Постанова

від 11.04.2012 по справі 11/156-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2012 № 11/156-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поляк О.І.

суддів: Рудченка С.Г.

Кропивної Л.В.

при секретарі Помаз І.А., у відкритому судовому засіданні,

за участю представників сторін:

від позивача: Шишкін П.В.

від відповідача: Волошинович О.П., Сорока В.В.

розглянувши апеляційну скаргу Малого підприємства "Будкомплект"

на рішення господарського суду Київської області

від 25.01.2012 року (дата підписання - 06.02.2012 року)

у справі № 11/156-11 (суддя - Мальована Л.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест "Поліськсільбуд"

до Малого підприємства "Будкомплект"

про визнання договору недійсним

Суть рішення і апеляційної скарги:

У грудні 2011 року ТОВ "Трест "Поліськсільбуд" звернулося до господарського суду з позовом до Малого підприємства "Будкомплект" про визнання недійсним договору купівлі-продажу державного майна орендного тресту «Поліськсільбуд» від 12.12.1994 року, укладеного з відповідачем.

Рішенням господарського суду Київської області від 25.01.2012 року (дата підписання - 06.02.2012 року) у справі № 11/156-11 (суддя - Мальована Л.Я.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір купівлі-продажу державного майна орендного тресту «Поліськсільбуд» від 12.12.1994 року, укладений між МП «Будкомплект» та Орендним трестом «Поліськсільбуд», правонаступником якого є позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трест "Поліськсільбуд". Стягнуто з Малого підприємства "Будкомплект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест "Поліськсільбуд" 941 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, МП "Будкомплект" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило рішення господарського суду Київської області скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи, а також не правильним застосуванням норм матеріального права судом першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.03.2012 року.

02.03.2012 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником апелянта були подані додаткові пояснення у справі, у яких останній підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні 05.03.2012 року на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 21.03.2012 року.

21.03.2012 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником апелянта були подані додаткові пояснення у справі.

У судовому засіданні 21.03.2012 року представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу та додаткові пояснення у справі, у яких він проти доводів апеляційного оскарження заперечував та підтримав вимоги, викладені в позовній заяві.

У судовому засіданні 21.03.2012 року на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 11.04.2012 року.

11.04.2012 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником позивача були подані письмові пояснення у справі.

11.04.2012 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником апелянта були подані додаткові пояснення у справі, у яких останній підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

У судове засідання 11.04.2012 року з'явилися представники сторін.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, орендний трест «Поліськсільбуд», правонаступником якого є ТОВ «Трест «Поліськсільбуд», на підставі договору купівлі - продажу від 28.04.1992 року продав господарській асоціації малих підприємств, правонаступником якої є ТОВ «Інга», частину майна своєї виробничої бази, яка знаходиться за адресою: смт. Бородянка, вул. Вокзальна, 2, а саме: виробничий цех № 1, № 2, обладнання цехів, будівлю контейнерної та мостовий кран.

Як встановлено місцевим господарським судом, у травні 1994 року відбулися збори представників орендного тресту «Поліськсільбуд», на порядку денному яких стояло питання приватизації державного майна, розподілу приватизованого та власного майна. На зазначених зборах було вирішено включити до розподілу майно, яке вже було відчужено за договором купівлі-продажу від 28.04.1992 року.

Так, згідно першого підпункту другого питання порядку денного в протоколі № 1 від 13.05.1994 року значиться про розподіл майна окремої юридичної особи - господарської асоціації малих підприємств, яке належить їй на праві власності, по якому було прийняте одноголосне рішення.

12.12.1994 року між орендним трестом «Поліськсільбуд» (продавець) та МП «Будкомплект» тресту «Поліськсільбуд» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу державного майна тресту «Поліськсільбуд», відповідно до п. 1.1 якого продавець продає, а покупець купує державне майно шляхом викупу майна трудовим колективом відповідно до акту оцінки майна на підставі укладеної з регіональним відділенням додаткової угоди про внесення змін та доповнень до договору оренди державного майна орендним трестом «Поліськсільбуд» № 104 від 31.12.1992 року та договору купівлі державного майна орендного тресту «Поліськсільбуд» № 43 від 20.05.1994 року.

Сума вартості договору купівлі - продажу відповідно до акту оцінки вартості майна від 02.03.1994 року, складеного згідно Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої Постановою КМУ від 08.09.1993 року № 717, складає 270 073 950 тис. крб.(п. 1.2 договору).

У розділі VІ договору закріплені обов'язки продавця, а саме: протягом 20 календарних днів після сплати трестом «Поліськсільбуд» Фонду державного майна повної суми вартості цілісного майнового комплексу та сплати покупцем своєї частки тресту «Поліськсільбуд» передати покупцеві викуплене майно за двостороннім актом прийому - передачі; видати покупцеві свідоцтво про власність.

Наявним в матеріалах справи актом прийому - передачі майна від 12.12.1994 року, підписаним та скріпленим печатками сторін у справі, складеним на підставі рішення зборів колективів треста «Поліськсільбуд», господарської асоціації малих підприємств і МП «Будкомплект» (протокол № 1 від 13.05.1994 року, протокол № 2 від 13.09.1994 року), підтверджується передача позивачем та отримання відповідачем наступного майна: корпус № 1, відкритий склад з естакадою, кисневий цех, гараж біля котельні з кладовою, механічний цех (корпус № 2), склад алебастру, автомашина ЗІЛ-130, обладнання, загальною залишковою вартістю 270 073 950 тис. крб.

З матеріалів справи слідує, що рішенням господарського суду Київської області від 22.06.2009 року у справі № 8/073-09, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 року, рішення орендного тресту «Поліськсільбуд», правонаступником якого є TOB Трест «Поліськсільбуд», прийняте на загальних зборах орендарів, оформлене протоколом загальних зборів № 1 від 13.05.1994 року, в частині розподілення майна, яке не належало останньому (викладене у підпункті 1 другого питання порядку денного), визнано неправомірним і таким, що утискає права та законні інтереси TOB «Інга».

Як слідує зі змісту позовної заяви, звертаючись до господарського суду, ТОВ "Трест "Поліськсільбуд" зазначило, що частина майна, відчуженого позивачем на користь господарської асоціації малих підприємств (правонаступником якої є TOB «Інга») за договором купівлі - продажу від 28.04.1992 року, начебто увійшла до складу майна, відчуженого позивачем на користь МП «Будкомплект» за договором купівлі-продажу державного майна тресту «Поліськсільбуд» від 12.12.1994 року. Враховуючи, що рішенням господарського суду Київської області від 22.06.2009 року у справі № 8/073-09 рішення орендного тресту «Поліськсільбуд» (правонаступником якого є TOB Трест «Поліськсільбуд»), прийняте на загальних зборах орендарів, оформлене протоколом загальних зборів № 1 від 13.05.1994 року, в частині розподілення майна, яке не належало останньому (викладене у підпункті 1 другого питання порядку денного), визнано неправомірним і таким, що утискає права та законні інтереси TOB «Інга», а також необхідність приведення позивачем своїх внутрішніх документів у відповідність до вимог чинного законодавства, останнім на підставі ст. 203 ЦК України та ст. 207 ГК України заявлена вимога про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 12.12.1994 року, укладеного з відповідачем.

Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, визнавши недійсним договір купівлі-продажу державного майна від 12.12.1994 року, укладений між сторонами у справі.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Враховуючи, що наявність чи відсутність підстав, які мають своїм наслідком недійсність договору, повинні оцінюватися судом, виходячи з приписів законодавства, яке діяло на момент вчинення останнього, колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про застосування норм Цивільного кодексу України, зокрема ст. 203, у той час спірний договір купівлі - продажу було укладено 12.12.1994 року.

Аналогічні підстави недійсності угоди були закріплені ст. 48 ЦК УРСР, яка діяла на момент укладання спірного договору та мала б бути застосована у разі визнання його недійсним.

Так, відповідно до наведеної норми ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Згідно п. 5 постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28 квітня 1978 року № 3, заявляючи вимогу про визнання угоди недійсною, позивач має вказати, яким саме вимогам та якого закону чи підзаконного нормативного акту не відповідає спірний договір.

Як уже зазначалося, в обґрунтування заявленої вимоги, позивач посилається на неправомірне рішення загальних зборів орендарів від 13.05.1994 року в частині розподілення майна, яке не належало останньому, і як наслідок, невідповідність спірного договору вимогам закону.

Разом з тим, сам по собі факт неправомірності рішення загальних зборів орендарів не має своїм наслідком визнання недійсним спірного договору, оскільки не доводить ті обставини, з якими закон пов'язує недійсність договору, як в цілому, так і в окремій його частині.

Посилання позивача на те, що він не був власником майна, відчуженого ним на підставі договору від 28.04.1992 року, свідчить, що спірний договір від 12.12.1994 року в цій частині не порушує його прав, а визнання його недійсним у свою чергу не буде мати своїм наслідком їх відновлення.

Щодо іншої частини майна, яка належала позивачу та не була предметом договору купівлі - продажу від 28.04.1992 року, останній не наводить жодних підстав незаконності такого відчуження.

При цьому, зазначаючи, як підставу звернення з даним позовом до суду, необхідність приведення своїх внутрішніх документів у відповідність до вимог законодавства, ТОВ "Трест "Поліськсільбуд" не мотивує відновлення у такий спосіб свого порушеного права та не вказує, нормам якого саме закону не відповідає спірний договір в цілому.

Згідно зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання порушенням.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи положення вказаних норм, звертаючись до господарського суду з вимогою про визнання договору недійсним, на позивача покладається не лише обов'язок довести наявність передбачених законом підстав недійсності договору, а й порушення спірним договором його прав чи охоронюваних законом інтересів.

Разом з цим, ТОВ "Трест "Поліськсільбуд" не наведені підстави, що мають своїм наслідком визнання недійсним спірного договору від 12.12.1994 року згідно ст. 48 ЦК УРСР, так само як і не доведено, яким чином спірний договір порушує його права та охоронювані законом інтереси.

Посилання позивача в суді апеляційної інстанції на те, що спірний договір є удаваним і фіктивним, а тому має своїм наслідком визнання його недійсним, колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги з огляду на приписи ст. 22 ГПК України, за змістом якої позивач має право змінити підставу позову шляхом подання відповідної заяви лише до початку розгляду господарським судом першої інстанції справи по суті (зазначене узгоджується з п. 3.11 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Твердження апелянта про те, що даний позов слід залишити без розгляду, колегією суддів відхиляється, оскільки з матеріалів справи вбачається, що у справі № 14/179-11, яка розглядається господарським судом Київської області, позов заявлено ТОВ «Інга» до МП «Будкомплект» та ТОВ «Трест «Поліськсільбуд» про визнання правочину недійсним, визнання недійсним реєстраційного посвідчення, витребування нерухомого та рухомого майна, у той час, як п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України передбачено залишення господарським судом позову без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Доводи скаржника про необхідність застосування наслідків спливу строку позовної давності колегія суддів також відхиляє з огляду на те, що у разі не доведення порушення права позивача, за захистом якого останній звернувся до суду, а відтак і відсутності правових підстав для задоволення позову, строк позовної давності не застосовується.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 25.01.2012 року у справі № 11/156-11 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Малого підприємства "Будкомплект" - задоволенню.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Малого підприємства «Будкомплект» задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 25.01.2012 року у справі № 11/156-11 скасувати повністю.

3. У позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест "Поліськсільбуд» на користь Малого підприємства «Будкомплект» 536,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Київської області.

6. Матеріали справи скерувати до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Головуючий суддя Поляк О.І.

Судді Рудченко С.Г.

Кропивна Л.В.