Постанова

від 11.04.2012 по справі 2/253

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2012 № 2/253

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Чорної Л.В.

Смірнової Л.Г.

при секретарі Дмитрина Д.О.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2 дов. від 04.12.2010 року

від відповідача : ОСОБА_3 дов. №2420 від 01.03.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Березанський

комбікормовий завод»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 10.01.2012 року

у справі № 2/253 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Березанський

комбікормовий завод»

до Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик»

про визнання генерального кредитного договору та додатків до нього -

кредитних договорів, недійсними

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства "Березанський комбікормовий завод" до Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" про визнання недійсним генерального кредитного договору №089 від 28.12.2006р. з додатками до нього - Кредитним договором №089/1 та №089/2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Генеральний кредитний договір № 089 суперечить вимогам законодавства, що діяло на момент укладання договору.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.01.2012 р. у справі № 2/253 в позові відмовлено повністю.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що Протоколом №25 від 01.11.2006р. Засідання Спостережної ради та Правління Позивача ухвалено рішення про отримання кредиту у формі не відновлювальної кредитної лінії у Відповідача на суму 5 400 000 грн. (п. 1 протоколу), про укладення договорів в забезпечення зобов'язань по кредитному договору (повний перелік майна наведено в п. 2 протоколу) та уповноважено Голову Правління на укладення кредитного договору, договору іпотеки, договору застави від імені Позивача з ВАТ КБ "Хрещатик"(правонаступником якого є Відповідач) загальною сумою 5 400 000 гривень, з яких 1 900 000 гривень, на закупівлю сільськогосподарської продукції, терміном на дванадцять місяців під 19 % річних, та 3 500 000 гривень, на закупівлю обладнання та реконструкції комбікормового цеху, терміном на 36 місяців під 19% річних.

Крім цього, позовна заява надійшла до суду 10.11.2011 (направлена позивачем поштою до суду 09.11.11р., вх. суду від 10.11.2011р.), тобто з пропуском строку позовної давності. Відповідач письмово звернувся до суду про застосування до позовних вимог строку позовної давності та відмову в позові. Поважності причин пропуску позовної давності Позивачем суду обґрунтовано та доведено не було, а тому суд першої інстанції застосовував позовну давність.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 10.01.2012 р. у справі №2/253 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що Генеральний кредитний договір №089 та додатки до нього кредитні договори №089/1 та №089/2 укладені на суму 5 400 000,00 грн., що перевищує 15% статутною фонду Позивача. Генеральний кредитний договір №089 не був належним чином затверджений загальними зборами акціонерів товариства Позивача, тому суперечить вимогам ст. 10, 41 Закону України "Про господарські товариства", що є підставою для визнання його недійсним згідно ст. ст.ст. 203 215 ЦК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.04.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 10.01.2012 р. у справі №2/253 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 10.01.2012 р. у справі № 2/253 .

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик"(правонаступником якого є Відповідач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик") та Відкритим акціонерним товариством "Березанський комбікормовий завод"(Позивач) було укладено Генеральний кредитний договір №089 (тут і надалі -Генеральний кредитний договір №089).

Згідно п. 1.1 Генерального кредитного договору №089 кредитор встановлює позичальнику ліміт кредитних операцій у розмірі 5 400 000,00 грн. терміном на 36 місяців з 28.12.06 по 28.12.09, в межах якого здійснюються кредитні операції в гривні за окремими кредитними договорами, що будуть укладені в рамках цієї угоди, в порядку і на умовах, передбачених цією угодою та договорами. При цьому договори є невід'ємною частиною цієї угоди.

Відповідно до п.1.5 Генерального кредитного договору № 089 відсоткова ставка в гривні -19% річних.

27.12.07 сторони підписали зміни № 1 до Генерального кредитного договору № 089 від 28.12.06, відповідно до яких п.1.5 договору виклали в наступній редакції: "Відсоткова ставка в гривні по кредитному договору № 089/1 від 28.12.06 становить 19,5 % річних. Відсоткова ставка в гривні по кредитному договору № 089/2 від 28.12.06 становить 19 % річних.".

28.02.08 сторони підписали зміни № 2 до Генерального кредитного договору № 089 від 28.12.06, відповідно до яких п.1.1 договору виклали в наступній редакції: "Кредитор встановлює позичальнику ліміт кредитних операцій у розмірі 5 400 000,00 грн. терміном на 72 місяці з 28.12.06 по 28.12.12, в межах якого здійснюються кредитні операції в гривні за окремими кредитними договорами, що будуть укладені в рамках цієї угоди, в порядку і на умовах, передбачених цією угодою та договорами. При цьому договори є невід'ємною частиною цієї угоди.".

01.07.2008 року сторонами було підписано зміни № 3 до Генерального кредитного договору № 089 від 28.12.06, відповідно до яких п.1.5 договору виклали в наступній редакції: "Відсоткова ставка в гривні -25 % річних", п.10.2 виклали в наступній редакції: "У разі несвоєчасного повернення кредиту в гривні позичальник зобов'язаний повернути прострочену суму кредиту з урахуванням індексу інфляції, який мав місце у період прострочки, та сплатою 25 % річних від простроченої суми кредиту.".

На виконання умов та у межах Генерального кредитного договору № 089 від 28.12.06 між сторонами було укладено:

- кредитний договір № 089/1 від 28.12.06, згідно з яким позичальнику відкрита невідновлювана кредитна лінія з лімітом 1 900 000,00 грн. на строк 12 місяців: з 28.12.06 по 27.12.07, зі сплатою 19 % річних. До вказаного кредитного договору сторонами неодноразово вносились зміни, відповідно до внесених до кредитного договору змін початок погашення кредиту у сумі 1900000,00 грн. встановлений згідно з графіком погашення, починаючи з 28.02.09, кінцевий термін -28.12.2012, відсоткова ставка -25% річних;

- кредитний договір № 089/2 від 28.12.06, згідно з яким позичальнику відкрита невідновлювана кредитна лінія з лімітом 3 500 000,00 грн. на строк 36 місяців: з 28.12.06 по 28.12.09, зі сплатою 19 % річних.. До вказаного кредитного договору сторонами неодноразово вносились зміни, відповідно до внесених до кредитного договору змін початок погашення кредиту у сумі 3500000,00 грн. встановлений згідно з графіком погашення, починаючи з 28.02.09, кінцевий термін -28.12.2012, відсоткова ставка -25% річних;

Виконання зобов'язань за Генеральним кредитним договором № 089 від 28.12.06 забезпечується іпотекою належного на праві власності позичальнику нерухомого майна -цілісного майнового комплексу, загальною площею 8 669,50 кв.м., що розташований за адресою: Київська обл., м. Березань, вул. Маяковського, 12, згідно з Іпотечним договором № 1215/089, посвідченим 28.12.06 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 6266.

Також на забезпечення виконання зобов'язань за Генеральним кредитним договором № 089 від 28.12.06 та кредитних договорів до нього № 089/1 та № 089/2 між сторонами також було укладено Договір застави №1219/089 від 28.12.2006р., Договір застави №1211/089 від 28.12.2006р., Договір застави №1214/089 від 28.12.2006р., Договір застави №1220/089 від 28.12.2006р.

Позивач вважає, що Генеральний кредитний договір № 089 суперечить вимогам законодавства, що діяло на момент укладання договору, і зазначає, що відповідно до ст. 41 Закону України "Про господарські товариства"до компетенції загальних зборів належить (п. "і") затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства і повноваження, що належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів не можуть бути передані іншим органам товариства.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 8.12 Статуту Позивача передбачено погодження угод, що укладаються правлінням на суму, що перевищує 15% статутного фонду, при цьому Статут Позивача в редакції на момент укладання спірного договору не містив приписів про делегування загальними зборами повноважень щодо затвердження договорів понад суми, визначені в статуті, іншим органам управління. Генеральний кредитний договір №089 та додатки до нього кредитні договори №089/1 та №089/2 укладені на суму 5 400 000,00 грн., що перевищує 15% статутною фонду Позивача, і на думку Позивача Генеральний кредитний договір №089 не був належним чином затверджений загальними зборами акціонерів товариства Позивача, тому суперечить вимогам ст. 10, 41 Закону України "Про господарські товариства", що є підставою для визнання його недійсним згідно ст. ст.ст. 203 215 ЦК України.

Крім того позивач зазначає, що визнання недійсним Генерального кредитного договору №089 на думку Позивача у відповідності до ст. 216, 548 ЦК України є підставою недійсності зобов'язань (вищеописаних іпотечного договору та договорів застави), укладених з метою забезпечення основного зобов'язання за Генеральним кредитним договором №089.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203);.

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203);

- правочин має вчинятись у формі, встановленій законом (ч.4 ст. 203)

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. (ч. 6 ст. 203).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ „Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-ІУ), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІУ „Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 7 постанови від 06.11.2009 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Щодо посилання Позивача на невідповідність спірного договору вимогам Статуту та ст.ст. 10, 41 Закону України "Про господарські товариства", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", в редакції, що діяла станом на момент укладення Генерального кредитного договору №089 (редакція діє з 14.12.2006р. відповідно до Закону України N 3107-IV від 17.11.2005р.), учасники товариства мають право:

а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;

в) вийти в установленому порядку з товариства;

г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" у вказаній вище редакції, вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства.

До компетенції загальних зборів належить:

а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

б) внесення змін до статуту товариства;

в) обрання та відкликання членів ради акціонерного товариства (спостережної ради);

г) обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії;

д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків;

е) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;

є) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства;

ж) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства;

з) вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним;

и) визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;

і) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;

ї) прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;

й) прийняття рішення про обрання уповноваженої особи акціонерів для представлення інтересів акціонерів у випадках, передбачених законом.

При цьому, в ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" у вказаній вище редакції зазначено, що повноваження, передбачені пунктами "б", "д", "е", "ї", "й", належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства.

Обмежень щодо делегування повноважень встановлених п. "і" іншим органам товариства, окрім загальних зборів акціонерів, Законом України "Про господарські товариства" (в редакції, що діяла станом на момент укладення Генерального кредитного договору №089) не передбачено; таких обмежень не містить і Статут Позивача в редакції станом на час укладення Генерального кредитного договору №089.

Натомість п. 8.12 Статуту Позивача у вказаній редакції передбачає, що до компетенції Спостережної ради товариства належить погодження угод, які укладаються правлінням на суму, що перевищує 15% розміру статутного фонду товариства та надання згоди правлінню на одержання кредитів, укладання договорів застави майна товариства.

Відповідно до п. 8.13 Статуту Правління товариства складається з 5-ти осіб і роботою Правління керує Голова правління, який у відповідності до п. 8.16 Статуту уповноважений керувати поточними справами Товариства, виконувати рішення Загальних зборів акціонерів та спостережної ради акціонерів, укладати угоди від імені Товариства.

Протоколом №25 від 01.11.2006р. Засідання Спостережної ради та Правління Позивача ухвалено рішення про отримання кредиту у формі не відновлювальної кредитної лінії у Відповідача на суму 5 400 000 грн. (п. 1 протоколу), про укладення договорів в забезпечення зобов'язань по кредитному договору (повний перелік майна наведено в п. 2 протоколу) та уповноважено Голову Правління на укладення кредитного договору, договору іпотеки, договору застави від імені Позивача з ВАТ КБ "Хрещатик"(правонаступником якого є Відповідач) загальною сумою 5 400 000 гривень, з яких 1 900 000 гривень, на закупівлю сільськогосподарської продукції, терміном на дванадцять місяців під 19 % річних, та 3 500 000 гривень, на закупівлю обладнання та реконструкції комбікормового цеху, терміном на 36 місяців під 19% річних.

Колегією суддів відхиляються заперечення Позивача, що оскільки ні статутом ні законом не передбачено такого органу управління як "збори спостережної ради та правління", то прийняте ними рішення у вигляді протоколу №25 від 01.11.2006р. є недійсним, оскільки чинне на час складення вказаного протоколу законодавство та редакція Статуту Позивача не забороняли проводити спільні засідання органів управління товариства.

Також, в матеріалах справи відсутні докази, що вказаний Протокол №25 від 01.11.2006р. було скасовано або визнано недійсним у встановленому законом порядку.

Щодо посилань Позивача, що передбачене п. 8.12 Статуту повноваження Спостережної ради товариства "погоджувати угоди" не є тотожним поняттю "затверджувати угоди" передбаченим ст. 41 Закону України "Про господарські товариства", колегія суддів зазначає наступне.

Статут Позивача передбачає погодження угод "взагалі" (а не окремо визначених типів угод, як наприклад - про купівлю акцій) лише з боку Спостережної ради, а формулювання "затвердження угод"в Статуті відсутнє.

Отже, оскільки обмеження щодо делегування повноважень встановлених п. "і" іншим органам товариства, окрім загальних зборів акціонерів, Законом України "Про господарські товариства" (в редакції на момент укладення Генерального кредитного договору №089) не передбачено, і таких обмежень не містить Статут Позивача, а формулювання "затвердження угод" в Статуті відсутнє, то вказане в п. 8.12 Статуту Позивача повноваження Спостережної ради товариства погоджувати угоди, які укладаються правлінням на суму, що перевищує 15% розміру статутного фонду товариства, колегія суддів розглядає як не заборонене Законом України "Про господарські товариства" делегування (розподіл) повноважень, між органами управління товариством щодо "затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства", оформлене не у вигляді довіреності, а у вигляді прямого зазначення такого делегування в установчих документах товариства.

Позивачем крім того нормативно не обґрунтовано і не доведено суду свою позицію, що таке делегування повноважень повинно бути оформлено лише у вигляді окремої довіреності, а не іншим чином, в тому числі в установчих документах товариства.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Позивачем не доведено невідповідність укладеного 28 грудня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" (правонаступником якого є Відповідач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик") та Позивачем Генерального кредитного договору №089 вимогам Статуту та ст.ст. 10, 41 Закону України "Про господарські товариства".

Отже, Позивач не довів суду належними засобами доказування обґрунтованість своїх позовних вимог.

Щодо застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач заперечує проти застосування позовної давності до вимог по даному позову, і зазначає, що оскільки відповідно до п. 3.3 Роз'яснення ВГСУ від 12.03.99 р. N 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", недійсні угоди, як правило, не породжують для сторін прав та обов'язків, тому до вимог про визнання недійсними таких угод строки позовної давності не застосовуються, і тому строк позовної давності на думку Позивача не повинен застосовуватись і до вимог даного позову.

Колегією суддів заперечення Позивача відхиляється, оскілки не застосування строку позовної давності зазначене в п. 3.3 Роз'яснення ВГСУ від 12.03.99 р. N 02-5/111 стосується саме недійсних угод, натомість судом в межах даного спору встановлено, що Генеральний кредитний договір №089 є дійсним, по ньому правовідносини між сторонами фактично склалися, і даний договір породив для сторін визначені його умовами права та обов'язки (що не потребує доведення у відповідності до ст. 35 ГПК України та Рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2010р. по справі №33/660), а тому на вимогу про визнання його недійсним строки позовної давності розповсюджуються.

Відповідно до положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оспорюваний Позивачем Генеральний кредитний договір №089 укладено 28 грудня 2006 року, і саме з цієї дати Позивачу були відомі умови укладеного договору та контрагент за договором, а обґрунтовуються заявлені позовні вимоги тим, що на думку Позивача при укладенні договору було допущено порушення - договір не було затверджено загальними зборами акціонерів товариства Позивача.

Отже, право вимоги про визнання Генерального кредитного договору №089 недійсним у Позивача виникло з дати укладання - з 28.12.2006р., та припинилось зі спливом трьох років.

Враховуючи наведене, 28.12.2009р. було останньою датою, коли Позивач міг заявити позовні вимоги про визнання Генерального кредитного договору №089 недійсним з підстав, наведених у позові.

Позовна заява надійшла до суду 10.11.2011 (направлена позивачем поштою до суду 09.11.11р., вх. суду від 10.11.2011р.), тобто з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відзиві на позов Відповідач письмово звернувся до суду про застосування до позовних вимог строку позовної давності та відмову в позові.

Частиною 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі, коли суд визнає поважними причини пропущення позовної давності порушене право підлягає захисту.

Поважності причин пропуску позовної давності Позивачем суду обґрунтовано та доведено не було, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про застосування строку позовної давності.

Таким чином, вимоги позивача про визнання недійсним генерального кредитного договору №089 від 28.12.2006р. з додатками до нього -Кредитним договором №089/1 та №089/2 є не обґрунтованими, а отже, судом першої інстанції правомірно відмовлено в їх задоволенні.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Березанський комбікормовий завод" залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 10.01.2012 року по справі №2/253 залишити без змін.

Матеріали справи № 2/253 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Чорна Л.В.

Смірнова Л.Г.