Постанова

від 25.09.2008 по справі 25/353

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

25/353

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25.09.2008р.м.Київ№ 25/353

10:40

За позовомДочірнього литовського приватного підприємства «Видавниче, інформаційне та рекламне агентство «Такі справи»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про визнання недійсним рішень

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання  Денисенко А.В.

Представники:

від позивача :  Чехович Т.Г. (довіреність від 01.01.2008р.)                   

від відповідача: Мокрицька К.В. (довіреність №79 від 31.05.2007р.)

                           Онуфрійчук В.А. (довіреність №11 від 14.01.2008р.)       

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 вересня 2008 року о 10 год. 40 хв. проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє литовське приватне підприємство «Видавниче, інформаційне та рекламне агентство «Такі справи»(надалі -  позивач) звернулося з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Солом'янському районі м. Києва (надалі –відповідач) №40-2611/0 від 03.04.2003 (надалі –спірне рішення-1) про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 7646827,00 грн., в т.ч. 3867390,00 грн. - основний платіж та 3779437,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та № 41-2611/0 від 03.04.2003 (надалі –спірне рішення-2) про нарахування 48242,02 грн. штрафних санкцій з податку на додану вартість.  

Позовні вимоги мотивовані тим, що викладені в акті перевірки обставини не відповідають фактичним обставинам діяльності позивача та діючому законодавству України.

Відповідач надав відзив на позов, в якому заперечує проти позовних вимог посилаючись на правомірність винесених податкових повідомлень –рішень, оскільки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва жодним чином не порушувала прав і охоронюваних законом інтересів позивача. порушення позивачем п. 9 Порядку податкового обліку виграшів та витрат осіб, а також порядку звітності суб'єктів грального бізнесу.

Провадження у справі зупинялося з 10.06.2003 по 12.02.2008 у зв'язку із розгляду Міжнародним центром вирішення інвестиційних спорів спору за позовом ЗАТ «Токьос Токялєс»(Литовська республіка) проти України, та з 18.03.2008 по 31.07.2008 до проведення судово бухгалтерської експертизи та отримання висновку експерта.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем в період з 17.06.2002 по 22.11.2002 було проведено документальну перевірку дотримання вимог податкового і валютного законодавства Дочірнім литовським приватним підприємством «Видавниче, інформаційне та рекламне агентство «Такі справи»за період з 01.10.2000 по 01.04.2002 та складено акт № 16/2611/26-16/22904305 від 01.04.2003 (копія в матеріалах справи, надалі –Акт перевірки).  В акті зазначено про:

несвоєчасне декларування позивачем та надходження до бюджету податку на прибуток у розмірі 79,92 тис. грн., чим порушено пп. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 та пп.. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 3867,39 тис. грн.;

несвоєчасне відображення позивачем в податкових деклараціях та несвоєчасна сплата до бюджету чистої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 201074,26 грн., чим порушено пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення №40-2611/0 від 03.04.2003, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 7646827,00 грн., в тому числі 3 867 390,00 грн. - основний платіж та 3 779 437,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та № 41-2611/0 від 03.04.2003, яким позивачу визначене податкове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 48242,02 грн. (штрафні санкції).

Нарахування податку на прибуток в розмірі 3 867 390,00 грн. здійснено на підставі того, що позивачем:

занижено валовий дохід у розмірі 266,4 тис. грн. в результаті порушення визначення дати виникнення валового доходу, що призвело до заниження податку на прибуток на 79,92 тис. грн.;

завищено валові витрати на суму 12826,8 тис. грн. в результаті порушення при списанні на виробництво товарно –матеріальних цінностей при визначенні залишків товарно –матеріальних цінностей (балансової вартості покупних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, незавершеному виробництві та залишках готової продукції), що призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 3848,04 тис. грн.;

завищено суми амортизаційних відрахувань основних фондів на суму 64,47 тис. грн., що призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 19,34 тис. грн.   

На підставі цього відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток.

За актом перевірки (п. 2.1 акту), відповідачем встановлено порушення визначення дати виникнення валового доходу підприємства, яке передбачено пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до недооцінення об'єкту оподаткування податком на прибуток в одних податкових періодах та переоцінено в наступних податкових періодах: IV квартал - 2000 р. - 176,5 тис. грн.; I квартал 2001 р. - 85,3 тис. грн.; II квартал 2001 р. - 2,3 тис. грн.; III квартал 2001 р. - 2,3 тис. грн. Разом - 266,4 тис. грн. (том 2, с. 112 справи).

Відповідно до пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових доходів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій , що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

У таблиці 4 до акту перевірки наводиться перелік підприємств - замовників, а також зазначаються дати договорів, актів здачі-приймання, товарних накладних.

При обчисленні валового доходу, згідно даного додатку, першою подією відповідачем визначено дату складання акта здачі-приймання.

В результаті дослідження матеріалів справи судом встановлено наступне.

За період з 01.10.2000 р. по 01.04.2002 р. позивач  здійснювало види діяльності, які за статистичними кодами (ЗКГНГ) відносяться до поліграфічної промисловості. Особливістю поліграфічної діяльності є виробництво, в результаті завершення якого передбачається передача (продаж) матеріальних цінностей, що є неможливим без процесу виготовлення, тобто надання послуг.

Для здійснення основної мети господарської діяльності, між позивачем та замовниками укладались договори по наданню поліграфічних послуг по друкуванню.

Зокрема, згідно угоди № 251 від 31.05.2001 року, ППІІ "Ріоні" замовило виготовлення етикетки форматом 120x90 мм. та іншої поліграфічної продукції (п. 1.1 договору). За виконання робіт, зазначених в п. 1.1, замовник (ППІІ "Ріоні") сплачує виконавцю (ДП "Такі справи") 1995 грн. (в т.ч. ПДВ 332,5 грн.). Причому, 50% вартості замовник сплачує на протязі 2-х банківських днів з моменту підписання угоди, тобто здійснює попередню оплату (п. 2.1, 2.2). Остаточний розрахунок проводиться в термін 2-х банківських днів з моменту підписання акту приймання-здавання робіт, перед отриманням накладу. Тобто, момент підписання акту, визначений в договорі, не раніше 2-х днів з моменту отримання накладу, що оформлюється видатковою накладною.

Видаткова накладна № 972 від 05.07.2001 р. оформлена на підставі угоди № 251 від 31.05.2001 року, згідно якої виготовлено 42000 примірників та на підставі довіреності серії КАЛ № 563833 через Бубнова А.В. передано ППІІ "Ріоні" цінності за накладною № 972, що зазначено в самій довіреності.

Згідно п. 3.5 даної угоди, замовлення видається після перерахування коштів на рахунок виконавця у сумі, зазначеній в п. 2.1, при наявності довіреності та підписаного акту здачі-приймання. Тобто, підписуючи даний акт безпосередньо перед отриманням продукції, підприємство-замовник надає додаткові гарантії, що остаточна вартість виготовленого (але не переданого) йому замовлення, буде сплачена. Разом з тим, дата складання акту дублює дату наряду-замовлення, який передається безпосередньо у виробництво та є внутрішнім документом підприємства (про особливості обліку процесу виробництва йтиметься далі).

Кінцевим результатом виробництва поліграфічної продукції - є виготовлення та передача матеріальних цінностей (буклетів, етикеток та ін.), що за свої фізичним змістом відноситься до поняття категорії «товару». Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає товари як матеріальні та нематеріальні активи (п.1.6).

Отже, для визначення в податковому обліку валових доходів, підприємством використовуються, або дані надходження грошових коштів, або дані видаткових накладних, що передбачено особливістю процесу виробництва поліграфічної продукції.

У таблиці 4 до акту перевірки (том. 1 с. 56 справи),за результатами господарської операції з ППІІ "Ріоні", ДП "Такі справи" занижено в результаті віднесення суми 1665,5 грн. без ПДВ до валового доходу за 2 квартал 2001 року на, а не за результатами діяльності у 1 кварталі. Загальна сума заниження валового доходу, відображена в таблиці 4, за період IV квартал 2000 р. - III квартал 2001 р. становить 266338,79 грн.

Однак, в даній таблиці відображені лише дати складання акту (24.05.2001 р.) та виписки видаткової накладної (05.07.2001 р.) та не відображено дати фактичної оплати за виготовлення продукції, що є обов'язковим для визначення дати першої події виникнення валових доходів.

Оскільки, як зазначалось вище, дата (момент) підписання акту, визначена в договорі, не раніше 2-х днів з моменту отримання накладу, що оформлюється видатковою накладною, то позивач у відповідності до пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»включив до складу валових доходів у 2 кварталі 2001 року суму 1665,5 грн. від реалізації поліграфічної продукції ППІІ «Ріоні».

Інші угоди, зазначені у таблиці 4 до акту перевірки, типові і розрахунки за ними проведено аналогічно.

Таким чином, висновок викладений в акті перевірки щодо заниження позивачем валового доходу у розмірі 266,4 тис. грн. в результаті порушення визначення дати виникнення валового доходу, є необґрунтованим.

Згідно із Висновком № 3882 судово –економічної експертизи за господарською справою № 25/353 від 11.07.2008 визначено, що встановлене в акті ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 01.04.2003 р. № 16/2611/26-16/22904305 "Про результати документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Дочірнього литовського приватного підприємства "Видавниче, інформаційне та рекламне агенство "Такі справи" за період з 01.10.2000 р. по 01.04.2002 р." заниження валового доходу у розмірі 266,4 тис. грн. в результаті порушення визначення дати виникнення валового доходу, документально та нормативно не підтверджується.

Згідно з актом перевірки, позивачем порушено пп. 5.2.1 п. 5.2, п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат в результаті порушення при списанні на виробництво товарно-матеріальних цінностей при визначенні залишків товарно-матеріальних цінностей (балансової вартості покупних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, незавершеному виробництві та залишках готової продукції) на суму 12826,8 тис. грн. в тому числі по періодах: 4 кв. 2000 р. - 1559,6 тис. грн.; 1 кв. 2001 р. - 1829,7 тис. грн.; 2 кв. 2001 р. - 1502,2 тис. грн.; 3 кв. 2001 р. - 1134,8 тис. грн.; 4 кв. 2001 р. - 2548,0 тис. грн.; 1 кв. 2002 р. - 4252,5 тис. грн. (том 2 с.115 справи).

Відповідач, посилаючись на норми Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 р. № 473 (втратила чинність згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 р. за № 630), п. 5.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 2.1 наказу Міністерства фінансів України від 11.06.2000 р. № 124 "Порядок ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів) матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному будівництві та залишках готової продукції", прийшов до висновку, що позивач повинен був визначати залишки товарно-матеріальних цінностей на підставі даних бухгалтерського обліку, а ведення обліку вибуття запасів на підприємстві належним чином не здійснюється, (том 2 с. 114 справи).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття інформації про них у фінансовій звітності розкриває ПсБО 9 «Запаси», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246.

Так, оцінка вибуття запасів при відпуску у виробництво одним із методів передбачає метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів.

Згідно п. 17 ПсБО 9 запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.

Відповідно до п.5 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(надалі - Закон Про бухгалтерський облік), підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Згідно з п. 13 наказу позивача від 10.01.2001 р. № 4 «Про облікову політику на підприємстві»при відпуску запасів у виробництво, продаж та іншому вибутті, оцінку їх здійснювати за ідентифікованою собівартістю відповідної одиниці запасу.

Тобто, для цілей бухгалтерського обліку, підприємством у відповідності до Закону про бухгалтерський облік та п. 16, 17 ПсБО 9, визначено метод оцінки вибуття запасів за ідентифікованою собівартістю відповідної одиниці запасу, який не передбачає обов'язкового застосування норм витрат, оскільки запаси на підприємстві відпускаються для виконання спеціальних замовлень, і кожне окреме замовлення має властиві тільки йому параметри, які можливо встановити (ідентифікувати).

З метою забезпечення єдиних засад формування собівартості продукції (робіт, послуг) на промислових підприємствах і в госпрозрахункових непромислових організаціях Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 р. № 473 (надалі - положення № 473), затверджене Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості (що було чинним у перевіряє мий період та втратило чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2005 р. № 630). Типове положення застосовується для здійснення планування, ведення обліку і калькулювання собівартості промислової продукції, робіт і послуг промислового характеру.

Пункт 189 Положення передбачає, що залежно від виду продукції, її складності, типу і характеру організації виробництва на промислових підприємствах застосовуються такі основні методи обліку і калькулювання фактичної собівартості продукції: нормативний, попередільний і позамовний.

Оскільки, згідно наказу про облікову політику, на ДП «Такі справи»оцінка запасів, відпущених у виробництво, здійснюється за ідентифікованою собівартістю, то з метою найбільш оптимального обліку витрат підприємством застосовується позамовний метод обліку витрат.

У разі застосування позамовного методу, окреме виробниче замовлення видається на заздалегідь визначену кількість продукції (виробів) (п.204 Положення).

Відповідно до ст.ст. 205-207, 209 Типового положення № 473, на кожне замовлення відкривається карта аналітичного обліку витрат, де зазначаються найменування, тип і якість виробу, замовник і строк виконання замовлення, цехи-виконавці, планова собівартість і ціна. Вся первинна документація складається з обов'язковим зазначенням номерів (шифрів) замовлень.

В індивідуальному і дрібносерійному виробництвах застосування позамовного методу поєднується з використанням основних елементів нормативного обліку. Виписування первинних документів з поділом витрат за нормами і відхиленнями від них проводиться на основі технологічних карт або іншої технічної документації. Всі витрати на виробництво враховуються за окремими замовленнями з поділом на витрати за нормами і відхиленнями від них. Фактична собівартість продукції визначається після виконання замовлення підрахуванням витрат за нормами і відхиленнями від норм.

Отже, зазначеними пунктами типового положення № 473, при застосуванні позамовного методу, обов'язкового використання у процесі виробництва лімітно-забірних карт не передбачено. Однак, лімітно-забірні карти використовуються при обліку витрат за статтями калькуляції (п. 213 положення № 473), тобто на підприємствах, які складають калькуляцію.

Оскільки, позивачем калькулювання собівартості одиниці продукції не здійснюється, то використання лімітно-забірних карт не є обов'язковим.

Матеріали справи містять комплект документації на виконання наряду-замовлення 108-102-1079, зазначеного в угоді № 425 від 03.09.2001 р. із МДС "Графіка" на друкування брошури накладом 2000 прим, (том 2, ас. 191-205).

Тобто, укладання угоди із замовником є початком відкриття замовлення, шифр якого зазначається в угоді з подальшим відображенням в первинній та внутрішній документації.

Як зазначено вище, підприємство розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, а також затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації.

Для обліку витрат на виконання замовлення 108-102-1079 із МДС "Графіка", підприємством в момент відкриття замовлення оформлено технологічну карту - наряд, в якій зазначено: номер замовлення, дата відкриття замовлення, повна інформація про замовлення, вид найменування та наклад продукції.

Технологічна карта замовлення складається з декількох частин. Кожна частина оформлювалась на окремий технологічний процес, дотримання яких необхідне для виконання замовлення. Так, в наданій на дослідження технологічній карті від 03.09.2001 р. в одній частині зроблено розкладку майбутнього виробу для монтажу та визначено скільки виробів розміститься на одному аркуші паперу для друку. Після визначення кількості виробів, в іншій частині технологічної карти зроблено розрахунок кількості й параметрів паперу та інших матеріалів і послуг, які будуть затрачені на виконання замовлення. У технологічній карті 108-102-1079, собівартість даного замовлення становить 2427 грн.

Приймання готової продукції на склад готової продукції (експедицію) обліковувалося на підставі прийомо - здавальної накладної, за підписом відповідальної особи (том 2, с. 201справи)

На підставі прийомо - здавальної накладної та ярлика, на продукцію оформлюється картка складського обліку. Після оформлення складських документів, продукція відвантажувалася безпосередньо замовнику, з оформленням відповідних видаткових та податкових документів. Згідно видаткової накладної від 10.09.2001 р. № 1289, вартість реалізації замовлення 108-102-1079-2902,58 грн. (безПДВ) (том 2, с. 201 справи). Тобто прибуток від виконання даного замовлення складає - 475,58 грн. (2902,58-2427).

В актах на списання матеріалів на виробництво поліграфічної продукції, що складались щомісяця, зазначено номер замовлення, кількість виготовленої продукції та кількість списаних для виготовлення цієї продукції матеріалів, із зазначенням вартості таких матеріалів. Зокрема, згідно акту на списання паперу від 28.09.2008 р. та акту на списання матеріалів на виробництво поліграфічної продукції від 30.09.2008 р., значиться замовлення № 108-102-1079.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік», бухгалтерський облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку  в регістрах синтетичного  та  аналітичного  обліку  шляхом  подвійного  запису  їх  на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку

Витрати на виготовлення продукції, що була реалізована у відповідному місяці, обліковувалися позивачем на підставі актів списання паперу та матеріалів у журналі - ордері № 10 "Облік витрат на виробництво". Реалізація готової продукції підприємства у відповідному місяці відображалась у журналі - ордері № 11 та відомості № 16 А "Обліку руху готової продукції, реалізації продукції та матеріальних цінностей", про що свідчать відомості зведеного бухгалтерського обліку - головної книги за оборотами по рахунках. Відповідно, у цій самій відомості визначався фінансовий результат діяльності підприємства від реалізації продукції у звітному місяці.

Таким чином, ведення бухгалтерського обліку ( в тому числі обліку вибуття запасів) та використання на виробничі потреби товарно-матеріальних цінностей позивачем здійснюється у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та ПсБО 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. №246.

Пунктом 2 ст. З Закону про бухгалтерський облік встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З метою оподаткування, відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості покупних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. Результати такого обліку враховуються при визначенні валових витрат.

Згідно п. 5.9 ст. 5 вказаного Закону розроблено Порядок ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції ((у тому числі малоцінних предметів на складах), який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 11.06.1998 р. № 124 (надалі Порядок 124).

Облік приросту (убутку) товарних і матеріальних ресурсів, відповідно до п. 1.4 Порядку 124, ведеться тільки щодо тих товарних запасів і матеріальних ресурсів, витрати на придбання яких відповідно до закону включаються до складу валових витрат. Згідно пп. 2.4-2.5 Порядку 124, приріст (убуток) товарних запасів визначається за покупною вартістю товарів (без товарних надбавок).

Визначення приросту (убутку) балансової вартості товарних запасів і матеріальних ресурсів наведено в пп. 2.5.- 2.7 Порядку 124 та п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і проводиться платником податку шляхом порівняння їх залишків на початок та на кінець звітного кварталу.

У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному кварталі.

У разі, коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця додається до складу валових витрат платника податку у такому звітному кварталі.

Усі платники податку на прибуток підприємств, крім виробників сільськогосподарської продукції, за результатами звітного (податкового) кварталу складають відомості про балансову вартість товарних запасів і матеріальних ресурсів. Відомості встановленої форми, що наведені в додатках 1,2 до Положення 124, заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку за балансовою вартістю матеріальних ресурсів на складах (місцях зберігання), у незавершеному виробництві і залишках готової продукції. При цьому відомості про малоцінні предмети на складах наводяться у первісній вартості (п. 2.1). Відомості подаються платником податку до податкового органу за місцезнаходженням платника податку разом із податковою декларацією про прибуток підприємства (п. 1.3).

До складу валових витрат, згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»включаються суми будь яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією та веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Як зазначено вище, на підставі технологічних карт, що є первинним документом процесу виготовлення замовлення, позивачем складалися акти на списання паперу та матеріалів, на підставі яких дані, щодо використання матеріальних цінностей, систематизуються в регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

В акті перевірки сума матеріальних витрат, що неправомірно віднесена до складу валових витрат, визначена в розмірі 12826,8 грн. для чого використані дані оборотно - сальдового балансу та зведені дані податкового обліку, що відображені в деклараціях з податку на прибуток за 4 кв. 2000 р. - 1 кв. 2002 р.

Так, позивачем витрати, пов'язані з придбанням матеріальних цінностей, відображено в деклараціях про прибуток за 4 кв. 2000 р. - 1 кв. 2002 р. в сумі 13610,6 тис. грн. (рядок 1 додатку Ж), приріст вартості матеріальних активів-в сумі (-) 783,8 тис. грн. (р. 13 Декларацій). Отже, витрати, пов'язані із використанням запасів у виробничій діяльності підприємства, що відображені в податкових деклараціях на підставі даних бухгалтерського обліку, становлять 12826,8 тис. грн. (13610,6-783,8).

Таким чином, висновок відповідача в акті перевірки про завищення валових витрат на суму 12826,8 тис. грн.  є необґрунтованим.

Згідно із Висновком № 3882 судово –економічної експертизи за господарською справою № 25/353 від 11.07.2008 визначено, що встановлене в акті ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 01.04.2003 р. № 16/2611/26-16/22904305 "Про результати документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Дочірнього литовського приватного підприємства "Видавниче, інформаційне та рекламне агентство "Такі справи" за період з 01.10.2000 р. по 01.04.2002 р." порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" завищення валових витрат на суму 12826,8 тис. грн. документально та нормативно не підтверджується.

Згідно з актом перевірки, позивачем за період з 01.10.2000 р. по 01.04.2002 р. завищено суму амортизаційних відрахувань основних фондів на 64,47 тис. грн., що привело до порушення пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме відповідачем визначено, що перевіркою не підтверджено здійснення витрат на придбання основних фондів (том 2 с. 117 справи).

Сума завищення амортизаційних відрахувань, визначена в акті перевірки шляхом зменшення залишку балансової вартості основних фондів групи 1 (на підставі первинних документів) з дати їх введення в експлуатацію - з 01.10.1999 р. до дати початку перевірки - 01.10.2000 р. Зокрема, невідповідність між даними первинних документів та даними бухгалтерського обліку виникла щодо наступних об'єктів:

НазвашифрДата вводу експлуатаціюПервинна вартість, грн.

Будівля головного корпусу№ 07-0516.07.99249688,39

Будівля допоміжного корпусу№ 07-0916.07.9970895,08

Будівля заготовчого цеху та РМЦ№ 07-0915.07.99803851,51

Збірно-розбірний СПП№07-1015.07.9911971,78

РАЗОМ

340593,76

В акті перевірки зазначено, що позивач проводить амортизацію нематеріальних активів відповідно до пп.8.3.9 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Тобто, порушення даного пункту в акті перевірки не встановлено (том 2, с. 117, 125 справи).

В матеріалах справи є договір купівлі - продажу сукупних валових активів від 01.03.1999 року (том 1, с. 144 справи). Згідно даного договору, ВАТ «Кольоровий друк»продає у повне господарське володіння та ведення сукупні валові активи (підприємство як окремий об'єкт підприємництва) з передачею прав та обов'язків (правонаступництвом) Покупцю (ДП «Такі справи»), а останній приймає сукупні валові активи та оплачує їх на умовах даного договору. Перелік сукупних валових активів додається до даного договору у вигляді балансової звітності на момент укладання даного договору (п. 1.1).

Загальна вартість переданих сукупних валових активів, згідно акту приймання-передачі від 16.07.1999 р., становить 412128,42 грн. (том 1 с.116 справи).

Згідно акту звірки взаємних розрахунків від 20.07.1999 р. (том 1 с. 123 справи), номінальна вартість акцій ДП «Такі справи»в статутному фонді ВАТ «Кольоровий друк»складає 249828,42 грн. В рахунок погашення заборгованості ВАТ «Кольоровий друк»перед ДП «Такі справи»по внесках в статутний фонд, зараховується вартість сукупних валових активів в сумі 249828,42 грн., решта коштів в сумі 162300 грн. перераховується на розрахунковий рахунок ВАТ «Кольоровий друк». Станом на 20.07.1999 р. розрахунки між підприємствами проведені у повному обсязі, в результаті чого складено акт звірки, підписаний сторонами.

Порядок складання та надання юридичної сили документам регламентується ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ. Згідно ст.9 п. 1 цього Закону, "підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій являються первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені при здійсненні господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її завершення."

Порядок складання документів також регламентується Положенням "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та зареєстрованим Міністерством юстиції України 05.06.1995 р. № 168/704 (далі в тексті - Положення № 88). Господарські операції оформляються первинними документами, на основі яких складаються групувальні накопичувальні відомості, обігові відомості з аналітичних рахунків. Згідно п. 1.2. Положення № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону про бухгалтерський облік, первинні документи повинні містити наступні обов'язкові реквізити: "назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та об'єм господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посаду осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка приймала участь у здійсненні господарської операції."

Акт приймання-передачі від 16.07.1999 р. та акт звірки оформлено у відповідності до норм п. 2 ст. 9 Закону про бухгалтерський облік, тобто вказані: дата, сума, підписи відповідальних осіб, печатки, отже вони є документами про підтвердження наслідків взаєморозрахунків між підприємствами.

Згідно пп. 31-33 наказу Міністерства фінансів України №56.від 29.12.2000 «Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку», для узагальнення інформації про наявність та рух основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів та зносу необоротних активів, а також для відображення капітальних і фінансових інвестицій призначений журнал-ордер 4 (за кредитом рахунків 10,11,12,13,14,15,18,19,35).

Аналітичний облік основних засобів ведеться за кожним об'єктом окремо з розподілом на власні та отримані на умовах фінансової оренди, виробничі та невиробничі об'єкти необоротних активів в картках обліку відповідних необоротних активів. Записи в ж/о 4 ведуться на підставі первинних та зведених облікових документів (акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, акта списання, розрахунку амортизації тощо).

В матеріалах справи наявні акти приймання-передачі основних засобів за формою ОЗ-1 (том 1, с. 119 справи).

Для обліку основних засобів позивач застосовує рахунок 10 «Основні засоби», що передбачено Інструкцією «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 (надалі - Інструкція 291). Зведені дані обліку основних засобів та амортизації відображено в журналі обліку основних засобів та амортизації станом на 01.07.2001 р..

Згідно з пп. 8.4.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

З урахуванням наявних в матеріалах справи документів, відповідачем не доведено порушення відповідачем пп. 8.4.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому його висновок про завищення суми амортизаційних відрахувань на 64,47 тис. грн та відповідного заниження податку на прибуток в сумі 19,34 тис. грн. є необґрунтованим.

За актом перевірки позивачем не дотримано пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі - Закон України про ПДВ) щодо визначення дати виникнення податкових зобов'язань, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 201074,26 грн. у тому числі по періодах: жовтень 2000 р. - 29267,56 грн.; листопад 2000 р. - 58796,2 грн.; грудень 2000 р. - 22799,7 грн.; січень 2001 р. - 16526,41 грн.; лютий 2001 р. - 50202,39 грн.; березень 2001 р. - 16556,98 грн.; квітень 2001 р. - 170,4 грн.; травень 2001 р. - 3356,0 грн.; червень 2001 р. - 457,14 грн.; вересень 2001 р. - 453,66 грн.; січень 2002 р. - 2469,49 грн.; лютий 2002 р. - 8,33 грн.

Відповідачем зазначено в акті перевірки, що позивачем не включений до складу податкових зобов'язань відповідного податкового періоду податок на додану вартість та не сплачений до бюджету, відображений у складі податкових зобов'язань в наступних податкових періодах та сплачений до бюджету. В акті також зазначено, що позивачем визначалась дата виникнення податкових зобов'язань по податку на додану вартість переважно під час отримання грошових коштів, або безпосередньої передачі виготовленої продукції замовнику, яка здійснювалась згідно товарної накладної. В цей же час складалась податкова накладна, яка заносилася до книги продажу товарів (робіт, послуг) за винятком випадків, наведених в додатку № 7 до акту (том 2, а.с. 118). Заниження податкових зобов'язань на суму 201074,26 грн., та відображення в додатку до акту перевірки здійснено на підставі складених актів здачі-приймання.

Згідно пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України про ПДВ датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Для визначення в податковому обліку податкових зобов'язань з ПДВ, позивачем використовуються або дані надходження грошових коштів, або дані виписки видаткових накладних, що передбачено особливістю процесу виробництва поліграфічної продукції та нормами чинного законодавства.

Дата оплати (розрахунку) за отриману поліграфічну продукцію в додатку до акту не відображена. Однак, всі зазначені в додатку № 7 до акту перевірки, податкові накладні, відображені як включені до книги продажу в періодах, що передували виписці товарної накладної (по передоплаті), або одночасно із оформленням останньої.

Отже, позивачем визначено дату виникнення податкових зобов'язань з ПДВ за моментом оплати, що відповідає вимогам пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, висновок відповідача про несвоєчасне відображення в податкових деклараціях та несвоєчасну сплату до бюджету чистої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 201074,26 тис. грн. є необґрунтованим.

Згідно із Висновком № 3882 судово –економічної експертизи за господарською справою № 25/353 від 11.07.2008 визначено, що встановлені в акті ДПІ у Солом'янському районі м. Києва порушення пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", викладені у акті перевірки від 01.04.2003 р. № 16/2611/26-16/22904305 "Про результати документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Дочірнього литовського приватного підприємства "Видавниче інформаційне та рекламне агентство "Такі справи" за період з 01.10.2000 р. по 01.04.2002 р." щодо несвоєчасного відображення в податкових деклараціях та несвоєчасної сплати до бюджету чистої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 201074,26 тис. грн., нормативно та документально не підтверджуються

Відповідно до частини другої ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було доведено обставин, які стали підставою для прийняття рішень №40-2611/0 від 03.04.2003 та № 41-2611/0 від 03.04.2003.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до частини першої ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені позивачем судові витрати в сумі 203,00 грн. з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 7, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 03.04.2003 № 40-2611/0.

3. Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 03.04.2003 № 41-2611/0.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього литовського приватного підприємства «Видавниче, інформаційне та рекламне агентство «Такі справи»(ідентифікаційний код 22904305, адреса: 03067, м. Київ, вул. Виборзька, 84, р/р 26005613 в КБ «Кредитпромбанк», МФО 300863) судові витрати в сумі 203,00 (двісті три гривні) гривень.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяС.М. Морозов

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –29 вересня 2008 року