Ухвала

від 13.07.2015 по справі 2а/2470/257/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2015 року м. Київ К/9991/47832/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача Швець О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Чернівцях ГУ ДФС у Чернівецькій області (правонаступника Державної податкової інспекції у м. Чернівці Чернівецької області Державної податкової служби)

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.04.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.06.2012

у справі № 2а/2470/257/11

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці

про скасування податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.04.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.06.2012, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Чернівці від 10.11.2010 №0004360171/0, №0004370171/0, №0004410171/0, від 20.12.2010 №0005280171/0 та №0005290171/0, від 29.12.2010 №0005470171/1 та №0005460171/1.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2009 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт від 29.10.2010 №3184/17-120/НОМЕР_1.

За висновками акта перевірки до зменшення підлягали суми валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях з реалізації позивачу кондитерських виробів суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами ПП «ТПФ «Відаркет» та ТОВ «Авістапромторг», з огляду на не підтвердження їх реального характеру, а саме:

- по ПП «ТПФ «Відаркет» - надання пояснення директора та засновника даного підприємства ОСОБА_5 щодо відсутності господарських взаємозв'язків з позивачем, підписання видаткових та податкових накладних не гр.ОСОБА_5, відсутність у ПП «ТПФ «Відаркет» власних трудових та матеріальних ресурсів, а також відсутність на момент зустрічної перевірки ПП «ТПФ «Відаркет» за юридичною адресою;

- по ТОВ «Авістапромторг» - відсутність у даного підприємства власних трудових та матеріальних ресурсів, а також відсутність на момент зустрічної перевірки ТОВ «Авістапромторг» за юридичною адресою.

З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку, що дії позивача щодо укладання даних правочинів є нікчемними, оскільки суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок.

На підставі акта перевірки відповідачем 10.11.2010 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0004360171/0, яким донараховано податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 4617270,18 грн.;

- №0004370171/0, яким донараховано податок на додану вартість та застосовано штрафні санкцій на загальну суму 11376277,50 грн.;

- №0004410171/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 236502 грн.

Крім того, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з аналогічних питань за серпень 2010 року, за результатами якої складено акт від 02.12.2010 №3631/17-122/НОМЕР_1.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.12.2010:

- №0005280171/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 226122 грн.;

- №0005290171/0, яким донараховано податок на додану вартість та застосовано штрафні санкції на загальну суму 602233,50 грн.

За наслідками розгляду скарги платника по плановій перевірці відповідач прийняв рішення від 29.12.2010 №31235/10/25-014, яким залишив без змін податкові повідомлення-рішення від 10.11.2010 та додатково прийняв податкові повідомлення-рішення від 29.12.2010:

- №0005460171/1, яким донараховано податок з доходів осіб на загальну суму 1251985,87 грн.;

- №0005470171/1, яким донараховано податок на додану вартість та застосовано штрафні санкції на загальну суму 7482,0 грн.

За результатами розгляду скарг по позаплановій перевірці податкові повідомлення-рішення від 20.12.2010 залишені без задоволення, в задоволенні скарг платника - відмовлено.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлено обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то, відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону, сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто необхідною умовою для формування валових витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За доводами відповідача позивач не мав права формувати валові витрати та податковий кредит за наслідками господарських операцій з ПП «ТПФ «Відаркет» та ТОВ «Авістапромторг», оскільки останні мають ознаки сумнівності, за місцем державної реєстрації не знаходяться, трудові та матеріальні ресурси відсутні, а тому укладені договори є нікчемними.

Однак, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товарів (робіт, послуг) правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

У даному випадку спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

Подальше використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами, які наявні в матеріалах справи, були надані до перевірки, та досліджені судом.

Судами попередніх інстанцій досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій, на час укладення та виконання правочинів позивач мав офіційну інформацію щодо своїх контрагентів з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій, які були зареєстровані в ЄДРПОУ, були юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебували на обліку як платники податків, у тому числі були платниками податку на додану вартість.

Не можуть бути підставою для інших висновків доводи відповідача про нікчемність вищезазначених правочинів, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваних угод відповідачем не надано.

Позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої.

Таким чином, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Не можуть бути підставою для інших висновків і доводи відповідача, що господарські операції з ПП «ТПФ «Відаркет» та ТОВ «Авістапромторг», не мали реального характеру, з огляду на відсутність у останніх достатніх трудових ресурсів, оскільки відсутність трудових ресурсів, не спростовує реальності зазначених операцій, адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання зобов?язань за договором; податкове законодавство не ставить право платника на витрати та податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється контрагентом виконання договору. До того ж, податкова інспекція не довела нездійснення, передбачених договорами, поставок.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит, не спростовано.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що господарські операції позивача з ПП «ТПФ «Відаркет» та ТОВ «Авістапромторг» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності суб'єкта господарювання при здійсненні вказаних операцій.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях ГУ ДФС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.04.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.06.2012 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239 1 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун