Постанова

від 18.04.2012 по справі 13/236

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.04.2012 р. справа №13/236

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бойченка К.І.

Суддів: Діброви Г.І., Шевкової Т.А.

Розглянувши апеляційну скаргу: Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод», м. Донецьк

на рішення господарського суду Донецької області від 29.02.2012 року

по справі №13/236 /суддя Макарова Ю.В./

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Технофорс», м. Донецьк

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод», м. Донецьк

про стягнення 59 960 грн. 00 коп.

За участю представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1 -за довіреністю №б/н від 12.01.2011 р.

від відповідача -не з»явився

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Технофорс» звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод» боргу за договором поставки з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми у розмірі 59960грн.00 коп.

01.02.2012р. позивач надав уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача борг за договором поставки з урахуванням пені та 3% річних від простроченої суми у розмірі 59960грн.00коп., де основна сума боргу складає 55626грн., пеня -3632 грн. 15коп., 3% річних -702 грн. 31коп. За поясненнями позивача під час підготовки позову була допущена помилка у прохальній частині позову, а саме, замість стягнення пені помилково зазначено інфляційні.

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.02.2012 року по справі №13/236 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Технофорс»задоволені частково, внаслідок чого стягнуто з Приватного акціонерного товариства „Донецький електрометалургійний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Технофорс" суму основного боргу в розмірі 55626 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 702 грн. 31 коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 1325 грн.99 коп. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 3632 грн.15 коп., витрат на оплату послуг адвоката а сумі 3000грн.00коп. відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 29.02.2012 року у справі №13/236 Приватне акціонерне товариство «Донецький електрометалургійний завод»звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати згадане рішення суду у частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод»55626,00 грн. суми основного боргу, 3 % річних в сумі 702,31 грн. витрат на оплату судового збору в розмірі 1325,99 грн. та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що:

- між позивачем та відповідачем не існує актів приймання-передачі документів, передбачених п. 6 договору та відсутні докази отримання їх відповідачем;

- позивачем не додано доказів порушення відповідачем умов договору №4400003059 від 23.05.2011 р. і порушення норм Господарського та Цивільного кодексів України;

- має місце поставка незамовленої відповідачем продукції поза рамками вищевказаного договору, тобто позадоговірна поставка, тому підстав цієї продукції відповідач не здійснював, оскільки строк оплати не настав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технофорс» проти апеляційної скарги заперечує за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник позивача у судовому засіданні 18.04.12 р. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання 18.04.12 р. не з'явився, причин нез'явлення апеляційному суду не повідомив.

Неявка без поважних причин у судове засідання представника відповідача не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 23.05.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технофорс»(далі-постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Донецький електрометалургійний завод»(далі-покупець) укладений договір поставки № 4400003059 (далі-договір).

Відповідно до п. 1 договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити наступну продукцію: домкрат загального застосування з пружинним поверненням Д20П160 (вантажопідйомність 20тн, хід штока -160мм) у комплекті з насосом НРГ 6315 і рукавом високого тиску РВД2 (довжина 2м) ТУ У 29.1-36560388-002:2010 в кількості 2 штуки, ціною за одиницю без ПДВ 13100 грн. 00 коп., сумою без ПДВ 26200 грн.00 коп. та знімач гідравлічний автономний СГН103400А (зусилля 10тн, кількість захоплень -3, охоплюваний діаметр 50-400мм, хід штока -100мм) ТУ У 29.1-36560388-003:2010 кількістю 1 штука, ціною 20155 грн.00 коп., сумою 20155 грн.00 коп., загальною вартістю разом з 20% ПДВ 55626 грн.00 коп.

Пунктом 2 договору передбачено, що постачальник поставляє продукцію покупцю по узгодженому графіку поставки згідно письмової заявки покупця, але не пізніше строку, вказаного в п. 1 даного договору.

Згідно із п. 3 договору зобов'язання постачальника в частині виконання строків поставки вважаються виконаними з моменту передачі продукції на склад покупця. Покупець має право відмовитися від прийняття та/або оплати продукції, поставленої без письмової заявки покупця або поставка якої прострочена.

Відповідно до п. 6 договору разом з продукцією постачальник зобов'язується надати наступні документи: сертифікат якості (технічний паспорт) виробника, засвідчений оригінальними печатками виробника або копія сертифікату якості, засвідчена оригінальною печаткою постачальника; рахунок - фактура на оплату; товарно - транспортні документи; податкову накладну.

Пунктом 8 договору сторони передбачили, що покупець здійснює оплату протягом 10 банківських днів після поставки товару, але не раніше надання документів згідно п. 6 даного договору.

Згідно п. 15 договору строк дії договору з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками обох сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору, передав відповідачу продукцію, погоджену сторонами в п. 1 договору, а саме за видатковою накладною № Т - 0000108 від 08.07.2011р. здійснив поставку знімача гідравлічного автономного СГН103400А загальною вартістю разом з ПДВ 24186 грн.00 коп.; за видатковою накладною № Т - 0000088 від 02.06.2011р. позивачем був поставлений домкрат загального застосування з пружинним поверненням Д20П160 у комплекті з насосом НРГ 6315 і рукавом високого тиску РВД2 у кількості 2 штуки, загальною вартістю разом з ПДВ 31440 грн. 00 коп. Таким чином, всього позивачем поставлений відповідачу товар вартістю 55626 грн.00 коп.

Також, позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу вих. № 11/216 від 21.11.2011р., якою просив відповідача протягом 7 днів оплатити виниклу суму боргу, проте відповідач станом на день звернення до суду не надав не неї жодної відповіді, не вчинив дій, спрямованих на врегулювання виниклого спору, сума заборгованості не погашена, товар на суму боргу не поставлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, в тому числі, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п.1. ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Із частини 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вбачається, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виходячи з приписів ст. 205 Цивільного кодексу України сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, щ суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України товар повинен бути оплаченим після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на Покупця покладено обов'язок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Згідно ч.1, 2 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним на відповідальне зберігання.

Пунктом 4 договору сторони визначили, що останні дають згоду на застосування в процесі приймання продукції, що постачається, правил Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7.

Згідно п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7, приймання продукції по якості і комплектності виробляється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється за транспортними і супровідними документам (рахунком-фактурою, специфікацією, описом, пакувальними ярликами тощо) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що документи, вказані у п.6 договору, були надані відповідачу разом із товаром, оскільки поставлений згідно зазначених накладних товар на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №01324 від 06.06.2011р., №01094 від 02.06.2011р. прийнято уповноваженими особами відповідача без будь-яких заперечень, що підтверджується підписом на вказаних накладних.

Також, суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору поставки № 4400003059 від 23.05.2011р.

Відповідно до п. 2 договору постачальник поставляє продукцію покупцю по узгодженому графіку поставки згідно письмової заявки покупця, однак не пізніше строку, встановленого в п. 1 договору.

Сторони у п.1 договору поставки визначили наступний строк поставки - з моменту підписання договору протягом 30 календарних днів.

Як встановлено у п. 3 договору зобов'язання постачальника в частині виконання строків поставки вважаються виконаними з моменту передачі продукції на складі покупця.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п. 8 договору покупець зобов'язаний здійснити оплату протягом 10 банківських днів після поставки продукції, але не раніше надання документів згідно п. 6 даного договору.

Враховуючи, що продукція за видатковою накладною № Т - 0000088 була поставлена та відповідно отримана відповідачем 02.06.2011р., то з урахуванням вимог п. 8 договору щодо строків здійснення розрахунків, строк оплати цієї вартості товару наступив 16.06.2011р., а вже з 17.06.2011р. почалося прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання; строк оплати товару, отриманого за видатковою накладною № Т - 0000108 від 08.07.2011р. наступив 22.07.2011р., а вже з 23.07.2011р. почалося прострочення виконання зобов'язання.

Відповідач, отримавши продукцію взагалі не оплатив її, внаслідок чого виникла заявлена позивачем сума боргу у розмірі вартості товару 55626 грн.00 коп.

Також, позивач просив стягнути з відповідача, посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції суму 3% річних у розмірі 702 грн. 31 коп. та пеню в сумі 3632 грн.15 коп., нараховані по накладній № Т -0000088 від 02.06.2011р. за період з 18.06.2011р. по 07.12.2011р. на суму боргу 31440грн.00коп., по накладній № Т -0000108 від 08.07.2011р. за період з 26.07.2011р. по 07.12.2011р. на суму боргу 24186грн.00коп.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені ч. 1 ст. 230 Господарський кодекс України. Згідно норм зазначених статей, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому, у відповідності до ст. 546 Цивільного кодексу України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання, які, згідно норм ст. 547 Цивільного кодексу України, мають бути закріплені у правочині, укладеному в письмовій формі.

Однак, договором № 4400003059 від 23.05.2011р. сторони не передбачили відповідальність у разі порушення грошових зобов'язань у вигляді пені та не встановили її розмір, тому, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, та вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені у сумі 3632 грн.15 коп. задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з приписів ст. 625 Цивільного кодексу України судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості та задоволення вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 1325 грн. 99 коп.

Доводи заявника апеляційної скарги не спростовують висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, а також того, що має місце поставка незамовленої відповідачем продукції поза рамками вищевказаного договору, тобто позадоговірна поставка, оскільки як вбачається з видаткової накладної №Т-0000108 від 8 липня 2011 р. та видаткової накладної №Т-0000088 від 2 червня 2011 р. замовлення було зроблено саме за договором №4400003059 від 23.05.11.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 29.02.2012 р. у справі №13/236 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод»залишається без задоволення.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

1) Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод»на рішення господарського суду Донецької області від 29.02.2012 року по справі №13/236 залишити без задоволення.

2) Рішення господарського суду Донецької області від 29.02.2012 року по справі №13/236 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий К.І.Бойченко

Судді Г.І.Діброва

Т.А.Шевкова

Надіслано 5 примірників:

1-позивачу

1-відповідачу

1-до справи

1-ДАГС

1-госп.суду