Рішення

від 07.02.2012 по справі 22-ц-648/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-648/2012 р. Головуючий у 1 інстанції: Прінь І.П.

Суддя-доповідач Крилова О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2012 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Дзярука М.П.

Трофимової Д.А.

при секретарі Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сади Бердянська»на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сади Бердянська»про стягнення орендної плати, розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 11.01.2010р. між ним та ТОВ «Сади Бердянська»був укладений договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1 загальною площею 1,7500га ріллі. Договір був зареєстрований в Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру»11.06.2010р. Земельна ділянка була передана відповідачу за актом приймання-передачі 11.01.2010р. За договором оренди відповідач зобов'язався сплачувати щорічно до 31 грудня орендну плату у грошовій формі - 600 грн. У разі невнесення орендної плати у визначений у договорі строк сплачується пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожний день прострочення. Відповідач, в порушення умов договору, орендну плату йому не виплатив. Фактично орендну плату позивач отримав тільки 08.09.2011р., тобто після подачі позову до суду.

Посилаючись на зазначені обставині просив суд, стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну виплату орендної плат за період з 31.12.2010р. по 09.09.2011р. у сумі 16,30 грн. та 3% річних за цей же період у сумі 16,30 грн.; розірвати договорі оренди землі з підстав невиконання відповідачем умов договору.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08 грудня 2011 року позов задоволено частково.

Зобов'язано ТОВ «Сади Бердянська»повернути ОСОБА_3 земельну ділянку НОМЕР_1 загальною площею 1,7500 га ріллі, кадастровий номер 2310400000:04:004:0046, яка знаходиться на території Бердянської міської ради.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ТОВ «Сади Бердянська»подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача,сторони, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції при ухваленні рішення в справі, допущені порушення зазначених вимог.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено позов про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди землі. При цьому позивач посилався на те, що орендар порушує умови договору оренди.

Не надавши оцінку зазначеним вимогам, суд визнав, що договір оренди не є укладеним у зв'язку з відсутністю суттєвих його умов і самостійно змінив підстави позову про витребування земельної ділянки.

Так, позивач просив зобов'язати відповідача повернути земельну ділянку у зв'язку з розірванням договору оренди, а суд, без наявності відповідних вимог і посилань сторін дійшов висновку про те, що земельна ділянка підлягає поверненню як така, що утримується без достатніх правових підстав.

Такі висновки суду не узгоджуються з чинним законодавством.

За змістом ст. 4 ЦПК здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Диспозитивність цивільного судочинства, встановлена ст. 11 ЦПК полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином суд вийшов за межі заявлених сторонами вимог у порушення зазначених приписів закону.

Крім того, за ст. 15 Закону України «Про оренду землі», на яку послався суд як таку, що визначає суттєві умови договору оренди землі, передбачені і наслідки відсутності таких умов договору, які не передбачають такий як визнання договору неукладеним.

Так, за змістом зазначеної норми закону відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Сторонами не заявлялося вимог про визнання договору оренди землі недійсним, навпаки, позивач просив стягнути орендну плату, виходячи з того, що договір був чинним і діяв, але відповідач порушував його умови.

Крім того, питання про скасування або визнання недійсною реєстрації договору також сторонами не заявлялося, хоча зазначений договір після його укладення пройшов державну реєстрацію.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не може бути визнано законним і обґрунтованим, воно підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про правомірність позовних вимог про розірвання договору оренди, судова колегія виходить з наступного.

За ст. 32 Закону України «Про оренду землі»на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Земельний кодекс України у ст. 141 визначає такі підстави припинення права користування земельною ділянкою: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи, договір набув чинності у 2010 році а земельна ділянка передана орендареві за актом приймання-передачі 11.1.2010 року. Сторонами не заперечується факт затримки орендної плати, але така затримка не була за змістом позовних вимог систематичною.

Не доведено позивачем факту використання землі не за призначенням з погіршенням родючості.

Враховуючи, що договір оренди укладено лише у 2010 році, не може бути підставою для його розірвання зазначення у акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеному управлінням держкомзему 14 квітня 2011 року про те, що деякі орендовані земельні ділянки не оброблялися приблизно 2-3 роки.

За ст. 10 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обов'язків доказування і подання доказів регулює ст. 60 ЦПК, за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність доказів на підтвердження таких порушень орендарем умов договору оренди та вимог закону, які надавали б право на розірвання договору, судова колегія не вбачає підстав для задоволення позову про розірвання договору оренди, а тому в позові в цій частині а також в частині витребування земельної ділянки слід відмовити.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати рішення суду є законним, узгоджується з доводами сторін та наданими доказами, не оскаржується сторонами і скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сади Бердянська»задовольнити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08 грудня 2011 року у цій справі про розірвання договору оренди і зобов'язання повернути земельну ділянку скасувати.

Ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сади Бердянська» про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки.

Рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення орендної плати -залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :