Ухвала

від 28.02.2012 по справі 22-ц-648/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 Справа №22-ц-648/12 28.02.2012 28.02.2012 28.02.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц - 648/2012 Головуючий у І інстанції Румянцева Н.О.

Категорія- 50 Доповідач в апеляційній інстанції Лисенко П.П.

У Х В А Л А

іменем України

28 лютого 2012 року. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Самчишиної Н.В. та Шолох З.Л.,

із секретарем судового засідання Громовою Л.В.,

з участю:

прокурора - Добрікової І.В.,

позивача - ОСОБА_2,

представника 3-ї особи - ОСОБА_3,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 грудня 2011 року, ухваленого в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, -

у с т а н о в и л а :

17 червня 2011 року ОСОБА_2 пред'явила зазначений позов, який обґрунтовував наступним.

Відповідачка є її рідною дочкою.

15 лютого 2007 року дочка народила сина ОСОБА_5 і за законом повинна була б піклуватися про його здоров'я, її фізичний, духовний та моральний розвиток, надавати належне матеріальне утримання.

Проте та, практично з дня народження дитини, ігнорує свої батьківські обов'язки; залишає сина на неї і місяцями не цікавиться його долею; не займається його вихованням, не надає матеріального утримання, а усі гроші, які в неї з'являються, пропиває.

У березні 2011 року вона взагалі, кинувши дитину напризволяще, пішла з дому і з того часу в житлі взагалі не з'являється.

Посилаючись на виписані обставини, просила позбавити ОСОБА_4, щодо сина, батьківських прав, а її призначити опікуном дитини.

Представник прокуратури та представник Служби у справах дітей адміністрації Ленінського району, пославшись на відсутність законних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, просили у задоволені позову відмовити.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 грудня 2011 року у позові відмовлено за його недоведеністю.

ОСОБА_2 подала на це рішення апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати і ухвалити нове - про задоволення її позовних вимог.

Скаргу обґрунтовувала неповнотою судового розгляду справи, в результаті чого суд постановив незаконне та необґрунтоване рішення.

Апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржене рішення суду 1 інстанції залишити без змін, оскільки той постановив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Вирішуючи спір таким чином, як викладено у оскарженому судовому рішенні, суд 1 інстанції виходив з того, що законних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої сина немає, а тому у позові слід відмовити.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з такими обставинами та правовідносинами, висновки суду 1 інстанції щодо них і результату вирішення справи, вважає вірними, обґрунтованими й законними.

Так, ст. ст. 21, 24, 51 Конституції України, ст. 5 СК України закріплено що,

· громадяни України рівні у їх гідності та правах;

· права і свободи людини є невідчужуваними та непорушним;

· сім'я, дитинство, материнство й батьківство охороняються державою;

· материнство та батьківство в Україні охороняється й заохочується державою.

Законним обмеженням такого - є положення ст. 164 СК України, яка передбачає, що батьки або один із них можуть бути позбавленні батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини, а також якщо є хронічними алкоголіками або наркоманами.

Позбавлення батьківських прав є крайньою мірою сімейно-правової відповідальності, яка наступає при винній поведінці батьків чи одного з них.

Виходячи із виписаних вище норм і, беручи до уваги важливість питання щодо захисту дитинства та материнства, суди, вирішуючи цивільні справи даної категорії, повинні беззастережно дотримуватися вимог цивільно-процесуального законодавства щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Так, відповідно до ст. ст. 59,60, 213 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" - рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд оцінює докази відповідно до вимог статей 58 - 59, 212 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

При цьому, згідно із статтею 60 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.

Оскаржене рішення місцевого суду ухвалено у повній відповідності з виписаним.

На момент постановляння районним судом рішення, належних, допустимих та переконливих доказів тому, що позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав щодо сина було б на користь дитині позивачем не надано, а тому суд вірно відмовив у позові.

Позбавлення матері батьківських прав до малолітньої дитини, виходячи із самих тільки формальних підстав, було б передчасним та несправедливим, тим більше, що відповідач не вчиняла будь яких дій на шкоду своєму синові.

Колегія вважає, що на сьогодні оскаржене рішення, відповідає як Українському законодавству так і міжнародному, де права матері та дитини підлягають підвищеному захисту, а також інтересам і матері, яка має можливість виправитися, і дитини, яка не стає сиротою.

Що ж до бажання позивача виховувати онука і бути його опікуном, то вона може його реалізувати, поставивши питання про відібрання його від матері і передачу їй під опіку та виховання.

Стосовно твердження особи, яка подала апеляційну скаргу, про ігнорування судом наданих нею доказів, то воно не може бути взяте до уваги, оскільки доказів, у розумінні цивільно-процесуального законодавства, нею надано не було, її пояснення такими не рахуються, а, відповідно, суду не було чого й ігнорувати.

Керуючись ст.ст. 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 грудня 2011 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: