Постанова

від 03.04.2012 по справі 52/153

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2012 № 52/153

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Борисенко І.В.

суддів: Шипка В.В.

Мартюк А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства

«Акціонерна компанія «Київводоканал»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 14.12.2011

у справі № 52/153 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства

«Акціонерна компанія «Київводоканал»

в особі Розрахункового департаменту

до Житлово-будівельного кооперативу «Мостостроитель»

про стягнення 27 036,94 грн.

за участю представників:

позивача ОСОБА_2 - дов. № 137 від 02.04.2012

ОСОБА_3 - дов. № 127 від 02.04.2012

відповідача Чорна Н.М. - голова правління

ОСОБА_5 - дов. від 21.10.2011

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (надалі - позивач, апелянт) у вересні 2008 звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Мостостроитель» (надалі - відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості станом на 01.08.2008 у розмірі 27 036,94 грн. (з яких: 22 163,12 грн. - основний борг та 4 873,83 грн. - інфляційні втрати) за надані за договором послуги з водопостачання та водовідведення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2011 у справі № 52/153 позов задоволено частково; стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу «Мостостроитель» на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 2 139,36 грн. боргу, 577,54 грн. інфляційних втрат, 27,17 грн. державного мита та 11,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині в позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване наступним:

- в частині стягнення боргу у сумі 8 579,82 грн. (який існував станом на 01.07.2005) судом відмовлено з огляду на те, що цей борг не входить у спірний період, що заявлений позивачем, та відсутні докази на підтвердження наявності вказаного боргу;

- в частині стягнення боргу у розмірі 106,80 грн. за липень 2005 та нарахованих на нього інфляційних втрат у розмірі 58,90 грн., а також боргу у розмірі 368,95 грн. за серпень 2005 та нарахованих на нього 143,36 грн. інфляційних втрат місцевим судом відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України;

- позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення підлягають частковому задоволенню, на суму 2 139,36 грн., оскільки суд першої інстанції встановив, що саме в такому розмірі відповідачем, в порушення умов договору, не були оплачені надані позивачем послуги з постачання питної води за період з 01.09.2005 по 31.07.2008;

- крім того, місцевим судом було зроблено перерахунок інфляційних втрат, за результатами якого встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 577,54 грн. інфляційних втрат за період з 01.09.2005 по 31.07.2008.

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 13 від 05.01.2012, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2011 у справі № 52/153 в частині відмови у стягненні заборгованості у розмірі 24 320,04 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог в розмірі 24 320,04 грн. прийнято з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, позивач стверджує, що, оскільки відповідач за отримані послуги розраховувався несвоєчасно та не у повному обсязі, у нього станом на 01.07.2005 утворилась заборгованість в розмірі 19 654,81 грн., а тому кошти в сумі 11 074,99 грн., що надійшли від відповідача в період з 01.07.2005 по 01.08.2008 позивачем першочергово були зараховані в погашення попередньої заборгованості відповідача, проте, судом першої інстанції вказані кошти безпідставно були зараховані в рахунок поточних платежів.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що суми у розмірі 926,90 грн. (за липень 2006) та у розмірі 2 668,95 грн. (за листопад 2006) є відшкодуванням витрат за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання у відповідності до договору № 37 від 16.02.2006 та угоди № 460 від 27.11.2006, а також відшкодуванням витрат за технічне обслуговування внутрішньобудинкових каналізаційних мереж у відповідності до договору № 193 від 30.03.2006 та угоди № 22 від 13.07.2006 (що діяли у 2006 році та мали призначення платежу «Погашення заборгованості»), а тому позивач неправомірно зарахував вказані кошти в рахунок погашення попередніх боргів. Крім того, відповідач стверджує, що сума в розмірі 7 479,14 грн. (яка була перерахована відповідачем згідно платіжного доручення № 59 від 09.08.2006 як погашення заборгованості у відповідності до постанови КМУ № 664 від 29.07.2005 та постанови КМУ № 124 від 09.02.2006) безпідставно віднесена позивачем в рахунок погашення боргів попередніх періодів, оскільки таких боргів у відповідача не існувало.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом з матеріалів справи встановлено, що між Державним комунальним об'єднанням «Київводоканал» (як постачальником), правонаступником якого є позивач, та Житлово-будівельним кооперативом «Мостостроитель» (як абонентом) було укладено договір № 8538/4-05 від 06.10.2000 (копія договору - а.с.14).

Відповідно до п.1.1 договору № 8538/4-05 від 06.10.2000 постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені договором та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

Відповідно до п.3.1 договору № 8538/4-05 від 06.10.2000 кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника.

Згідно п.3.6 названого договору абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Пунктом 3.7 договору № 8538/4-05 від 06.10.2000 передбачено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Укладений сторонами договір згідно п.5.1 є безстроковим та діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 8538/4-05 від 06.10.2000 є договором про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).

У відповідності до Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу № 65 від 01.07.1994, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.07.1994 (що були чинні на час укладення сторонами договору № 8538/4-05 від 06.10.2000 та діяли до 18.10.2008):

- абонентами, що користуються послугами Водоканалу, можуть бути державні, колективні та інші підприємства, організації, установи (надалі - підприємства), а також окремі громадяни, що мають жилі будинки або їх частину на праві приватної власності (надалі - громадяни), на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з Водоканалом у договірних відносинах (п.1.3);

- абоненти, які приєднані або мають бажання приєднатися до систем комунального водопостачання і водовідведення, повинні мати необхідні прилади обліку для розрахунків з Водоканалом за відпущену їм воду і прийняті стічні води (п.4.1);

- знімання показників водолічильників представником Водоканалу здійснюється не рідше як один раз на місяць у присутності представника абонента, який повинен сприяти представникові Водоканалу у цьому, а також в забезпеченні безпечного проведення робіт. У разі необхідності знімання показників водолічильників можливе також в інші строки (п.10.1);

- для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до Водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт меж обслуговування та схему зовнішніх мереж з прив'язкою до місцевості (п.12.2).

В п. 11.1 та п.п. «а» п. 12.3 Правил № 65 передбачено, що кількість води, використаної абонентами, визначається за показниками водолічильників та інших приладів обліку, які мають бути опломбовані. Розрахунки за воду здійснюються з підприємствами (за винятком ЖЕО), як правило, один раз на місяць.

Згідно ст.16 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" (який набрав чинності 30.07.2004) порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, в договір № 8538/4-05 від 06.10.2000 з моменту його укладення сторонами не вносилось змін чи доповнень у зв'язку зі змінами профільного законодавства, що відбулися за час, що минув з моменту укладення вказаного договору.

З матеріалів справи також вбачається, що за період з липня 2005 по липень 2008 позивачем відповідачу були надані послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 79 920,48 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем вищевказані послуги оплачені лише частково, в сумі 58 484,18 грн., у зв'язку з чим (з урахуванням знижки в сумі 4 194,38 та враховуючи перерахунок на суму 3 658,81 грн.) у нього станом на 01.08.2008 виникла заборгованість на суму 22 163,12 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 01.07.2005 по 01.08.2008 (а.с.90-92), вказана заборгованість у сумі 22 163,12 грн. включає:

- 8 579,82 грн. - борг станом на 01.07.2005;

- 13 583,30 грн. - борг за період 01.07.2005-31.07.2008.

Факт отримання від позивача вищенаведених послуг на суму 79 920,48 грн. відповідачем не заперечується.

Однак, відповідачем заперечується факт наявності заборгованості перед позивачем у розмірі 22 163,12 грн.

При цьому, відповідач посилається на те, що заборгованість у розмірі 8 579,82 грн. ніяким чином позивачем не підтверджена, а тому є безпідставною, крім того, ця заборгованість, а також заборгованість за липень-серпень 2005 заявлена позивачем до стягнення з пропуском встановленого ст.ст. 256, 257 ЦК України строку позовної давності (про застосування якої просить відповідач). Відповідач також стверджує, що грошові кошти у сумі 11 074,99 грн. (926,90 грн. у липні 2006 + 7 479,14 грн. у серпні 2006 + 2 668,95 грн. у листопаді 2006) неправомірно були віднесені позивачем в рахунок погашення боргів відповідача попередніх періодів, оскільки це були поточні платежі відповідача та боргів попередніх періодів у нього не існувало.

Судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 8 579,82 грн. (яка, за твердженнями позивача, існувала у відповідача станом на 01.07.2005) задоволенню не підлягають з огляду на те, що позивачем не визначено періоду, за який виникла вказана заборгованість, та не надано суду належних доказів на підтвердження факту наявності у відповідача заборгованості у вказаній сумі станом на вказану дату.

Судова колегія також дійшла висновку, що в частині позовних вимог про стягнення боргу за липень-серпень 2005 та нарахованих на нього інфляційних втрат позивачу має бути відмовлено у зв'язку з порушенням ним встановлено строку позовної давності. При цьому судова колегія виходить з наступного.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Як встановлено з матеріалів справи, позивач з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги за період з липня 2005 по липень 2008 звернувся безпосередньо до Господарського суду міста Києва 01.09.2008 (згідно штампу вхідної кореспонденції суду).

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції з «Розгорнутого розрахунку позовних вимог до боржника ЖБК «Мостостроитель» (що був наданий позивачем 28.03.2012 на вимогу суду апеляційної інстанції):

- за липень 2005 - основний борг складає 106,80 грн., інфляційні втрати - 165,69 грн.;

- за серпень 2005 - основний борг складає 265,15 грн., інфляційні втрати - 405,51 грн.

Таким чином, вимоги про стягнення заборгованості в сумі 368,95 грн. та інфляційних втрат у сумі 571,20 грн. (за липень-серпень 2005) заявлені позивачем до стягнення за межами трирічного строку позовної давності.

У відповідності до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 368,95 грн. та інфляційних втрат у сумі 571,20 грн. (за липень-серпень 2005) має бути відмовлено у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Судова колегія погоджується з доводами відповідача про те, що грошові кошти у розмірі 926,90 грн. (у липні 2006) та 2 668,95 грн. (у листопаді 2006) неправомірно були віднесені позивачем в рахунок погашення боргів відповідача попередніх періодів. При цьому судова колегія виходить з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем були укладені:

- договір № 37 від 16.02.2006 про відшкодування витрат за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання (копія - а.с.101);

- договір № 193 від 30.03.2006 про відшкодування витрат за технічне обслуговування внутрішньобудинкових каналізаційних мереж (копія - а.с.1-3).

З метою погашення заборгованостей ВАТ «АК «Київводоканал» перед відповідачем за вказаними договорами у сумі 926,9 грн. та 2 668,95 грн. між сторонами були підписані угода № 22 від 13.07.2006 (копія - а.с.104) та угода № 460 від 27.11.2006 (копія - а.с.102) про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

У відповідності до названих угод сторони погодили, що ці угоди є підставою для відображення в бухгалтерському обліку кожної зі сторін зменшення взаємної заборгованості на вказані суми.

За таких обставин позивачем неправомірно вказані суми (926,9 грн. та 2 668,95 грн.) були віднесені в рахунок погашення боргів відповідача попередніх періодів, оскільки вони мали бути враховані в рахунок зменшення поточної заборгованості відповідача (а саме: 926,90 грн. - у липні 2006 та 2 668,95 грн. - у листопаді 2006).

Разом з тим, судова колегія вважає безпідставними та необгрунтованими доводи відповідача про те, що позивачем в серпні 2008 неправомірно були віднесені в рахунок погашення боргів відповідача попередніх періодів грошові кошти в сумі 7 479,14 грн. (що сплачені згідно платіжного доручення № 59 від 09.08.2007), оскільки у відповідача не існувало такої заборгованості. При цьому судова колегія виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до платіжного доручення № 59 від 09.08.2006 (копія - а.с.100) відповідачем на користь позивача було сплачено 7 479,14 грн.

При цьому в графі «Призначення платежу» відповідачем було зазначено «Погашення заборгованості за водопостачання по пост. КМУ від 29.07.2005 № 664 та від 09.02.2006 № 124 згідно зведеного протоколу погодження № 8 від 16.11.2005 та ст.36 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

Вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2005 № 664 було затверджено «Порядок проведення у 2005 році розрахунків з погашення зобов'язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР шляхом погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги», яким визначено механізм проведення у 2005 році розрахунків з погашення зобов'язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян України, вкладеними до 2 січня 1992 р. в установи колишнього Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, правонаступником якого є ВАТ «Ощадбанк», за рахунок відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам шляхом погашення заборгованості таких громадян за спожиті електричну і теплову енергію, природний газ, тверде паливо, з послуг водопостачання і водовідведення, плати за користування житлом (квартирної плати), що утворилася станом на 1 вересня 2004 р.

Крім того, вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2005 № 664 було встановлено, що розрахунки відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою, проводяться за умови відсутності збільшення заборгованості з плати за користування житлом (квартирна плата) та за спожиті електричну і теплову енергію, природний газ, тверде паливо, послуги з водопостачання і водовідведення на момент проведення розрахунків порівняно із станом на 1 вересня 2004 року.

Отже, розрахунки, що здійснювались на підставі цієї постанови (за рахунок відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам) мали цільове призначення - лише на погашення заборгованості, що утворилась станом на 1 вересня 2004 року.

А відтак, вказані кошти у сумі 7 479,14 грн. в силу закону не могли бути враховані позивачем в якості оплати поточних платежів відповідача та цілком правомірно були віднесені в рахунок погашення боргів відповідача, що утворилися станом на 01.09.2004р.

Таким чином, з урахуванням усього вищенаведеного, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги за період з 01.07.2005 по 01.07.2008 підлягають частковому задоволенню, у сумі 9 619,00 грн. (13 583,30 грн. - 368,95 грн. - 926,40 грн. - 2 668,95 грн. = 9 619,00 грн.).

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України якщо боржник не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, він вважається таким, що прострочив.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням наведених норм судова колегія погоджується з висновком місцевого суду щодо необхідності стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат.

Проте, судова колегія з не погоджується зі здійсненим судом першої інстанції перерахунком інфляційних втрат (за результатами якого з відповідача на користь позивача стягнуто інфляційні втрати у сумі 577,54 грн.), оскільки при здійсненні перерахунку місцевим судом було помилково визначено суму основної заборгованості.

З врахуванням наявних у справі доказів та встановлених обставин, судовою колегією зроблений перерахунок інфляційних втрат, понесених позивачем у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем наданих йому послуг, з урахуванням встановленого періоду та суми заборгованості (з вересня 2005 по липень 2008).

За результатами здійсненого перерахунку судом встановлено, що за наявності заборгованості відповідача у розмірі 9 619,00 грн. за період з вересня 2005 по липень 2008 з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 308,11 грн. інфляційних втрат.

Таким чином, позовні вимоги ПАТ „Акціонерна компанія "Київводоканал" до ЖБК «Мостостроитель» підлягають частковому задоволенню - в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 9 619,00 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3 308,11 грн. В іншій частині - в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 14.12.2011 у справі № 52/153 підлягає зміні на підставі п.3 ч.1 ст.104 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, п.3 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2011 у справі № 52/153 за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Житлово-будівельного кооперативу «Мостостроитель» змінити.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2011 у справі № 52/153 за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Житлово-будівельного кооперативу «Мостостроитель» викласти в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Мостостроитель» (03049, м. Київ, вул. Курська, 12-Б, код 21592985; з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а; код ЄДРПОУ 03327664) 9 619,00 (дев'ять тисяч шістсот дев'ятнадцять) грн. основного боргу, 3 308 (три тисячі триста вісім) грн. 11 коп. інфляційних втрат, 129 (сто двадцять дев'ять) грн. 27 коп. державного мита та 56 (п'ятдесят шість) грн. 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити».

4. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Мостостроитель» (03049, м. Київ, вул. Курська, 12-Б, код 21592985; з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а; код ЄДРПОУ 03327664) 337 (триста тридцять сім) грн. 85 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва

6. Матеріали справи № 52/153 повернути до Господарського суду м. Києва.

7. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Борисенко І.В.

Судді Шипко В.В.

Мартюк А.І.