Постанова

від 15.10.2008 по справі 34/114-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/114-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15.10.2008р.м.Київ№ 34/114-А

15 год. 36 хв.

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Автомобільний центр”

доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень № 0004552306/0 від 02.11.2006 та № 0004562306/0 від 02.11.2006

СуддяСташків Р.Б.

Секретар судового засіданняПоліщук О.В.

Представники:

від позивача Волинець В.В., дов. у мат. справи;

від відповідача Бердак О.В., дов. у мат. справи; Денисенко Н.О., дов. у мат. справи; Трейтяк В.Л., дов. у мат. спраи.

Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) відповідно до пункту 6 Розділу VІІ цього Кодексу.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Автомобільний центр” (далі –Товариство) звернулось до господарського суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва  (далі –Інспекція) про скасування податкового повідомлення-рішення №0004552306/0 від 02.11.2006р., яким Товариству визначено податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 30805 грн., у тому числі за основним платежем –20537 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями –10268,5 грн. та податкового повідомлення-рішення №0004562306/0 від 02.11.2006р., яким Товариству зменшена заявлена сума податку на додану вартість в розмірі 434461,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Інспекцією в акті перевірки безпідставно зроблено висновок про порушення Товариством при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ “Світ автозапчастин” положень підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.2.1 пункту 7.2 та підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Позивач стверджує, що господарські операції з ТОВ “Світ Автозапчастин” були здійснені з дотриманням вимог законодавства, при цьому ТОВ “Світ Автозапчастин” видало належним чином оформлені податкові накладні, а позивач здійснив фактичну оплату за виконані роботи, сплативши при цьому суми податку на додану вартість в ціні виконаних робіт. Таким чином, на думку позивача, висновки відповідача щодо неправомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними виписаними ТОВ “Світ Автозапчастини” та завищення суми з ПДВ є безпідставними та такими, що суперечить Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що висновки, зроблені за результатами перевірки в акті № 6762/23-6/31669236 від 27.10.2006, ґрунтуються на нормах законодавства України та підтверджуються фактичними обставинами справи. Відповідач вважає, що позивач безпідставно включав суми податку на додану вартість до податкового кредиту за грудень 2004 року за операціями з ТОВ “Світ автозапчастин” та завищив заявлену суму з ПДВ за грудень 2004 року, оскільки суми податку не зараховані до Державного бюджету України та не підтверджено факт здійснення фінансово-господарської операції. Підсумовуючи свої заперечення, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, –

ВСТАНОВИВ:

У період з 09.10.2006 до 20.10.2006 Інспекцією було проведено документальну виїзну позапланову перевірку достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість Товариством при взаємовідносинах з ТОВ “Світ автозапчастин” за грудень 2004, за результатами якої 27.10.2006 складено акт №6762/23-6/31669236 (далі –Акт перевірки).

В ході перевірки встановлено порушення Товариством вимог пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.2.1 пункту 7.2 та підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого було зменшено заявлену суму з ПДВ за грудень 2004 в розмірі 434461 грн. та донараховано податок на додану вартість за грудень 2004 в сумі 20537 грн.

На підставі Акта перевірки Інспекцією прийняті оспорюванні податкові повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2004 між Товариством та ТОВ “Світ автозапчастин” було укладено договір №48, предметом якого є укладання договору підряду на виконання ремонтних робіт у нежилому приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 52 зі спеціалізованим підприємством. 01.11.2004 між ТОВ «Світ Автозапчастин»та ТОВ «Фінансова компанія»Дніпро-Інвест»було укладено договір №135, предметом якого є реконструкція багатоповерхового гаража під автоцентр по вул. Братиславська, 52.

На виконання договору №48 від 01.11.2004 ТОВ «Світ автозапчастин»були виконані ремонтні роботи на загальну суму 2730000 грн., у т.ч. ПДВ –455000 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання виконаних робіт №0000003 та №0000004 від 30.12.2004.

За виконані роботи Товариство сплатило на рахунок ТОВ «Світ автозапчастин»відповідно до виставлених рахунків ТОВ «Світ автозапчастин»загалом 2730000 грн., у т.ч. ПДВ –455000 грн. Даний факт встановлений у Акті перевірки.

За вказаними операціями ТОВ «Світ автозапчастин»було надано Товариству податкові накладні: №655 від 30.12.2004 та №656 від 30.12.2004 на загальну суму 2730000 грн., у т.ч. ПДВ –455000 грн. (копії містяться у матеріалах справи).

З матеріалів справи також вбачається, що висновком №5276 від 07.06.2008 судової будівельно-технічної експертизи встановлено відповідність виконаних та вартість ремонтно-будівельних робіт актам №1 та №2 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2004 підписаними ТОВ «Світ автозапчастин»та ТОВ «ФК»Дніпро-Інвест».

Вказані роботи 30.12.2004 були передані від ТОВ “Світ автозапчастин” до Позивача згідно з вищезазначеними актами приймання виконаних робіт №0000003 та №0000004.

Таким чином, ТОВ “Світ автозапчастин” виконало ремонтно-будівельні роботи, а Товариство за виконані роботи розрахувалося в повному обсязі.

Інспекцією у ході перевірки було встановлено, що отримані від ТОВ “Світ автозапчастини” податкові накладні відображені в книзі обліку придбаних товарів (робіт, послуг) за грудень 2004 року. Суми податку на додану вартість за вище вказаними податковими накладними включені до декларацій з ПДВ за грудень 2004 року з зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів –434461 грн. Також перевіркою встановлено, що відсутні підстави для включення сум податкового кредиту з податку на додану вартість в наслідок того, що ТОВ «ФК»Дніпро-Інвест»не нарахував та не сплачував суми податку до Державного бюджету України.

Відповідачем було надане рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20.06.2007 у справі № 2а-302/2007, яким визнано недійсними всі первинні фінансово-бухгалтерські документи ТОВ «ФК»Дніпро-Інвест», підписані від імені його директора Сочіяна С.Б., в тому числі податкові накладні та акти виконаних робіт, виписані на виконання договору №135 від 01.11.2004. Суд не приймає цей доказ до уваги, адже не було встановлено вищезазначеним рішенням і в судовому засіданні в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, вини позивача в несплаті ТОВ «ФК»Дніпро-Інвест»до бюджету податку на додану вартість, належного до сплати останнім. Сама по собі несплата податку ТОВ «ФК»Дніпро-Інвест» при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

При цьому господарський суд зазначає, що діючим законодавством не встановлено обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, сплативши його перед цим в ціні виконаних робіт, у випадках скасування державної реєстрації продавця чи в подальшому анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість, чи в разі можливої несплати продавцем податку до бюджету. Відповідно до положень Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок покладений податковою інспекцією на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Згідно з пунктом 8 статті 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Конституцією України передбачено, що норми Конституції України є нормами прямої дії (частина 3 статті 8), ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 2 статті 19), ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення (частина 2 статті 58), юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (стаття 61).

Судом також враховується що, Законом України “Про систему оподаткування” для платника податку не передбачено обов'язку (стаття 9) та не надано права (стаття 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо), а також перевіряти відповідність його установчих документів нормам діючого законодавства та встановлювати дійсний намір його засновників на ведення господарської діяльності. Так само, Закон України “Про податок на додану вартість” не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податку.

Відповідно до Закону України “Про державну податкову службу в Україні” вчинення зазначених дій є не тільки правом, а й прямим обов'язком податкових органів.

Крім того, розглядаючи справу по суті суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної,  порядок  обліку,  звітування  та  внесення  податку до бюджету визначаються Законом України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Будь-яких інших правил чи застережень щодо дати виникнення права у платника податку на податковий кредит Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачено.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, є наявність податкової накладної, виданої продавцем. Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, підставою притягнення платника до відповідальності згідно цієї норми Закону України “Про податок на додану вартість” є лише повна відсутність підтверджуючих документів –податкових накладних.

Як свідчать матеріали справи, на момент проведення перевірки позивач мав податкові накладні, отримані від ТОВ “Світ автозапчастин” на підтвердження суми податкового кредиту.

Пунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи  або  місце  податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис  (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.  

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону податкова  накладна  складається  у  момент виникнення податкових  зобов'язань  продавця  у  двох  примірниках. Оригінал податкової  накладної  надається  покупцю,  копія  залишається   у продавця товарів (робіт, послуг).

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку,  передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.  

З матеріалів справи вбачається, що податковий кредит по операціям з придбання товарів у ТОВ “Світ автозапчастини”, формувався позивачем по факту отримання податкових накладних. Будь-яких претензій до порядку складання зазначених податкових накладних з боку відповідача не вказано.

Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних  надається  виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.6 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість” свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

З матеріалів справи вбачається, що контрагент позивача –ТОВ “Світ автозапчастин” –у період видачі податкових накладних був в установленому законом порядку зареєстрований як платник податку на додану вартість, і відповідно мав право на їх складання. Будь-яких зауважень щодо змісту та форми податкових накладних відповідач не зазначив ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи.

Більш того, не надано і зауважень з приводу подання податкової звітності, сплати податків контрагентом позивача. Відповідач не заперечує самого факту отримання позивачем робіт за договором з ТОВ “Світ автозапчастин” (факт здійснення цих робіт підтверджується в т.ч. і висновком №5276 від 07.06.2008 судової будівельно-технічної експертизи) та факту оплати їх вартості, включаючи податок на додану вартість.

Також, будь-яких відомостей щодо встановлення факту порушення податкового законодавства виявленого податковим органом в діяльності контрагента позивача чи виявлення ознак фіктивності зазначеного товариства не надано і на час розгляду справи.

Інспекцією не надано суду доказів визнання недійсними договору укладеного позивачем з ТОВ “Світ автозапчастин” або анулювання виданого цьому товариству Свідоцтва платника податку на додану вартість на час господарських відносин з позивачем.

Таким чином, суд вважає, що сума податкового кредиту позивача за спірний період сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ “Світ автозапчастин”, яке було зареєстрованим платником податку на додану вартість на момент їх складання, та що сума ПДВ, сплачена позивачем у складі вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт, правомірно віднесена ним до складу податкового кредиту.

Пунктом 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначається, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового  законодавства.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскільки суд визнав відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то, відповідно, підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями, у відповідача не було.

Розглядаючи спір по суті суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)          з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)          обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)          безсторонньо (неупереджено);

5)          добросовісно;

6)          розсудливо;

7)          з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)          пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)          з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)          своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Приймаючи до уваги викладені обставини, господарський суд дійшов висновку щодо правомірності заявлених вимог та вважає їх такими що підлягають  задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).                  

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 17, 23, 71, 86, 94, 98, 158-163, 167, пунктом 6 Розділу VІІ КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва №0004552306/0 від 02.11.2006 та №0004562306/0 від 02.11.2006.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Автомобільний центр” 3,4 грн. судового збору.

Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання у повному обсязі, шляхом подання через Господарський суд міста Києва заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                    Р.Б. Сташків