Постанова

від 05.10.2011 по справі 2а-4443/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 жовтня 2011 року 17:37 № 2а-4443/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Чупринко Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва провизнання недійсними податкові повідомлення - рішення, за участю:

позивача -ОСОБА_2

відповідач -ОСОБА_3

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 5 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту -позивач) звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі по тексту -відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 07.07.2010р. №2402/17-04; від 30.09.2010р. №2402/17-04/1; від 03.01.2011р. №0000105704/0; 07.07.2010р. №2401/17-04; від 30.09.2010р. №2401/17-04/1; від 03.01.2011р. №0000095704/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно винесені податкові повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно та на підставі норм чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведена документальна перевірка позивача від 22.06.2010р. відносно дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.03.2008р. по 31.12.2009р. за результатами якої складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 за період з 06.03.2008р.по 31.12.2009р. №105/17-04/НОМЕР_1 (далі по тексту -Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення підпункту "а" пункту 19.1 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. №889-IV (зі змінами та доповненнями) та розділу IV статті 13 Декрету Кабінету міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», а саме заниження оподаткованого доходу за 2009р. на суму 107491,00 грн., на підставі чого, відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», донараховано податку з доходів фізичних осіб в розмірі 16123,65 грн.; підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 та пункту 9.3 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), а саме не подання до податкового органу заяви про реєстрацію платником податку на додану вартість з 01.01.2009р. та невизначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за звітні періоди січень 2009 року в сумі 40000,00 грн. та квітень 2009 року в сумі 15270 грн., на підставі чого донараховано податку на додану вартість у розмірі 55270,00 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 07.07.2010р. №2402/17-04, яким на підставі порушення підпункту "а" пункту 19.1 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. №889-IV (зі змінами та доповненнями) та розділу IV статті 13 Декрету Кабінету міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян»донараховано податку з доходів фізичних осіб у розмірі 16123,65 грн.; від 07.07.2010р. №2401/17-04, яким на підставі порушення підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 та пункту 9.3 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) донараховано податку на додану вартість усього у розмірі 82905,00 грн. з яких за основним платежем 55270,00грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 27635,00 грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання перед бюджетами та цільовими фондами»№2181 від 21 грудня 2000 року податкове зобов'язання може бути оскаржено платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Позивач скористався правом наданим йому пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання перед бюджетами та цільовими фондами»оскаржив податкові повідомлення рішення в адміністративному порядку. За результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.09.2010 №2402/17-04/1 та від 30.09.2010 №2401/17-04/1.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом з акту перевірки вбачається, що позивачем порушені вимоги статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992р. №13-92 та пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003р. №889-IV, а саме: заниження оподатковуваного доходу за звітний період 2009 року на 107491,00 грн. у зв'язку з віднесенням до валових витрат сум коштів при проведенні розрахунків з підприємствами за надані послуги та придбані матеріали, які мають ознаки фіктивності, зокрема в Акті перевірки визначено наступні підприємства, з якими позивач мав фінансового-господарські взаємовідносини: ТОВ «ІМС-Дім»(код ЄДРПОУ 33229617); ПП «Мегатек МК» (код ЄДРПОУ 33240541); ТОВ «Аміранта СЛТ» (код ЄДРПОУ 34866032); ДП «ТОНСІЛ»(код ЄДРПОУ 30471429).

Однак в ході розгляду справи відповідачем не надані докази в підтвердження фіктивності підприємств з якими позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини.

Відповідно до пункту 4 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності -фізичними особами, затвердженого наказом ДПА України від 11.06.2004р. №326, яким встановлено, що не допускається відображення в акті перевірки не обґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень посадовими особами, що здійснюють перевірку, які не мають підтверджених доказів, та різного роду дії щодо платника податків, та різного роду висновків щодо дій платника податку та, за їх наявності, відповідальних осіб за ведення обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи (наприклад: дії щодо умислу чи відсутності умислу, «приховання об'єкта оподаткування», «описка»тощо).

Судом встановлено, що позивач в 2008 році, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та сплачуючи єдиний податок, отримав на розрахунковий рахунок кошти від надання послуг в сумі 450000,00 грн. З 01.01.2009р. позивач перейшов на загальну систему оподаткування та згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 та пункту 9.3 статті 9 Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закону про ПДВ) був зобов'язаний зареєструватися платником податку на додану вартість, так як перевищив загальну суму від здійснення операцій з поставки послуг 300000,00 грн. протягом останніх двадцяти календарних днів.

Згідно з Актом перевірки позивач не здійснив реєстрацію як платника податку на додану вартість, передбачену підпунктом 9.3 статті 9 Закону про ПДВ та не подав до податкової інспекції декларації з податку на додану вартість за місячні звітні періоди з січня по грудень 2009 року.

Перевіряючим органом на підставі банківських виписок та книги обліку доходів та витрат визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. у сумі 55270,00 грн. Податок, що не був сплачений приватним підприємцем, був розрахований за результатами перевірки відповідно до підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону про ПДВ та становить 20% бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону про ПДВ особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Згідно з пунктом 1.4 сатті 1 Закону про ПДВ термін «поставка послуг»слід розуміти як -будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону про ПДВ датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти -дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої -дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Судом встановлено,що при дослідженні документів, які були надані позивачем на перевірку, перевіряючим не враховано того, що на виконання умов договору підряду №25/06 від 25.06.2008р., укладеного між ТОВ «О.Т.О» та СПД ОСОБА_1 роботи по виготовленню та встановленню столярних виробів для банківського офісу були виконані у 2008 році, про що свідчать акти здачі-прийняття робіт №1/27/11 від 27.11.2008р., № 1/30/09 та №2/30/2009 від 30.09.2008р., №1/31/10 від 31.10.2008р., №28/12/08/1 від 28.12.2008р. які наявні у матеріалах даної справи. Кошти в оплату за виконані роботи надійшли у 2008 році у сумі -450000,00 грн. та у 2009 році у сумі - 276350,00 грн., про що свідчать виписки з банківського рахунку за 2008 та 2009 роки.

Таким чином, відповідач не міг включити суму у розмірі 276350,00 грн. до податкових зобовязань за 2009 рік, оскільки факт оплати за послуги не є першою подією з якою пов'язано виникнення податкових зобов'язань відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону про ПДВ.

Пунктом 10.1 статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень -рішень від 07.07.2010р. №2402/17-04; від 30.09.2010р. №2402/17-04/1; від 03.01.2011р. №0000105704/0; 07.07.2010р. №2401/17-04; від 30.09.2010р. №2401/17-04/1; від 03.01.2011р. №0000095704/0 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення від 07.07.2010р. №2402/17-04; від 30.09.2010р. №2402/17-04/1; від 03.01.2011р. №0000105704/0; 07.07.2010р. №2401/17-04; від 30.09.2010р. №2401/17-04/1; від 03.01.2011р. №0000095704/0.

Присудити з Державного бюджету України на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3,40грн. (три гривні 40коп.).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 18.10.2011р.

Суддя В.В. Амельохін