Постанова

від 13.04.2012 по справі 18/551/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2012 р. Справа № 18/551/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

третьої особи (ЗАТ "РодАн-Капітал") -не з'явився

третьої особи (Національний банк України) -Артюх А.Л.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан", с. Шенгури (вх. №1084П/2-5) на рішення господарського суду Полтавської області від 21.02.12 р. по справі № 18/551/11

за позовом Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", м. Київ

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Закрите акціонерне товариство "РодАн-Капітал", м. Київ

2. Національний банк України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан", с. Шенгури

про визнання недійсним правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Акціонерний банк "Банк регіонального розвитку", м. Київ звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про визнання недійсним вчинений відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан", с. Шенгури односторонній правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме вимог АБ "Банк регіонального розвитку" по нарахованим штрафним санкціям за укладеними з ТОВ "Агрофірма "Лан" кредитними договорами № 14/1-1-128 від 06.08.2008 р., № 14/1-1-15 від 29.01.2008 р., № 14/10-33 від 15.03.2007 р. та № 14/10-66 від 26.05.2005 р. на суму 245 000 грн. з одного боку та вимог ТОВ "Агрофірма "Лан" за договором про залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу № 6-2003 від 18.11.2003 р. на суму 245 000 грн. з іншого боку, у вигляді поданих ТОВ "Агрофірма "Лан" заяв № 1-06/82 від 23.06.2010 р. та № 07/6 від 24.06.2010 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог (далі - спірні правочини).

В процесі розгляду справи судом до її участі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Закрите акціонерне товариство "РодАн-Капітал", м. Київ та Національний банк України, м. Київ.

Рішенням господарського суду Полтавської області (суддя Тимченко Б.П.) від 21.02.2012 р. по справі № 18/551/11 позов задоволено повністю. Визнано недійсним вчинений Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" односторонній правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме вимог АБ "Банк регіонального розвитку" по нарахованим штрафним санкціям за укладеними з ТОВ "Агрофірма "Лан" кредитними договорами № 14/1-1-128 від 06.08.2008р., №14/1-1-15 від 29.01.2008 р., № 14/10-33 від 15.03.2007 р. та № 14/10-66 від 26.05.2005 р. на суму 245 000 грн. з одного боку та вимог ТОВ "Агрофірма "Лан" за договором про залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу № 6-2003 від 18.11.2003 р. на суму 245 000 грн. з іншого боку, у вигляді поданих ТОВ "Агрофірма "Лан" заяв № 1-06/82 від 23.06.2010 р. та № 07/6 від 24.06.2010 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан на користь Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач вказує на те, що господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення проігнорував факти, встановлені судами різних інстанцій під час розгляду справи № 25/82, які, на думку відповідача, мають преюдиційне значення, та свідчать про те, що зарахування зустрічних однорідних вимог у вигляді поданих ТОВ "Агрофірма "Лан" заяв № 1-06/82 від 23.06.2010 р. та № 07/6 від 24.06.2010 р. не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує права позивача в процесі здійснення ліквідаційної процедури.

В письмових поясненнях до апеляційної скарги третя особа - Національний банк України просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на правомірність висновків господарського суду стосовно того, що зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом подання відповідачем відповідних заяв в даному випадку суперечить вимогам ст. ст. 602, 110 ЦК України, ст. 30, 89, 93-96 Закону України «Про банки і банківську діяльність», оскільки це призводить до порушення порядку задоволення вимог кредиторів в процедурі ліквідації банку.

Третя особа також зазначає, що аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України під час розгляду даної категорії справ. При цьому, третя особа - Національний банк України надав суду клопотання в якому просить суд долучити до матеріалів справи постанови Верховного Суду України які свідчать про вищевказані обставини.

В судовому засіданні представник третьої особи - Національного банку України підтримав позицію, викладену в письмових поясненнях, просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач в судове засідання свого представника з невідомих причин не направив.

Позивач та третя особа - ЗАТ "РодАн-Капітал" відзиву на апеляційну скаргу не надали, в судове засідання своїх представників також не направили.

Оскільки неявка представників сторін та третьої особи - ЗАТ "РодАн-Капітал" не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, а останні не були позбавлені можливості реалізувати власні процесуальні права, в т.ч. шляхом надання відзиву та направлення в судове засідання своїх представників, колегія суддів вважає за необхідне розглядати скаргу за відсутності останніх, за наявними в даній справі документами та матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем були укладені наступні правочини (надалі кредитні договори):

1. Кредитний договір № 14/1-1-128 від 06.08.2008 р., за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 250000 грн. із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 17 % річних, і строком користування до 05.08.2011 р.

2. Кредитний договір № 14/1-1-15 від 29.01.2008 р., за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 5000000 грн. із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 17 % річних, і строком користування до 01.04.2010 р.

3. Кредитний договір № 14/10-33 від 15.03.2007 р., за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 500000 грн. із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 17 % річних, і строком користування до 14.03.2010 р.

4. Кредитний договір № 14/10-66 від 26.05.2005 р., за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 2 810 000 грн. із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 16 % річних, і строком користування до 01.07.2010 р.

Факт надання кредитів підтверджується виписками по рахунку для обліку кредиту, та не заперечується відповідачем.

В грудні 2010 р. Правлінням Національного банку України прийнято рішення (оформлене постановою правління № 713 від 02.12.2010 р.), яким Правління відкликало у позивача банківську ліцензію, запровадило процедуру ліквідації та призначило ліквідатора.

Надалі відповідач в червні місяці 2010 р. уклав з одним із кредиторів банку - Закритим акціонерним товариством "РодАн-Капітал" договір про відступлення права вимоги (цесії) № 3 від 23.06.21010 р., за умовами якого цедент (ЗАТ «РодАн-Капітал») відступив, а відповідач набув право вимоги, належне цедентові, і став кредитором позивача на загальну суму 245000 грн. за наступним правочином:

- договором про залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу № 6-2003 від 18.11.2003 р. (далі-договор субординованого боргу № 6-2003), укладеним між цедентом та позивачем, відповідно до якого позивач залучив у цедента на умовах субординованого боргу грошові кошти в сумі 2500000 грн., із сплатою 7% річних, строком користування до 18.11.2010 р.

Набувши право вимоги за вказаним вище договором, відповідач 23.06.2010 р. подав позивачу заяву № 1-06/82 від 23.06.2010 р., в якій просив за взаємною згодою провести залік зустрічних однорідних вимог, тобто вимог позивача по нарахованим штрафним санкціям за кредитними договорами № 128, № 15, № 33, № 66 на суму 245000 грн. та вимог відповідача по договору субординованого боргу № 6-2003 на суму 245000 грн. Після цього 24.06.2010 р. заявою № 07/6 від 24.06.2010 р. відповідач припинив зобов'язання за вказаними вище вимогами, повідомивши позивача про їх зарахування в односторонньому порядку.

Позивач, з посиланням на порушення при вчиненні зазначених правочинів щодо зарахування зустрічних однорідних вимог Закону, звернувся до господарського суду з позовом в якому просив суд визнати зазначені правочини недійсними.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що вчинення відповідачем спірних правочинів щодо зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить вимогам ст. 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність», оскільки цей закон не передбачає можливості індивідуального задоволення вимог конкретного кредитора, у тому числі і шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог; що договором субборгу № 6-2003, за яким позивач набув права вимоги до відповідача, передбачено, що інвестор не має права вимагати від банку дострокового погашення субординованого боргу та не може проводити взаємозалік за ним.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України.

Вимогами п. 5 ч. 1 ст. 602 ЦК України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних однорідних вимог у випадках, установлених зокрема законом.

Положеннями статті 30 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що субординований борг - це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які відповідно до договору не можуть бути взяті з банку раніше 5 років, а у випадках банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів.

Постановою Правління НБУ № 713 від 02.12.2009 р. щодо позивача порушено процедуру його ліквідації.

Відповідно до вимог ч. 4 ст.110 ЦК України особливості ліквідації банків установлюються законом про банки і банківську діяльність.

Статтею 87 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що ліквідація банку з ініціативи НБУ здійснюється відповідно до цього закону та нормативно-правових актів НБУ.

Відповідно до вимог ст. 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у визначеній цією статтею черговості, а саме вимоги за субординованим боргом задовольняються після погашення претензій усіх інших кредиторів-у восьму чергу.

Отже, положеннями Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено чіткий порядок задоволення вимог кредиторів, що визнані ліквідатором, який не передбачає можливості індивідуального задоволення вимог конкретного кредитора, у тому числі і шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, про що правомірно зазначив господарський суд в оскаржуваному рішенні.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 92 та ч. 1 ст. 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ліквідатор задовольняє тільки вимоги кредиторів, які ним акцептовані та внесені до переліку (реєстру) вимог кредиторів цього банку. Таким чином, якщо вимоги нового кредитора не внесено до переліку (реєстру) вимог кредиторів банку, проведення зарахування зустрічних однорідних вимог є неможливим, оскільки відсутня одна із основних умов щодо припинення зобов'язання, а саме зустрічність вимог (боржник банку не виступає одночасно його кредитором).

Аналогічної правової позицію дотримується Верховний Суд України, зокрема в постанові від 24.10.2011 р. по справі № 16/041-10

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з умовами укладеного між ЗАТ "РодАн-Капітал" (третьою особою) та ТОВ "Агрофірма "Лан" договору цесії від 23.06.2010 р. № 3 цедент (ЗАТ "РодАн-Капітал") відступив, а ТОВ "Агрофірма "Лан" набуло право вимоги, належне цедентові, і стало кредитором позивача на загальну суму 245 000 грн. за договором про залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу № 6-2003 від 18.11.2003 р.

Умовами договору цесії визначено, що до цесіонарія (відповідача) переходить належне цеденту (третій особі) право вимоги за договором субборгу № 6-2003 в обсязі та на умовах, що існували на момент укладання цього договору.

Отже, уклавши договір цесії відповідач набув право вимагати від позивача повернення сплаченої третьою особою - ЗАТ "РодАн-Капітал" інвестиції (коштів) в порядку та на умовах, визначених договором субборгу № 69-2003.

Поряд з тим, п. 4.3 договору субборгу № 6-2003 передбачено, що інвестор не має права вимагати від банку дострокового погашення субординованого боргу та не може проводити взаємозалік за ним.

Відповідно до вимог ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог в випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог за договором субборгу № 6-2003 передбачена цим договором.

За таких обставин, висновки господарського суду про відсутність у відповідача правових підстав для проведення взаємозаліку за договором субборгу № 6-2003 є законними та обґрунтованими, в зв'язку з чим, відповідне рішення господарського суду про задоволення позову та визнання спірних правочинів недійсними підлягає залишенню без змін.

Судова колегія вважає безпідставними посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що зарахування зустрічних однорідних вимог у вигляді поданих ТОВ "Агрофірма "Лан" заяв № 1-06/82 від 23.06.2010 р. та № 07/6 від 24.06.2010 р. не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує права позивача в процесі здійснення ліквідаційної процедури з посиланням на те, що вказане встановлено рішеннями господарських судів різних інстанції під час розгляду справи № 25/82, тобто нібито мають преюдиційне значення.

Як свідчать рішення судів різних інстанцій в межах справи № 25/82, предметом розгляду суду не була дійсність або недійсність спірних правочинів щодо зарахування зустрічних однорідних вимог.

Крім того, згідно зі ст. 35 ГПК України не підлягають повторному доведенню саме факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду іншої справи в якій беруть участь одні й ті ж сторони.

При цьому, вимоги даної статті стосуються саме фактів та не стосуються висновків господарського суду, зроблених в зв'язку з дослідженням матеріалів справи та при вирішенні конкретного спору.

В даному ж випадку, суди під час розгляду справи № 25/82 робили певні висновки стосовно розгляду конкретного спору, та не встановлювали фактів, які б з урахуванням вимог ст. 35 ГПК України, могли вважатися преюдиційними та такими, що не потребують доведенню.

З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги відповідача про скасування судового рішення позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з вільним тлумаченням останнім окремих положень Закону.

За таких обставин, подана відповідачем апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан", с. Шенгури залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 21.02.12 р. по справі № 18/551/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 17.04.2012 р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

судді Плахов О.В.

Шутенко І.А.