Постанова

від 17.04.2012 по справі 1/159

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2012 р. Справа № 1/159

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Волковицької Н.О. -головуючого, Мачульського Г.М., Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачаОСОБА_4 дов. від 13.02.2012 року відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" на постановувід 07.02.2012 року Київського апеляційного господарського суду у справі№ 1/159 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" до Державного підприємства Міністерства Оборони України "Київське управління механізації та будівництва" простягнення 107335,75 грн. .

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до господарського суду міста Києва до Державного підприємства Міністерства Оборони України "Київське управління механізації та будівництва" про стягнення 107335,75 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.06.2011 року (суддя Мельник В.І.) позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Державного підприємства Міністерства Оборони України "Київське управління механізації та будівництва" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 107355,75 грн. боргу та відповідні судові витрати.

За апеляційною скаргою військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі державного підприємства Міністерства Оборони України "Київське управління механізації та будівництва" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 року (головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Жук Г.А., Тарасенко К.В.) скасоване з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доповідач: Волковицька Н.О

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 року, а рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2011 року залишити без змін.

Скаржник вважає, що апеляційним судом було порушено загальні принципи судочинства, закріплені у статті 125 Конституції України, статях 4 2 , 4 3 , 4 7 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до порушення норм матеріального права, які регулюють застосування позовної давності, зокрема, заявник вважає, що відповідачем був визнаний борг, в зв'язку з чим перебіг позовної давності відповідно статті 264 Цивільного кодексу України перервався.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача та присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи спір стосується неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором №530318 на постачання теплової енергії від 01.03.2002 року, укладеним між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та Державним підприємством Міністерства оборони України "Київське управління механізації та будівництва", згідно з яким позивач зобов'язався виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач зобов'язується отримати її та оплатити.

За розрахунками позивача заборгованість відповідача за період з 01.02.2004 року по 01.05.2011 року становить 107355,75 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість підстав, за яких позивач просить стягнути заборгованість.

Проте, апеляційним судом було встановлено, що позивачем нараховувалась вартість спожитої теплової енергії по житловому будинку за адресою по вулиці Івана Кудрі, 18/2, як по договору № 530318 від 01.03.2002 року так і по договору №521037 від 15.10.2000 року, укладеному між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та Домоуправлінням № 12 КЄВ міста Києва, предметом якого є також постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених додатками до цього договору та що не заперечується позивачем у касаційній скарзі.

Одночасно апеляційний суд зазначив, що згідно наявного в матеріалах справи наказу Міністерства оборони України № 201 від 13.05.2008 року житловий будинок по вулиці Івана Кудрі 18/2 у місті Києві вилучено з балансу Державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва" та передано на баланс Будинкоуправління № 12 Київського квартирно-експлуатаційного управління, що також підтверджується актом приймання-передачі п'ятиповерхового житлового будинку і території військового містечка від 20.09.2008 року та не спростовується позивачем.

Згідно угоди №Т-161 про заміну боржника у зобов'язанні підписаною між державним підприємством оборони Міністерства Оборони України "Київське управління механізації та будівництва" (боржник) та Будинкоуправління №12 ККЄУ МО України (новий боржник) про передачу боргу у сумі 6576,14 грн. за договором №5303148 від 01.03.2002 року, яка зараховується як майнове зобов'язання нового боржника за договором №521037 від 15.10.2000 року.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за договором №53318 від 01.03.2002 року, яка фактично сплачується за договором №521037 від 15.10.2000 року.

Крім того, за заявою прокурора суд апеляційної інстанції застосував позовну давність, яка спливла 22.05.2008 року та відмовив у задоволенні позову.

У зв'язку з викладеним колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто для застосування позовної давності необхідною умовою є порушення цивільного права або інтересу.

За відсутності таких порушень у суду відсутні підстави для застосування позовної давності.

Отже, встановивши неспроможність доводів та доказів позивача, які підтверджують позовні вимоги та дійшовши висновку про відсутність підстав для стягнення боргу суд апеляційної інстанції помилково застосував позовну давність.

За вказаних обставин доводи, викладені в касаційній скарзі, про невірне застосування норм права, які регулюють позовну давність не спростовують висновків апеляційного господарського суду про відсутність підстав для стягнення боргу. Крім того, вони зводяться до необхідності додатково перевірити докази, досліджені судами, що, відповідно до приписів частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, при здійсненні у касаційному порядку перегляду судових рішень не допускається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 року у справі №1/159 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Н. Волковицька

С у д д і Г. Мачульський

Л. Рогач