Постанова

від 19.04.2012 по справі 20/147-10-5138

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2012 р. Справа № 20/147-10-5138 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Першиков Є.В.,

судді: Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф.

розглянувши матеріали касаційної скаргидержавного підприємства "Одеський морський торговельний порт" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 06.12.2011р. у справі господарського суду№20/147-10-5138 Одеської області за позовомдержавного підприємства "Одеський морський торговельний порт" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Комфорт" про за участю представників сторін: позивача - відповідача - стягнення 196 301,00грн. пр. ОСОБА_1 - дов. №020п/9-394 від 17.04.12р. пр. ОСОБА_2 -дов. №020п/9-4 від 03.01.12р. не з'явився

Розпорядженням №03.08-05/202 від 18.04.2012р. змінено склад колегії суддів у справі №20/147-10-5138, призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П., утворено колегію суддів у складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф.

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2010 року державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Комфорт" про відшкодування вартості орендованого майна (4 вантажних самоскидів "КАМАЗ"), яка відповідно до експертної оцінки станом на день укладення договору становила 196 301,00грн.

Позовні вимоги були вмотивовані договором оренди державного рухомого майна №КД-10297, актом приймання-передачі від 18.04.2007р., на підставі якого орендоване майно було передано відповідачу, актами приймання передачі, якими було встановлено, що під час повернення орендоване майно знаходиться в незадовільному стані та до експлуатації непридатне, та вимогами ч.4 ст.285 ГК України, ч.2 ст.779, ч.3 ст.22 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.01.2010р. було зупинено провадження у справі, у зв'язку з призначенням судової автотехнічної та автотоварознавчої експертизи, проведення якої було доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.09.2010р. провадження у справі було поновлено, у зв'язку з надходженням матеріалів справи з висновком комплексної комісії судової автотехнічної та автотоварознавчої експертизи №956 від 06.07.2011р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.10.2011р. по справі №20/147-10-5138 (суддя Щавинська Ю.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2011р. (судді Лавренюк О.Т., Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я.) в задоволені позовних вимог відмовлено, посилаючись на те, що позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору в частині повернення майна у стані, який не відповідає нормальному зношенню, а також неможливість відновлення автомобілів, що є обов'язковою підставою для застосування ч.2 ст.779 ЦК України.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову по справі, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 18.04.2007р. між державним підприємством "Одеський морський торгівельний порт" (орендодавець) та приватним підприємством "КОМФОРТ ЮГ ЛТД" (орендар) був укладений договір оренди державного рухомого майна №КД-10297, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування рухоме майно, що знаходиться на балансі орендодавця, а саме: вантажний самоскид "КАМАЗ", інвентарний номер 000160, вартістю 51 187,00грн.; вантажний самоскид "КАМАЗ", інвентарний номер 000171, вартістю 52 250,00грн.; вантажний самоскид "КАМАЗ", інвентарний номер 000174, вартістю 45 257,00грн.; вантажний самоскид "КАМАЗ", інвентарний номер 000173, вартістю 47 607,00грн., з метою використання у виробничій діяльності.

Відповідно до п.2.3 договору передача майна в оренду здійснюється за станом та за вартістю, визначеною у Звіті експертної оцінки, що становить 196 301,00 грн. за 4 автомашини.

У пункті 10.1 договору сторонами був встановлений строк оренди до 31.12.2007р. з дня підписання зазначеного договору та акту приймання-передачі майна.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що у разі розірвання цього договору майно повертається орендодавцю. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі про повернення майна.

Відповідно до п.4.1 амортизаційні відрахування на орендоване майно нараховуються орендодавцем і використовуються на відновлення орендованих основних фондів.

Згідно із п.п.5.1., 5.6, 5.7 та 5.9 договору орендар зобов'язується використовувати орендоване майно у відповідності з його цільовим призначенням та умовами договору, уникати ушкоджень і загибелі майна та своєчасно здійснювати усі види ремонтів орендованого майна, забезпечити доступ до майна фахівців порту для здійснення контролю за правильністю його експлуатації.

Умовами п.5.10 передбачено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язується повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або частково) орендованого майна з вини орендаря.

Згідно акту приймання-передачі орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду рухоме майно, а саме: вантажний самоскид "КАМАЗ", інвентарний номер 000160; вантажний самоскид "КАМАЗ", інвентарний номер 000171; вантажний самоскид "КАМАЗ", інвентарний номер 000174; вантажний самоскид "КАМАЗ", інвентарний номер 000173.

Відповідно до додаткової угоди від 19.12.2007р. до договору №КД-10297 від 18.12.2007р., строк дії договору був продовжений до 31.12.2008р.

29 грудня 2008 року додатковою угодою до договору №КД-10297 від 18.12.2007р., строк дії договору був продовжений до 31.12.2009р.

01.06.2009р. між ДП "ОМТП" (орендодавець), ПП "КОМФОРТ ЮГ ЛТД" (первісний орендар) та ТОВ "Транспортна компанія "Комфорт" укладено додаткову угоду про зміну сторін по зобов'язанням до договору оренди державного рухомого майна №КД-10297 від 18.04.2007р., відповідно до якої ПП "КОМФОРТ ЮГ ЛТД" передає ТОВ "Транспортна компанія "Комфорт" в повному обсязі права та обов'язки на умовах, передбачених договором; інші умови договору, не порушені цією додатковою угодою, залишаються без змін та сторони підтверджують свої зобов'язання по ним .

31.12.2009р. додатковою угодою до договору №КД-10297 від 18.12.2007р., строк дії договору був продовжений до 31.12.2010р.

31.03.2010р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду, згідно якої сторони дійшли згоди про розірвання договору оренди рухомого майна №КД-10297 від 18.04.2007р.

Відповідно до акту приймання-передачі (повернення) майна від 31.03.2010р. ТОВ "ТК "Комфорт" передало державне рухоме майно, а ДП "ОМТП" прийняло це майно. Відповідно до вказаного акту, який підписано представниками сторін та скріплено печатками сторін, майно знаходиться в незадовільному стані, до експлуатації непридатне.

Крім того, між сторонами були складені акти приймання-передачі без дати по кожному транспортному засобу, згідно з якими, автомобілі технічно несправні та до експлуатації не придатні, однак вказівки про неможливість поновлення орендованого майна відсутні, відмова орендаря від одержання орендованого майна також відсутня.

При розгляді справи по суті, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно із ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Вимогами ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Умовами договору оренди №КД-10297 від 18.04.2007р (п.5.10 договору.) передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору орендар (відповідач) зобов'язується повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршання стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із ч.4 ст.285 ГК України орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна в разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.

При цьому, предметом доведення при заявлені позовних вимог про стягнення збитків є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини боржника, а позивачем, з урахуванням правил належності та допустимості, не доведено порушення відповідачем умов договору в частині повернення майна у стані, який не відповідає нормальному зношенню, а також неможливість відновлення автомобілів, що є обов'язковою підставою для застосування ч.2 ст.779 ЦК України, на яку посилається позивач.

Відповідно до ст.23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" амортизаційні відрахування на орендовані приміщення, частини будівель і споруд та інше окреме індивідуально визначене майно нараховує та залишає у своєму розпорядженні підприємство, господарське товариство, створене в процесі приватизації (корпоратизації), на балансі якого знаходиться це майно. Амортизаційні відрахування використовуються на відновлення орендованих основних фондів. Аналогічні положення передбачені також п.4 договору оренди.

Згідно інвентаризаційних карток, 30.10.2009р. автомобілі, що є предметом договору оренди від 18.04.2007р., проходили модернізацію на суму 36 417,00грн.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що фактично будь-які роботи по відновленню орендованих КАМАЗів здійснено не було, а ч.3 ст.779 ЦК України встановлено, що наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.

Експертним висновком №956 від 06.07.2011р. Одеського НДІ судових експертиз комплексної комісійної судової автотехнічної та автотоварознавчої експертизи по дослідженню чотирьох автомобілів "КАМАЗ" визначено, що стан зносу цих транспортних засобів як на момент експертного огляду, так на момент їх повернення з оренди (31.03.2010р.) відповідає їх нормальному зносу (без урахування розукомплектування автомобілів.

Окрім того, експертним висновком №956 від 06.07.2011р. встановлено, що на автомобілях наявні сліди демонтажу та перезакріплення відокремлених деталей після того, як транспортні засоби були доставлені на стоянку морпорту, тобто встановлено, що з моменту повернення автомобілів від орендаря орендодавцю, в процесі їх зберігання відбулися видозмінення об'єктів дослідження, що вказує на їх неналежну охорону.

За таких підстав, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що доказів наявності збитків та понесення взагалі будь-яких витрат, позивач судам не надав, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної державного підприємства "Одеський морський торговельний порт", оскільки судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2011р. у справі №20/147-10-5138 залишити без змін.

Головуючий Є. Першиков

Судді Т. Данилова

Т. Костенко