ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" червня 2012 р. Справа № 18/551/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -суддіКапацин Н.В. -доповідача у справі суддів :Дерепи В.І. Кривди Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 у справі № 18/551/11 господарського судуПолтавської області за позовомАкціонерного банку "Банк Регіонального розвитку" до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Лан" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Закрите акціонерне товариство "РодАн-Капітал", 2. Національний банк України провизнання недійсним правочину за участю представників від: позивача ОСОБА_5 (довір. від 22.05.2012р.) відповідача ОСОБА_6 (довір. від 11.06.2012р.) третіх осіб 1. не з"явився 2. ОСОБА_7 (довір. від 03.03.2011р.)
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.02.2012 р. у справі № 18/551/11, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2012р., задоволено позовні вимоги Акціонерного банку "Банк Регіонального розвитку" (Позивач). Визнано недійсним вчинений Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" (Відповідач) односторонній правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме вимог АБ "Банк регіонального розвитку" по нарахованим штрафним санкціям за укладеними з ТОВ "Агрофірма "Лан" кредитними договорами № 14/1-1-128 від 06.08.2008р., №14/1-1-15 від 29.01.2008 р., № 14/10-33 від 15.03.2007 р. та № 14/10-66 від 26.05.2005 р. на суму 245 000 грн. з одного боку та вимог ТОВ "Агрофірма "Лан" за договором про залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу № 6-2003 від 18.11.2003 р. на суму 245 000 грн. з іншого боку, у вигляді поданих ТОВ "Агрофірма "Лан" заяв № 1-06/82 від 23.06.2010 р. та № 07/6 від 24.06.2010 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог. На Відповідача покладено судові витрати.
Не погоджуючись із вказаною постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 21.02.2012р., постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2012р. у справі № 18/551/11 та прийняти нове рішення, яким відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог.
В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 601 Цивільного кодексу України та статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, між Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" укладено кредитні договори № 14/1-1-15 від 29.01.2008р., № 14/10-66 від 26.05.2005р., № 14/10-33 від 15.03.2007р., № 14/10-128 від 06.08.2008р.
Правлінням Національного банку України прийнято рішення (оформлене постановою правління № 713 від 02.12.2010 р.), яким відкликало у Позивача банківську ліцензію, запроваджено процедуру ліквідації та призначено ліквідатора.
23.06.2010р. ТОВ "Агрофірма "Лан" і ЗАТ "Род Ан-Капітал" укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 3, за умовами якого ЗАТ "Род Ан-Капітал" відступило Агрофірмі "Лан" право вимоги за договором про залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу № 6-2003 від 18.11.2003р. на суму 245 000 грн.
Відповідно до договору про залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу № 6/2003 від 18.11.2003р., укладеного між АБ "Банк регіонального розвитку" (Банак) і ЗАТ "Род Ан-Капітал" (Інвестор), Інвестор розміщує в Банку свої грошові кошти, а Банк управляє залученими коштами та зобов'язується виплачувати Інвестору відсотки за їх користування.
Пунктами 4.3, 4.4 даного договору передбачено, що Інвестор не має права погашення субординованого боргу шляхом проведення взаємозаліку. В разі ліквідації (банкрутства) Банку задоволення вимог Інвестора здійснюватиметься після задоволення вимог усіх інших кредиторів (відповідно до статті 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Агрофірма "Лан" звернулася до Ліквідатора Банку з листами № 1-06/82 від 23.06.2010р., № 07/6 від 24.06.2010 про зарахування зустрічних однорідних вимог з пропозицією вважати погашеними борги за кредитними договорами за рахунок отриманих Відповідачем активів згідно договору відступлення права вимоги № 3 від 23.06.2010р.
Листом № 11/1445 від 21.07.2010р. ліквідатор Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" повідомив ЗАТ "Род Ан-Капітал" про те, що у зв"язку з укладенням останнім з Агрофірмою "Лан" договору про відступлення права вимоги № 3 від 23.06.2010р. заборгованість Банку перед ЗАТ "Род Ан-Капітал" за договором про залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу № 6-2003 від 18.11.2003р. зменшується на суму 245 000 грн.
Разом з тим, листом № 11/1454 від 23.07.2010р. ліквідатор АБ "Банк регіонального розвитку" повідомив Агрофірму "Лан" про неприйняття зарахування зустрічних однорідних вимог за кредитними договорами і за договором про залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу № 6-2003 від 18.11.2003р.
АБ "Банк регіонального розвитку" звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВ "Агрофірма "Лан" про визнання недійсним вчиненого "Агрофірмою "Лан" одностороннього правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог за кредитними договорами на суму 245 000 грн. згідно договору про залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу № 6-2003.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.05.2011р. у справі № 18/551/11, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2011р., у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення ґрунтуються на тому, що для визнання недійсною односторонньої угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог відсутні правові підстави.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2011р. у справі № 18/551/11 скасовані рішення Господарського суду Полтавської області від 05.05.2011р. і постанова Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2011 у справі № 18/551/11. Справу № 18/551/11 передано на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.
Постанова мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідно до постанови Правління Національного банку України № 713 від 02.12.2009р. в АБ "Банк регіонального розвитку" відкликано банківську ліцензію та запроваджено ліквідаційну процедуру, а тому в силу статей 91, 93, 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" закінчується технологічний цикл операцій банку з метою збереження або збільшення ліквідаційної маси, вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації банку, можуть пред'являтися лише в межах ліквідаційної процедури і кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у визначеній законом черговості, де вимоги за субординованим боргом віднесені до восьмої черги.
Судами попередніх інстанцій не досліджено відповідність здійсненого ліквідатором Позивача заліку за заявою Відповідача вимогам глави 16 (ліквідація банків) Закону "Про банки і банківську діяльність" і зокрема статті 96 цього Закону, яка передбачає, що ліквідатор має право з дозволу Національного банку України погашати борги до банку та у відповідній черговості і порядку.
Не надано оцінки пункту 4.3 договору про залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу № 6-2003 від 18.11.2003р., який передбачає, що інвестор не має права погашення субординованого боргу та не може проводити взаємозалік за ним.
Місцевий та апеляційний господарські суди не звернули увагу на рішення Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків № 257 від 13.04.2010р. "Про затвердження переліку (реєстру) вимог кредиторів АБ "Банк регіонального розвитку".
При новому розгляді справи судом першої інстанції враховано вказівки, що містяться в постанові касаційної інстанції, в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності, рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.02.2012 р. у справі № 18/551/11, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2012р., задоволено позовні вимоги Акціонерного банку "Банк Регіонального розвитку" (Позивач). Визнано недійсним вчинений Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" (Відповідач) односторонній правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме вимог АБ "Банк регіонального розвитку" по нарахованим штрафним санкціям за укладеними з ТОВ "Агрофірма "Лан" кредитними договорами № 14/1-1-128 від 06.08.2008р., №14/1-1-15 від 29.01.2008 р., № 14/10-33 від 15.03.2007 р. та № 14/10-66 від 26.05.2005 р. на суму 245 000 грн. з одного боку та вимог ТОВ "Агрофірма "Лан" за договором про залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу № 6-2003 від 18.11.2003 р. на суму 245 000 грн. з іншого боку, у вигляді поданих ТОВ "Агрофірма "Лан" заяв № 1-06/82 від 23.06.2010 р. та № 07/6 від 24.06.2010 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до пункту 14 частини 1 статті 92 та частини 1 статті 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ліквідатор задовольняє тільки вимоги кредиторів, які ним акцептовані та внесені до переліку (реєстру) вимог кредиторів цього банку. Таким чином, якщо вимоги нового кредитора не внесено до переліку (реєстру) вимог кредиторів банку, проведення зарахування зустрічних однорідних вимог є неможливим, оскільки відсутня одна із основних умов щодо припинення зобов'язання, а саме зустрічність вимог (боржник банку не виступає одночасно його кредитором).
Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 203 даного Кодексу передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Також, за вимогами частини 2 статті 601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:
1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
2) бути однорідними (зарахування можуть містити вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);
3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов"язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням. В силу цього для зарахування достатньо ініціативи однієї сторони. Поряд з цим припущення про можливість зарахування підлягає спростуванню у тому чи іншому випадку стороною, яка отримала заяву про зарахування. Предметом доказування такого спростування буде достатньо обґрунтоване посилання на обставину, яка робить вимогу непридатною до зарахування.
В статті 602 Цивільного кодексу України вказані обставини, за яких зарахування зустрічних вимог є недопустимими.
Постановою Правління Національного банку України від 02.12.2009р. № 713 відкликано ліцензію, ініційовано процедуру ліквідації Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" та призначено ліквідатора Банку.
Частиною 8 статті 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора вимоги за зобов"язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред"являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 93 вказаного Закону ліквідатор протягом трьох місяців з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення.
Згідно зі статтею 96 даного Закону кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у визначеній цією статтею черговості, зокрема вимоги за субординованим боргом задовольняються після погашення претензій усіх інших кредиторів - у восьму чергу.
Таким чином, в процесі ліквідаційної процедури банку визначається заборгованість кожному кредитору банку та встановлюється черговість погашення вимог кредиторів, що унеможливлює індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора позачергово, зокрема шляхом проведення зарахування вимог.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що субординований борг - це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які відповідно до договору не можуть бути взяті з банку раніше 5 років, а у випадках банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів.
Пунктами 4.3, 4.4 договору про залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу № 6/2003 від 18.11.2003р. передбачено, що інвестор не має права погашення субординованого боргу та не може проводити взаємозалік за ним. В разі ліквідації (банкрутства) Банку задоволення вимог Інвестора здійснюватиметься після задоволення вимог усіх інших кредиторів (відповідно до статті 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Суди попередніх інстанцій прийшли до правомірного висновку про неможливість зарахування зустрічних вимог у процедурі ліквідації банку з посиланням на статтю 602 Цивільного кодексу України, оскільки це призвело б до порушення порядку задоволення вимог кредиторів, встановленого статтею 96 Закону.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 03.10.2011р. у справі № 27/292-10, від 03.10.2011р. у справі № 27/291-10, від 10.10.2011р. у справі № 57/216-10, від 24.10.2011р. у справі № 16/041-10.
Статтею 111-28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що при новому розгляді даної справи судами повно встановлено обставини, що мають значення для її правильного вирішення, дано вірну юридичну оцінку та вирішено спір відповідно до закону.
Відтак, підстав для скасування прийнятих у даній справі судових рішень колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111 5 -111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 у справі № 18/551/11 залишити без змін.
Головуючий - суддя Н.В. Капацин
Судді В.І. Дерепа
Д.С. Кривда
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 21.06.2012 |
Оприлюднено | 02.07.2012 |
Номер документу | 24922693 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Капацин H.B.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні