Ухвала

від 01.06.2012 по справі 22-ц-648/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № Провадження № 22-ц-648/12 22-ц/1090/3286/12 Головуючий у І інстанціїКапшук Л.О. Категорія 40Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М. 01.06.2012

УХВАЛА

Іменем України

30 березня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Сержанюка А.С.,

суддів - Верланова С.М., Білоконь О.В.,

при секретарі - Хворостяній А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Миронівського районного суду Київської області від 16 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Центральненської сільської ради Миронівського району Київської області про визнання права власності на Ѕ частину жилого будинку.

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що згідно договору дарування від 11 січня 1988 року, посвідченого секретарем виконкому Центральненської сільської ради Миронівського району його батько ОСОБА_5 подарував йому 1/2 частину жилого будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1, яка належала йому на підставі свідоцтва про право особистої власності на будинок, виданого 27 травня 1967 року виконкомом Миронівської селищної Ради депутатів трудящих і зареєстрованого в Білоцерківському БТІ 27 травня 1967 року за № 1822. Позивач зазначив, що при посвідченні вказаного договору дарування секретар Центральненської сільської ради помилково вказала, що частина будинку належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва на право власності, виданого Миронівською нотаріальною конторою 9 січня 1988 року, оскільки вказане свідоцтво про право власності було видане на ім'я його матері ОСОБА_6 У зв'язку з втратою позивачем оригіналу договору дарування від 11 січня 1988 року йому 2 грудня 2010 року Центральненською сільською радою було видано дублікат. З метою реєстрації договору дарування 26 січня 2011 року він звернувся до комунального підприємства КОР «Білоцерківське МБТІ», однак йому було відмовлено у державній реєстрації прав у зв'язку з тим, що у договорі дарування від 11 січня 1988 року невірно вказано правовстановлюючий документ, який підтверджував право власності ОСОБА_5 на жилий будинок. Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер і внести зміни до зазначеного договору дарування немає можливості, тому позивач просив визнати за ним право власності на Ѕ частину вказаною жилого будинку з господарськими будівлями.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 16 серпня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ним право власності на Ѕ частину жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, яка не приймала участь у справі, однак вважає, що суд вирішив питання про її права і обов'язки, просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, щ мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 11 січня 1988 року згідно з договором дарування ОСОБА_5 подарував, а його син -ОСОБА_4 прийняв в дар Ѕ частину жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 яка в подальшому була перейменована на вул. Василівка. Зазначена Ѕ частина вказаного будинку належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва по право власності на будинок, яке видане 27 травня 1967 року виконкомом Миронівської селищної Ради депутатів трудящих та зареєстровано того ж дня в Білоцерківському БТІ за №1822.

Встановлено, що при посвідчені договору дарування від 11 січня 1988 року секретар Центральненської сільської ради помилково вказала, що Ѕ частина зазначеного будинку належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, яке видане 9 січня 1988 року Миронівською нотаріальною конторою, оскільки зазначене свідоцтво про право власності було видане на Ѕ частину спірного будинку матері позивача -ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер.

Встановлено, що після укладення договору дарування позивач був зареєстрований у спірному будинку та у зв'язку з втратою ним договору дарування від 11 січня 1988 року, 2 грудня 2010 року Центральненською сільською радою йому було видано дублікат зазначеного договору.

Також встановлено, що 10 лютого 2011 року рішенням КП КОР «Білоцерківське МБТІ»позивачу відмовлено в реєстрації дубліката договору дарування від 11 січня 1988 року на підставі п.п.3.4, 3.5.4 «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав», оскільки в договорі невірно вказано правовстановлюючий документ, який підтверджував право власності дарителя на предмет дарування.

Зазначені обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Отже, враховуючи вимоги закону та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про визнання за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину спірного будинку, яке він набув на підставі договору дарування.

Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відсутні підстави вважати, що у договорі дарування було зроблено помилково запис, оскільки на звороті свідоцтва про право власності на будинок від 27 травня 1967 року міститься запис про право власності ОСОБА_6 на Ѕ частини спірного будинку відповідно до свідоцтва про право власності від 9 січня 1988 року, є необґрунтованими з наступних підстав.

Як вбачається із свідоцтва про право власності на будинок від 27 травня 1967 року зазначений вище запис підтверджує право власності дружини ОСОБА_7 -ОСОБА_6 на Ѕ частину спірного будинку, як спільного майна, набутого ними за час шлюбу та не спростовує право власності ОСОБА_7 на іншу половину цього будинку на підставі зазначеного свідоцтва від 27 травня 1967 року.

Доводи апелянта про те, що суд не залучив її до участі у розгляді справи, є безпідставними, оскільки відповідно до вимог ст.33 ЦПК України суд залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача лише за клопотанням позивача. З матеріалів справи вбачається, що позивач такого клопотання не заявляв.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позову і ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 16 серпня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді