Ухвала

від 26.02.2013 по справі 2а-2303/11/2770

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2013 року м. Київ К/9991/13185/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 12.09.2011 року по справі № 2а-2303/11/2770 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Югторсан» до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Югторсан»звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про скасування податкових повідомлень-рішень №0000522310/0 від 08.07.2011 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 251845,00 грн. та застосування штрафних санкцій розмірі 1,00 грн., за березень 2011 року на суму 290805,00 грн. та застосування штрафних санкцій розмірі 1,00 грн., №0000512310 від 08.07.2011 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 300552,25 грн., у тому числі 30551,25 грн. -основний платіж, 1,00 грн. -штрафні санкції, зобов'язання поновити в картці особового рахунку, що обліковується у ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя суму від'ємного значення з податку на додану вартість (ряд. 24 декларації з ПДВ) відповідно до декларації з податку на додану вартість у лютому на суму 251845,00 грн. та у березні 2011 року на суму 290805,00 грн.; зобов'язання відобразити в картці особового рахунку, що обліковується у Державній податковій інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя надміру сплачену суму податку на прибуток в сумі 300551,25 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 12.09.2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що внаслідок нікчемності операцій з придбання Товариством з обмеженою відповідальністю «Югторсан»товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим», відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Відповідач дійшов висновку, що операції з придбання Товариством з обмеженою відповідальністю «Борей-Крим» товарів у Приватного підприємства «Енерго Атлас»та Приватного підприємства «Салют С»є нікчемними, а відтак і подальші операції з продажу таких товарів покупцю Товариству з обмеженою відповідальністю «Югторсан».

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункт 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок відсутності розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Натомість, судами попередніх інстанцій встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання продукції є в наявності у позивача.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 згаданого Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період. Безтоварність угод не виявлено, цін реалізації виробів та послуг, нижче цін придбання у перевіреному періоду також не виявлено. На час укладання договорів із позивачем, ТОВ «Борей-Крим»було платником ПДВ, належним чином зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, тобто мало достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод. Правильність визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту платника податків підтверджена актом перевірки від 11.07.2011 року.

Крім того, нормами Закону України «Про податок на додану вартість»

право платника податку на відшкодування ПДВ не поставлено в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя відхилити.

Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 12.09.2011 року по справі № 2а-2303/11/2770 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Голубєва Г.К. Судді Карась О.В. Рибченко А.О.