Ухвала

від 06.03.2012 по справі 2а/2370/4876/2011

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/4876/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Паламар М.Г.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Беспалова О.О.

суддів Парінова А.Б., Губської О.А.,

при секретарі Кропивному Є.В.

за участю представника позивача, представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор" до Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011р. позовні вимоги було задоволено.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду - підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наведені відповідачем в акті № 57/23-017/32580463 від 07.04.2011 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Катеринопільський елеватор" з питання правомірності формування податкового кредиту по правовідносинах з контрагентами, в ході перевірок яких встановлено нікчемні правочини за період з 01.07.2009 року по 31.10.2010 року висновки не відповідають вимогам законодавства, а тому спірні податкові повідомлення - рішення за № 0000302301 від 26.04.2011 року про зменшення бюджетного відшкодування у розмірі 4042265 грн. та № 0000312301 від 26.04.2011 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 37230 грн., з яких 29786 грн. основного платежу та 7447 грн. штрафних санкцій підлягають скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ТОВ "Катеринопільський елеватор", зареєстроване рішенням Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області від 30.06.2004 року № 129, ідентифікаційний код 32580463, а також взяте на облік Катеринопільським відділенням Звенигородської ОДПІ як платник податків з 12.07.2004 року.

У порядку визначеному ст. 9 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон України № 168/97-ВР) відповідач 27.08.2004 року отримав свідоцтво платника податку на додану вартість за № 32392796.

З 03.03.2011р. по 31.03.2011р. відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питання правомірності формування податкового кредиту по правовідносинах з контрагентами, в ході перевірок яких встановлено нікчемні правочини за період з 01.07.2009р. по 31.10.2010р., за результатами якої складено акт № 57/23-017/32580463 від 07.04.2011 року (далі - акт).

Відповідно до акта перевірки від 07.04.2011 року № 57/23-017/32580463 встановлено порушення позивачем п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР в результаті чого: занижено суми ПДВ до сплати на загальну суму 693290 грн., у тому числі за липень 2009 року на суму 35119 грн., за грудень 2009 року на суму 628385 грн., за січень 2010 року на суму 29786 грн.; завищено суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на загальну суму 3378779 грн., у тому числі за вересень 2009 року на суму 221250 грн., жовтень 2009 року на суму 103251 грн., листопад 2009 року на суму 327505 грн., березень 2010 року на суму 279681 грн., квітень 2010 року на суму 323587 грн., жовтень 2010 року на суму 1061985 грн., листопад 2010 року на суму 1061520 грн.

Відтак, не погоджуючись з висновками акту перевірки від 07.04.2011 року, позивач надав відповідачу письмове заперечення від 13.04.2011 року № 634 на акт документальної позапланової виїзної перевірки, в якому просив переглянути викладені у акті висновки та повідомити про результати його розгляду.

Про результати розгляду заперечень до акта позапланової перевірки відповідач направив позивачу відповіді від 20.04.2011 року № 2317/23-033 та від 26.04.2011 року № 2430/23-033, відповідно до яких у акті перевірки виявлено методологічні та арифметичні помилки, а тому внесено зміни у висновок акту.

Крім того, за результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000302301 від 26.04.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 4042265 грн. У зв'язку з тим, що заявлені до відшкодування суми ПДВ на час перевірки ТОВ "Катеринопільський елеватор" відшкодовано в розмірі 362624 грн., позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 362624 грн. та штрафні фінансові санкції у розмірі 90656 грн. відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України та № 0000312301 від 26.04.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість в сумі 37233 грн., з яких 29786 грн. за основним платежем та 7447 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п.п. 7.2.3 та п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України № 168/97-ВР податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВРвстановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем укладено угоди в усній формі з ПП "Топ Транс Сервіс" (код ЄДРПОУ 35834902), ТОВ "Агровест УК" (код ЄДРПОУ 35782745), ТОВ "Інвест ЛТД" (код ЄДРПОУ 36700935), ПП "Альбатрос -Південь" (код ЄДРПОУ 36635620), ФОП ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на поставку зернових культур. На час видачі податкових накладних (постачальники, продавці) перебували на обліку як платники ПДВ, а тому саме дані контрагенти зобов'язувалися відобразити у своїй податковій звітності зобов'язання з податку на додану вартість по спірних господарських операціях.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за відповідні звітні податкові періоди.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пункт 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій: а) дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином підставою для нарахування сум податкового кредиту, у звязку з придбанням товарів (послуг), є податкова накладна.

В суді першої інстанції, позивачем надано належним чином завірені копії податкових, видаткових накладних, виписаних позивачу ПП "Топ Транс Сервіс", ТОВ "Агровест УК", ТОВ "Інвест ЛТД", ПП "Альбатрос -Південь", ФОП ОСОБА_2 та копії реєстрів документів, проведених по системі "Клієнт -Банк" щодо розрахунків позивача за отримані товари від вказаних контрагентів, які досліджені в судовому засіданні.

Крім того, відповідач стверджує, що встановлення обставин, які викладені в акті про результати планової виїзної перевірки ПП "Топ Транс Сервіс", код ЄДРПОУ 35834902, з питань дотримання вимог податкового законодавства з 25.03.2008 року по 31.03.2010 року валютного та іншого законодавства за період з 25.03.2008 року по 31.03.2010 року від 14.09.2010 року № 1480/23-600/35834902, в акті документальної невиїзної перевірки ТОВ "Агровест УК", код ЄДРПОУ 35782745, з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року, податку на додану вартість за період з 01.05.2010 року по 30.11.2010 року по взаємовідносинах з ТОВ "Опдевайс", в акті документальної невиїзної перевірки "Інвест ЛТД", код ЄДРПОУ 36700935, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платниками податків за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року від 21.01.2011 року № 69/23-300/36700935, в акті документальної невиїзної перевірки ПП "Альбатрос -Південь", код ЄДРПОУ 36635620, з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року від 23.12.2010 року №3872/23-0302/01/36635620, в акті планової документальної перевірки СПД - фізичної особи ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року від 31.08.2010 року № 120/17-009/2876217964 дає підстави для визнання суми податку на додану вартість, віднесеної позивачем до дозволеного податкового кредиту по визначеним нікчемним правочинам , як неправомірної.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що жоден нормативний акт не містить вказівок про залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару, на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності, оскільки згідно вимог чинного законодавства обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Отже, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Крім того, ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Крім того, слід звернути увагу, що суду першої інстанції не надано доказів про визнання недійсними господарських зобов'язань між позивачем та ПП "Топ Транс Сервіс", ТОВ "Агровест УК", ТОВ "Інвест ЛТД", ПП "Альбатрос -Південь", ФОП ОСОБА_2 недійсними повністю або в частині.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Апеляційна інстанція звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, які б доводили що вчинені позивачем правочини суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також що вони не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Відтак, позивачем надано суду копії податкових, видаткових, товаро - транспортних накладних, які підтверджують поставку товарів позивачу.

Судом першої інстанції встановлено, що факт доставки, транспортування с/г продукції ФОП ОСОБА_2 до позивача оформлявся простими накладними, які не є товарно-транспортними накладними встановленого зразка, а тому відповідач вважає, що докази фактичного відвантаження продукції від продавця покупцю відсутні. Крім того, відповідач зробив такий висновок на підставі пояснення ФОП ОСОБА_2 про те, що вона не вела будь якої господарської діяльності, не виписувала податкові, видаткові, товарно-транспортні накладні, не отримувала та не перераховувала кошти.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акта планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року від 31.08.2010 року № 120/17-009/2876217964 ФОП ОСОБА_2 перебувала у господарських відносинах з 29 контрагентами покупцями, у тому числі і з ТОВ "Катеринопільський елеватор" та задекларувала податкові зобов'язання на загальну суму 9210067 грн.

Надані суду першої інстанції копії реєстрів документів проведених по системі "Клієнт Банк" підтверджують оплату позивачем отриманих від контрагентів товарів, у тому числі і від ФОП ОСОБА_2 Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ФОП ОСОБА_2 нікому не надавала право вчиняти юридичні дії від її імені, що спростовує свідчення надані нею у поясненні.

Колегія суддів погоджується з твердженням відповідача, про те, що накладні на с/г продукцію отриману від ФОП ОСОБА_2 не є товарно-транспортними накладними і заповнені з порушенням ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік".

У той же час, суд першої інстанції зазначає, що позивачем надані докази фактичного проведення господарської операції між ТОВ "Катеринопільський елеватор" та ФОП ОСОБА_2, документальне підтвердження отримання та оприбуткування с/г продукції і використання її у господарській діяльності.

Крім того, судом першої інстанції було опитано свідків, оглянуто копії журналів реєстрації лабораторних аналізів середньодобових зразків та журнал реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах (надходження) позивача по ПП "Топ Транс Сервіс" за період з 01.11.2009р. по 31.01.2010р., по ТОВ "Агровест УК" з 01.10.2010р. по 31.10.2010р., по ТОВ "Інвест ЛТД" за період з 01.09.2010р. по 30.09.2010р., по ПП "Альбатрос - Південь" з 01.10.2010р. по 31.10.2010р., по ФОП ОСОБА_2 з 01.07.2009р. по 30.11.2009 року, звіти про рух товарно-матеріальних цінностей на підприємстві, реєстри документів про поставку позивачу с/г продукції, у тому числі і від вказаних контрагентів, які підтверджують оприбуткування товарно-матеріальних цінностей на підприємстві та подальше їх використання у господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки спірна постанова прийнята встановленими межами повноважень, що надані чинним законодавством України, з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Черкаського окружного адміністративного суду м. Києва від 26 липня 2011 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим не має підстави для її скасування та постановлення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор" до Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Парінов А.Б.