Ухвала

від 21.03.2012 по справі 2а-4443/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4443/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Рогальовій О.В.

за участю представника

відповідача Овсяннікової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2011 року за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 07.07.2010 р. № 2402/17-04; від 30.09.2010 р. № 2402/17-04/1; від 03.01.2011 р. № 0000105704/0; від 07.07.2010 р. № 2401/17-04; від 30.09.2010 р. № 2401/17-04/1; від 03.01.2011 р. № 0000095704/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

В судове засідання з'явився представник відповідача, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, то колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2010р. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведена документальна перевірка позивача щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.03.2008р. по 31.12.2009р. за результатами якої складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 за період з 06.03.2008р.по 31.12.200 №105/17-04/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено порушення підпункту «а»пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003р. №889-ІV (зі змінами доповненнями) та розділу IV статті 13 Декрету Кабінету міністрів України від 26.12.1992р №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», а саме заниження оподаткованого доходу за 2009р. на суму 107491,00 грн., на підставі чого, відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», донараховано податку з доходів фізичних осіб в розмірі 16123,65 грн.; підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 та пункту 9.3 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), а саме не подання до податкового органу заяви про реєстрацію платником, податку на додану вартість з 01.01.2009р. та не визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за звітні періоди січень 2009 року в сумі 40000,00 грн. та квітень 2009 року в сумі 15270 грн., на підставі чого донараховано податку на додану вартість у розмірі 55270,00 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 07.07.2010р. №2402/17-04, яким на підставі порушення підпункту «а»пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003р. №889-ІV (зі змінами та доповненнями) та розділу IV статті 13 Декрету Кабінету міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян»донараховано податку з доходів фізичних осіб у розмірі 16123,65 грн.; від 07.07.2010р. №2401/17-04, яким на підставі порушення підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 та пункту 9.3 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) донараховано податку на додану вартість усього у розмірі 82905,00 грн. з яких за основним платежем 55270,00грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 27635,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.09.2010 №2402/17-04/1 та від 30.09.2010 №2401/17-04/1.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки відповідач зазначає, що позивачем порушені вимоги статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992р. №13-92 та пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003р. №889-ІУ, а саме: заниження оподатковуваного доходу за звітний період 2009 року на 107491,00 грн. у зв'язку з віднесенням до валових витрат сум коштів при проведенні розрахунків з підприємствами за надані послуги та придбані матеріали, які мають ознаки фіктивності, зокрема в Акті перевірки визначено наступні підприємства, з якими позивач мав фінансового-господарські взаємовідносини: TOB «ІМС-Дім»(код ЄДРПОУ 33229617); ПП «Мегатек МК»(код ЄДРПОУ 33240541); TOB «Аміранта СЛТ»ЄДРПОУ 34866032); ДП «ТОНСІЛ»(код ЄДРПОУ 30471429).

Так, відповідно ст. 205 КК України фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Разом з тим, на думку колегії суддів, відповідачем не надані докази в підтвердження фіктивності підприємств, з якими позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини.

Також, актом перевірки встановлено, позивач в 2008 році, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та сплачуючи єдиний податок, отримав на розрахунковий рахунок кошти від надання послуг в сумі 450000,00 грн. З 01.01.2009р. позивач перейшов на загальну систему оподаткування та згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 та пункту 9.3 статті 9 Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закону про ПДВ) був зобов'язаний зареєструватися платником податку на додану вартість, так як перевищив загальну суму від здійснення операцій з поставки послуг 300000,00 грн. протягом останніх двадцяти календарних днів.

Однак, позивач не здійснив реєстрацію як платника податку на додану вартість, передбачену підпунктом 9.3 статті 9 Закону про ПДВ та не подав до податкової інспекції декларації з податку на додану вартість за місячні звітні періоди з січня по грудень 2009 року.

Перевіряючим органом на підставі банківських виписок та книги обліку доходів та витрат визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. у сумі 55270,00 грн. Податок, що не був сплачений приватним підприємцем, був розрахований за результатами перевірки відповідно до підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону про ПДВ та становить 20% бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону про ПДВ особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону про ПДВ термін «поставка послуг»слід розуміти як-будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону про ПДВ датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на (податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти -дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої -дата інкасації готівкових коштів у банківські установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документ що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Так, перевіряючим не враховано того, що на виконання умов договору підряду №25/1 від 25.06.2008р., укладеного між TOB «О.Т.О»та СПД ОСОБА_3 роботи по виготовленню та встановленню столярних виробів для банківського офісу були виконані 2008 році, про що свідчать акти здачі-прийняття робіт №1/27/11 від 27.11.2008р., № 1/30/ та №2/30/2009 від 30.09.2008р., №1/31/10 від 31.10.2008р., №28/12/08/1 від 28.12.2008р. наявні у матеріалах даної справи. Кошти в оплату за виконані роботи надійшли у 2008 році сумі - 450000,00 грн. та у 2009 році у сумі - 276350,00 грн., про що свідчать виписки банківського рахунку за 2008 та 2009 роки.

Таким чином, відповідач не міг включити суму у розмірі 276350,00 грн. до податкових зобов'язань за 2009 рік, оскільки факт оплати за послуги не є першою подією якою пов'язано виникнення податкових зобов'язань відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7. статті 7 Закону про ПДВ.

Пунктом 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень -рішень.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до ст. 200 КАС України -суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2011 року за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень -залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва -без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.