Постанова

від 19.04.2012 по справі 22/243/09-11/108/10

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.04.2012 р. справа №22/243/09-11/108/10

Донецький апеляційний господарський суд, у складі колегії суддів -головуючого судді-доповідача Мєзєнцева Є.І., членів колегії Манжур В.В. та Принцевської Н.М., при секретарі Косенко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення господарського суду Запорізької області від 05.03.12 року у справі №22/243/09-11/108/10 (суддя Гончаренко С.А.) за позовною заявою публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (представник до судового засідання не з'явився) до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Улісс-Тур» (представник до судового засідання не з'явився), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Елефант-Запоріжжя» (представник до судового засідання не з'явився) про звернення стягнення на предмет іпотеки: нежитлову будівлю, літ. А-2, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Свердлова, 23а, яка належить товариству з обмеженою відповідальністю «Улісс-Тур»(місцезнаходження: 69035, м. Запоряжжя, вул. Сталеварів, 17, ідентифікаційний код 31970760) на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за №2934 від 09.06.2006 року та є предметом іпотеки за договором іпотеки №МG-01/176/08 (нерухомого майна -нежитлової нерухомості) від 21.07.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за №2835, укладеним між ВАТ «Універсал Банк»та ТОВ «Улісс-Тур», шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», для задоволення грошових вимог публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»(місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, ідентифікаційний код 21133352) за кредитним договором №176/08 від 21.07.2008 року в розмірі 936 429, 27 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.10.2009 року становить 7 500 798, 44 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Запорізької області 05.03.12 року прийнято рішення у справі №22/243/09-11/108/10, згідно якого вирішено відмовити у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»(далі -Банк) до товариства з обмеженою відповідальністю «Улісс-Тур»(далі -Товариство) про звернення стягнення на предмет іпотеки: нежитлову будівлю, літ. А-2, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Свердлова, 23а, яка належить товариству з обмеженою відповідальністю «Улісс-Тур»(місцезнаходження: 69035, м. Запоряжжя, вул. Сталеварів, 17, ідентифікаційний код 31970760) на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за №2934 від 09.06.2006 року та є предметом іпотеки за договором іпотеки №МG-01/176/08 (нерухомого майна -нежитлової нерухомості) від 21.07.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за №2835, укладеним між ВАТ «Універсал Банк»та ТОВ «Улісс-Тур», шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», для задоволення грошових вимог публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»(місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, ідентифікаційний код 21133352) за кредитним договором №176/08 від 21.07.2008 року в розмірі 936 429, 27 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.10.2009 року становить 7 500 798, 44 грн.

Повний текст рішення суду першої інстанції підписаний 06.03.12 року.

Рішення суду обґрунтоване п.1 ст.593 Цивільного кодексу України, ч.4 ст.205 Господарського кодексу України, ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України та ст.17 Закону України «Про іпотеку», зокрема тим, що стосовно товариства з обмеженою відповідальністю «Елефант-Запоріжжя»було порушено провадження у справі про банкрутство, в межах якої Банк заявив до суду конкурсні кредиторські вимоги про стягнення в рамках процедури ліквідації боржника грошових коштів в сумі 10 132 654, 91 грн., які в свою чергу були розглянуті та визнані судом. Окрім того, прийняте рішення суд першої інстанції мотивував тим, що право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою, а оскільки ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.09.2011 року у справі №29/5009/3889/11 товариства з обмеженою відповідальністю «Елефант-Запоріжжя»ліквідовано, основне зобов'язання за кредитним договором також є припиненим.

Не погоджуючись з правовою оцінкою, наданою господарським судом Запорізької області у справі №22/243/09-11/108/10, заперечуючи висновки, встановлені рішенням господарського суду Запорізької області та вважаючи, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, Банк звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Запорізької області від 05.03.12 року у справі №22/243/09-11/108/10, обґрунтовуючи її тим, що законом та умовами кредитного договору визначено, що належним виконанням позичальником зобов'язання є повернення кредиту та сплата процентів. Будь-які інші правові підстави для припинення зобов'язання, які не пов'язані із поверненням кредиту та сплатою процентів не можуть вважатися виконанням зобов'язання, а тому висновок суду про припинення кредитного договору не відповідає нормам матеріального права.

Позивач також зазначив, що будь-які відомості з державного реєстру про припинення товариства з обмеженою відповідальністю «Елефант-Запоріжжя»суду не надавались та ним не досліджувались, у зв'язку з чим факт припинення юридичної особи позичальника не підтверджується належними доказами та не відповідає фактичним обставинам справи.

Сторони та третя особа правом участі своїх представників у судовому засіданні не скористались, про час та місце проведення якого були повідомлені належним чином.

Статтею 99 ГПК України унормовано, апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши правильність судових висновків, повноту встановлення судом обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зокрема, згідно положень п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 ГК України також унормовано, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси іншої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В світлі положень ч.1 ст.626, ч.1 ст.628, ст.629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За результатом дослідження матеріалів справи, судовою колегією встановлено, що між відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є позивач (т.1 а.с.а.с.47-54) та товариством з обмеженою відповідальністю «Елефант-Запоріжжя»(далі -Позичальник) було укладено кредитний договір №176/08 від 21.07.2008 року (т.1 а.с.а.с10-25) (далі -Кредитний договір), за умовами якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит у формі кредитної лінії в межах установленого ліміту 1 000 000, 00 доларів США, а Позичальник прийняти його, належним чином використовувати та повернути у строки, встановлені цим договором та додатковими угодами до нього.

Відповідно до пунктів 1.3.1 та 1.3.2. Кредитного договору, за користування кредитними коштами, наданими у формі траншу, Позичальник сплачує позивачу процентну ставку, передбачену додатковою угодою, при цьому, розмір цієї процентної ставки не може перевищувати 3 mnth Libor + 8,88 процентів річних за кредитом в доларах США, якщо згідно умов Кредитного договору не встановлений інший розмір процентної ставки. За користування кредитними коштами (всією сумою або частиною) понад встановлений Кредитним договором строк (зокрема, понад терміни, встановлені графіком погашення платежів, у разі наявності такого графіку) встановлюється нова процентна ставка, розмір якої становить 3 mnth Libor + 17,88 процентів річних за кредитом в доларах США.

В подальшому, підтверджуючи свої зобов'язання за Кредитним договором, сторонами було підписано низку додаткових угод до нього (т.1 а.с.а.с.26-33) згідно яких Банк надав Позичальнику кредитні кошти у формі траншу, а саме:

ь додатковою угодою №1 від 23.07.2008 року - 450 000, 00 доларів США із строком повернення кредиту до 30.06.2009 року згідно з графіком погашення платежів (т.1 а.с.27) та сплатою процентів в розмірі передбаченому пунктами 1.3.1 та 1.3.2 Кредитного договору;

ь додатковою угодою №2 від 24.07.2008 року - 150 000, 00 доларів США із строком повернення кредиту до 30.06.2009 року згідно з графіком погашення платежів (т.1 а.с.29) та сплатою процентів в розмірі передбаченому пунктами 1.3.1 та 1.3.2 Кредитного договору;

ь додатковою угодою №3 від 09.09.2008 року - 100 000, 00 доларів США із строком повернення кредиту до 30.06.2009 року згідно з графіком погашення платежів (т.1 а.с.31) та сплатою процентів в розмірі передбаченому пунктами 1.3.1 та 1.3.2 Кредитного договору;

ь додатковою угодою №4 від 23.09.2008 року - 150 000, 00 доларів США із строком повернення кредиту до 30.06.2009 року згідно з графіком погашення платежів (т.1 а.с.33) та сплатою процентів в розмірі передбаченому пунктами 1.3.1 та 1.3.2 Кредитного договору.

Факт надання Позичальнику кредитних коштів підтверджується відповідними меморіальними валютними ордерами в матеріалах справи (т.1 а.с.а.с.34-37).

Одночасно для належного виконання зобов'язань, статтею 546 Цивільного кодексу України передбачені такі види забезпечення виконання зобов'язання, як неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

Так, згідно положень ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за невиконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

При цьому, статтею 575 ЦК України передбачені окремі види застав, однією з яких виступає іпотека -застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Стаття 1 Закону України «Про іпотеку»визначає термін іпотека, як певний вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Поряд з тим, вказаною нормою також встановлено, що майновий поручитель це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи -боржника.

Проаналізувавши наведені у ст.1 Закону України «Про іпотеку»терміни та порівнявши їх із приписами статей § 3 та § 6 глави 49 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що договір іпотеки при участі майнового поручителя за своєю правовою природою уявляє собою складне зобов'язання, яке вміщує в собі ознаки як майнової поруки, так і ознаки застави.

В свою чергу, здійснивши таке співставлення норм матеріального права та дослідивши договір іпотеки №MG-01/176/08 від 21.07.2008 року (т.1 а.с.а.с.43-46) (далі -Іпотечна угода), з яких виникли цивільні права та обов'язки Банку (іпотекодержателя) та Товариства (іпотекодавця), суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про забезпечення виконання зобов'язання та підпадає під правове регулювання норм статей 572-593 ЦК України та норм Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, в силу статті 572 ЦК України та пункту 1.1 вищезазначеної Іпотечної угоди, Товариство передало в іпотеку Банку в якості забезпечення виконання Позичальником основного зобов'язання за Кредитним договором спірне нерухоме майно.

За змістом п. 2.1.1 Іпотечної угоди, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, Банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених Іпотечною угодою, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за договором, що обумовлює основне зобов'язання, а у разі невиконання іпотекодавцем цієї вимоги -звернути стягнення на предмет іпотеки (п.2.1.2 Іпотечної угоди).

Відповідно до п.4.1 Іпотечної угоди звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем у випадках та на підставах, передбачених законодавством України, зокрема, у разі порушення будь-якого основного зобов'язання, що забезпечене іпотекою за цією угодою, та/або будь-якого зобов'язання іпотекодавця за цією угодою.

Пунктом 4.2 Іпотечної угоди передбачено, що звернення стягнення може здійснюватися, окрім іншого, на підставі рішення суду.

За приписами ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 598 ЦК України встановлено, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Дослідивши матеріали справи колегією апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.09.2011 року у справі №29/5009/3889/11 про банкрутство Позичальника (т.2 а.с.а.с.12-14), було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, третю особу ліквідовано , провадження у справі припинено. Вимоги, що не задоволені за недостатністю майна, вирішено вважати погашеними. Зобов'язано державного реєстратора виконкому Запорізької міської ради згідно з чинним законодавством внести до Єдиного державного реєстру запис про припинення юридичної особи -Позичальника, про що повідомити відповідним державним органам та установам.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, виданого станом на 03.03.2012 року, товариства з обмеженою відповідальністю «Елефант-Запоріжжя»(ідентифікаційний код 31166325) є припиненим.

Статтею 609 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора) , крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Означена норма узгоджується з положенням ч.3 ст.205 Господарського кодексу України, якою встановлено, що господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання , якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням.

Частиною 1 статті 593 Цивільного кодексу України передбачено, що право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

В світлі частини 1 статті 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання.

Враховуючи вищевказані норми права та беручи до уваги той факт, що основне зобов'язання за кредитним договором є припиненим, місцевий господарський суд вірно зробив висновок, що з моменту припинення основного зобов'язання є припиненою і іпотека, якою забезпечено це зобов'язання.

Окрім того, зважаючи на те, що позивачем під час процедури банкрутства були заявлені грошові вимоги (заборгованість за Кредитним договором) до Позичальника, які в свою чергу були визнані ліквідатором та включені у встановленому законом порядку до ліквідаційного балансу, однак не були задоволені, у зв'язку з недостатністю майна боржника для погашення грошових вимог, в силу ч.6 ст.31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»вважаються погашеними.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду, та не тягнуть за собою скасування цього судового акту.

Враховуючи означене, рішення суду першої інстанції від 05.03.12 року у справі №22/243/09-11/108/10 -підлягає залишенню без змін як таке, що прийняте на підставі повного встановлення фактичних обставин справи, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надано належну правову оцінку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 43, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, а також статтею 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення господарського суду Запорізької області від 05.03.12 року у справі №22/243/09-11/108/10.

Рішення господарського суду Запорізької області від 05.03.12 року у справі №22/243/09-11/108/10 -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена через Донецький апеляційний господарський суд в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Є.Мєзєнцев

Суддя В.Манжур

Суддя Н.Принцевська

Надруковано: 5 прим.

1 -позивачу

1 -відповідачу

1 -у справу

1 -господарському суду Запорізької області

1 -Донецькому апеляційному господарському суду