Ухвала

від 26.01.2012 по справі 2а-1870/1805/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2012 р.Справа № 2а-1870/1805/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.05.2011р. по справі № 2а-1870/1805/11

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції в м. Суми , Головне управління Державного казначейства України в Сумській області

про стягнення бюджетного відшкодування,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24.05.2011 р. задоволено адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( далі - ФОП ОСОБА_1.) до Державної податкової інспекції в місті Суми ( далі ДПІ в м. Суми), Головного управління Державного казначейства України в Сумській області ( далі - ГУДКУ в Сумській обл.).

Стягнено з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 19209 грн бюджетного відшкодування податку на додану вартість ( далі - ПДВ) та стягнено на користь позивачу судові витрати.

Не погодившись з даною постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що ДПІ в м. Суми проведені позапланові документальні перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий, березень, листопад, грудень 2010 року. За результатами перевірки позивача, з питань нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку з безпосередніми постачальниками, порушень не встановлено. Апелянт посилається на неможливість проведення зустрічної перевірки постачання товару по четвертій ланці, а саме ТОВ «Югопрокат» в зв*язку з відсутністю за місцем реєстрації, ТОВ «Енергомаш» та ТОВ «Спецснаб» в зв*язку з обмеженням перевірок суб*єктів господарювання, сума ПДВ по проведених операціях з якими становить за один податковий період 5 тис. грн. і більше для юридичних осіб та 3 тис. грн. і більше для фізичних осіб та ненадходження відповіді по зустрічній перевірці постачальника ФОП ОСОБА_1 - ТОВ «Східвуглемаш». Апелянт вважає безпідставним поновлення судом першої інстанції позивачу строку на звернення до суду. Позивач про порушене право на бюджетне відшкодування ПДВ за лютий 2010 р. дізнався у березні 2010 р., відповідно за березень 2010 р. у квітні та травні 2010 р., а звернувся до суду лише у квітні 2011 р.

Сторони в судове засідання не з*явилися, про дату, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ДПІ в м. Суми, як суб*єкт владних повноважень не довела правомірності відмови в бюджетному відшкодуванні позивачу. Чинним законодавством не передбачена залежність виплати суми бюджетного відшкодування від отримання чи неотримання результатів зустрічних перевірок у невизначений строк.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАСУ) судове рішення суду першої інстанції переглянуте судом апеляційної інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що позивачем в деклараціях з ПДВ за лютий, березень, листопад, грудень 2010 р. та уточнюючому розрахунку податкових зобов*язань з ПДВ за березень 2010 р. було задекларовані суми ПДВ, які підлягають бюджетному відшкодуванню, а всього на суму 19209 грн.

За вказаними деклараціями ДПІ в м. Суми були проведені документальні невиїзні перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за вище зазначені періоди.

За результатами перевірок ДПІ в м. Суми складені довідки, якими підтверджені вказані ФОП ОСОБА_1 суми бюджетного відшкодування без врахування результатів зустрічних перевірок.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Матеріалами справи (податковими накладними та платіжними дорученнями) підтверджено фактичну сплату позивачем - отримувачем товарів (послуг) суми ПДВ в ціні товару (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у розмірі, заявленому до бюджетного відшкодування. Реальність вчинених господарських операцій не ставиться під сумнів.

Враховуючи вище викладене колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо правомірності заявлених позовних вимог та необґрунтованості доводів відповідача щодо не підтвердження надходження сум ПДВ до бюджету за результатами зустрічних перевірок, оскільки право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість не залежить від проведення зустрічних перевірок. Позивачем виконані всі вимоги Закону України «Про податок на додану вартість».

Доводи апеляційної скарги, щодо пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом порушеного права на бюджетне відшкодування ПДВ за лютий 2010 р. колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наявність поважних причин такого пропуску. Стосовно доводів апелянта щодо пропуску строку звернення до суду за захистом порушеного права на бюджетне відшкодування ПДВ за березень 2010 р. колегія суддів вважає їх необґрунтованими виходячи з наступного.

Виходячи зі змісту частин першої та третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку, встановленого цим Кодексом або іншими законами, якими можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Строки звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

До 30.07.2010 загальний строк звернення до адміністративного суду визначався частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і становив один рік з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пунктом 3.7 Прикінцевих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів»від 07.07.2010 № 2453-VI було внесено зміни до статті 99 Кодекса адміністративного судочинства України, які набули чинності з 30.07.2010.

Згідно із зазначеними змінами загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, визначений частиною другою статті 99 зазначеного Кодекса, зменшено з одного року до шести місяців.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальністю особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.

Неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

Відповідно, обчислення строку звернення особи до суду здійснюється за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку. Тривалість строку звернення до суду не змінюється у разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку. При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізовано право на позов.

Відповідно, якщо право на звернення з позовом про стягнення бюджетної заборгованості виникло у позивача до 30.07.2010 включно, то строк звернення до суду для такої особи, незалежно від того, що позов пред'явлено до суду 01.04.2011 р., тобто після 30.07.2010 р., визначається за правилами законодавства, чинного на час виникнення такого права на позов і становить один рік.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року по справі № 2а-1870/1805/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В. Судді (підпис) (підпис) Русанова В.Б. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 31.01.2012 р.