Рішення

від 10.04.2012 по справі 6/023-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" квітня 2012 р. Справа № 6/023-12

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвич-Юг" до Спільного українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-КОМЕРС" про стягнення боргу,

представники:

позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 15.02.2012 р.);

відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

У березні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гринвич-Юг"(далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Спільного українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-КОМЕРС" про стягнення боргу.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за контрактом № S 04/11 про купівлю-продаж товарів від 12.01.2011р. щодо оплати отриманого товару, у зв'язку з цим просить суд стягнути з відповідача 658,84 грн. з яких: 611,15 грн. - основна заборгованість, 33,74 грн. -пеня, 10,89 грн. -5 % річних, 3,06грн. -інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06 березня 2012 року порушено провадження у справі № 6/023-12 та призначено її до розгляду на 20 березня 2012 року.

Представник відповідача в судове засідання 20 березня 2012 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою господарського суду Київської області від 06 березня 2012 року.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 20 березня 2012 року розгляд справи відкладено на 10 квітня 2012 року.

В судове засідання 10 квітня 2012 року представник відповідача вдруге не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою господарського суду Київської області від 20 березня 2012, представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Оскільки, про розгляд справи відповідач був належним чином повідомлений, відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

12 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гринвич-Юг" (за контрактом - продавець) та Спільним українсько-болгарського товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-КОМЕРС" (за контрактом - покупець) укладено контракт № S 04/11 про купівлю-продаж товарів, відповідно до умов якого (п.1.1) продавець зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити за нього встановлену контрактом вартість.

Відповідно до п.1.2 контракту перехід права власності та всіх ризиків на товар здійснюється в момент передачі товару від продавця покупцеві, що оформляється належним чином (накладні, акти та ін.) у письмовій формі.

Згідно п.2.1 ціна на товари, що поставляється за контрактом, оговорюється і фіксується на кожну чергову поставку в специфікації або відвантажувальній накладній і рахунку-фактурі.

Пунктом 6.2 контракту передбачено, що оплата здійснюється покупцем не пізніше 9 днів з дати передачі товару.

У випадку прострочення розрахунків за продані товари покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі 2-х облікових ставок НБУ за кожний календарний день прострочення, збитки від інфляції та 5% річних (п.7.2. контракту).

Пунктом 9.1 контракту сторони погодили строк дії договору -з моменту підписання на рік, в частині зобов'язань -до повного їх виконання.

Звертаючись з позовом до суду позивач, зокрема, посилається на п. 1.1 контракту, як на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо оплати за товар, переданий за контрактом про купівлю-продаж товарів № S 04/11 від 12 січня 2011 року та, станом на дату подачі позовної заяви, не оплатив отриманийтовар. У зв'язку з цим позивач вважає, що у нього виникло право стягнути з відповідача суму в розмірі 658,84грн. з яких: 611,15 грн. - основна заборгованість, 33,74 грн. -пеня, 10,89 грн. -5 % річних, 3,06 грн. -інфляційні втрати.

На виконання умов контракту, позивач передавповидатковій накладній №Б000001545 від 12 жовтня 2011 рокутовар відповідачу на загальну суму 611,52 грн., а відповідач товар отримав. Видаткова накладна № Б000001545 від 12 жовтня 2011 року підписана в двосторонньому порядку представниками сторін та скріплена печатками, копія наявна в матеріалах справи.

Відтак, суд дійшов висновку, що належним та допустимим доказом на підтвердження передачі товару по контракту № S 04/11 від 12 січня 2011 рокує видаткова накладна.

Однак, відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань, не оплатив отриманий товар в сумі611,15 грн., яку мав сплатити в строк до 21.10.2011 року, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем, що і стало підставою для звернення останнього до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача по стягненню основної заборгованості підлягають задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами контракту, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором поставки.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться ідо виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, в якій передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що у відповідача виник обов'язок оплатити 22 жовтня 2011 року 611,15 грн. за поставку по накладній № Б000001545 від 12 жовтня 2011 року, який відповідач не виконав.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене та враховуючи, що право позивача є порушеним, розмір боргу підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 611,15 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 7.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення відповідачем терміну оплати за поставлений товар в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"№543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Розмір пені, визначений позивачем, складає 33,74 грн. (нарахована з 21.10.2011 р. по 27.02.2012 р.).

Проте, відповідно до умов договору (п. 6.2), оплата здійснюється покупцем не пізніше 9 днів з дати передачі товару, товар, відповідно до видаткової накладної № Б000001545, переданий 12 жовтня 2011 року. Строк оплати за договором сплив 21 жовтня 2011 року.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи викладене, порушення терміну оплати за поставлений товар настає з 22 жовтня 2011 року.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, зробленим судом, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за період з 22жовтня 2011 року по 27лютого 2012 року, становить 33,48 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 10,89 грн. 5% річних, передбачених п.7.2. договору, та3,06 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, зробленим судом, розмір 5% річних, що підлягає стягненню з відповідача за період з 22 жовтня 2011 року по 27 лютого 2012 року, становить 10,80 грн.

Розмір інфляційних втрат у сумі 3,06 грн. є обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Спільного українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-КОМЕРС" (08290, Київська обл., смт. Гостомель, вул. Лугова, 1, ідентифікаційний код 24092030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвич-Юг"(02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, ідентифікаційний код 33634137) - 611 (шістсот одинадцять) грн. 15 коп.основного боргу, 33 (тридцять три) грн. 48 коп. пені, 10 (десять) грн. 80 коп. 5% річних, 3 (три) грн. 06 коп. інфляційних втрат та 1608 (одна тисяча шістсот вісім) грн. 64 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ф. Черногуз