Постанова

від 17.04.2012 по справі 4/321

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2012 р. Справа № 4/321

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Панової І.Ю., суддів:Білошкап О.В., Хандуріна М.І. (доповідач), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Макіївтепломережа" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 21.11.2011 у справі господарського суду№ 4/321 Донецької області за позовомКомунального підприємства "Макіївтепломережа" доМакіївського психоневрологічного інтернату простягнення 16 835,84 грн., за участю представників сторін: не з`явились;

встановив:

У вересні 2011 року позивач -Комунальне підприємство "Макіївтепломережа" звернувся до суду з позовом до відповідача -Макіївського психоневрологічного інтернату про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з підкачування холодної води № 719 від 23.12.2005 року в сумі 14 413,00 грн. -заборгованості за виконані роботи, 962,79 грн. -інфляційних, 236,93 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського Донецької області від 12.10.2011 (суддя Гринько С.Ю.) позов задоволено повністю, стягнуто 14 413,00 грн. -заборгованості, 962,79 грн. - інфляційних витрат, 236,93 грн., - 3% річних.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2011 (колегія суддів у складі: Марченко О.А. -головуючий, Татенко В.М., Бойко І.А.) рішення господарського суду Донецької області від 12.10.2011 скасовано. Відмовлено в задоволенні позовних вимог КП "Макіївтепломережа" до Макіївського психоневрологічного інтернату про стягнення суми основного боргу в розмірі 14 413,00 грн., інфляційних витрат в розмірі 962,79 грн., 3% річних в розмірі 236,93 грн. Провадження у справі в частині стягнення суми пені в розмірі 1 223,12 грн. припинено, у зв`язку з відмовою від позову в цій частині. Стягнуто з КП "Макіївтепломережа" на користь Макіївського психоневрологічного інтернату витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 78,06 грн.

Постанова мотивована тим, що позивачем не доведено факт порушення відповідачем зобов`язання щодо оплати послуг, наданих у період з жовтня 2010р. по березень 2011р. в розмірі 14 413,00 грн. за договором про надання послуг з підкачування холодної води № 719 від 23.12.2005р.

В касаційній скарзі КП "Макіївтепломережа" просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі. В обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема ст. 180 ГК України, ст.ст. 4, 22, 28, 32, 33, 34, 49 ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) забов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснені певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та впорядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів, 23.12.2005 року між КП "Макціївтепломережа" та Макіївським психоневрологічним інтернатом було укладено договір про надання послуг з підкачування холодної води № 719 (далі - договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 позивач зобов'язується по теплопункту лікарні Кірова здійснювати роботи щодо надання послуг з підкачування холодної води, а відповідач зобов'язується оплачувати надані послуги на підставі кошторису витрат на роботу підвищувального насосу, що надається позивачем.

Кількість активної та реактивної електроенергії, яка витрачається на роботу насосів та освітлення, визначається за показниками електролічильників (п. 2.1 договору).

У відповідності до п. 3.1 договору договірна ціна по договору згідно „Планового кошторису витрат на підкачування холодної води", що є невід'ємною частиною договору, щомісячно коригується позивачем та оформлюється додатковими угодами до договору.

Згідно п. 7.1 договору він діє з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. Додатковими угодами сторонами неодноразово продовжений термін дії договору, в тому числі додатковою угодою №11 від 31.12.2010р. строк дії договору продовжений до 31.12.2011р.

Звернувшись з позовом, КП "Макіївтепломережа" стверджує, що на підставі договору про надання послуг з підкачування холодної води №719 від 23.12.2005р. у період з жовтня 2010р. по березень 2011р. надав відповідачу послуги з підкачування холодної води на загальну суму 14 413,00грн., що підтверджує актами надання послуг №391 від 30.09.2010р. на суму 2171,21грн. за вересень 2010р., №455 від 29.10.2010р. на суму 1830,44грн. за жовтень 2010р., №507 від 30.11.2010р. на суму 2082,88грн. за листопад 2010р., №558 від 31.12.2010р. на суму 1929,79грн. за грудень 2010р., №19 від 31.01.2011р. на суму 1769,44грн. за січень 2011р., №64 від 28.02.2011р. на суму 2229,72грн. за лютий 2011р., №105 від 31.03.2011р. на суму 2402,60грн. за березень 2011р. Однак відповідач, в порушення умов договору, оплату за надані послуги не здійснив.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п. 3.3 договору передбачено, що відповідач здійснює розрахунки за виконані роботи на підставі представленого акту на виконані роботи до 20 числа місяця наступного за звітнім.

Місцевий господарський суд задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, виходив з того, що надані позивачем акти, хоча й не підписані з боку замовника, не містять заперечень проти пред`явлених до сплати сум. Акти були передані представнику відповідача, але у встановлений п. 3.3 договором строк сплачені не були.

Апеляційний господарський суд скасував рішення першої інстанції, зазначивши, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт направлення відповідачу актів за спірний період, представлених у обґрунтування позовних вимог. Крім того, наявні в матеріалах справи акти надання послуг №391 від 30.09.2010р., №455 від 29.10.2010р., №507 від 30.11.2010р., №558 від 31.12.2010р., №19 від 31.01.2011р., №64 від 28.02.2011р., №105 від 31.03.2011р. не підписані з боку відповідача, позивач не погоджував з відповідачем показники електроенергії, які є складовою кошторису витрат та розрахунку плати за послугу, що надається, та показання з лічильників знімались без участі представника відповідача.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що строк сплати за актами надання послуг №391 від 30.09.2010р., №455 від 29.10.2010р., №507 від 30.11.2010р., №558 від 31.12.2010р., №19 від 31.01.2011р., №64 від 28.02.2011р., №105 від 31.03.2011р. не настав.

Надані суду апеляційної інстанції лист №06-13855 від 09.11.2011р., фіскальний чек поштового відділення зв'язку №2147 від 09.11.2011р. та опис вкладення у рекомендований лист від 09.11.2011р., обгрунтовано не прийняті як докази направлення відповідачу вищезазначених актів, оскільки згідно ст.101 ГПКУкраїни у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу за наявними у справі і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Позивач жодним чином не обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем не доведено факт порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати послуг, наданих у період з жовтня 2010р. по березень 2011р в розмірі 14 413,00грн. за договором про надання послуг з підкачування холодної води №719 від 23.12.2005р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України обов'язок доказування розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти та обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

У відповідності до ст.111 7 ГПК України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Наведені скаржником доводи в касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції у відповідності до положень ст.ст.111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що постанова апеляційного господарського суду у даній справі відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду, у зв'язки з чим відсутні підстави для скасування постанови.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Макіївтепломережа" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.1.2011 у справі № 4/321 залишити без змін.

Головуючий Панова І.Ю.

Судді Білошкап О.В.

Хандурін М.І.