Постанова

від 06.04.2012 по справі 2а/2470/257/11

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 квітня 2012 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/257/11

11 год. 20 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Огородника А.П., судді Боднарюка О.В., судді Григораша В.О. при секретарі судового засідання Григорійчуку Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці

про скасування податкових повідомлень-рішень

за участю:

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників відповідача Швець О.І., Керстюка П.Ю., Васійчука С.І.,-

встановив:

Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив скасувати наступні податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернівці:

- №0004360171/0 від 10.11.2010р. про донарахування податку з доходів фізичних осіб;

- №0004370171/0 від 10.11.2010р. про донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій;

- №0004410171/0 від 10.11.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість;

- №0005280171/0 від 20.12.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість;

- №0005290171/0 від 20.12.2010р. про донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій

- №0005460171/1 від 29.12.2010р. про донарахування податку з доходів фізичних осіб;

- №0005470171/1 від 29.12.2010р. про донарахування податку на додану вартість та застосовання штрафних санкцій.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем неправомірно та безпідставно зроблено висновки щодо завищення суми податкового кредиту та суми валових витрат, відображених позивачем у податкових деклараціях про доходи та про податок на додану вартість з придбання продукції у ПП "ТПФ "Відаркет" та ТОВ "Авістапромторг".

Також позивач стверджує, що всі суми ПДВ, які віднесені до складу податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, виписаними належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість. Інформація про те, що контрагенти на момент здійснення операцій з придбання продукції мали статус платника податку на додану вартість позивачем отримана на офіційному сайті ДПА України: sta.gov.ua. Крім того, статус контрагентів, як платників ПДВ, підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданими відповідним органом податкової служби.

Отримані позивачем від ПП "ТПФ "Відаркет" та ТОВ "Авістапромторг" податкові накладні повністю відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165.

Можлива відсутність у даних підприємств власних трудових та інших ресурсів, а також відсутність на момент зустрічної перевірки підприємства за юридичною адресою не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Крім того, відповідно до п.10.1 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідальними за нарахування, утримання та сплату податку до бюджету є платники податку, визначені у статті 2 цього закону.

Позивач також звертає увагу на те, що податкове законодавство не містить положень, відповідно до яких на покупця покладався б обов'язок по контролю за достовірністю підпису керівника контрагента, наявністю в нього трудових чи матеріальних ресурсів для здійснення ним господарської діяльності.

Щодо визнання правочинів нікчемними позивач зазначив, що відповідач в своїх актах перевірок не наводить будь-яких доводів з приводу обізнаності позивача щодо встановлених фактів реєстрації ПП "ТПФ "Відаркет" та ТОВ "Авістапромторг" на осіб, які не мали наміру здійснювати господарську діяльність, тобто позивач вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, на думку позивача, висновок посадових осіб відповідача щодо нікчемності угоди між ним та ПП "ТПФ "Відаркет" і ТОВ "Авістапромторг" не відповідає вимогам діючого законодавства, а отже немає жодної підстави для твердження про заниження позивачем податку на додану вартість.

Аналогічна ситуація із донарахованим відповідачем податковим зобов'язанням з податку з доходів фізичних осіб. В актах планової та позапланової перевірок працівниками ДПІ у м.Чернівці також зроблено висновок про відсутність у позивача права на включення до складу валових витрат вартості придбаної продукції у ПП "ТПФ "Відаркет" та ТОВ "Авістапромторг" з підстав викладених вище.

Позивач вважає, що дані висновки також безпідставні, оскільки відповідачеві в ході проведених перевірок, надані в повному обсязі видаткові накладні, оформлені та виписані у відповідності до вимог законодавства, розрахунки по яких пройшли у безготівковій формі та в повному обсязі.

Відповідач надав суду заперечення на позовну заяву, в обгрунтування якої зазначив наступне.

Працівниками ВПМ ДПІ у м.Чернівці відібрано пояснення у гр.ОСОБА_7 від 12.07.2010р. - директора та засновника ПП "ТПФ "Відаркет", а первинні документи, що надані на перевірку позивачем, були передані для проведення дослідження до Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС в Чернівецькій області.

Згідно довідки НДКЕЦ при УМВС в Чернівецькій області №3670 від 01.07.2010р. встановлено, що підписи на видаткових та податкових накладних, що характеризують господарську діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по взаємовідносинах з ПП "ТПФ "Відаркет", зроблені не ОСОБА_7, тобто не особою, що уповноважена діяти від вищезазначеного підприємства-контрагента.

Відповідач зазначив, що згідно пояснень директора ПП "ТПФ "Відаркет", які були відібрані старшим оперуповноваженим ВПМ ДПІ у м.Чернівці майором податкової міліції Васечком В.І., не знайшли свого підтвердження факти здійснення ОСОБА_7 фінансово-господарської діяльністі цього підприємства та підпису ним податкових, видаткових накладних, платіжних документів та інших первинних бухгалтерських документів.

Таким чином, на думку відповідача, представлені для перевірки документи на придбання продукції не мають юридичної сили і доказовості первинного документа через відсутність в них обов'язкового реквізиту - справжнього підпису особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені ПП "ТПФ "Відаркет".

Відповідно до акту невиїзної документальної перевірки від 30.04.2010р., складеного ДПІ у Жовтневому районі у м.Луганську по взаємовідносинах з контрагентами, в т.ч. з фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.04.2009р. по 31.07.2009р. встановлено, що ПП "ТПФ "Відаркет" за юридичною адресою не значиться, складено довідку про відсутність платника за місцем державної реєстрації, у ПП "ТПФ "Відаркет" відсутні власні трудові та матеріальні ресурси для здійснення господарської діяльності, правочини підприємства з контрагентами, в т.ч. з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 визнані нікчемними.

Відповідно до акту невиїзної документальної перевірки від 15.10.2010р., складеного ДПІ у Київському районі м.Донецька по взаємовідносинах з контрагентами, в т.ч. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.04.2008р. по 31.07.2010р. встановлено, що ТОВ "Авістапромторг" за юридичною адресою не значиться, складено довідку про відсутність платника за місцем державної реєстрації, у товариства відсутні власні трудові та матеріальні ресурси для здійснення господарської діяльності, правочини ТОВ "Авістапромторг" з контрагентами, в т.ч. позивачем визнані нікчемними.

Таким чином, перевірка документів, наданих відповідачеві, показала, що в них відсутні обов'язкові реквізити, відсутня логічна ув'язка стосовно того, що операції по взаємовідносинах із ПП "ТПФ "Відаркет" та ТОВ "Авістапромторг" мали реальний товарний характер.

Враховуючи вищевикладене, працівники ДПІ у м.Чернівці дійшли висновку, що операції між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ПП "ТПФ "Відаркет" і ТОВ "Авістапромторг" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Відповідач також зазначив, що твердження позивача щодо підпису документа за допомогою факсиміле відповідно до п.2.5 наказу МінФіну від 24.05.1995р. №88 є безпідставним, оскільки відповідно до п.18 наказу ДПА України №165 від 30.05.1997р. всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відсутність документів, які мають юридичну силу та доказовість первинного документа, не дає можливості визначити фактичних постачальників продукції, та відповідно, підтвердити витрати на придбання продукції. Отже, позивачем перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії позивача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, відповідач стверджує, що позивачем порушено ст.228 Цивільного кодексу України щодо укладання правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, а отже є нікчемними.

Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, винесені в межах, в порядку та на підставах, передбачених законодавством України.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили задовольнити адміністративний позов на підставі обставин, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнали, просили відмовити у задоволенні позовних вимоги з підстав, викладених у запереченнях.

В судовому засіданні 06.04.2012р. за клопотанням відповідача заслухано пояснення ОСОБА_1 як свідка, в яких він зазначив, що протягом тривалих років здійснює господарську діяльність шляхом продажу кондитерських виробів. Всі переговори по поставці продукції з керівниками ПП "ТПФ "Відаркет" та ТОВ "Авістапромторг" здійснював в телефонному режимі, необхідні документи направлялись поштовим та електронним зв'язком. Відповідно до інформації, яка містилась на офіційному сайті державної податкової служби України, на момент здійснення господарських операцій ПП "ТПФ "Відаркет" та ТОВ "Авістапромторг" були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали статус платникі податку на додану вартість. Підстав вважати надані податкові, видаткові накладні такими, що складені неналежними контрагентами, не було. Окрім того, ОСОБА_1 вказав, що відсутні будь-які рішення суду у цивільних чи господарських судах, а також вирок суду у кримінальній справі або інший належний доказ на підтвердження безтоварності здійснених позивачем господарських операцій з вказаними контрагентами.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Про час складення постанови у повному обсязі повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ст.167 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Працівниками ДПІ у м.Чернівці проведено виїзну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р. суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 та складено акт від 29.10.2010р. №3184/17-120/НОМЕР_1, за результатами розгляду якого відповідачем 10.11.2010р. прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0004360171/0, яким донараховано податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 4 617 270,18 грн.;

- №0004370171/0, яким донараховано податок на додану вартість та застосовано штрафні санкцій на загальну суму 11 376 277,50 грн.;

- №0004410171/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 236 502 грн.

Також працівниками ДПІ у м.Чернівці здійснено позапланову виїзну перевірку з аналогічних питань за серпень 2010р. та складено акт від 02.12.2010р. №3631/17-122/НОМЕР_1. За розглядом акту позапланової перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.12.2010р.:

- №0005280171/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 226 122 грн;

- №0005290171/0, яким донараховано податок на додану вартість та застосовано штрафні санкції на загальну суму 602 233,50 грн.

Не погоджуючись з результатами проведених планової та позапланової перевірок, позивач подав до ДПІ у м.Чернівці первинні скарги, в яких просив скасувати вищевказані повідомлення-рішення. За результатами розгляду скарги по плановій перевірці відповідач прийняв рішення від 29.12.2010р. №31235/10/25-014, яким залишив без змін податкові повідомлення-рішення від 10.11.2010р. та додатково прийняв податкові повідомлення-рішення від 29.12.2010р.:

- №0005460171/1, яким донараховано податок з доходів осіб на загальну суму 1 251 985,87 грн.;

- №0005470171/1, яким донараховано податок на додану вартість та застосовано штрафні санкції на загальну суму 7 482,0 грн.

За результатами первинної скарги по позаплановій перевірці відповідач рішенням від 31.12.2010р. №31376/10/25-014 залишив без змін податкові повідомлення-рішення від 20.12.2010р., а в задоволенні скарги - відмовив.

Не погодившись з рішеннями про результати розгляду первинних скарг, позивач надіслав до ДПА в Чернівецькій області повторні скарги з вимогою про скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень. 21.01.2011р. ДПА в Чернівецькій області прийняла рішення, яким залишила повторні скарги без задоволення.

Зі змісту актів планової та позапланової перевірок, проведених за період з 01.01.2009 по 30.06.2010р. та за серпень 2010 року відповідно, вбачається, що податковим органом зроблено висновки щодо безпідставного завищення позивачем суми податкового кредиту та суми валових витрат, відображених у податкових деклараціях про доходи та про податок на додану вартість за перевірений період. Відповідно до висновків перевірок, до зменшення підлягали суми валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях з реалізації позивачу кондитерських виробів суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами ПП "ТПФ "Відаркет" та ТОВ "Авістапромторг".

Основними мотивами щодо безпідставного, на думку відповідача, включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум по взаєморозрахунках з вищевказаними контрагентами стали наступні аргументи:

- по ПП "ТПФ "Відаркет" - надання пояснення директора та засновника даного підприємства ОСОБА_7 щодо відсутності господарських взаємозв'язків з позивачем, факти підписання видаткових та податкових накладних не гр.ОСОБА_7, відсутність у ПП "ТПФ "Відаркет" власних трудових та матеріальних ресурсів, а також відсутність на момент зустрічної перевірки ПП "ТПФ "Відаркет" за юридичною адресою;

- по ТОВ "Авістапромторг" - відсутність у данного підприємства власних трудових та матеріальних ресурсів, а також відсутність на момент зустрічної перевірки ТОВ "Авістапромторг" за юридичною адресою.

Враховуючи вищевикладене, відповідач дійшов висновку, що дії позивача щодо укладання даних правочинів є нікчемними, оскільки суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок.

Ухвалою суду від 21.04.2011р. була призначена судово-економічна експертиза. 22.11.2011р. суд отримав Висновок Вінницького відділення НДІ судових експертиз №1545 з наступними відповідями на питання, визначені ухвалою:

По першому питанню - зазначене в акті податкової інспекції у місті Чернівці від 29 жовтня 2010 року № 3184/17-120/НОМЕР_1 (з урахуванням рішення ДП1 у м. Чернівці про розгляд первинної скарги від 29.12.2010 року № 31235/10/25-014), заниження податкового зобов'язання зі сплати до бюджету суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (ід. номер - НОМЕР_1) за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року і донарахування до сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету по податку на додану вартість на суму 7589173,0 гривень нормативно та документально не підтверджується;

По другому питанню - зазначене в акті податкової інспекції у місті Чернівці від 29 жовтня 2010 року № 3184/17-120/НОМЕР_1 (з урахуванням рішення ДП1 у м. Чернівці про розгляд первинної скарги від 29.12.2010 року № 31235/10/25 014), заниження зобов'язання зі сплати до бюджету суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (ід. номер - НОМЕР_1) за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року і донарахування до сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету по податку з доходів фізичних осіб на суму 5869256,05 гривень нормативно та документально не підтверджується;

По третьому питанню - зазначене в акті податкової інспекції у місті Чернівці від 29 жовтня 2010 року № 3184/17-120/НОМЕР_1, завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (ід. номер - НОМЕР_1) за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року на суму 236502,0 гривень нормативно та документально не підтверджується;

По четвертому питанню - зазначене в акті податкової інспекції у місті Чернівці від 02 грудня 2010 року № 3631/17-122/НОМЕР_1, заниження податкового зобов'язання зі сплати до бюджету суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (ід.номер - НОМЕР_1) за серпень 2010 року і донарахування до сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету по податку на додану вартість на суму 401489,0 гривень нормативно та документально не підтверджується;

По п'ятому питанню - зазначене в акті податкової інспекції у місті Чернівці завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (ід. номер - НОМЕР_1) за серпень 2010 року на суму 226122,0 гривень нормативно та документально не підтверджується;

Шосте питання - "Чи включаються до складу валових витрат та податкового кредиту, відповідно, суми придбання товарно-матеріальних цінностей за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року та за серпень 2010 року суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 у ПП "ТПФ "Відаркет"(код ЄДРПОУ - 35937575) та ТОВ "Авістапромторг"(код ЄДРПОУ - 34746873), відповідно до наданих податкових та видаткових накладних" не відноситься до компетенції експерта-економіста, оскільки носить роз'яснювальний характер.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, та робить наступні висновки по суті спору.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги) мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до абз.2, 3 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992р. оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з п.5.1 та п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 зазначеного закону валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За своїм змістом норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні за змістом вимоги до первинних та зведених облікових документів передбачено частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Аналіз зазначених вище актів свідчить, що в них визначено всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства.

Надані суду видаткові накладні, податкові накладні, виписані ПП "ТПФ "Відаркет" та ТОВ "Авістапромторг", та платіжні доручення містять відомості про господарські операції та мають необхідні реквізити відповідно до вищезазначених вимог законодавства.

Судом встановлено, що всі первинні документи, надані позивачем, оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та згідно із нормами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та є підставою для відображення в бухгалтерському та в податковому обліках операцій з отримання матеріальних цінностей. Позивачем відповідно до законодавства України оприбутковані товари за відповідними рахунками бухгалтерського обліку та використані ним у власній господарській діяльності.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР (далі - Закон №168/97), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналіз норм Закону №168/97 дає підстави зробити висновок, що вказаним законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної належними суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, були надані податкові накладні, які повністю відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97 та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому законодавством.

Даний факт підтверджується висновком Вінницького відділення НДІ судових експертиз №1545, відповідно до якого завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а також заниження податкового зобов'язання зі сплати до бюджету суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 і донарахування відповідачем до сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету по податку на додану вартість та по податку з доходів фізичних осіб нормативно та документально не підтверджується.

Суд також звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься копія Висновку експертного економічного дослідження з питання Київським НДІ судових експертиз за №12280/10-19., викладеного в листі ДПІ у м.Чернівці, який був складений 10.01.2011р. На запитання ДПІ у м.Чернівці експертом була надана відповідь, відповідно до якої за результатами дослідження вказані в акті перевірки ДПІ у м.Чернівці №3184/17-120/НОМЕР_1 від 29.10.2010р. "Про перевірку дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України суб'єктом підприємницької діяльності - ОСОБА_1, і.н.НОМЕР_1 за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р." донарахування приватному підприємцю ОСОБА_1 податку на додану вартість в сумі 7 584 185,00 грн., податку з доходів фізичних осіб в сумі 4617270,00 грн. за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р., з врахуванням документів, які стали підставою для нарахування, документально не підтверджується.

Вказаний висновок Київського НДІ судових експертиз також є доказом правомірності включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум з господарських операцій з названими вище контрагентами, які знайшли своє документальне підтвердження в наданих суду податкових, видаткових накладних та платіжних дорученнях.

Суд не погоджується з висновком працівників ДПІ у м.Чернівці про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ПП "ТПФ "Відаркет", що був обґрунтований на підставі пояснення директора та засновника даного підприємства ОСОБА_7 щодо відсутності господарських взаємозв'язків з позивачем, фактів підписання видаткових та податкових накладних не гр.ОСОБА_7, відсутності у ПП "ТПФ "Відаркет" власних трудових та матеріальних ресурсів.

В матеріалах справи міститься засвідчена нотаріусом копія заяви ОСОБА_7 від 29.01.2011р., в якій він дає пояснення, що дійсно працював на посаді керівника приватного підприємства ПП "ТПФ "Відаркет" з 10.06.2008р. по 02.09.2010р. Підприємство було зареєстровано 10.06.2008р. Виконавчим комітетом Луганської міської ради особисто ним як засновником, шляхом вільного волевиявлення та доброї волі, з метою подальшого ведення господарської діяльності, виконання статутних завдань та отримання прибутку. Статутні документи підприємства були підписані ним особисто.

Підприємство на протязі усього часу з моменту реєстрації по 02.09.2010р. здійснювало під його керівництвом фінансово-господарську діяльність відповідно до статутних документів та чинного законодавства України. Як платник податків підприємство перебувало по 02.09.2010р. на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м.Луганська.

Дана заява є ще одним підтвердженням правомірності дій позивача щодо включення до валових витрат та податкового кредиту сум по взаєморозрахунках з ПП "ТПФ "Відаркет".

Щодо посилання відповідача на висновок експерта про невідповідність підписів ОСОБА_7 тим, що містяться в податкових та видаткових накладних, рахунках-фактурах, суд не бере його до уваги, оскільки, в довідці НДКЕЦ при УМВС України в Чернівецькій області №3670 від 01.07.2010р. зазначено, що вирішення питання про належність підписів в документах ОСОБА_7 в категоричній формі не виявляється можливим по причині того, що на дослідження були надані ксерокопії документів та зразків, а не їх оригінали.

Також заслуговують на увагу доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. З матеріалів справи вбачається, що саме такими відомостями керувався позивач у процесі договірних відносин з ПП "ТПФ "Відаркет" та ТОВ "Авістапромторг".

До того ж, як обґрунтовано зазначає позивач у позовній заяві, чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правом перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів. Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність. При цьому суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що він не має права витребувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ним роботи, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента, а відтак і щодо відсутності у діях позивача порушень норм чинного податкового законодавства з наведених вище підстав.

Суд також враховує, що Закон №168/97 не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Дана правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України у такій категорії спорів, що зокрема, знайшла своє відображення в постанові Верховного Суду України від 29.10.2010 року № 21-14а10 за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Щодо висновків працівників ДПІ у м.Чернівці про нікчемність договорів, укладених позивачем з ПП "ТПФ "Відаркет" та ТОВ "Авістапромторг", суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що Державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно частини 1 статті 207 ГК України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Разом з тим, положення статті 207 та статті 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203, частини 2 статті 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи Державної податкової служби (абзац 1 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні") можуть на підставі пункту 11 цієї статті подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів відносяться до компетенції судів, а не податкових органів і такий висновок має міститись у мотивувальній частині судового рішення - відповідно ДПІ у м. Чернівці неправомірно зазначила в акті перевірки про те, що правочини укладені ПП "ТПФ "Відаркет" та ТОВ "Авістапромторг" порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою отримання економічної вигоди, а тому суд не погоджується в цій частині із запереченнями відповідача.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З аналізу матеріалів справи слідує, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод СПД ОСОБА_1 з ПП "ТПФ "Відаркет" та ТОВ "Авістапромторг" не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. Слід зауважити, що в межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагента та згідно них і формував податковий кредит за відповідні періоди.

Згідно положень ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При вирішенні спору по суті, суд керується вимогами ст.2 КАС України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із твердженнями позивача, що ДПІ у м.Чернівці неправомірно дійшла висновку про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту вартості продукції отриманої від ПП "ТПФ "Відаркет" та ТОВ "Авістапромторг", і що податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.162 КАС України - при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Пунктом 1 частини 1 цього Кодексу визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. З урахуванням зазначених вимог суд вважає, що належним способом захисту в розгляді даної адміністративної справи є не тільки скасування оскаржуваних рішень, а і визнання їх протиправними.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати - судовий збір в сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 69-72, 76,79, 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд,-

постановив:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції м.Чернівці:

- №0004360171/0 від 10.11.2010р. про донарахування податку з доходів фізичних осіб;

- №0004370171/0 від 10.11.2010р. про донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій;

- №0004410171/0 від 10.11.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість;

- №0005280171/0 від 20.12.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість;

- №0005290171/0 від 20.12.2010р. про донарахуваня податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій

- №0005460171/1 від 29.12.2010р. про донараховання податку з доходів фізичних осіб;

- №0005470171/1 від 29.12.2010р. про донараховання податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

3. Присудити на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3,40 грн. (судовий збір), які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Відповідно до частини першої статті 185 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.

Відповідно до статті 186 КАС України апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова складена у повному обсязі 11 квітня 2012 р.

Головуючий суддя А.П.Огородник

Судді О.В.Боднарюк

В.О.Григораш