 (п'ятьсот вісімдесят чотири грн. 81 коп.)

- у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) -у

відшкодування витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3.  

В задоволенні решти стягнення пені -відмовити.

Дане рішення набирає законної сили

в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

       Суддя                                                                    

              Тисянчин В. М.