Ухвала

від 11.04.2012 по справі 2а-3344/10/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2012 р. Справа № 133969/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Багрія В.М., Старунського Д.М.

з участю секретаря судового засідання Прухницької Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.10.2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Галицька" до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

24.09.2010р. ТзОВ «Гаразд України» (змінило найменування на ТзОВ "Будівельна компанія "Галицька") звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №0001522302/0, №0001532302/0 від 30.07.2010 року, мотивуючи позовні вимоги тим, що податковий орган, в порушення положень Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", Цивільного кодексу України, необгрунтовано та безпідставно, за наслідками проведеної перевірки, прийняв податкове повідомлення-рішення №0001522302/0 від 30.07.2010 року, яким визначено додаткові зобов'язання ТОВ "Гаразд України" зі сплати податку на прибуток в розмірі 1 376 627 гри., в тому числі 917751 грн. за основним платежем, 458876 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення №0001532302/0 від 30.07.2010 року, яким визначено зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 1 308 530 грн., в тому числі 872353 грн. за основним платежем та 436177 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.10.2011р. позов задоволено.

ДПІ в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби оскаржила дану постанову з підстав необгунтованості, таким що не відповідає дійсним обставинам справи, та таким, що постановлене із порушенням норм процесуального права, шляхом невірного застосування норм матеріального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що у перевіреному періоді, ТзОВ «Гаразд України» надавало ПП «Альбатрос» юридичні послуги на суму 10 200 грн., в т.ч. ПДВ на суму 1 700 грн. (відповідно до акта виконаних робіт від 31.07.2009р. №239).

В порушення п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»: Базою оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними цінами...»; п. п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»: «Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товару, а також робіт (послуг)- дата оформлення документа,що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту».

Товариством занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2009 року на суму 1700 грн., оскільки дана сума податку на додану вартість не включена до податкового зобов'язання податкової декларації за липень місяць 2009 року.

Наступним спірним моментом є те, що між ТзОВ «Гаразд України» та ТзОВ «Модульмонтажгрупп» було укладено договори підряду (датовані 01.12.2008р.; 02.01.2009р.; 01.02.2009р.; 01.03.2009р.; 01.04.2009р.; 01.04.2009р.; 01.05.2009р.; 01.06.2009р.). Предметом зазначених договорів було виконання ТОВ "Модульмонтажгрупп" будівельних робіт для товариства "Гаразд України" по будівництву багатоквартирних житлових будинків І та II черги будівництва в житловому районі в межах вулиць АДРЕСА_2 на загальну суму 4 186,9 тис. грн. в тому числі ПДВ - 627 тис. грн.

На виконання підрядних робіт товариством "Модульмонтажгрупп" було надано позивачу акти приймання виконаних робіт та відповідно виписано податкові накладні (за місяць грудень 2008 року; за січень - червень 2009 року). Дані первинні документи, які слугують підтвердженням проведеної фінансово-господарської операції оформлені неналежним чином, а саме, відсутні обов'язкові реквізити, зокрема, прізвища та ініціали, осіб котрі їх складали, а також дати складання таких документів, звідси слідує, що дані документи не відповідають встановленим вимогам, а отже, є такими, що не мають юридичної сили. При цьому, судом не надано належної оцінки такому важливому факту, який є безумовним свідченням фіктивності останніх. Жодних пояснень з цього приводу позивачем не надано.

Щодо зустрічних перевірок зазначеного контрагента було встановлено розбіжності між сумою податкового кредиту позивача та податковими зобов'язаннями контрагента - ТОВ «Модульмонтажгрупп». Окрім того, ДПІ за місцем реєстрації даного платника, повідомлено, про відсутність за юридичною адресою ТОВ «Модульмонтажгрупп», про що було складено Акт.

Відповідно до протоколів допиту свідків, а саме колишніх директорів ТОВ «Модульмонтажгрупп» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (прізвища яких фігурують у договорах підряду), встановлено наступне: в протоколі допиту свідка від 31.07.2009р. ОСОБА_4, який у відповідний період був директором ТОВ "Модульмонтажгрупп" зазначено, що у 2008 році на прохання незнайомої йому особи за винагороду зареєстрував зазначене підприємство, договорів ні з ким не заключав, податкову та бухгалтерську звітність не підписував, хто займався подачею звітів йому не відомо, приблизно в квітні 2009 року їздив в Київ для перереєстрації підприємства на іншу особу; в протоколі допиту свідка від 12.10.2009р. ОСОБА_5, який був директором після ОСОБА_4 вказано, що на початку весни 2009 року не знайомі особи запропонували зареєструвати на себе підприємство за винагороду, хто відкривав банківські рахунки йому не відомо, ніякого доручення нікому не виписував та ніякого відношення до даного товариства не маю, про фінансово - господарську діяльність товариства нічого не відомо, місцезнаходження фінансових документів та печаток невідоме.

Згідно висновку спеціаліста управління СБУ в Івано-Франківській області встановлено, що підписи від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виконані в договорах, актах виконаних робіт, довідках про вартість виконаних робіт та податкових накладних, які підтверджують взаєморозрахунки ТОВ "Гаразд України" з "Модульмонтажгрупп", копії яких представлені на дослідження, у відповідних періодах виконані ймовірно не ОСОБА_4, а іншою особою та не ОСОБА_5, а іншою особою з наслідуванням дійсного підпису останнього. Зважаючи на це, та враховуючи пояснення, занесені до протоколів допиту, підписи проставлені в договорах, а також підписи на первинній документації належать особам, які не вповноважені здійснювати діяльність від імені такого товариства, а отже, зазначені документи не мають юридичної сили.

За наслідками відпрацювання другої ланки - постачальників ТОВ «Модульмонтажгрупп», встановлено, що останні до ДПІ по місцю реєстрації не звітують, віднайти посадових осіб даних господарюючих суб»єктів неможливо у зв'язку із їх відсутністю за місцем проживання.

На противагу наведеним фактам, Івано-Франківським окружним адміністративним судом безпідставно призначено судово-економічну експертизу щодо встановлена правомірності проведених ДПІ в м.Івано-Франківськ нарахувань із податку на прибуток та податку на додану вартість.

Зокрема, відповідно до ч.2 ст.185 КАС України: «.. Заперечення на інші ухвали суду можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції». Такий чином слід зазначити, що ухвала Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.01.2011р. про зупинення провадження у справі та призначення судово-економічнсї експертизи по справі є такою, що постановлена із порушенням норм процесуального права, виходячи із наступного :

В порушення вимог процесуального законодавства, в ухвалі суду не зазначено з яких саме підстав суд піддає сумніву кваліфікаційний рівень працівників податкового органу даній галузі. Наведене, в свою чергу, виключає можливість призначення експертизи по даній справі, оскільки експертиза повинна призначатись лише у разі дійсної потреби застосування спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто, коли висновок експерта не можуть замінити інші фактичні докази.

Питання, які поставлені для вирішення судово - економічної експертизи, повністю досліджені податковою інспекцією під час перевірки позивача та висвітлені в акті перевірки від 16.07.2010р. за № 12652/23-2/32077713.

Суд, задовольняючи клопотання позивача про призначення судово - економічної експертизи та визначення питань, поставлених перед експертом виходив з того, що ТОВ «БК Галицька» (ТОВ «Гаразд України») зазначені в акті перевірки факти порушення податкового та бухгалтерського законодавства, заперечує та вказує на належність відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку, перерахування за ними коштів, визначення та сплату податкових зобов'язань, на підтвердження чого представляє фінансово-бухгалтерські документи.

Таким чином, суд вважає, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи відповідність чинному законодавству відображення в податковому обліку позивача валових доходів та валових витрат по фінансово-господарських операціях, що підлягають оподаткуванню податком на прибуток, а також на належність відображення в податковому обліку податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, необхідні спеціальні знання у галузі фінансово-бухгалтерського обліку, а тому слід призначити судово-економічну експертизу.

Законом України «Про державну податкову службу» та нині ст.ст.2 пп.21.1.2 ст.21 Податкового кодексу України, на ОДПС (як і контролюючий орган) покладено функцію контролю за своєчасністю подання платника бухгалтерських звітів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних обчисленням податків та інших платежів, а також перевірки достовірності цих документів щодо, правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та інших платежів.

Відповідно до ст.69 КАС України : «доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність і обставин, щ обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновки експертів». Окрім того, ст.86 цього кодексу, зазначено, що «ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили».

Виходячи з наведеного, суд надав перевагу доказам позивача, не прийнявши до уваги доказів відповідача, порушив принципи закріплені в ст.7 КАС України щодо рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, що в свою чергу спричинило порушення вимог ст.ст.11. 71, 159 КАС України».

Щодо висновку експерта, звідси випливає, що податковою інспекцією безпідставно збільшено податкові зобов'язання ТОВ «Гаразд України» по вказаних платежах та застосовано штрафні санкції, при цьому, експерт з економічних досліджень, як це вбачається із переліку досліджених документів, упереджено поставився до поставлених перед експертизою запитань та тим самим дослідив лише ту частину доказової бази, яка не є основним доказом для прийняття справедливого рішення суду. Зокрема, експертом не досліджено первинну документацію насамперед за формою та змістом, оскільки експерт не вважав за доцільне зазначити у висновку, що представлені на дослідження документи не відповідають законодавчим вимогам, а відтак не мають юридичної сили, тому не можуть стверджувати про факт виконання умов спірного договору, а також не можуть вказувати на те, що дані угоди призвели до настання правових наслідків за ними. Слід зважити й на те, що експерт з економічного виду досліджень бере на себе відповідальність зазначити, що податкова інспекція протиправно зробила висновок про нікчемність таких угод, та при цьому посилається лише на ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» незважаючи на зміст п.11 ст.10 цього ж Закону, а також на вимоги цивільного законодавства, яке діяло на момент проведення перевірки та визначало порядок та умови визнання угод нікчемними.

Вагомим доказом в даній адміністративній справі, є порушення кримінальної справи по факту створення невстановленими особами фіктивного підприємництва (ч.2 ст.205 КК України), яка передана до Генпрокуратури. Судом першої інстанції при постановленні рішення також не враховано такі належні та допустимі докази.

ДПІ в Печерському районі м.Києва, листом №14950/7/23-1310 від 24.06.2009 року, повідомляє, що у ТОВ "Модульмонтажгрупп" в період з 25.07.2007 року по 30.06.2009 року (період укладення договорів підряду) на товаристві числиться 1 (одна) особа, а саме: з 23.07.2007р. по 22.04.2009р.- ОСОБА_4 та з 22.04.2009р. по 30.06.2009р. - ОСОБА_5 Інших найманих працівників, які б займали посади: начальник будівельної дільниці, майстра будівельних та монтажних робіт, геодезиста та виконавці робіт на ТОВ "Модульмонтажгрупп" не було. Слід відмітити й про те, що в оспорюваних договорах підряду відсутня інформація про використання субпідрядних організацій, при цьому, обов'язковою на це є згода ТОВ «Гаразд України», про яку в укладених договорах теж мова не йде.

Таким чином, у результаті порушення контрагентом ТОВ "Модульмонтажгрупп" своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства, (моральних засад), вищевказані договори, укладені з позивачем по справі, мають протиправний характер, в результаті чого останній безпідставно по даних фінансового -господарських операціях включив до податкового кредиту суму в розмірі 697 820 грн., (порушення п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»: «Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).»)

п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненням) законодавець вказує на те, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Укладені між вказаними господарюючими суб'єктами правочини по суті спрямовані на незаконне заволодівав майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства, та вважаються такими, із порушують публічний порядок, а отже, згідно з ч.2 ст.228 ЦК Кодексу є нікчемними.

Відповідно до змісту п.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В статті 203 ЦК України зазначено: зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заво; ним.

У зв'язку із тим, що договори підряду є нікчемними, оскільки, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, позивачем укладались договори без мети реального настання наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. В зв'язку з цим дії товариства призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Наступним порушенням, яке виявлено перевіркою, безпідставне включення позивачем у січні 2009 року до сум податкового кредиту податкові накладні за 2007рік.

Дані податкові накладні були виписані ТзОВ "БФ"Придніпровська" за виконані будівельні роботи для ТзОВ "Гаразд України", відповідно до договорів підряду б/н від 01.10.2007 року та 08.11.2007 року на суму 1 037 000 грн. в т.ч. ПДВ -172 833,34 грн.)

При цьому, до валових витрат з податку на прибуток, позивачем зазначені суми не віднесено. Документів, які б свідчили, що податкові накладні отримані саме в січні 2009 року для перевірки не надано.

На запит, направлений до ДПІ в Печерському р-ні м.Києва про проведення перевірки підтвердження отриманих від платника податків відомостей стосовно відносин з контрагентом та дотримання податкового законодавства від 22.06.2010р. №4821/7/23-245/8402, інформовано (вх.№36719 від 25.06.2010р.), що ТОВ "Придніпровська" за період жовтень, листопад 2007 року неможливо провести перевірку у зв'язку з тим, що згідно АІС „РПП" стан платника «Припинено, але не знято з обліку».

Постановою господарського суду м.Києва від 11.02.2009р. у справі N15/37-б ТзОВ „БФ "Придніпровська" (03150, м.Київ вул.Червоноармійська,51, код ЄДПРОУ 35309175) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру Ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора-товариства з обмеженою відповідальністю „Літа" (03110, м.Київ, вул.Олексіївська,3, код ЄДРПОУ24086472) .Визнано банкрутом 19.02.2009р.

Отже, враховуючи вимоги п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»: «Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є: транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами; касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість)»; п. п.7.4 1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»:«Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платники податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарська діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з мета подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження)»; вимоги п. п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»: «Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)», ДПІ в м.Івано-Франківську виключено з податкового кредиту суми податку на додану вартість.

Підставою для винесення податкового повідомлення - рішення від 30.07.2010р. №0001522302/0, яким визначено платнику податкове зобов'язання з податку на прибуток та застосовані санкції у розмірі 1 376 627 грн. є наступне:

Виключення ДПІ з витратної частини позивача по справі (валових витрат) коштів по операціях з контрагентом по договорах підряду укладених з ТзОВ Модульмонтажгрупп", з врахуванням вимог п.п. 5.2.1, 5.3.9 п.5.1, 5.2, 5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств": п.5.1 - валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності; п.п.5.2.1 п.5.2 - до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці; п п.5.3.9 п.5.3 - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку).

Амортизаційній відрахування, що віднесені позивачем до витратної частини:

Відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 - під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею; п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 - під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

На порушення вищезазначених норм законодавства ТОВ «Гаразд України» нараховувало амортизацію на об'єкт незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_1, який не був введений в експлуатацію та не використовувався в господарській діяльності товариства. Об'єкт незавершеного будівництва на ТОВ «Гаразд України» було передано громадянином ОСОБА_6 згідно Акту від 26.01.2009р. На момент проведення перевірки був відсутній акт введення даного об'єкта в експлуатацію.

Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, який просить у задоволенні скарги відмовити, представника податкового органу, який підтримав апеляційну скаргу, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ в м.Івано-Франківську проведено виїзну перевірку ТОВ "Гаразд України" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року до 31.03.2010 року, за результатами якої 16.07.2010 року складено акт №12652/23-2/32077713.

30.07.2010 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001522302/0. яким позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток в розмірі 1 376 627 грн. (в тому числі 917 751 грн. за основним платежем та 458 876 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), а також податкове повідомлення-рішення №0001532302/0 визначено зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 1 308 530 грн. (в тому числі 872 353 грн. за основним платежем та 436 177 гри. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Такі висновки відповідача за результатами проведеної перевірки мотивовано тим, що за період з грудня 2008 року до липня 2009 року ТОВ "Гаразд України" здійснювало господарські операції по отриманню будівельних робіт у ТзОВ "Модульмонтажгрупп" на загальну суму 3 738 000 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 624 000 грн. Однак перевіркою встановлено, що ТОВ "Модульмонтажгрупп'' за юридичною адресою не знаходиться; ОСОБА_4, ОСОБА_5, які внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як керівники вказаного товариства повідомили, що господарською діяльністю не займалися, керівництво товариством не здійснювали, будь-яких фінансово-господарських документів не підписували; згідно обліку на підприємстві за період з 23.07.2007 року до 22.04.2009 року працювала одна особа. Крім того, договори підряду між ТОВ "Гаразд України" і ТОВ "Модульмонтажгрупп", акти виконаних робіт, довідки вартості виконаних робіт та податкові накладні підписані не вказаними особами.

На підставі даних обставин відповідач дійшов висновку про те, що роботи згідно договорів підряду, укладених ТОВ "Гаразд України" з ТОВ "Модульмонтажгрупп", виконувалися працівниками пов'язаних з ТОВ "Гаразд України" підприємств та не виконувалися ТОВ "Модульмонтажгрупп".

В акті перевірки ДПІ в м.Івано-Франківську, зазначено, що договори підряду, укладені ТОВ "Гаразд України" з ТОВ "Модульмонтажгрупп" не спрямовані на реальне настання правових наслідків. А отже, зазначені договори відповідно до ч.1, 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215 ЦК України є нікчемними, і в силу ст..216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідач дійшов висновку, що ТОВ "Гаразд України" безпідставно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість показники від здійснення господарських операцій з придбання послуг у ТОВ "Модульмонтажгрупп", в результаті чого завищено валові витрати на суму 3 489 100 грн. та податковий кредит на суму 697820 грн.

Крім того, як встановлено в ході перевірки, при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2009 року ТОВ "Гаразд України" використано податкові накладні по операціях з ТОВ "БФ "Придніпровська" за жовтень-листопад 2007 року, які були виписані ТОВ "БФ "Придніпровська" за виконані будівельні роботи на загальну суму 1 037 000 грн., в тому числі податок на додану вартість - 172 833,34 грн. До складу валових витрат з податку на прибуток зазначені суми не віднесено. Документи, які б свідчили, що податкові накладні отримані Товариством в 2009 році податковому органу під час перевірки представлені не були. Об'єкт на якому проводилися будівельні роботи в жовтні-листопаді 2007 року не був у власності ТОВ "Гаразд України". Податковій інспекції, ТОВ "Гаразд України» було надано договір оренди нежитлових приміщень від 01.09.2007 року між Товариством та ОСОБА_6, згідно якого оплата за оренду мала б проводитися згідно виставлених рахунків, яких для перевірки надано не було. Відповідно до інформації ДПІ в Печерському районі м.Києва вбачається, що проведення перевірки ТОВ "БФ "Придніпровська" за жовтень, листопад 2007 року не являється можливим, оскільки стан платника «Припинено, але не знято з обліку». Постановою Господарського суду м.Києва від 11.02.2009 року ТОВ "БФ «Придніпровська" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Податковий орган вважає, що ТзОВ "Гаразд України" в порушення Закону України "Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 697 820 грн., в результаті чого підприємством завищено податковий кредит за січень 2009 року в сумі 172 833,34 грн.

За наслідками розгляду висновків перевірки, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу визначено зобов'язання зі сплати податку на прибуток в розмірі 1 376 627 грн. та податку на додану вартість в розмірі 1 308 530 грн.

Щодо взаємовідносин між ТОВ "Гаразд України" та ТОВ "Модульмонтажгрупп" то укладено договори підряду щодо виконання будівельних робіт будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2, а саме договори від 01.12.2008 року, від 02.01.2009 року, від 01.02.2009 року, від 01.03.2009 року, від 01.04.2009 року (два договори), від 01.05.2009 року.

На виконання вказаних договорів підряду їх сторонами складено акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, розрахунки вартості матеріалів, виробів та конструкцій за грудень 2008 року, січень-червень 2009 року, а також ТОВ "Модульмонтажгрупп" виписано податкові накладні на суму вартості проведених підрядних робіт в загальному розмірі 3 937 800 грн., в тому числі податок на додану вартість 656 300 грн..

ТОВ "Гаразд України" здійснено частковий розрахунок за виконані ТОВ «Модульмонтажгрупп" підрядні роботи в безготівковій формі - 31.03.2009 року здійснено сплату 560 0000 грн., 13.04.2009 року -70 000 грн.,300 000 грн. та 80 000 грн., 05.05.2009 року - 389 000 грн.. та 111 000 грн., 22.05.2009 року - 600 000 грн., 30.06.2009 року - 17 000 грн. та 193 000 грн.. Загальна сума перерахування грошових коштів для ТОВ "Модульмонтажгрупп" становить 2 320 000 грн., в тому числі 386 666,66 грн. податок на додану вартість. Кредиторська заборгованість ТОВ "Гаразд України" перед ТОВ "Модульмонтажгрупп" становить 1 866 920 грн.

Твердження податкового органу колегія суддів спростовує наступним:

Відповідно до Закону України „Про податок на додану вартість" та „Про оподаткування прибутку підприємств" - не передбачено використання протоколів допитів свідків чи інших документів, відмінних від первинних документів при розрахунку валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Відповідно до висновку спеціаліста вказано, що такий робився з представлених органом ДПІ копій документів, підписи від імені ОСОБА_4 ймовірно виконані не ОСОБА_4, а іншою особою - то такий не може братися до уваги, що не стосується предмету доказування, так як згідно норм чинного законодавства право підпису на підприємстві можуть мати й інші особи.

У ДПІ відсутні підстави посилатися в акті перевірки на протоколи допиту свідка ОСОБА_4 та ОСОБА_7, як на безумовний доказ, який ніби то свідчить про безтоварність операцій, без фактичного проведення такої перевірки на підприємстві контрагента, із відповідними посадовими особами та первинними фінансово-господарськими документами.

Згідно п.п.7.2.1. п.7.2. Закону України "Про податок на додану вартість" обов'язок щодо належного оформлення та надання податкової накладної лежить на особі яка її видає, тобто ТОВ „Гаразд України", не має жодного відношення до оформлення податкових накладних, і, відповідно, не порушувало норму Закону. Згідно норми п.2.14 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 відповідно до якого відповідальність за достовірність та якість складених первинних документів несуть особи, які їх склали та підписали.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом: звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (частини 4, 5 та 6 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено).

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих - (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Щодо взаємовідносин між ТОВ "Гаразд України" та ТОВ "БФ "Придніпровська", то укладено договори підряду щодо виконання будівельних робіт по АДРЕСА_1, а саме від 18.11.2007 року та три договори від 01.10.2007 року. Вказаний об'єкт будівництва, як встановлено в ході податкової перевірки, орендувався ТОВ "Гаразд України" в ОСОБА_6 згідно договору оренди нежитлових приміщень від 01.09.2007 року з дотриманням вимог законодавства, що стверджується актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, розрахунки вартості матеріалів, виробів та конструкцій, а також ТОВ "БФ "Придніпровська" виписано податкові накладні на суму вартості проведених підрядних робіт в загальному розмірі 1 037 000 грн., в тому числі податок на додану вартість 172 833,34 грн.

ТОВ "Гаразд України" здійснено розрахунок за виконані ТОВ "БФ "Придніпровська" підрядні роботи в безготівковій формі через розрахунковий рахунок 08.04.2008 року на суму 500 000 грн. та 10.04.2008 року на суму 537 000 гри.

ТОВ "Гаразд України", з дотриманням вимог п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" до податкового кредиту з цього податку за січень 2009 року включено податкові накладні за 2007 рік, виписані ТОВ "БФ "Придніпровська" за виконані будівельні роботи на загальну суму 1037000 грн. (в тому числі ПДВ -172833, 34 грн.)

Отримання ТОВ "Гаразд України" вказаних податкових накладних в січні 2009 року, підтверджується копіями реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Колегія суддів вважає, що дана обставина спростовується п.п.7.2.3. Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено, що строк давності за податковою накладною становить 1095 днів. Відповідно жодного порушенням нашим товариством не допущено.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

За цих же обставин не може впливати на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування вчинення дій від імені керівника юридичної особи - контрагента, відомості про якого містяться у вказаному Єдиному державному реєстрі іншою особою.

На час здійснення господарських операцій з ТОВ "Гаразд України", як ТОВ «Модульмонтажгрупп" так і ТОВ "БФ "Придніпровська" були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. Покупець, в даному випадку ТОВ "Гаразд України", не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про реальність господарських операції щодо придбання ТОВ "Гаразд України" підрядних робіт в ТОВ "Модульмонтажгрупп" та ТОВ "БФ "Придніпровська" та про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо висновків відповідача про нікчемність угод укладених позивачем з ТОВ "Модульмонтажгрупп", то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що податковим органом не доведено наявності, протиправного умислу та мети при укладенні угод ТОВ "Гаразд України" з ТОВ '"'Модульмонтажгрупп" та ТОВ «БФ «Придніпровська», що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем.

Постановою Господарського суду м.Києва від 23.12.2009року ТОВ «Модульмонтажгрупп», а постановою Господарського суду м.Києва від 11.02.2009року ТОВ «БФ «Придніпровська», відповідно, визнано банкрутом, що вказує на неможливість визнання банкрутом фіктивного підприємства.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Відповідачем не надано доказів, що правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно ст.228 ЦК України - правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України за №3 від 28.04.1978 року "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать, зокрема угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.

Ч.1 ст.207 Господарського кодексу України та ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею;

п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 згаданого Закону - під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Згідно аудиторського висновку від 05.04.2012р. та акту приймання-передачі основних засобів від 26.01.2009р. вбачається використання позивачем виробничих приміщень по вул.Новгородська, 49, а відтак позивачем правомірно було проведено амортизаційні відрахування.

Колегія суддів приймає до уваги висновок судово-економічної експертизи від 20.06.2011р. (а.с.33-40 т.2), яким спростована позиція податкового органу, оскільки таке узгоджується з наявними матеріалами справи.

Таким чином, ТОВ "Гаразд-України" правомірно включено до податкового кредиту по податку на додану вартість в розмірі 483 598тривень, а також правомірно сформовано склад валових витрат, що виключає допущення ТОВ "Гаразд України" заниження податку на прибуток в сумі 612 924, 50 гривень.

При цьому, колегія суддів враховує вимоги ч.2 ст.71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.10.2011 року по справі № 2а-3344/10/0970 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: В.М.Багрій

Д.М.Старунський

Повний текст виготовлено 17.04.2012р.