Ухвала

від 24.12.2010 по справі 489/10

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

24 грудня 2010 року м. Київ П-489/10

Суддя Вищого адміністративного суду України Рецебуринський Ю.Й. перевіривши на відповідність вимогам чинного законодавства позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання акту незаконним та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Вищого адміністративного суду України надійшов позов ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання дискримінації прав людини за ознаками статі, допущену Верховною Радою України у частинах 36-38 Закону України «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо забезпечення прав засуджених осіб в установах виконання покарань»№ 1828-VI від 21 січня 2010 року; визнання незаконними та невідповідними ст.ст. 1, 14 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ст.ст. 1, 3 ч. 2, 6 ч. 2, 8, 19 ч. 2, 21, 22, 24 ч. 2, 63 ч. 3, 64, 68, 79, 92 ч. 1 п.1 Конституції України окремих положень Закону України «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо забезпечення прав засуджених осіб в установах виконання покарань»№ 1828-VI від 21 січня 2010 року, а саме: пункту 1 частини 36 статті 1 Закону у частині місця відбування покарання засуджених до довічного позбавлення волі чоловіків; абзацу 2 частини 37 статті 1 Закону стосовно кількості короткострокових побачень для засуджених до довічного позбавлення волі чоловіків; частини 38 статті 1 Закону у вигляді нової статті 151 1 Кримінально-виконавчого кодексу України; зобов`язання Верховної Ради України доповнити Кримінально-виконавчий кодекс України статтею 151 1 в новій редакції у вигляді, аналогічному статті 151 2 із заміною слова «жінки»на «чоловіки»протягом двох місяців після вирішення справи.

Із проведеного правового аналізу позову вбачається, що фактичним його предметом є невідповідність Конституції України окремих положень Закону України «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо забезпечення прав засуджених осіб в установах виконання покарань»№ 1828-VI від 21 січня 2010 року. Вимоги ж позову про зобов`язання Верховної Ради України внести зміни до чинного Кримінально-виконавчого кодексу України мають похідний характер від фактичного його предмету. Вирішення цих вимог неможливе без перевірки зазначеного позивачем закону на предмет його відповідності Конституції України.

Згідно до статті 150 Конституції України, статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційність) актів Верховної ради України, Президента України, належить до повноважень Конституційного Суду України.

Юрисдикція адміністративних судів, за приписами статті 17 КАС України не поширюється на публічно-правові справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Оскільки предметом оскарження у позові є невідповідність Конституції України окремих норм Кримінально-виконавчого кодексу України, а вирішення цього питання належить до юрисдикції Конституційного Суду України, у відкритті провадження слід відмовити.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 17, п. 1 ч. 1 ст. 109, ст. 171 1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання акту незаконним та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз'яснити позивачеві, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.Й. Рецебуринський