Постанова

від 18.04.2012 по справі 8/135/2011/5003

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2012 р. Справа № 8/135/2011/5003

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

судді Васищака І.М.,

судді Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Приватної установи "Вінницький християнський

реабілітаційний центр опіки і піклування "Нове життя"

на рішення господарського суду Вінницької області від 06.12.2011р. та

постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.02.2012р.

у справі № 8/135/2011/5003

за позовом Виконавчого комітету Вінницької міської ради

до Приватної установи "Вінницький християнський реабілітаційний центр

опіки і піклування "Нове життя"

про визнання недійсним договору оренди будівель №3-127 від 15.06.2004р. із

змінами до нього та зобов'язання повернути приміщення будівлі за актом

прийому-передачі,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -довіреність у справі,

від відповідача: ОСОБА_2 -довіреність у справі,

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Вінницької міської ради звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до Приватної установи "Вінницький християнський реабілітаційний центр опіки і піклування "Нове життя" і просило суд визнати недійсним укладений між сторонами договір оренди будівель №3-127 від 15.06.2004р. із змінами до нього від 27.02.2008р., від 11.09.2008р., від 01.04.2011р., та зобов'язати відповідача повернути приміщення будівлі площею 609,3 кв.м., що розташоване за адресою: м.Вінниця, вул.Свердлова, 147 за актом прийому-передачі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення ст.ст.793, 794 ЦК України спірний договір оренди, загальний строк якого складає 15 років, нотаріально не посвідчений, державна реєстрація не проведена, що в силу ч.1 ст.220, ст.216 ЦК України є підставною для визнання його нікчемним та для повернення відповідачем приміщення, переданого за цим договором в оренду.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 06.12.2011р. (суддя Грабик В.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.02.2012р. (головуючий, суддя Філіпова Т.Л., судді Саврій В.А., Грязнов В.В.), у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що спірний договір оренди є неукладеним.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з укладеністю спірного договору оренди.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №944 від 27.05.2004р. між сторонами укладено договір оренди №3-127 від 15.06.2004р. за умовами якого, позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування будівлю/споруду, приміщення за адресою: м.Вінниця, вул.Свердлова, 147 загальною площею 609,3 м.кв., яке знаходиться на балансі (обслуговуванні) ДНЗ №25. Характер використання приміщень: сирітський притулок.

Згідно пунктів 1.4., 1.5 договору, термін оренди визначається з 15.06.2004р. до 15.06.2019р.; договір оренди набирає чинності з моменту підписання акту про передачу будівлі (споруди, приміщення).

Відповідач прийняв орендоване приміщення за актом прийому-передачі від 15.06.2004р.

Предметом розгляду у даній справі є відповідність вказаного договору оренди вимогам закону щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, вирішуючи спір про визнання договору або його частини недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Частиною 3 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це , а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін.

Таким чином, суперечність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного правочину всупереч змісту чи суті правовідносин сторін.

Загальні підстави визнання недійсними правочину і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

В силу статей 793, 794 ЦК України, у редакції, чинній на моменту укладення спірного договору, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частиною 3 статті 640 ЦК України встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно ч.1 ст.210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

При недотриманні вимоги стосовно реєстрації правочину, у тих випадках, коли така реєстрація визнана законом обов'язковою, такий правочин вважається неукладеним, а отже не має юридичної сили і не може породжувати для його суб'єктів бажаного правового результату і відповідних прав.

Аналіз змісту ст. 210 ЦК України дає змогу дійти висновку, що цивільні права і обов'язки у сторін такого правочинну можуть виникати тільки з моменту його реєстрації.

Таким чином для виникнення договірних відносин необхідно дотримання норм ст.638 ЦК України, ст.12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним для спірних правовідносин, згідно яких договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі (у даному випадку такою формою є нотаріальне посвідчення договору) досягли згоди з усіх істотних умов, і вимог статей 210, 640 ЦК України, що передбачають державну реєстрацію окремих договорів.

Оскільки спірний договір оренди нерухомого майна укладений на строк більше одного року, але сторонами не додержано вимог закону щодо його обов'язкової державної реєстрації, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів про відсутність підстав для визнання договору недійсним з тих підстав, що він є неукладеним. Наслідки недійсності правочину, визначені ст.216 ЦК України, не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди двох інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, дали їм належну правову оцінку, й ухвалили судові акти з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни або скасування немає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Приватної установи "Вінницький християнський реабілітаційний центр опіки і піклування "Нове життя" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 06.12.2011р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.02.2012р. у справі №8/135/2011/5003 -без змін.

Головуючий, суддя Кузьменко М.В.

Суддя Васищак І.М.

Суддя Палій В.М.