Ухвала

від 15.04.2015 по справі 2а-4443/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.04.2015р. м. Київ К/9991/25920/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.10.2011

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012

у справі № 2а-4443/11/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Фізичної особи- підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (ДПІ)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.10.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 07.07.2010 № 2402/17-04, від 30.09.2010 № 2402/17-04/1, від 03.01.2011 № 0000105704/0, від 07.07.2010 № 2401/17-04, від 30.09.2010 № 2401/17-04/1, від 03.01.2011 №0000095704/0.

В касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 22.06.2010 № 105/17-04/2575721511, про порушення позивачем норм підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, пункту 9.3 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) та статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 № 13-92, підпункту «а» пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: 1) занижено суму валового доходу за 2009 рік на 301,00 грн. (встановлено на підставі книги обліку доходів і витрат, банківських виписок, відомостей форми № 1-ДФ); 2) завищено суму витрат за 2009 рік на 107190,00 грн. (Ця сума визначена ДПІ із застосуванням розрахункового методу: позивач під час перевірки надав квитанції до прибуткових касових ордерів, виписаних ПП «Мегатек МК», ТОВ «ІМС-Дім» та ДП «Тонсіл» про прийняття від нього готівки в розрахунок за матеріали (шпон) і виконані роботи в загальній сумі 273000,00 грн., але ДПІ не визнала вказані квитанції розрахунковими документами і застосувала ставку 60 % - норматив витрат, встановлений ст. 13 Інструкції «Про прибутковий податок з громадян», затвердженої наказом ГДПІ України від 14.02.2001. Підставою для цього в акті перевірки вказано, що постачальники матеріалів (шпону) та послуг з виготовлення меблевих щитів - ПП «Мегатек МК», ТОВ «ІМС-Дім» та ДП «Тонсіл» мають ознаки фіктивності); 3) неподання до податкового органу заяви про реєстрацію платником податку на додану вартість з 01.01.2009 та не визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень, квітень 2009 року в загальній сумі 55270,00 грн.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.07.2010 № 2402/17-04, від 30.09.2010 № 2402/17-04/1, від 03.01.2011 № 0000105704/0 про донарахування грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 16123,65 грн. та податкові повідомлення-рішення від 07.07.2010 № 2401/17-04, від 30.09.2010 № 2401/17-04/1, від 03.01.2011 №0000095704/0 - про донарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 82905,00 грн. (у т.ч., 55270,00 грн. - основний платіж та 27635,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що позивач в 2008 році, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та сплачуючи єдиний податок, отримав на розрахунковий рахунок виручку від реалізації послуг у сумі 450000,00 грн.

З 01.01.2009 позивач перейшов на загальну систему оподаткування, заяву про реєстрацію його платником податку на додану вартість не подавав, так само як і декларації з податку на додану вартість за податкові звітні місяці з січня по грудень 2009 року.

ДПІ на підставі банківських виписок та книги обліку доходів та витрат визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 у сумі 55270,00 грн. Податкові зобов'язання за результатами перевірки визначені за ставкою, встановленою підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону № 168/97-ВР, як 20% від суми грошових коштів, отриманих позивачем за вказаний період часу.

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону № 168/97-ВР особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У судовому процесі встановлено, що при дослідженні документів, які були надані позивачем на перевірку, ДПІ не враховано, що на виконання умов договору підряду № 25/06 від 25.06.2008, укладеного між позивачем (виконавець) та ТОВ «О.Т.О», роботи по виготовленню та встановленню столярних виробів для банківського офісу виконані у 2008 році, про що свідчать акти здачі-прийняття робіт № 1/27/11 від 27.11.2008, № 1/30/09, № 2/30/2009 від 30.09.2008, № 1/31/10 від 31.10.2008, № 28/12/08/1 від 28.12.2008, копії яких приєднані до справи. Кошти на оплату виконаних робіт надійшли у 2008 у сумі 450000,00 грн. та у 2009 році у сумі 276350,00 грн., про що свідчать виписки з банківського рахунку позивача.

На підставі цих встановлених обставин суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що виручка за послуги в сумі 276350,00 грн. не підлягає включенню до обсягу продаж за 2009 рік, оскільки першою подією, з якою пов'язано виникнення податкових зобов'язань відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР, була поставка послуг з виконання робіт, що мало місце в 2008 році, коли позивач перебував на спрощеній системі оподаткування. З врахуванням цього у позивач не виникло обов'язку щодо реєстрації платником податку на додану вартість з 01.01.2009 та подання податкової декларації з цього податку за січень-грудень 2009 року.

Правильним є і висновок суду про неправомірне визначення позивачу грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб. Як зазначено, ДПІ обґрунтовує висновок про заниження оподатковуваного доходу за 2009 рік на 107491,00 грн. у зв'язку з віднесенням до витрат сум коштів, сплачених при проведенні розрахунків з ПП «Мегатек МК», ДП «Тонсіл», TOB «ІМС-Дім» за послуги з виготовлення меблів та придбані матеріали, посиланням на те, що вказані постачальники є суб'єктами підприємницької діяльності з ознаками фіктивності.

Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження безтоварності операцій між цими постачальниками та позивачем ДПІ не надано, тоді як нормою частини 2 ст. 71 КАС України обов'язок щодо доведення, зокрема, цих обставин покладено саме на відповідача.

Приймаючи до уваги викладене, суди попередніх інстанцій зробили юридично обґрунтований висновок про неправомірне донарахування позивачу грошових зобов`язань із податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб згідно із спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.10.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев

№ К/9991/25920/12