Ухвала

від 04.09.2012 по справі 34/114-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 34/114-А Головуючий у 1-й інстанції: Сташків Р.Б.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Гончар Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Господарського суду мiста Києва від 30 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецком" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання недійсними (скасування) податкових повідомлень-рішень № 0001532303/0/2011 від 31.03.2006 року, № 0001532303/1-36257 від 28.04.2006 року, № 0003432303/0 47967 від 21.07.2006 року, № 00011532303/2 47968 від 21.07.2006 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2006 року позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецком»звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання недійсними (скасування) податкових повідомлень-рішень № 0001532303/0/2011 від 31.03.2006 року, № 0001532303/1-36257 від 28.04.2006 року, № 0003432303/0 47967 від 21.07.2006 року, № 00011532303/2 47968 від 21.07.2006 року.

Постановою Господарського суду мiста Києва від 30 листопада 2011 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Господарського суду мiста Києва від 30 листопада 2011 року та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Господарського суду мiста Києва від 30 листопада 2011 року -без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції здійснені позивачем та його контрагентом -Товариством з обмеженою відповідальністю «Астеріа»підтверджуються наявними у справі податковими накладними, які видані та оформлені без порушень норм чинного законодавства, факту нікчемності укладеного між контрагентами правочину відповідачем не доведено, рішення Голосіївського районного суду м. Києва, яким було визнано недійсним Статут ТОВ «Астерія», свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість та яке було покладено в основу Акта перевірки та на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення -рішення, було скасовано ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05.07.2006 року, а тому доводи посадових осіб податкової інспекції є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, з 23.03.2006 року по 24.03.2006 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Спецком»з питань взаємовідносин з ТОВ «Астерія»за період лютий, березень, квітень 2004 року, за результатами якої 30.03.2006 складено акт № 543/2303/31286647 (далі Акт перевірки).

У ході перевірки встановлено порушення ТОВ «Спецком»вимог підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на той час), в результаті чого було занижено чисту суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень 2004 року на 5880,50 грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення:

- №0001532303/1-36257 від 28.04.2006 року, яким ТОВ «Спецком»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8820,75 грн., у тому числі за основним платежем 5880,5 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2940,25 грн.;

- №0001532303/0/2011 від 31.03.2006 року, яким ТОВ «Спецком»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8820,75 грн., у тому числі за основним платежем 5880,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2940,25 грн.;

- № 00011532303/2 47968 від 21.07.2006 року, яким ТОВ «Спецком» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8342,25 грн., у тому числі за основним платежем 5561,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2780,75 грн.;

- № 0003432303/0 47967 від 21.07.2006 року, яким ТОВ «Спецком»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку в розмірі 319 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 159,50 грн.

Підставою для висновку про порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»стало рішення Голосіївського районного суду м. Києва у справі №2-6088/11 від 14.11.2005 року, яким визнано недійсними установчі документи, статут та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Астерія»з моменту реєстрації.

На думку ДПІ, факт визнання в судовому порядку недійсними установчих документів ТОВ «Астерія»з моменту реєстрації автоматично призводить до визнання нелегітимними всіх юридично значимих дій такого товариства, оскільки в судовому порядку визнається, що дане товариство не існувало як суб'єкт права, а факт визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ свідчить про те, що ТОВ «Астерія»слід вважати таким, що не зареєстроване як платник ПДВ, отже воно не мало права виписувати податкові накладні, а тому всі виписані ним податкові накладні вважаються недійсними так як складені особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецком»за період лютий, березень, квітень 2004 року отримало від ТОВ «Астерія»товаро-матеріальні цінності на загальну суму 35 283 грн. (ПДВ - 5880,50 грн.), по періодах:

- податкова накладна № 2602184 від 26.02.2004 р. на суму 20400,00 грн. (ПДВ - 3400,00 грн.);

- податкова накладна № 0303214 від 03.03.2004 р. на суму 6876,00 грн. (ПДВ - 1146,00 грн.);

- податкова накладна № 1404432 від 14.04.2004 р. на суму 8007,00 грн. (ПДВ - 1334,50 грн.), на виконання договору поставки товару (взуття) від 04.02.2004 року №04.

Суми ПДВ за вказаними накладними були відображені позивачем у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) за лютий, березень, квітень 2004 року та включені до податкового кредиту.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі.

Разом з тим, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14.11.2005 року було задоволено позов Державної податкової адміністрації м. Києві до ТОВ «Астерія», ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація, про визнання недійсними з моменту реєстрації правоустановчих та реєстраційних документів ТОВ «Астерія».

Даним рішенням визнано недійсним статутний договір ТОВ «Астерія», Статут, зареєстрований у м. Києві за №06932 з моменту реєстрації 07.05.2003 року, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №37060 568 ТОВ «Астерія», з моменту внесення його до реєстру платників податків на додану вартість 11.06.2003 року. Позов було задоволено з тих підстав, що ТОВ «Астерія» за адресою вказаною в установчих документах не знаходиться, а особи, які вказані як засновники підприємства не мають відношення до підприємницької діяльності зазначеного підприємства, оскільки за винагороду надали свої документи для реєстрації підприємства.

Проте, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05.07.2006 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 листопада 2005 року було скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

За наслідками нового розгляду справи ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.10.2007 року справа за позовом Державної податкової адміністрації м. Києві до ТОВ «Астерія», ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ТОВ «Єврохотелсістем», ТОВ «Терекс», Голосіївська районів у м. Києві державна адміністрація, про визнання недійсними правоустановчих та реєстраційних документів ТОВ «Астерія»залишена без розгляду. Дана ухвала суду набрала законної сили.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що висновки, викладені контролюючим органом в Акті перевірки є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

Окрім того, порядок обчислення і плати податку на додану вартість (станом на період, що підлягав перевірці) визначено статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктами 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції встановлено, що на момент проведення перевірки позивач мав податкові накладні, отримані від ТОВ «Астерія»на підтвердження суми податкового кредиту.

Пунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

З матеріалів справи вбачається, що податковий кредит по операціям з придбання товарів у ТОВ «Астерія», формувався позивачем по факту отримання податкових накладних.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що вищевказані податкові накладні містять усі необхідні реквізити та оформленні відповідно до чинного законодавства. Даний факт відповідачем не оспорювався та нічим не спростований.

Також, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду звертає увагу на той факт, що податкові накладні, виписані позивачеві ТОВ «Астерія»протягом лютого, березня, квітня 2004 року, є належними первинними документами, що підтверджують правомірність віднесення позивачем відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту з огляду на те, що на момент виписки даних накладних ТОВ «Астерія»перебував в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, був платником податку на додану вартість, а тому мав право видавати податкові накладні своїм контрагентам.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Господарського суду мiста Києва від 30 листопада 2011 року -без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Господарського суду мiста Києва від 30 листопада 2011 року -залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду мiста Києва від 30 листопада 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.