Постанова

від 31.05.2012 по справі 52/153

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2012 р. Справа № 52/153

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши у судовому засіданні за участю представників за первісним позовом: позивача відповідача матеріали касаційних скарг ОСОБА_4 -дов. від 20.03.12, ОСОБА_5 -дов. від 21.10.11, Чорна Н.М. -голова правління, Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Житлово-будівельного кооперативу "Мостостроитель" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.12 у справі№52/153 за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доЖитлово-будівельного кооперативу "Мостостроитель" простягнення 27036,94 грн.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Мостостроитель" 22163,12 грн. боргу та 4873,83 грн. інфляційних втрат. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати отриманих послуг за період з липня 2005 року до липня 2008 року за договором на послуги водопостачання та водовідведення №8538/4-05 від 06.10.00.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.11 (суддя Чебикіна С.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2139,36 грн. боргу, 577,54 грн. інфляційних втрат. Господарський суд виходив з наявності у відповідача заборгованості за договором у сумі 2139,36 грн. В іншій частині позову відмовлено через необґрунтованість та сплив строку позовної давності. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 256, 257, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, статей 3, 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України від 01.07.94 №65.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 03.04.12 (судді: Борисенко І.В., Мартюк А.І., Шипко В.В.) перевірене рішення суду першої інстанції змінив, виклав його резолютивну частину в іншій редакції. Позов задовольнив частково. Стягнув з відповідача 9619 грн. боргу та 3308,11 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовив у зв'язку з необґрунтованістю та спливом строку позовної давності. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості за спірний період за договором від 06.10.00 у розмірі 9619 грн. Водночас суд апеляційної інстанції визнав, що 7479,14 грн., сплачених згідно з платіжним дорученням №59 від 09.08.06, підставно віднесено позивачем в рахунок погашення боргів відповідача попередніх періодів. Постанова обґрунтована приписами статей 256, 267, 526, 530, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати в частині відмови у стягненні 14109,83 грн. та задовольнити позов. Обґрунтовуючи свої вимоги, товариство наголошує на порушенні судами приписів статей 525, 526, 628, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, 19, 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", статей 4 2 , 4 3 , 4 7 , 32, 33, 34, 43, 50, 51, 107, 110, 111, 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вказує на те, що судами помилково, на його думку, було зараховано в рахунок оплати поточних платежів 3595,85 грн. (липень та листопад 2006 року). Окрім того, він вважає необґрунтованою відмову судів у стягненні боргу за липень-серпень 2005 року.

Водночас, не погоджуючись, з ухваленою у справі постановою до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернувся Житлово-будівельний кооператив "Мостостроитель", в якій просить скасувати постанову у справі, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Скаржник наголошує на порушенні апеляційним господарським судом приписів статі 105 Господарського процесуального кодексу України. Кооператив не погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що сплачені відповідачем за платіжним дорученням №59 від 09.08.06 7479,14 грн., обґрунтовано віднесено позивачем в рахунок погашення боргів відповідача попередніх періодів.

Від Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" відзиву на касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Мостостроитель" судом не отримано.

Від Житлово-будівельного кооперативу "Мостостроитель" відзиву на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Апеляційним господарським судом в процесі розгляду спору установлено та підтверджено матеріалами справи, що між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал" (правонаступником якого є позивач) -постачальником та Житлово-будівельним кооперативом "Мостостроитель" - абонентом було укладено договір №8538/4-05 від 06.10.00. За умовами цього договору постачальник зобов'язався забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за ці послуги на умовах договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 №65. Відповідно до пункту 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника. Абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи (пункт 3.6 договору). Цей договір згідно з пунктом 5.1 є безстроковим та діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Мостостроитель" 22163,12 грн. боргу за період з липня 2005 року до липня 2008 року за договором від 06.10.00 та 4873,83 грн. інфляційних втрат. Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Апеляційний господарський суд установив, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 Цивільного кодексу України). Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що комунальні послуги -це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Згідно з приписами статті 16 названого Закону порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Разом з тим, відповідно до пунктів 1.3, 4.1 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу №65 від 01.07.94, (котрі були чинні на момент укладення спірного договору та діяли до 18.10.08) абонентами, що користуються послугами водоканалу, можуть бути державні, колективні та інші підприємства, організації, установи, а також окремі громадяни, що мають жилі будинки або їх частину на праві приватної власності, на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах; абоненти, які приєднані або мають бажання приєднатися до систем комунального водопостачання і водовідведення, повинні мати необхідні прилади обліку для розрахунків з водоканалом за відпущену їм воду і прийняті стічні води. Для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт меж обслуговування та схему зовнішніх мереж з прив'язкою до місцевості (пункт 12.2 Правил). Пунктом 10.1 Правил передбачено, що знімання показників водолічильників представником водоканалу здійснюється не рідше як один раз на місяць у присутності представника абонента, який повинен сприяти представникові водоканалу у цьому, а також в забезпеченні безпечного проведення робіт. Разом з тим, згідно з пунктами 11.1, 12.3 Правил кількість води, використаної абонентами, визначається за показниками водолічильників та інших приладів обліку, які мають бути опломбовані; розрахунки за воду здійснюються з підприємствами (за винятком ЖЕО), як правило, один раз на місяць. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, апеляційний господарський суд установив, що у спірний період позивачем були надані відповідачеві послуги з водопостачання та водовідведення за договором від 06.10.00 на загальну суму 79920,48 грн. Проте, за надані послуги відповідач розрахувався частково, у зв'язку з чим за ним рахується 22 163,12 грн. боргу. При цьому, судом апеляційної інстанції установлено, що заявлена до стягнення сума боргу складається з: 8 579,82 грн. боргу станом на 01.07.05 та 13 583,30 грн. боргу за період з 01.07.05 до 01.08.08. Ухвалюючи постанову у справі, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення 8579,82 грн. боргу, котрий виник до 01.07.05 (як зазначав позивач до 01.07.05) через недоведеність. Апеляційним господарським судом було враховано, що борг за липень-серпень 2005 року також не підлягає стягненню з відповідача, оскільки ці вимоги заявлені позивачем з пропуском строку позовної давності. В процесі розгляду спору судом апеляційної інстанції було установлено, з підтвердженням матеріалами справи, що грошові кошти у розмірі 926,90 грн. (у липні 2006 року) та 2668,95 грн. (у листопаді 2006 року) є такими, котрі сплачені відповідачем в рахунок погашення поточної заборгованості. Окрім того, суд апеляційної інстанції установив, що сплачені відповідачем 7479,14 грн. (згідно з платіжним дорученням №59 від 09.08.06) є сплатою боргів відповідача, котрі виникли станом на 01.09.04, і це, в свою чергу, спростовує довід касаційної скарги кооперативу про зворотнє. Відтак, сума боргу відповідача за надані послуги з водопостачання і водовідведення у спірний період за договором №8538/4-05 від 06.10.00, як установив апеляційний господарський суд, становить 9619 грн. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами частини 1 статті 612 названого Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи установлений апеляційним господарським судом факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості послуг з водопостачання і водовідведення у спірному періоді, колегія суддів вважає обґрунтованим стягнення з відповідача боргу та інфляційних втрат (у зменшеному судом розмірі). Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі апеляційним господарським судом. Згідно з приписами частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Доводи касаційних скарг визнаються неспроможними, позаяк не спростовують встановленого апеляційним господарським судом та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 111 7 Господарського кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

За таких встановлених обставин, відсутні підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційних скарг скаржників.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.12 у справі №52/153 залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Житлово-будівельного кооперативу "Мостостроитель" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець