Ухвала

від 17.01.2012 по справі 2а-2303/11/2770

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2303/11/2770

17.01.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Югторсан"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 13.07.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя- ОСОБА_3, довіреність № 3157/9/10 від 19.12.11

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Дудкіна Т.М. ) від 12.09.11 у справі № 2а-2303/11/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Югторсан" (Західний берег Комишової бухти, 1, місто Севастополь, 99014)

до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя (вул. Пролетарська, 24, місто Севастополь, 99014)

про скасування податкових повідомлення-рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 12.09.2011 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Югторсан»задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя №0000522310/0 від 08.07.2011 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 251845,00 грн. та застосування штрафних санкцій розмірі 1,00 грн., за березень 2011 року на суму 290 805,00 грн. та застосування штрафних санкцій розмірі 1,00 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя №0000512310 від 08.07.2011 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 300 552,25 грн., у тому числі 300 551,25 грн. -основний платіж, 1,00 грн. -штрафні санкції. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Гагарінському районі міста Севастополя поновити в картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Югторсан», що обліковується у Державній податковій інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя, суму від'ємного значення з податку на додану вартість (рядок 24 декларації з податку на додану вартість) відповідно до декларацій з податку на додану вартість: за лютий 2011 року у розмірі 251 845,00 грн. (двісті п'ятдесят одна тисяча вісімсот сорок п'ять грн.), за березень 2011 року у розмірі 290 805,00 грн. (двісті дев'яносто тисяч вісімсот п'ять грн.). Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Гагарінському районі міста Севастополя відобразити в картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Югторсан», що обліковується у Державній податковій інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя, надміру сплачену суму податку на прибуток підприємств у розмірі 300551,25 грн. (триста тисяч п'ятьсот п'ятдесят одна грн. 25 коп.), вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Гагарінському районі міста Севастополя звернулася до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Вказуючи на допущені, на думку відповідача, судом неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати постановлене судом першої інстанції рішення та відмовити в позові.

Апеляційна скарга мотивовано тим, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги не врахував, що договори між Товариством з обмеженою відповідальністю «Югторсан»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим»є нікчемними, оскільки зміст правочинів суперечить моральним засадам суспільства, а саме, спрямований не на здійснення господарської діяльності підприємств, а на штучне формування податкового кредиту та витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Югторсан», що в свою чергу, призводить до незаконного заволодіння майном держави.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що на момент укладення Товариством з обмеженою відповідальністю «Югторсан»договору поставки від 19.10.2010 з контрагентом- Товариством з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим», сторони уклали договір з метою реального настання правових наслідків, що в свою чергу спростовують висновок відповідача про нікчемність укладеної з Товариством з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим»угоди з тієї підстави, що у постачальників Товариства з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим»- Приватного підприємства «Енерго Атлас», Приватного підприємства «Салют С» відсутні умови для здійснення господарської діяльності.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування Окружним адміністративним судом міста Севастополя норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що порушення позивачем у правовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим»частин першої та п'ятої статті 203, частин першої та другої статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України відсутні, й висновок відповідача про нікчемність укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Югторсан» угоди від 19.10.2010 спростовується матеріалами справи.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

При з'ясуванні чи можуть бути ті чи інші рішення, дії чи бездіяльність оскаржені до адміністративного суду, необхідно визначити чи прийняті (вчинені) вони при здійсненні владних управлінських функцій.

Підставами для визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції органу, який видав це рішення.

Обов'язковою умовою визнання акту незаконним є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

З приводу повноти та правильності нарахування та сплати позивачем податку на прибуток підприємств застосуванню до спірних відносин підлягають норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а з приводу повноти та правильності нарахування та сплати (повернення з бюджету) податку на додану вартість, -норми розділу V Податкового кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, 08.07.2011 Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі міста Севастополя прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000522310/0 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 251845,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 1,00 грн., за березень 2011 року на суму 290 805,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 1,00 грн. та №0000512310 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 300 552,25 грн., у тому числі 300 551,25 грн. -основний платіж, 1,00 грн. -штрафні санкції.

Передумовою зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 251845,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1,00 грн., за березень 2011 року на суму 290 805,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1,00 грн. та визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 300 552,25 грн., у тому числі 300 551,25 грн. -основний платіж, 1,00 грн. -штрафні санкції став акт №2711/23-123/14348190 від 25.06.2011 планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Югторсан»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2011.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Югторсан» пункту 3.1 ст.3, підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5, пункту 10.1 статті 10, пунктів 16.1, 16.2 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижений податок на прибуток підприємств у 1 кварталі 2011 року на 300551,25 грн.; порушення пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України й зменшенню підлягає ряд 24 у лютому 2011року на суму 251845 грн., у березні 2011року на суму 290805 грн.

Відповідач дійшов висновку, що всі операції з придбання Товариством з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим»товарів у Приватного підприємства «Енерго Атлас»та Приватного підприємства «Салют С»нікчемними, як і подальші операції з продажу таких товарів покупцю -Товариству з обмеженою відповідальністю «Югторсан».

Внаслідок нікчемності операцій з придбання Товариством з обмеженою відповідальністю «Югторсан»товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим», відповідач дійшов висновку про завищення першим валових витрат у 1 кварталі 2011 року на суму 1202205,00 грн., й податку на прибуток підприємств -на суму 300551,25 грн. (1202205,00 грн. х 25%), а також про зменшення суми рядка 24 декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року -на суму 251 845,00 грн., за березень 2011 року -на суму 290 805,00 грн.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пyнкт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

До складу валових витрат включаються: зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону).

Абзацом 3 підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено: у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України "Про податок на додану вартість.

За правилом абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що відносини Товариства з обмеженою відповідальністю «Югторсан» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим» виникли на підставі договору поставки №2338/10 від 19.10.2010, на виконання умов якого до перевірки були надані накладні, податкові накладні, акти приймання нафтопродуктів по кількості, паспорта якості мазуту та залізничні накладні. Покупцем -Товариством з обмеженою відповідальністю «Югторсан» перераховані кошти на адресу постачальника -Товариства з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим» на загальну суму 9 330 599,80 грн.

На підставі абзацу 3 підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Товариством з обмеженою відповідальністю «Югторсан»до складу валових витрат у 1 кварталі 20011 року віднесена частка розподіленого податкового кредиту у розмірі 1 202 205,00 грн. за податковими накладними від Товариства з обмеженою відповідальінстю «Борей-Крим».

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом першої інстанції безспірно встановлено наявності на первинних документах, якими оформлені фінансово-господарські відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Югторсан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим», всіх необхідних реквізитів. Також судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим» зареєстрована у встановленому законом порядку у якості платника податку на прибуток підприємств та платника податку на додану вартість.

Відповідно до 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першої цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Як свідчать матеріали справи на виконання умов договору поставки №2338/10 від 19.10.2010 сторонами договору були оформлені акти приймання нафтопродуктів по кількості, накладні на отримання мазуту, прибуткові ордери на нафтопродукти, податкові накладні, здійснений розрахунок за товар та доставка товару на адресу покупця, що підтверджується залізничними накладними.

На підставі вказаних положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» виписані Товариством з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим» накладні є підставою для включення зазначених у них сум до складу валових витрат з податку на прибуток підприємств.

Відповідно до пункту 198.1 статі 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

За правилом пункту 198.2 статі 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

За приписами пунктів 199.1, 199.2 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях. Частка використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Заявником апеляційної скарги не враховано, що перевіркою, за результатами якої складений акт №75/23-1/33647130 від 11.07.2011, не встановлено фактів неналежного документального оформлення операцій позивача з придбання товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим».

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що вимоги Податкового кодексу України стосовно формування податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем дотримані й податковий кредит за період, що перевірявся, із застосуванням розподільного коефіцієнту у зв'язку з використанням придбаного товару - мазуту, для власних потреб (вироблення перегрітого пару котельні Товариства з обмеженою відповідальністю «Югторсан»для забезпечення технологічного процесу приймання нафтопродуктів з залізничного транспорту) у розмірі 251 844,93грн. за січень 20011 року та у розмірі 290 804,94 грн. за лютий 2011 року, сформований законно та вірно.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Факт використання позивачем мазуту у власних потребах підтверджується накладними на внутрішнє переміщення (зі складу до котельної), а також актами списання паливно-мастильних матеріалів.

Судовою колегією не приймаються до уваги посилання заявника апеляційної скарги на відсутність умов для здійснення господарських операцій постачальниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим»- Приватним підприємством «Енерго Атлас»та Приватним підприємством «Салют С», унеможливлює існування такої діяльності між Товариством з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Югторсан», а всі операції між ними є нікчемними по всьому ланцюгу, до остаточного придбавача, оскільки перевезення товару (мазуту), що був предметом договору поставки №2338/10, укладеного 19.10.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Югторсан»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Югторсан»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим», підтверджується належними документами щодо його транспортування -залізничними накладними; використання мазуту у власній діяльності позивача підтверджується вказаними вище документами.

Слід зазначити, що навіть за умови відсутності у якогось суб'єкта господарювання умов для вироблення товарно-матеріальних цінностей, як-то: матеріальних ресурсів, виробничих приміщень, робочої сили і таке інше, не виключена фізична наявність певного товару у розпорядженні відповідної особи та здійснення такою особою господарських операцій з товарами; зокрема, товари можуть залучатися на умовах товарного кредиту, з доставкою покупцю чи безпосередньо особі, якої він перепродається й так далі.

Цивільним та господарським законодавством України передбачена значна кількість видів господарських договорів, які дозволяють здійснювати господарську діяльність без власних складських приміщень, транспорту, з незначною кількістю працюючих, у тому числі, однією посадовою особою. Будь-які матеріальні цінності можуть знаходитися у розпорядженні суб'єкта господарювання й внаслідок незаконного отримання таких цінностей. Але, все це, не виключає фізичної наявності товару, який може виступати предметом купівлі-продажу.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що неналежне ведення суб'єктом господарювання бухгалтерського та податкового обліку, не оприбуткування матеріальних цінностей, знаходження таких поза його обліком, знов-таки не виключає можливість фізичної наявності певного товару та його продажу іншим суб'єктом господарювання. У такому разі, відповідальність за дії щодо ухилення від належного обліку товарно-матеріальних цінностей, не відображення операцій з товарно-матеріальними цінностями у податковій звітності, несплату податків з відповідних операцій, в силу частини другої статті 61 Конституції України (юридична відповідальність особи має індивідуальний характер) має нести саме та особа, яка допустила такі порушення, а не добросовісний покупець, який веде бухгалтерський та податковий облік фінансово-господарських операцій у повній відповідності з вимогами законодавства.

Недоречними визнаються судовою колегією твердження заявника апеляційної скарги що стосуються ланцюга:- Приватне підприємство «Енерго Атлас», Приватне підприємство «Салют С»- Товариство з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим»- Товариство з обмеженою відповідальністю «Югторсан»щодо неможливості фактичного здійснення господарської діяльності, і є не більш ніж припущенням, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Югторсан» фінансово-господарських відносин безпосередньо з Приватним підприємством «Енерго Атлас» та Приватним підприємством «Салют С» не мало, й товар у перевіряємому періоді придбало у іншого суб'єкта господарювання.

Мотивація та докази, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, не дають апеляційній інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду погоджується із судом першої інстанції, який обґрунтовано виходив з того, обставини щодо фактичного руху (переміщення) товару від продавця -Товариства з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим» до покупця -Товариства з обмеженою відповідальністю «Югторсан», виконання сторонами інших умов договору, наявність у позивача господарської мети у вчиненні операцій з придбання товару у Товариства з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим» знайшли своє документальне підтвердження й сумнівів не викликають, а тому правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Югторсан»є такими, що порушують права позивача.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, висновок першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Постановлене у справі рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 159, 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.09.11 по справі № 2а-2303/11/2770 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 січня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко