Рішення

від 18.11.2008 по справі 4/227(7/40)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/227(7/40)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "18" листопада 2008 р.Справа №  4/227(7/40)

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Хилька Ю.І.розглянувши  у відкритому судовому засіданні справу № 4/227( 7/40)

за  первісним позовом: фермерського господарства "Цибулькове", с. Могилів Курінь Олександрівського району Кіровоградської області

до відповідача за первісним позовом: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Фрунзе, с. Оситняжка Кіровоградського району   Кіровоградської області

про стягнення  160 144,09 грн.

та  за зустрічним позовом: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Фрунзе, с. Оситняжка Кіровоградського району   Кіровоградської області

до відповідача за  зустрічним позовом:  фермерського господарства "Цибулькове", с. Могилів Курінь Олександрівського району Кіровоградської області

про визнання недійсним  договору купівлі-продажу від  27.12.2004 р.

Представники:

від позивача  за первісним позовом і від відповідапча за зустрічним позовом – Бірюков А.О., довіреність № б/н від 24.07.08;

від відповідача  за первісним позовом і відповідача за зустрічним позовом – Моргун Л.Б., довіреність № б/н від 03.01.08.

Суть спору:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 160 144,09 грн. посилаючись на невиконання останнім зобов'язань за договором купівлі-продажу пшениці 4 та 5 класу від 27.12.2004 року.

Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання вищезазначеного договору недійсним. Зазначав, що СГТОВ ім.Фрунзе вважає договір від 27.12.2004 року таким, що вчинений неправомірно (з порушенням норм цивільного законодавства), із перевищенням повноважень, наданих керівнику підприємства, з метою, що суперечить цілям діяльності товариства і носить ознаки фіктивності; вважає цю угоду укладеною в результаті зловмисної домовленості однієї сторони (Дьяченко В.І. ФГ “Цибулькове”) з другою стороною (СГТОВ ім. Фрунзе).

Позов обґрунтовано посиланням на пункти 2, 5 ст.203, ч.1 ст.241 ЦК України (т.1 а.с.49-52). В уточненні до зустрічного позову СГТОВ ім. Фрунзе уточнив обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги, та просив визнати фіктивний правочин недійсним (т.1 а.с.75-79). Уточнюючи позовні вимоги в порядку ст.ст.22,83 та 122 ГПК України  позивач за зустрічним позовом   11.07.2008 року   происть суд   визнати недійсни  правочин- договір купівлі- продажу товарів  від  27.12.2004 року, який  вчинено в результаті зловмисної домовленості представника СТОв ім. Фрунзе з другою стороною  ФГ «Цибулькове» та без наміру створення правових наслідків. Стягнути з  ФГ «Цибулькове» нав користь СТОВ  ім. Фрунзе грошові кошти у сумі 161863 грн. 53 коп. які були сплачені товариством при виконанні наказу господарського суду Кіровоградської області.  Вкаазану заяву  прийнято судом до розгляду.

Позивач за первісним позовом зустрічний позов заперечив.

Дослідивши наявні в матеріалах справи та оглянуті у судовому засіданні докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

                                                         ВСТАНОВИВ:

При попередньому  розгляді  справи рішенням господарського суду Кіровоградської області  від  від 11.09.07р. по справі №7/40 позов фермерського господарства “Цибулькове”, с.Могилів Курінь Олександрійського району Кіровоградської області до  сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.Фрунзе, с.Оситняжка, Кіровоградського району Кіровоградської області про стягнення 260 144,09грн. залишеним без змін  постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від  06.12.2007 року,  задоволено в повному обсязі.  У задоволенні зустрічного позову відповідача до позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.12.2004р. відмовлено.

Однак, Постановою Вищого господарського суду України  від  28.02.2008 року  за касаційною скаргою   СТОВ імені Фрунзе  Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2007 року та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.09.2007 року у справі № 7/40  скасовано і справу направлено до Господарського суду Кіровоградської області на новий розгляд. Не погодившись з постановою Вищого господарського суду  України від 28.02.2008 року, позивачем за первісним позовом подано касаційну скаргу на вказану постанову. Ухвалою від  17.04.2008 року Верховний Суд України у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 28.02.2008 року у справі №7/40 відмовив.  

Ухвалою від  06.06.2008 року   за резолюцією голови   Господарського суду Кіровоградської області справу  06.06.2008 року прийнято до свого провадження суддею Хилько Ю.І.  

При новому розгляді справи  враховано приписи  ст.111-12  ГПК України щодо обовязковості вказівок, що містяться  у постанові касаційної інстанції для суду першої інстанції під час  нового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів  справи, 27 грудня 2004 р. між  фермерським господарством "Цибулькове" ("Продавець")  в особі представника, повноваження якого на укладення договору підтверджені довіреністю від 01.12.2004 р., та СТОВ ім. Фрунзе ("Покупець")  в особі директора, що діє на підставі статуту, укладено договір купівлі - продажу товарів. Даний договір укладено в письмовій формі, підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Предметом укладеного договору є  проведення господарських операцій  по продажу пшениці 4-го  класу в кількості 230,030 тон на загальну суму 133 416,48 грн. та пшениці  5-го класу в кількості 59,960 тон на загальну суму 29080,12 грн. (пункт 1.1 договору).  Загальна ціна договору становить 162 496,60грн. (пункт 1.2 договору).

За умовами укладеного договору "Продавець" зобов"язувався передати "Покупцю"  не пізніше трьох календарних днів з дня набрання чинності  цим договором визначений в пункті 1.1 товар, а покупець - прийняти товар і розрахуватися за нього не пізніше 01.01.2007 р. (пункти 2.1 - 2.2 договору).

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона  (продавець)  передає або зобов"язується  передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За нормами частини 1 статті 662 та частини 1 статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов"язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу,  у строк, встановлений цим договором.

Згідно з частиною 1 статті 689 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний прийняти товар та відповідно до статті 691 Кодексу  - оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено обов"язок  покупця  оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно з частиною 2 вказаної статті покупець зобов"язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм правову  оцінку, господарський суд приходить до переконання, що   позовні вимоги за  первісним  позовом не є обгрунтованими і в позові необхідно відмовити. Натомість підлягають до задоволення позовні вимоги за зустрічним позовом враховуючи наступне.

Господарський суд не визнає підставою для виникнення правовідносин між учасниками спору  договір  купівлі- продажу товарів  від 27.12.2004 року з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційногопредставництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Господарський суд  звертає увагу на те, що матеріалами справи підтверджується, що від імені відповідача, СТОВ ім. Фрунзе, в угоді купівлі-продажу від 27.12.2004 року як представник діяв директор Цибулько М.Я. Ця ж особа, як голова ФГ “Цибулькове”, мала право діяти без доручення як представник позивача (за виданим ним дорученням виконання своїх обов'язків він доручив члену господарства Дьяченко В.І.) (т.1 а.с.13 пункти 8.1., 8.2. Статут ФГ “Цибулькове”). Отже, Цибулько М.Я. виступав одночасно представником обох сторін договору купівлі-продажу, оскільки він лише передоручив виконання своїх обов'язків як представника юридичної особи іншій особі. Не зважаючи на те, що СГТОВ ім. Фрунзе не заявляв таких підстав визнання угоди недійсною як суперечність її змісту ЦК України (ч.1 ст.203 ЦК України), суд, встановивши дійсні обставини щодо укладення цієї угоди, має право по п.1 ч.1 ст.83 ГПК України визнати недійсним пов'язаний з предметом первісного позову договір, який суперечить законодавству.

Поряд з цим, господарський суд  вважає недоведеним  факт  наступного схвалення юридичною особою відповідача за первісним позовом укладеної угоди (ч.2 ст.241 ЦК України), оскільки такий висновок  не грунтується  на правильному застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст.43 ГПК України, з огляду на наступне.

Господарським судом  встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення спору  та  надано оцінку всім доказам у справі у їх сукупності.

Так, встановивши факт вчинення дій по прийняттю виконання за спірним договором: видано довіреність на отримання товару за найменуванням і в кількості обумовленій договором та уповноваженою особою прийнято товар, про що підписано накладні №7 та №8 від 27.12.2004 року, господарський суд  не  вважає за можливе застосувати  до вказаних правовідносин  ч.2 ст.241 ЦК України щодо  схвалення угоди СГТОВ ім. Фрунзе, оскільки  отримання відповідачем пшениці не підтверджується журналом складського заліку матеріалів, копія якого є в матеріалах справи. Позивачем не  спростовано  пояснення  відповідача за первісним позовом  щодо  відсутності доказів фактичного виконання угоди жодною із сторін, що він обґрунтовував відсутністю достовірних належних доказів реального виконання угоди в частині передачі пшениці позивачем відповідачу. Так,  відповідач  зазначав про відсутність у оцінених судом довіреності та накладних даних стосовно того, що вони видані саме за спірним договором: відсутність відомостей видачі довіреності саме за спірним договором (т.1 а.с.17); посилання в накладних на призначення в рахунок розрахунку (т.1 а.с.15, 16). Також відповідач звертав увагу суду, що в копіях накладних, наданих та засвідчених ним з оригіналу, відсутні підписи особи, яка відпустила товар та бухгалтера (т.1 а.с.80, 81). При огляді в судовому засіданні оригіналів  вказаних документів  повністю підтверджено пояснення   відповідача за первісним позовом щодо їх неналежного оформлення.

Вказані недоліки в оформленні первинних бухгалтерских документів    судом визнаються як порушення  порядку  відображення в  документах бухгалтерського обліку господарських операцій, передбаченого Законом України “Про бухгалтерський  облік  та  фінансову   звітність в  Україні” та Наказом  Міністерства  фінансів  України від 24.05.1995   року  “ Про затвердження  Положення  про  документальне  забезпечення записів  у  бухгалтерському  обліку.”   Єдиним належним та  допустимим  доказом здійснення  господарської  операції  може бути саме  первинний  документ з  суворо  визначеними  Законом  реквізитами:  назвою підприємства, установи від  імені  якої  складено   документ, назвою  документа (форми),  код форми,  дата і місце  складання, зміст  господарської  операції та  її вимірники (у  натуральному  і  вартісному  виразі), посади,  прізвища, підписи  осіб,  відповідальних  за  здійснення господарської операції і  складання первинного  документа, особистий  підпис або інші  дані, які дають  змогу  ідентифікувати осіб, які  брали  участь  у господарській  операції.

Крім того,  оспорювану господарську операцію оформлено на бланках внутрігосподарського переміщення  матеріальних цінностей, без визначення  інформації про отримувача матеріальних цінностей та підстав для  їх проведення, а посилання  на  підставу для видачі “в  рахунок  розрахунку”! фактично  виключає  можливість віднесення  цієї господарської операції до виконання зобовязання за договором купівлі- продажу.

Згідно  до   п.п. 1 і 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, зареєстрованої в Міністерстві  юстиції України  12.06.1996р. за N 293/ 1318 ( надалі –інструкція),   сировина, матеріали паливо... та інші  товарно-матеріальні цінності, а також  нематеріальні активи, грошові документи  і цінні папери  ( надалі – цінності) відпускаються покупцям або передаються  безплатно тільки за довіреністю одержувачів.  Вимоги вказаної інструкції поширюються на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.Згідно п.п. 1 і 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, зареєстрованої в Міністерстві  юстиції України  12.06.1996р. за N 293/ 1318 ( надалі –інструкція),   сировина, матеріали паливо... та інші  товарно-матеріальні цінності, а також  нематеріальні активи, грошові документи  і цінні папери  ( надалі – цінності) відпускаються покупцям або передаються  безплатно тільки за довіреністю одержувачів.  Вимоги вказаної інструкції поширюються на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Довіреність на одержання цінностей від постачальника  за нарядом, договором, замовленням... або іншим документом, що його замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей ( п. 6 Інструкції). Цим же пунктом встановлений порядок виписки довіреності.

Відповідно до вимог пунктів  12, 13 і 15 Інструкції забороняється  відпускати цінності у випадках  подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або  з незаповненими реквізитами.... Після  закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреності разом з  документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку. Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку  відпуску за довіреністю  цінностей  покладається на посадових осіб підприємства-постачальника , які мають право підписувати  первинні документи на  відпуск цінностей.

Довіреність на отримання пшениці серії НАП №178176 видана 27.12.2004 року з визначенням строку дійсності  до 07.01.2004 року на імя  Коваленка С.В., тобто на час проведення  господарських операцій  по  прийманню – передачі  зерна пшениці  за накладними №7 та №8 від 27.12.2007 року  вказана довіреність не   була   чинною.

Одночасно з цим,  враховуючи, що відповідач за первісним позовом заперечує факт визнання угоди конклюдентними діями саме СГТОВ ім. Фрунзе, посилаючись на видачу довіреності на отримання пшениці особою, яка діяла з перевищенням повноважень, господарським судом перевірялись дійсні обставини щодо прийняття (належного оприбуткування) відпущеної позивачем кількості пшениці саме відповідачем, а не особою, якій видано довіреність представником відповідача, який діяв з перевищенням повноважень, із зазначенням способу транспортування (з документальним підтвердженням), переоформлення по зерносховищу. Однак,  не виконавши приписи ст.33 ГПК України щодо представлення кожною стороною спору доказів  про наявність обставин, на які  посилається  позивач, ним не  доведено  яким чином відповідач розпорядився придбаною пшеницею та не подано документального підтвердження  щодо руху  отриманої від  позивача пшеницею.

Натомість,  відповідачем  проведено арифметичні  розрахунки  та  надано до суду  відомості  про рух  пшениці за грудень 2007 року, які  повністюспростовують  можливість  проведення  вказаних господарських операцій  через  фактичну відсутність пшениці на току   відповідача за первісним позовом. Крім того, господарським судом  дається  критична оцінка  поясненням  позивача за первісним  позовом  щодо   допущеної помилки  при відображенні  в книзі складського обліку  та журналі складського обліку відповідача кількості отриманої пшениці  28990 кг,  тобто відсутності  однієї  девятки, що не може  бути  безспірним доказом отримання пшениці саме в кількості   289990 кг. без належного підтвердження   факту наявності   пшениці  іншими, належним чином  оформленими документами  первинного бухгалтерського обліку.

Господарський суд не може прийняти рішення на припущеннях щодо  підтвердження  факту оприбуткування відповідачем саме пшениці у проданій  кількості, оскільки позивачем за первісним  позовом посилання на помилку в  журналі складського обліку будь- якими доказами не вмотивоване.

Позивачем за первісним  позовом  не спростовано   наданими до суду доказами невідповідність даних  акта звірки розрахунків (т.1 а.с.20), відповідно до якого розмір боргу відповідача перед позивачем становить 160 144,09 грн., при тому, що ціна угоди по якій відповідач повністю не здійснив розрахунків з позивачем  становить 162 469,60 грн.

Крім того, за наслідками звірки взаєморозрахунків, проведеної між обома сторонами про що складено акт (а.с. 20), сторонами виявлено, що борг СТОВ ім. Фрунзе перед фермерським господарством "Цибулькове" становить  160 144,09 грн., в той час коли  ціна угоди, по якій  відповідач за твердженням позивача не  здійснив  розрахунки складає  162469 грн. 60 коп. Наявність  розбіжностей на суму  2325 грн. 51 коп.  позивач  пояснити не зміг.

Господарським судом не приймається до уваги та розцінюється як  безпідставне  пояснення   представника позивача за первісним позовом про те, що визначивши до стягнення  в якості  боргу  160144 грн. 09 коп. він  реалізував своє право на  часткове стягнення заборгованості, оскільки як вбачається із акта  звірки  взаєморозрахунків станом на 01.01.2007 року борг складає  160144 грн. 09 коп. без визначення   по яких саме господарських операціях проведену звірку та на підставі  яких правочинів  здійснено правовідносини.

При цьому господарським судом враховується  правова позиція                    Вищого господарського суду України викладена в Постанові  від 22.07.2003 року по справі №21/308 про використання  актів  звірки у судовій  практиці, згідно  до якої акт  звірки бухгалтерів є тільки  документом,   по   якому    бухгалтерії    підприємств    звіряють бухгалтерський   облік   операцій,   а  наявність  чи  відсутність будь-яких   зобов'язань    сторін    підтверджується    первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

Крім того, господарський суд звертає увагу на ту обставину, що при дослідженні  вагових книг та облікових регістрів виявлено невідповідності, а в подальшому   така недостовірна інформація була взята за основу при складанні акту звіряння взаємних розрахунків.

Натомість,  зустрічний позов про визнання договору купівлі-продажу від  27.12.2004 р. недійсним  підлягає  до задоволення враховуючи наступне.

Згідно зустрічного позову, поданого 31.08.2007 р., СТОВ ім. Фрунзе заявлено вимогу визнати недійсним договір купівлі-продажу від  27.12.2004 р., який  вчинено у результаті зловмисної домовленості представника СТОВ ім. Фрунзе з другою стороною ФГ "Цибулькове" (а.с.49-52).

04.09.2007 р. позивачем за зустрічним позовом подано уточнення, згідно якого змінено підставу визнання договору недійсним та зазначено про  фіктивність договору, який вчинено з перевищенням повноважень і без наміру створення  правових наслідків, які ним обумовлювались (а.с. 75-79).

Згідно частини 1  статті 203 Цивільного кодексу України  зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.  До загальних умов дійсності правочину  вказана стаття відносить, зокрема,  наявність у особи, яка вчиняє правочин необхідного обсягу  дієздатності (частина 2) та  спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені (частина 5).

Повноваження директора СТОВ ім. Фрунзе діяти від імені Товариства та підписувати угоди, що накладають будь-які зобов"язання на Товариство,  передбачені статтями 10 і 12  Статуту Товариства (а.с. 55-63).  Поряд з цим,  до компетенції Зборів учасників товариства віднесено, зокрема, надання дозволу на укладання угод від імені Товариства на суму, що перевищує 50% розміру статутного фонду (пункт 8.3 Статуту).  Розмір статутного Фонду СТОВ ім. Фрунзе становить 232 743 грн., що передбачено пунктом 4.3.1 Статуту. Таким чином, при укладенні директором Товариства договору купівлі-продажу товарів на суму 162 496, 60 грн., яка перевищує 50% розміру статутного фонду цього Товариства, останній мав отримати відповідний дозвіл Зборів учасників.

За загальними правилами Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов"язки особи, яку він представляє (стаття 239). На відміну від цього, правочин,  який вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов"язки особи,  яку він представляє, лише  у разі наступного схвалення правочину цією особою (стаття  241).

За приписами статті 241 Цивільного кодексу України правочин  вважається  схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як вбачається з матеріалів судової справи, СТОВ ім. Фрунзе не  вчинено дії по прийняттю виконання за договором купівлі-продажу  від 27.12.2004 р., а саме: довіреність на отримання товару за найменуванням і в кількості обумовленій договором видано з порушенням  Інструкції та   не чинну на час проведення   господарської операції довіреність,  накладні  №7 та №8 не оформлені у відповідності до вимог  порядку оформлення бухгалтерських документів.

Господарський суд не визнає  правомірним   застосування   при проведенні господарської операції по продажу  пшениці для  виготовлення  накладних №7 та №8 від  27.12.2007 року   бланків накладних за формою, №87,  затвердженою  Міністерством  сільського господарства СРСР 24.11.1972 року  за №269-2 виходячи з наступного.

Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 р. № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. У цьому ж пункті зазначено, що документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм. При цьому відсутні будь-які вимоги про те, що реквізити виготовлених самостійно бланків мають бути розміщені у точній послідовності та відповідності, що й реквізити бланків типових форм, – головне, щоб вони були наявні в документі.

Таким чином, з огляду на те, що товарно-транспортна накладна не є документом суворої звітності, однак є нормативний акт, який визначає її форму, доходимо таких висновків:

1) для оформлення перевезень вантажу мають використовуватись товарно-транспортні накладні за типовою формою, встановленою наказом № 488/346;

2) товарно-транспортні накладні можуть бути виготовлені підприємствами самостійно, наприклад, за допомогою комп'ютера, але з обов'язковим збереженням реквізитів, передбачених наказом № 488/346;

3) типова форма товарно-транспортної накладної може бути уніфікована, у тому числі шляхом збільшення кількості рядків у розділі «Відомості про вантаж». При цьому у будь-якому випадку уніфікована форма обов'язково повинна містити реквізити, передбачені наказом № 488/346.

Господарським судом критично оцінюються  отримані в судовому засіданні  в порядку ст.30 ГПК України пояснення  бувшого головного бухгалтера  підприємства- відповідача  за первісним позовом Дяченко В.І., яка   пояснила  про   повну відповідність    стану  бухгалтерського обліку на підприємстві  вимогам законодавства,  оскільки  вони повністю спростовуються  Аудиторським  звітом «Про порядок та документальне забезпечення проведених розрахунків між підприємствамим СТОВ ім. Фрунзе та ФГ «Цибулькове» за період  2004-2007 рр.»

При цьому господарським судом враховується, що  згідно до  ст. ст.2,3 Закону України «Про аудиторську діяльність» аудиторська діяльність у сфері фінансового    контролю регулюється Господарським   кодексом   України  (  436-15  ),  цим Законом, іншими нормативно-правовими актами та стандартами аудиту.

Аудиторська діяльність   -   підприємницька  діяльність,  яка включає в себе  організаційне  і  методичне  забезпечення  аудиту, практичне  виконання  аудиторських  перевірок  (аудит)  та надання інших аудиторських послуг.

Аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку  і  показників фінансової  звітності  суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її  достовірність  в  усіх  суттєвих аспектах   та  відповідність  вимогам  законів  України,  положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших  правил  (внутрішніх положень    суб'єктів    господарювання)    згідно   із   вимогами користувачів.

Поряд з цим, частина 2 статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а у разі недотримання цих вимог настають наслідки, встановлені частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу щодо визнання правочину недійсним. Дані висновки узгоджуються також із правовою позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 06.11.2007 у справі N 28/437-05-9763.   

Таким чином,  з матеріалів  справи не вбачається  доказів про   схвалення СТОВ ім. Фрунзе договору купівлі-продажу від 27.12.2004 р.

Згідно частини 2 статті 241 Цивільного кодексу України наступне схвалення правочину особою,  яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов"язки з моменту вчинення цього правочину.

Крім того,   при оцінці  доказів по справі, господарський суд  враховує приписи  ч.1  ст. 43 ГПК України  згідно до  яких господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всих обюставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Фіктивним можна визнати правочин тільки  за умови, що обидві сторони діяли без наміру створити цивільно-правові  наслідки. Фіктивний правочин сторони вчиняють лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. На виконання  фіктивного правочину не передаються ні майно, ні майнові права.

Саме виходячи з такого твердження, господарським судом враховується, що  СТОВ ім. Фрунзе не приступило до виконання своїх зобов"язань за договором купівлі-продажу від 27.12.2004 р. в період коли  це підприємство очолював засновник і власник   ФГ «Цибулькове»,, критичній оцінці   піддається  і допущення "Покупцем" помилок при оформлені довіреності,  відсутність у "Продавця" товаро-транспортних накладних  або інших доказів перевезення товару та відсутність запису про надходження товару за договором у вагових книгах "Покупця", на що посилається позивач за зустрічним позовом в його обґрунтування,   що є додатковою  підставою для визнання договору фіктивним, оскільки  вказане  свідчить про відсутність у сторін  наміру створення правових наслідків на момент  укладення  цього договору.

Господарський суд приймає до відома, що умовами оспорюваного договору купівлі-продажу дійсно  не визначено в якому порядку має здійснюватись фактична поставка товару,  однак враховуючи  значну кількість  пшениці, яка підлягала до передачі за спірним договором, підтверджуються  доводи   позивача  за зустрічним позовом про відсутність  факту проведення господарських операцій з передачі  пшениці.

Відсутність в діях  колишніх посадових осіб даного товариства, у т.ч. колишнього керівника, ознак кримінального діяння  при укладенні низки угод, у т.ч. договору купівлі-продажу від 27.12.2004 р. та при оформленні пов"язаних з договором документів  ознак злочину (а.с. 94-95) не є підтвердженням проведення господарських операцій з передачі  пшениці та не спростовує  пояснень  позивача  за зустрічним позовом  про недійсність спірного договору.

Крім того,  бувші посадові особи   СТОВ ім.  Фрунзе  Дяченко В.І. та Коваленко  С.В. які в порядку ст.30 ГПК України брали участь у процесі  і яких було викликано для   дачі  пояснень з питань, що виникли під час розгляду справи не спростували надані на їх розгляд   позивачем за зустрічним позовом  відомості про рух зерна за грудень 2004 року по СТОВ ім. Фрунзе із якого вбачається, що   при  оформленні  руху зерна  допускались порушення вимог   законодавства про ведення   обліку  бухгалтерських операцій. Крім того,  27.12.2004 року  «Відомості про рух зерна тв іншої продукції» в господарстві  взагалі не  проведені, що засвідчує про  відсутність надходження.   Господарські операції з вибуття та внутрішньогосподарського переміщення пшениці  датовані значно раніше 27.12.2004 року, тобто  вони не можуть включати отримання  289990 кг пшениці від ФГ «Цибулькове», а  у разі надходження    повинна мати відображення  як залишок на кінець   грудня  2004 року. Не  може бути визнано  обгрунтованим та   обєктивним облік руху зерна відповідно до  Книги складського обліку  звідуючого складом   Коваленка С.В. у відповідності до записів якого   відображено факт надходження  27.12.2004 року пшениці в кількості  28990 кг від  ФГ «Цибулькове», яка  явно не співпадає з зазначеною в   накладних №№7 та 8 кількістю, а факт відпуску визначено  09.12.2004 року та 17.12.2004 року ПП «Кривороженко» у кількості  199690  кг.

Проаналізувавши обгрунтованість  вимог  позивача за зустрічним позовом в частині  стягнення з  відповідача за зустрічним позовом   грошових коштів в розмірі  161863 грн. 53 коп. в якості повороту виконання   судового рішення, господарський суд  визнає їх такими, що підлягають до задоволення.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від  11.09.2007 року  по справі №7/40 залишеним без змін Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від 06.12.2007 року  позовні вимоги за первісним позовом задоволено повністю.

Стягнуто  з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Фрунзе (вул. Жовтнева, 46, с.Оситняжка, Кіровоградський район, Кіровоградська область, 27610, ідентифікаційний код 03756810, розрахунковий рахунок 260042054 в АППБ "Аваль", МФО 323538) на користь фермерського господарства "Цибулькове" (с. Могилів курінь, Олександрівський район, Кіровоградська область, 27343, ідентифікаційний номер 32502818, розрахунковий рахунок 26003301256 в ВАТ ДОБУ Олександрівка, МФО 323817), заборгованість в сумі 160 144,09 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 601,44 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. На виконання  вказаних рішення та постанови 26.12.2007 року видано наказ. Платіжним дорученням  №7 від 18.01.2008 року    СТОВ ім. Фрунзе перерахувало   ВДВС Кіровоградського району  161863 грн. 53 коп. з призначенням платежу « Повернення боргу. Згідно рішення суду  ФГ «Цибулькове». Вказана сума  коштів  списана з розрахункового рахунку   СТОВ ім. Фрунзе. Постановою  державного виконавця ВДВС Кіровоградського районного управління юстиції  від  30.01.2008 року   виконавче провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду  Кіровоградської області по справі №7/40 про стягнення боргу в розмірі  161863 грн. 53 коп. закінчене, повне фактичне виконаня проведене   згідно платіжного доручення №24 від 28.01.2008 року. Відповідач за  зустрічним позовом визнає факт отримання вказаних грошових коштів.

Однак, враховуючи, що  Постановою   Вищого господарського суду України від  28.02.2008 року  Постанову  Дніпропетровського апеляційного господарського суду від  06.12.2007 року, рішення господарського суду Кіровоградської області   від 11.09.2007 року скасовано та   рішенням господарського суду Кіровоградської області від   18.11.2008 року   відмовлено  в задоволенні  позовних вимог   ФГ «Цибулькове», позовні вимоги  в частині проведення повороту виконання   підлягають до задоволення, з  відповідача  за   зустрічним позовом підлягає до стягнення  на користь   позивача за зустрічним позовом   в порядку  повороту виконання рішення суду  кошти в сумі  160 144,09 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 601,44 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Згідно до ст.122 ГПК України  якщо виконані рішення або постанова змінені  чи  скасовані  і прийнято нове рішення про повну або  часткову  відмову  в  позові, або  провадження  у  справі  припинено,  або  позов  залишено  без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього  стягнуто  на користь  стягувача  за  зміненими  чи  скасованими  у  відповідній частині рішенням, постановою.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за первісним та за зустрічним позовом покладаються на  ФГ «Цибулькове».

Керуючись статтями 49, 82, 84, 85, 116, 117,122 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                              В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог за первісним позовом  повністю відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі- продажу укладений  27.12.2004 року між Сільськогосподарським товариством   з обмеженою відповідальністю ім. Фрунзе, с. Оситняжка Кіровоградського району   Кіровоградської області  та   фермерським господарством "Цибулькове", с. Могилів Курінь Олександрівського району Кіровоградської області.

Стягнути з   фермерського господарства "Цибулькове" (с. Могилів Курінь, Олександрівський район, Кіровоградська область, 27343, ідентифікаційний номер 32502818, розрахунковий рахунок 26003301256 в ВАТ ДОБУ Олександрівка, МФО 323817), в порядку  повороту виконання рішення суду  кошти в сумі  160 144,09 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 601,44 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Фрунзе (вул. Жовтнева, 46, с.Оситняжка, Кіровоградський район, Кіровоградська область, 27610, ідентифікаційний код 03756810, розрахунковий рахунок 260042054 в АППБ "Аваль", МФО 323538).

Наказ видати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

До набрання рішенням законної сили воно може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду  у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя