Постанова

від 04.04.2012 по справі 2а/0570/22142/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Білак С. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2012 року справа №2а/0570/22142/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі: колегії суддів - головуючого судді Білак С.В., суддів Гаврищук Т.Г., Лях О.П., секретар судового засідання Костромній Г.С., з участю позивача ОСОБА_2, представників відповідача Іващенко Д.А., Козачок І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року у справі № 2а/0570/22142/2011 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька, третя особа - приватне підприємство «Донтехкомплект» про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька, третя особа - приватне підприємство «Донтехкомплект» про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.06.2011р. № 000145740/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 42 666,25 грн., утому числі за основним платежем 33 997,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 8 669,25 грн. та від 28.09.2011р. № 0002521740, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 027,15 грн. (за основним платежем).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року позов було задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001451740/0 від 30 червня 2011 року частково на суму 42 473 (сорок дві тисячі чотириста сімдесят три) гривні 75 (сімдесят п'ять) копійок, у тому числі за основним платежем на суму 33 979 (тридцять три тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) гривень 00 копійок та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 8 494 (вісім тисяч чотириста дев'яносто чотири) гривні 75 (сімдесят п'ять) копійок.

Скасовано податкове повідомлення-рішення №0002521740 від 28 вересня 2011 року частково на суму 1 937 (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім) гривень 43 (сорок три) копійки.

В іншій частині позовних вимог позивачу було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою відмовити позивачу в частині задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивачем до податкового кредиту за період липень 2010р. віднесено суму ПДВ без підтверджуючих документів, а саме: документи, які підтверджують факт відвантаження, транспортування товару ПП «Донтехкомплект». Відповідно до АРМу «Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» ПП «Донтехкомплект» у липні 2010 року не відвантажувало товарів.

В ході проведення документальної перевірки позивача встановлено відсутність документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

В суді першої інстанції позивачу було запропоновано надати документальні підтвердження щодо перевезення та відвантаження товару, але документи надані не були.

При проведенні документальної перевірки було надано розшифровку витрат за 2009 - 2010 роки, згідно якої до складу валових витрат було включено: розрахунки з постачальниками - 335501.65 грн.; заробітна плата двох найманих працівників (менеджера та збірника меблі) за період січень-грудень 2010 року - 21498.00 грн.; податки на фонд оплати праці (менеджера та збірника меблі) за період січень-грудень 2010 року - 8010.68 грн.; витрати на банківське обслуговування - 459.63 грн.; за інформаційні послуги (ФДГУ) - 100 грн.; за цінову довідку (торговельно-промислова палата) - 552 грн.

За угодою з ПП «Донтехкомплект» офісні меблі поставлялися в зібраному стані, відомості щодо здійснення робіт по збірці меблів відсутні.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги.

Позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги представників відповідача, заперечення проти доводів апеляційної скарги позивача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що з 23.05.2011р. по 03.06.2011р. відповідачем проведена документальна планова перевірка дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р.

За результатами перевірки складено акт від 10.06.2011р. №1675/1740/НОМЕР_2, яким встановлені порушення, у тому числі:

- п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України в частині заниження оподаткування доходу за 2010р., донараховано податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 127,15 грн.;

- п. 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження бази оподаткування, що сприяло завищенню ПДВ на 136,00 грн.;

- пп. 7.4.1 ст. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині включення до складу податкового кредиту сум податку, які не пов'язані з подальшим використанням у межах господарської діяльності в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 34 098,00 грн., в тому числі по періодах: - за 2 квартал 2010р. - 119,00 грн., - за 3 квартал 2010р. - 33 979,00 грн.;

- пп. 7.4.5 ст. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених податковими накладними, або іншими документами, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010р. на суму ПДВ 35,00 грн.;

- пп. «а» пп. 4.1.4 ст. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині не надання податкової декларації з ПДВ за серпень 2009р.

На підставі акту перевірки від 10.06.2011р. №1675/1740/НОМЕР_2 відповідачем прийняті:

- податкове повідомлення-рішення № 0001451740/0 від 30.06.2011р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 42 666,25 грн., утому числі за основним платежем 33 997,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 8 669,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0001421740/0 від 30.06.2011р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 127,15 грн. (за основним платежем).

Податкове повідомлення-рішення № 0001451740/0 від 30.06.2011р. в адміністративному порядку не оскаржувалось, а за наслідками адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №0001421740/0 від 30.06.2011р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2011р. №0002521740, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 027,15 грн. (за основним платежем).

З акту перевірки від 10.06.2011р. №1675/1740/НОМЕР_2 вбачається, що підставою для визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість стали наступні обставини.

ТОВ «КаМо» видано податкову накладну № Б-03306 від 19.03.2010р. на загальну суму 716,80 грн., у тому числі 119,47 ПДВ на придбання ванночки-массажера для ніг FB 50 (1шт).

Перевіркою встановлено. що на протязі 2010р. договори на постачання придбання ванночки-массажера для ніг позивачем не укладались, продажу та відвантаження цього товару не проводилось.

У зв'язку із зазначеним, перевіряючи дійшли до висновку щодо безпідставного включення суми ПДВ у розмірі 119,00 грн. до складу податкового кредиту 2 кварталу 2010р. у зв'язку із невикористанням цього товару у межах господарської діяльності.

Згідно довідки ДПІ у Калінінському районі м. Донецька від 12.04.2011р. № 10106/10/17-113, серед видів діяльності позивача за КВЕД зазначено - роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до групувань.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Із наведеного вбачається, що до податкового кредиту можуть бути віднесені придбані товари незалежно від того, чи такі товари почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, але за умови, що такі товари придбаваються з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, судом першої інстанції вірно зроблено висновок щодо заниження податку на додану вартість на суму 119,00 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої за товар, що не використовується у межах господарської діяльності позивача.

Перевіркою встановлено, що в реєстрі отриманих податкових накладних за грудень 2010р. було відображено податкову накладну №6493 від 21.12.2010р. видану ТОВ «ЕКОН» на загальну суму 210,00грн., в тому числі ПДВ 35,00 грн., але до перевірки цю накладну надано не було, а тому було зроблено висновок щодо завищення на 35,00 грн. суми податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010р.

Позивачем вказана обставина не спростовувалась.

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, висновки акту перевірки щодо завищення на 35,00 грн. суми податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010р. є обґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок про те, що позивачем при придбанні у ПП «Донтехкомплект» офісної меблі сплачено ПДВ у розмірі 33 978,50 грн., та віднесено до податкового кредиту згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем, у якості покупця, та ПП «Донтехкомплект», у якості продавця, укладено договір від 07.07.2010р. №07/07-10 щодо придбання товару - офісної меблі, загальна сума договору - 500 000,00 грн.

Згідно п. 4.1 зазначеного договору постачання продукції здійснюється за адресою, де мешкає позивач.

За вказаним договором ПП «Донтехкомплект» у період з 01.07.2010р. по 31.07.2010р. виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 203 871,00 грн., у тому числі 33 978,50 грн. ПДВ.

В акті перевірки від 10.06.2011р. №1675/1740/НОМЕР_2 зазначено, що ПП «Донтехкомплект» у декларації з податку на додану вартість за липень 2010р. не відобразило реалізацію товарів позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем, у якості продавця, та ТОВ «Союзпромінвестдонбас», у якості покупця, укладено договір від 02.07.2010р. №1/07-10 на поставку офісної меблі.

Згідно видаткових накладних від 10.09.2010р. №РН0000010, №РН0000011, №РН0000012, позивач передав ТОВ «Союзпромінвестдонбас» товар у повному обсязі.

Відповідно до 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За змістом п. 7.5 вказаного Закону України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, підставою для обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що угодами не передбачено здійснення робіт по збірці меблі і відомості щодо здійснення робіт по збірці меблі відсутні, що свідчить про постачання меблів у зібраному стані.

Що стосується факту транспортування, відвантаження, зберігання товарів, то підтверджуючих документів позивачем надано не було.

Таким чином, обґрунтованим є висновок податкового органу щодо завищення суми податку на додану вартість на суму 33 979,00 грн. по господарським операціям позивача з ПП «Донтехкомплект».

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Встановлене відповідачем порушення щодо ненадання до податкового органу податкової декларації з ПДВ за серпень 2009р., за яке визначені штрафні санкції у розмірі 170,00 грн., позивачем не оскаржується та не спростовується.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість (рядки 1 - 8.4) за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р. встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку (1 - 8.4) декларації з податку на додану вартість на 136 грн., що є порушенням п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається із акту перевірки від 10.06.2011р. позивачем до складу валових витрат за включено 366 121,96 грн.

Перевіркою визначено витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу, у розмірі 358 471,09 грн.

З урахуванням результатів адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №0001421740/0 від 30.06.2011р., не враховані наступні витрати:

- заробітна плата найманого працівника - збірника меблів за січень-березень, травень, листопад 2010р. у зв'язку із тим, що у ці місяці позивач не отримував дохід пов'язаний із збіркою меблів та устаткуванням у розмірі 4 415,00 грн.;

- податки на фонд оплати найманого працівника - збірника меблів за січень-березень, травень, листопад 2010р. у зв'язку із тим, що у ці місяці позивач не отримував дохід пов'язаний із збіркою меблів та устаткуванням у розмірі 1 326,26 грн.;

- вартість ванночки-массажеру для ніг на суму 597,33 грн. без ПДВ, у зв'язку із тим, що цей товар у перевіряємому періоді не був реалізований;

- сплачені ФДНУ агентству з питань банкрутства в Донецькій області 100,00 грн. за інформаційні послуги;

- сплачені Торгівельно-промисловій палаті 552,00 грн. за цінову довідку, у зв'язку із тим, що позивачем не доведено участь цих витрат в отримані валового доходу звітного періоду.

Статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно ч.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також, у відповідності до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.9 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пп. 177.2 п. 177 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про безпідставність доводів позивача щодо придбання ванночки-массажеру для ніг FB 50 з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Що стосується понесених витрат щодо заробітної плати найманого працівника, податків (зборів) на фонд оплати цього працівника, витрат на інформаційні послуги та цінову довідку, то позивачем не надано докази участі цих витрат в отриманні валового доходу звітного періоду.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції судове рішення в частині задоволення позову прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування в цій частині судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року у справі № 2а/0570/22142/2011 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька, третя особа - приватне підприємство «Донтехкомплект» про скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001451740/0 від 30 червня 2011 року на суму 42 473 (сорок дві тисячі чотириста сімдесят три) гривні 75 (сімдесят п'ять) копійок, у тому числі за основним платежем на суму 33 979 (тридцять три тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) гривень 00 копійок та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 8 494 (вісім тисяч чотириста дев'яносто чотири) гривні 75 (сімдесят п'ять) копійок, податкового повідомлення-рішення №0002521740 від 28 вересня 2011 року на суму 1 937 (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім) гривень 43 (сорок три) копійки та в цій частині в задоволенні позову - відмовити.

В іншій частині - постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 р. - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 04 квітня 2012 року, в повному обсязі постанова складена 06 квітня 2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий: Білак С.В.

Судді: Гаврищук Т.Г.

Лях О.П.