Постанова

від 04.04.2012 по справі 5010/2092/2011-2/120

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.12 Справа № 5010/2092/2011-2/120

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Данко Л.С., Мурська Х.В.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

за участі представника позивача Войцеховської Н.Я.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськоблагропостач» на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05 січня 2012 року у справі №5010/2092/2011-2/120 за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»в особі Відокремленого підрозділу «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень»до ВАТ «Івано-Франківськоблагропостач»про стягнення заборгованості в сумі 20 274,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськоблагропостач" про стягнення заборгованості в сумі 20274,00 грн. та розірвання договору №105 від 15 березня 2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору №105 про подачу та забирання вагонів від 15 березня 2011 року, а саме в порушення п.14.3. відповідач не вносив плату за складування вантажів або примикання під'їзних колій у смузі відведення за 5632 кв.м. згідно калькуляціями витрат на утримання 1 м.кв. смуги відведення Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", діючої на момент нарахування за період з липня до жовтня 2011 року.

Господарський суд Івано-Франківської області (суддя Круглова О.М.) рішенням від 05 січня 2012 року позов задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача 20274,00 грн. основного боргу. Позов в частині розірвання договору №105 від 15 березня 2011 року залишив без розгляду.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Івано-Франківської області, відкрите акціонерне товариство «Івано-Франківськоблагропостач»подало апеляційну скаргу, просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05 січня 2012 року у справі №5010/2092/2011-2/120 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач вважає рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим, прийнятим з порушенням та внаслідок неправильного застосування норм матеріального і процесуального права. За твердженням відповідача, позивач просив стягнути кошти за утримання земельної ділянки, зайнятої під'їзною колією в межах смуги відведення за період з липня до жовтня 2011 року і суд стягнув саме такі кошти. Натомість п. 14.3. договору №105 від 15 березня 2011 року передбачає плату за складування вантажів або примикання під'їзних колій. Відповідач вважає, що позивач належними доказами не довів стягуваної суми, а розрахунок підписано не уповноваженою особою. Позивач не надав доказів його права користування земельною ділянкою в межах смуги відведення, а тому відсутні підстави для нарахування та відшкодування відповідачем земельного податку. Крім того, відповідач не перебував у договірних відносинах з відокремленим підрозділом "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень", договір №105 від 15 березня 2011 року укладено з державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця". Також на думку відповідача, постановляючи рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми ст.ст. 526, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України.

Вважає, що тарифне керівництво №1, на яке зроблено посилання в абзаці 4 п.14 Договору №105 від 15.03.11, надає залізниці тільки право встановлювати плату за складування вантажів та за надання дозволу на примикання під'їзних колій, а не за утримання смуги відведення чи примикання під'їзних колій відповідача у смузі відведення; вважає заявлені вимоги щодо стягнення 20 274,00 грн. інших послуг відшкодування витрат на утримання смуги відведення за липень-жовтень 2011 відповідно до накопичувальних карток зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) №15080001 від 15.08.11 та №14100002 від 14.10.11 безпідставними, оскільки дані витрати договором сторін не передбачені.

В судовому засіданні 07 березня 2012 року представник відповідача Обітоцький В.Г. та голова правління Шіляка Р.П. підтримали апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.

Про дату, час і місце розгляду справи 04 квітня 2012 року сторони повідомлені належним чином, про що є докази у справі.

У судове засідання прибула представник позивача, надала документи, котрі суд зобов'язував надати та положення про Відокремлений підрозділ «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»та довіреність, видану начальником ДТГО «Львівська залізниця»Петрушевичу В.П. -начальнику ВП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень». Рішення суду першої інстанції вважає законним і обгрунтованим.

Позивач позовні вимоги підтримав, в обгрунтування позовних вимог покликається на невиконання відповідачем умов договору №105 від 15.03.11 Про подачу та забирання вагонів, а саме п.14.3 не здійснював залізниці плату за складування вантажів або примикання під'їзних колій у смузі відведення за 5632 кв.м. згідно калькуляціями витрат на утримання 1 м.кв. смуги відведення Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", діючої на момент нарахування за період з липня по жовтень 2011 року.

Розглянув апеляційну скаргу та матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05 січня 2012 року залишити без змін, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановив, що 15 березня 2011 року Державне територіально-галузеве об"єднання "Львівська залізниця" в особі начальника відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" (далі Залізниця) та відкрите акціонерне товариство "Івано-Франківськоблагропостач" (далі користувач) уклали договір №105 про подачу та забирання вагонів.

Пунктом 1 договору передбачено, що згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів, на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця, навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під'їзної колії, яка належить Залізниці та примикає до під'їзної колії військової частини на станції Івано-Франківськ Львівської залізниці через стрілку №239, 247 і обслуговується локомотивом залізниці. У межах смуги відведення залізниці під'їзною колією і спорудами користувача зайнято ділянку землі площею 5632 кв.м. (п.3 договору). Договір укладено сторонами терміном на 1 рік: з 16 березня 2011 року до 15 березня 2012 року (Додаткова угода від 16.03.11).

Як визначено п. 14.3. договору користувач (відповідач) сплачує залізниці плату з урахуванням коефіцієнту збільшення на момент розрахунку за складування вантажів або примикання під'їзних колій у смузі відведення за 5632 кв.м. згідно калькуляції витрат на утримання 1 м.кв. смуги відведення ДТГО "Львівська залізниця", діючої на момент нарахування.

Відповідно до п.14.5. договору названі платежі користувач зобов'язаний внести по накопичувальній карточці помісячно, до 10 числа за поточний місяць.

Позивач склав накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) №15080001 від 15.08.11 та №14100002 від 14.10.11 (а.с.19-21), згідно яких відповідачу нараховано 16896 грн. відшкодування витрат на утримання смуги відведення за липень-жовтень 2011 року без ПДВ. Проте відповідач відмовився їх підписати, що підтверджується актами загальної форми, складеними за результатами такої відмови, та накопичувальними картками.

Частиною 4 ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що розрахунки за роботи і послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить чинному законодавству про захист економічної конкуренції.

Згідно з ст. 60 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998року № 457, залізницями затверджуються, зокрема, ставки зборів та розмір плати за послуги, передбачені у статті 12 цього Статуту.

Стаття 12 Статуту залізниць України визначає, що залізниця вправі приймати рішення про складування за плату підприємствами, організаціями, установами, громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності вантажів у смузі відведення, а також надавати дозвіл на примикання під'їзних колій та будівництво тимчасових споруд.

Відповідно до пункту 6 розділу I Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язаних з ними послуги: Тарифне керівництво №1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009року № 317, розрахунки за перевезення вантажів, роботи і послуги, пов'язані з ними, щодо яких не встановлені державні регульовані тарифи, проводяться за вільними тарифами, які визначаються суб'єктами господарювання за згодою сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.

Перелік видів перевезень, робіт і послуг, які виконуються за вільними тарифами, наведено в таблиці 5 пункту 32 розділу II цього Збірника, згідно яких власник під'їзної колії сплачує залізниці збір за утримання земельних ділянок в смузі відведення залізниць, якщо це передбачено договором сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про транспорт", до складу земель залізничного транспорту входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту. Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

В силу ч. 1 ст. 23 Закону України "Про транспорт" земельна ділянка під під'їзною колією перебуває у користуванні залізниці згідно затверджено плану смуги відведення (а.с. 73), а також відповідно до акту взаємозвірки площ по земельних ділянках, які знаходяться в користуванні Івано-Франківської дистанції колії Львівської залізниці по Івано-Франківській міськраді станом на 04.01.10 (а.с. 60). При укладенні договору сторонами проведено обстеження умови роботи на під'їзній колії і станції примикання, про що складено двосторонній акт від 10.03.11, яким підтверджено встановлену в договорі площу ділянки землі, зайнятої під'їзною колією в межах смуги відведення 5632 кв.м., який підписний без будь-яких зауважень зі сторони відповідача (а.с. 38).

Плата за землю проведена залізницею, виходячи з нормативно-грошової оцінки за 1 кв.м. земельної ділянки в смузі відведення, що становить 203,96 грн. та підтверджено довідкою від 16.09.2008р. (а.с. 71), що становить 0,21 грн. за 1 кв.м. в місяць.

Зважаючи на вищезазначене, суд першої інстанції правомірно спростував заперечення відповідача.

Крім того, в абзаці 3 п. 14 договору сторони передбачили обов'язок сплати за складування вантажів або примикання під'їзних колій у смузі відведення за 5632 кв.м. згідно калькуляції витрат на утримання 1 м.кв. смуги відведення Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", діючої на момент нарахування.

Згідно з п. 14 Єдиної методики розрахунку ставок калькуляцій на додаткові послуги які надаються при перевезенні вантажів за вільними тарифами, затвердженої 15.04.2010 Укрзалізницею, здійснюється розрахунок відшкодування витрат на утримання смуги відведення на підставі укладених договорів на подачу-забирання вагонів за формулою: (П + К)* S, де П - діюча ставка місцевого земельного податку за 1 кв.м.; К - витрати залізниці на утримання 1 кв.м. землі у межах смуги відведення залізниці; S - площа земельної ділянки, зайнята під'їзною колією у межах смуги відведення.

Відповідно до калькуляції за підписом заступника начальника служби колії з економічних питань (а.с. 40), собівартість витрат залізниці на утримання 1 кв.м. смуги відведення за один місяць становить 0,65 грн з ПДВ, а з врахуванням ставки земельного податку - 0,75 грн. без ПДВ (0,54 грн. собівартість витрат залізниці на утримання 1 кв. м. смуги відведення без ПДВ за один місяць + 0,21 грн. ставка земельного податку).

Тобто, відповідно до вищезазначеної формули, плата за утримання ділянки землі за один місяць, зайнятої під'їзною колією у межах смуги відведення залізниці, становить (0,54 грн. + 0,21 грн.) х 5632 м.кв. + 20% ПДВ = 5068,8 грн., а всього за липень-жовтень 2011 року - 20275,2 грн. Враховуючи, що позивач просив стягнути 20274 грн. боргу за утримання земельної ділянки, зайнятої під'їзною колією в межах смуги відведення за період з липня по жовтень 2011 року, то така сума є документально підтвердженою та підлягає до стягнення з відповідача.

В матеріалах справи (а.с. 40) знаходиться розрахунок витрат на утримання 1 м.кв. смуги відведення (в місяць), підписаний заступником начальника служби колії з економічних питань та економістом і завірений печаткою ВП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень». В апеляційній скарзі відповідач вказує, що він не перебуває з ВП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень»в договірних відносинах, щоб брати такий розрахунок до уваги, оскільки Договір був укладений з ДТГО «Львівська залізниця». Таке твердження скаржника підлягає спростуванню.

Договір укладений між ДТГО «Львівська залізниця»в особі начальника ВП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень»- заступника начальника ДТГО «Львівська залізниця»ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності №НЮ-721 від 13.08.2010 року з однієї сторони і ВАТ «Івано-Франківськоблагропостач»в особі голови правління Обітоцького В.Г., який діє на підставі статуту.

Відповідно до Положення про Відокремлений підрозділ «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень»ДТГО «Львівська залізниця», затвердженого наказом ДТГО «Львівська залізниця»від 05.11.2009 року, дирекція є відокремленим підрозділом залізниці з державною формою власності і не є юридичною особою (п. 1.1). А за приписами п.п. 4.1 та 4.1.1 Положення, дирекція має право за дорученням залізниці укладати від її імені угоди, набувати майнові та немайнові права, виконувати покладені на неї обов'язки, бути позивачем у суді. Довіреністю ДТГО «Львівська залізниця»за №НЮ-721 від 13.08.2010 року ОСОБА_4, зокрема, надається право укладати та підписувати господарські договори та угоди по колу діяльності.

Отже, відокремлений підрозділ «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень»ДТГО «Львівська залізниця»наділений повноваженнями виступати позивачем у суді.

При цьому стороною у справі виступає ДТГО «Львівська залізниця», від імені якої діє відокремлений підрозділ «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень», і рішення слід постановляти стосовно ДТГО «Львівська залізниця»в особі її відокремленого підрозділу «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень».

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання своїх зобов'язань з оплати за примикання під'їзних колій у смузі відведення за 5632 кв.м. (п.14.3. договору №105 про подачу та забирання вагонів від 15 березня 2011 року).

Тому позовна вимога щодо стягнення 20274 грн. боргу за примикання під'їзних колій у смузі відведення за 5632 кв.м. згідно калькуляції витрат на утримання 1 м.кв. смуги відведення ДТГО "Львівська залізниця", діючої на момент нарахування, за період з липня до жовтня 2011 року ґрунтується на умовах договору та приписах закону і підлягає до задоволення.

Позовну вимогу в частині розірвання Договору №105 від 15.03.2011р. суд першої інстанції правомірно залишив без розгляду, оскільки в матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем державного мита в цій частині позовних вимог.

Згідно із ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач належними і допустимими доказами не спростував висновків місцевого господарського суду, викладених у оскарженому рішенні.

За наведеного колегія суддів вважає, що законні підстави для скасування рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05 січня 2012 року по справі №5010/2092/2011-2/120 відсутні.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05 січня 2012 року по справі №5010/2092/2011-2/120 залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськоблагропостач»-без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Данко Л.С.

суддя Мурська Х.В.