Постанова

від 17.04.2012 по справі 5024/2328/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2012 р.Справа № 5024/2328/2011 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді : Савицького Я.Ф.

Суддів : Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Будному О.В..

за участю представників сторін в судових засіданнях:

від позивача : ОСОБА_2, довіреність від 08.11.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №3 від 07.02.2012р.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства «Валентина»

на рішення господарського суду Херсонської області

від 22 грудня 2011 року

по справі №5024/2328/2011

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Східна Кримська Компанія»

до відповідача: Фермерського господарства «Валентина»

про стягнення боргу в сумі 142846,05 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги відкладався на 17.04.2012р..

В судовому засіданні 17.04.2012р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 22.12.2011р. по справі №5024/2328/2011 (суддя Клепай З.В.) частково задоволено позов ТОВ «Північно-Східна Кримська Компанія»до ФГ «Валентина»про стягнення боргу в сумі 142846,05 грн.: стягнуто з відповідача на користь позивача борг по оплаті виконаних робіт у сумі 89910 грн., штраф за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті виконаних робіт у сумі 44955 грн., 2022,97 грн. витрат на сплату судового збору, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 7981,05 грн. відмовлено, повернуто позивачу надмірно сплачений судовий збір у сумі 91,19 грн., посилаючись на те, що на виконання умов договору на виконання робіт по збиранню врожаю сільськогосподарських культур позивачем у 2011р. виконані роботи загальною вартістю 89910 грн., що підтверджується двостороннім актом звірки розрахунків від 22.07.2011р., між тим, відповідач не сплатив надані позивачем послуги, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 89910 грн., наведене стало підставою для нарахування відповідачу штрафу у розмірі 50% від суми неоплачених виконаних робіт, який передбачений п. 4.3 договору, та який становить 44955 грн.. При цьому позивачем не доведено наявність збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 7981,05 грн., оскільки позивачем не доведено причино-наслідкового зв'язку між невиконанням відповідачем зобов'язань за договором та неможливістю позивачем покласти грошові кошти до банку.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ФГ «Валентина»з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 22.11.2011р. по справі №5024/2328/2011, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Північно-Східна Кримська Компанія», мотивуючи це тим, що договір на виконання робіт по збиранню врожаю сільськогосподарських культур 2011року від 01.05.2011р. підписаний зі сторони ФГ «Валентина»особою, не уповноваженою на укладання договорів, - ОСОБА_4, який не являється ні головою ФГ «Валентина», ні представником господарства за довіреністю. Крім того, жодних робіт позивачем на підставі цього договору, укладеного між ТОВ «Північно-Східна Кримська Компанія»та ФГ «Валентина», не проводилося.

03.04.2012р. до Одеського апеляційного господарського суду від ФГ «Валентина»надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких відповідач надав додаткове обґрунтування вимогам апеляційної скарги. Так, відповідач вказує про те, що ТОВ «Північно-Східною Кримською Компанією» обманним шляхом було укладено договір від 01.05.2011р.. Згідно з даними Управління агропромислового розвитку обсяг посівних площ склав 235 га озимої пшениці та 60 га ярового ячменю, в той час, як згідно з актом позивачем виконано робіт на замовлення відповідача 333 га зернових, невідповідність кількості га у договорі та акті свідчить про те, що 37 га, які нібито оброблені позивачем, не належать відповідачу. Крім того, в якості авансу позивачу відповідачем було надано 30000 грн.. Крім того, існує договір на виконання сільськогосподарських послуг по збиранню врожаю 2011 року від 27.01.2011р., який підписаний між ФГ «Валентина»та ТОВ «Спільна Українсько-Білоруська компанія «Сапфір-Крим», юридична адреса та генеральний директор якої повністю співпадають з юридичною адресою та генеральним директором ТОВ «Північно-Східна Кримська Компанія», що свідчить про введення в оману відповідача та господарського суду.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ФГ «Валентина», заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 01.05.2011р. між ТОВ «Північно-Східна Кримська Компанія»(виконавець) та ФГ «Валентина»(замовник) укладений договір на виконання сільськогосподарських робіт по збиранню врожаю 2011 року, відповідно до п.1.1 якого замовник надає та оплачує, а виконавець виконує роботи по збиранню зернових культур (ячменю та пшениці) за умовами даного договору.

Згідно з п.п. 3.1-3.5 договору розрахунки по збиранню врожаю визначаються від фактичного обсягу площ зернових культур (в полі) на підставі акту виконаних робіт, ціна послуг по збиранню врожаю встановлюється у додатковій угоді на момент початку збирання врожаю зернових культур; по закінченню збирання врожаю кожної культури не пізніше 3-х днів складається акт виконаних робіт (додаток №1), в якому вказується загальна сума заборгованості замовника перед виконавцем; оплата послуг виконавця по збиранню врожаю здійснюється шляхом перерахування грошових коштів замовником на розрахунковий рахунок (в касу) виконавця протягом 5-ти банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт, розрахунки по даному договору можуть бути проведені між сторонами шляхом взаєморозрахунків по іншим грошовим зобов'язанням, а також шляхом надання послуг за домовленостями сторін, проведенням взаєморозрахунків.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що у разі невиконання замовником зобов'язань по оплаті виконаних виконавцем робіт, замовник зобов'язаний уплатити виконавцю штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавець взяті на себе зобов'язання за договором, виконав належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом виконаних робіт від 22.07.2011р., згідно з яким виконавець провів збирання врожаю в господарстві ФГ «Валентина»на площі 333 га, оплата за надані послуги по збиранню врожаю складає 270 грн. за 1 га, всього виконано робіт на суму 89910 грн., роботи виконані повністю, претензії відсутні.

Проте, замовник взяті на себе зобов'язання за договором від 01.05.2011р. щодо своєчасної оплати виконаних робіт належним чином не виконав.

Наведене стало підставою для звернення ТОВ «Північно-Східна Кримська Компанія»до господарського суду Одеської області з позовом до ФГ «Валентина»про стягнення заборгованості в сумі 89910 грн., 44955 грн. штрафу та 7981,05 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Північно-Східна Кримська Компанія»(виконавець) та ФГ «Валентина»(замовник) укладений договір на виконання сільськогосподарських робіт по збиранню врожаю 2011 року, який фактично є договором підряду.

Статтею 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу, договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові, для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

Відповідно до п.1.1 договору замовник надає та оплачує, а виконавець виконує роботи по збиранню зернових культур (ячменю та пшениці) за умовами даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавець взяті на себе зобов'язання за договором, виконав належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом виконаних робіт від 22.07.2011р., згідно з яким виконавець провів збирання врожаю в господарстві ФГ «Валентина»на площі 333 га, оплата за надані послуги по збиранню врожаю складає 270 грн. за 1 га, всього виконано робіт на суму 89910 грн., роботи виконані повністю, претензії відсутні.

Під час судового засідання в апеляційному господарському суді, представник ФГ «Валентина»підтвердила, що роботи по збиранню врожаю у господарстві позивачем виконувалися.

Згідно з п.п. 3.1-3.5 договору розрахунки по збиранню врожаю визначаються від фактичного обсягу площ зернових культур (в полі) на підставі акту виконаних робіт, ціна послуг по збиранню врожаю встановлюється у додатковій угоді на момент початку збирання врожаю зернових культур; по закінченню збирання врожаю кожної культури не пізніше 3-х днів складається акт виконаних робіт (додаток №1), в якому вказується загальна сума заборгованості замовника перед виконавцем; оплата послуг виконавця по збиранню врожаю здійснюється шляхом перерахування грошових коштів замовником на розрахунковий рахунок (в касу) виконавця протягом 5-ти банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт, розрахунки по даному договору можуть бути проведені між сторонами шляхом взаєморозрахунків по іншим грошовим зобов'язанням, а також шляхом надання послуг за домовленостями сторін, проведенням взаєморозрахунків.

Проте, замовник взяті на себе зобов'язання за договором від 01.05.2011р. щодо своєчасної оплати виконаних робіт належним чином не виконав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає вірним висновок господарського суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги ТОВ «Північно-Східна Кримська Компанія»про стягнення з ФГ «Валентина» заборгованості у сумі 89910 грн..

При цьому не приймаються до уваги апеляційного господарського суду доводи ФГ «Валентина», викладені в апеляційній скарзі, про те, що договір на виконання робіт по збиранню врожаю сільськогосподарських культур 2011року від 01.05.2011р. підписаний зі сторони ФГ «Валентина»особою, не уповноваженою на укладання договорів, - ОСОБА_4, який не являється ні головою ФГ «Валентина», ні представником господарства за довіреністю, та те, що жодних робіт позивачем на підставі цього договору, укладеного між ТОВ «Північно-Східна Кримська Компанія»та ФГ «Валентина», не проводилося, оскільки вказані доводи спростовуються матеріалами справи та поясненнями представника ФГ «Валентина», викладеними у доповненні до апеляційної скарги та наданими в судовому засіданні.

Також, відповідач у доповненні до апеляційної скарги вказував на те, що ТОВ «Північно-Східною Кримською Компанією»обманним шляхом було укладено договір від 01.05.2011р., між тим, доказів того, що договір визнаний недійсним з підстав, вказаних у ст. 230 Цивільного кодексу України або з інших підстав, відповідачем до суду надано не було.

Крім того, ФГ «Валентина»не було доведено доказами, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, того, що позивачем було виконано робіт менше ніж вказано у акті виконаних робіт, що ФГ «Валентина»готівковими коштами в якості авансу видало позивачу 30000 грн..

Таким чином, доводи відповідача, якими він намагався спростувати позовні вимоги, не підтверджені доказами, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, а отже вони не приймаються до уваги апеляційного господарського суду.

У позовній заяві ТОВ «Північно-Східна Кримська Компанія»також просило господарський суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 44955 грн..

Відповідно до ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За ч. 1 ст. 322 Господарського кодексу України за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 4.3 договору встановлено, що в разі невиконання замовником зобов'язань по оплаті виконаних виконавцем робіт, замовник зобов'язаний уплатити виконавцю штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок штрафу, складений ТОВ «Північно-Східна Кримська Компанія», визнав його обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства та обставинам справи, а тому господарським судом першої інстанції цілком вірно задоволено позовну вимогу про стягнення з ФГ «Валентина»у розмірі 44955 грн..

У позовній заяві ТОВ «Північно-Східна Кримська Компанія»просила господарський суд стягнути з ФГ «Валентина»упущену вигоду у вигляді не отриманих доходів по депозитним нарахуванням у розмірі 7981,05 грн., оскільки позивач планував суму оплати за виконанні ним роботи покласти на депозитний рахунок.

За ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом..

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі, якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право, на вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: 1) вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; 2) додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; 3)неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною ; 4)матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Чинним законодавством передбачено, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) факт порушення зобов'язання (протиправна дія або бездіяльність); 2) наявність і розмір завданих збитків; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і збитками; 4) вина особи, яка порушила зобов'язання.

Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитків, повинна довести як розмір збитків так і факт їх понесення.

Таким чином, на кредитора покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого (безпосереднього) причинного зв'язку між порушенням зобов'язання (тобто неправомірними діями або бездіяльністю особи, яка заподіяла шкоду) і самими завданими збитками та обґрунтування їх розміру.

Втім Цивільним кодексом передбачені певні додаткові умови відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди, або фактори, які впливають на розмір втраченої вигоди, які повинні враховуватися і учасниками господарських відносин.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) повинні враховуватися заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання . Ця норма зобов'язує кредитора своєчасно отримувати докази щодо здійснення конкретних заходів для забезпечення отримання доходів.

Це положення орієнтує потерпілу сторону на необхідність доведення фактів, які б підтверджували, що потерпілий кредитор дійсно планував отримати відповідні доходи, все зробив для їх отримання, мав для цього всі можливості і неодмінно отримав би такий доход, якби договір був виконаний належним чином .

При визначенні розміру втраченої вигоди повинні враховуватися тільки точні дані, які безспірно і достовірно підтверджують існування реальної можливості отримання грошових сум або іншого майна, в тому випадку, якби зобов'язання було виконане боржником належним чином. Її розмір повинен бути підтверджений обґрунтованим розрахунком, а також відповідними доказами. Тобто втрачена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход .

Тягар доведення наявності та обґрунтування розміру втраченої вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Таким чином, незважаючи на те що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди теж повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання потерпілою стороною відповідних доходів у разі, якби друга сторона виконала свої зобов'язання належним чином.

Господарським судом першої інстанції правомірно встановлено, що ТОВ «Північно-Східна Кримська Компанія»як доказ втрати упущеної вигоди надає копію договору строкового банківського вкладу від 15.10.2010р., в той же час умовами договору, що укладений між сторонами за договором, передбачено, що оплата виконаних робіт відповідно до п.3.4 договору проводиться шляхом перерахування коштів на р/рахунок позивача на протязі 5 банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт, акт виконаних робіт підписаний сторонами 22.07.2011р., тобто оплата виконаних робіт повинна була здійснена відповідачем до 28.07.2011р., а тому позивач може посилатись як на втрачену можливість покласти гроші на строковий банківський вклад у липні - серпні місяці, а не через три місяці після настання строку оплати відповідачем виконаних позивачем робіт, тобто відсутній причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням відповідачем зобов'язань за договором від 01.05.2011р. та неможливістю позивачем покласти кошти до банку, крім того, матеріалами справи не доведено, що позивач саме ці кошти він збирався покласти до банку, та те, що лише за вини відповідача він не поклав кошти до банку, до того ж із тексту договору строкового банківського вкладу вбачається, що позивач збирався покласти 1000 грн., а не 90000 грн., як він стверджує.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Херсонської області від 22.12.2012р. по справі №5024/2328/2011 слід залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу ФГ «Валентина»-без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 -103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Херсонської області від 22.12.2012р. по справі №5024/2328/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 18.04.2012р..

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Лавренюк О.Т.