Постанова

від 09.02.2009 по справі 4/227(7/40)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/227(7/40)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

             09.02.2009                                                                     Справа№  4/227(7/40)

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:                   головуючого судді –Тищик І.В.- доповідач,

суддів –Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі –Пруднікова Г.В.

за участю  представників

        ФГ „Цибулькове” –Бірюков А.О.

        СТОВ ім. Фрунзе –Моргун Л.Б.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу фермерського господарства „Цибулькове” на рішення господарського суду Кіровоградської  області від 18.11.2008 року у справі № 4/227(7/40)

за позовом фермерського господарства „Цибулькове”, с. Могилів Курінь Олександрійського району Кіровоградської області

до  сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Фрунзе, с. Оситняжка  Кіровоградського району Кіровоградської області

про стягнення 160 144,09 грн.          

та

зустрічним позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Фрунзе, с. Оситняжка  Кіровоградського району Кіровоградської області

до фермерського господарства „Цибулькове”, с. Могилів Курінь Олександрійського району Кіровоградської області

про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

                                                         В С Т А Н О В И В :

Фермерське господарство „Цибулькове” звернулося до суду з позовом про стягнення зі СТОВ ім. Фрунзе заборгованості в сумі 160 144,09 грн., що складає вартість отриманої і не оплаченої пшениці за договором купівлі-продажу від 27.12.2004 року.

В свою чергу СТОВ ім. Фрунзе був поданий зустрічний позов про визнання вищезазначеного договору недійсним. В подальшому заявник, уточнюючи позовні вимоги, дійшов висновку щодо фіктивності спірної угоди та просив визнати недійсним фіктивний правочин.

За результатами розгляду спору судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій рішення у справі було скасовано, а справу передано на новий розгляд.

За повторним розглядом справи рішенням господарського суду Кіровоградської області від 18.11.2008р. у справі № 4/227 (7/40) (суддя Хилько Ю.І.) в задоволенні позовних вимог  за первісним позовом повністю відмовлено, зустрічний позов задоволено та визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений 27.12.04р.

Вмотивовуючи постанову, господарський суд дійшов висновку про те, що факт відвантаження пшениці не доведений належними доказами, внаслідок чого підстави для стягнення суми заборгованості та задоволення первісного позову відсутні; спірний договір було визнано недійсним з огляду на приписи ч.3 ст.238 та ч. 2 ст. 241 Цивільного кодексу України.  

Не погодившись з рішенням господарського суду, ФГ „Цибулькове” подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити повністю вимоги за первісним позовом та відмовити у задоволенні позову зустрічного.  

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу послалися на законність і обґрунтованість рішення господарського суду;  необґрунтованість і безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити рішення без змін, апеляційну скаргу -  без задоволення.

В судовому засіданні скаржником заявлено клопотання про витребування у відповідача та Кіровоградського РВ УМВС України в Кіровоградській області додаткових документів у справі. Колегія суддів відмовляє в задоволенні вказаного клопотання, оскільки вказані матеріали не були предметом розгляду у суді першої інстанції, а наявні в справі документи дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення. В силу ч. 1 ст. 34 ГПК України господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Матеріали перевірки, на які посилається скаржник, підтверджують відсутність ознак кримінального діяння в діях відповідних посадових осіб, однак, не спростовують і не змінюють даних первинних документів.  

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 09.02.09р.

В судовому засіданні 09.02.09р. оголошено вступну та резолютивну частини  постанови.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає в силу наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 27.12.2004 року між ФГ „Цибулькове” (Продавець) та  СТОВ ім. Фрунзе (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу пшениці, відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю пшеницю 4 та 5 класу в загальній кількості 289 990 тн. на суму 162 496,60 грн.  

Зазначений договір від Покупця був підписаний директором СТОВ ім. Фрунзе Цибулько М.Я.; від Продавця –Дяченко В.І., що діяла за дорученням від 01.12.2004р. від імені голови фермерського господарства Цибулька М.Я.

Матеріалами справи посвідчується той факт, що на момент укладання спірного договору Цибулько М.Я. являвся керівником і ФГ „Цибулькове”, і СТОВ ім. Фрунзе і виступав одночасно представником обох сторін договору купівлі-продажу, оскільки він лише передоручив виконання своїх обов'язків як представника юридичної особи іншій особі.

Частиною 3 статті 238 ЦК України передбачено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1),

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2)

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).

Оскільки в договорі представником обох сторін виступає одна і та ж особа, спірний договір не відповідає нормам цивільного законодавства і зазначеної підстави достатньо для визнання його недійсним.

Однак,  матеріалами справи посвідчується і той факт, що Цибулько М.Я. у якості представника СТОВ ім. Фрунзе на момент укладання договору діяв з перевищенням наданих йому повноважень.

Відповідно до Статуту СТОВ ім. Фрунзе (п.п. 8.3, 4.3.1), на укладення угод від імені Товариства на суму, що перевищує 50% розміру статутного фонду необхідний дозвіл зборів учасників.

Сума спірного договору перевищує межі встановлені Статутом, однак, доказів надання зборами учасників відповідного дозволу директору товариства Цибулько М.Я. на  укладення спірного договору матеріали справи не містять.

За загальними цивільно-правовими нормами правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ст. 239 ЦК), тоді як правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (ст. 241 ЦК).

Факт вчинення відповідних дій, які б свідчили про прийняття договору СТОВ ім. Фрунзе до виконання (отримання товару, транспортування його, оплата тощо), не доведені належними доказами, а саме:

- довіреність на отримання товару видано з порушенням приписів Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України 16.05.96р. №99 та зареєстрованої в Мінюсті України 12.06.96р. №293/1318;

- зазначеній довіреності завідомо не був наданий строк дії;

- накладні на відпуск пшениці не можуть являтися доказами отримання товару покупцем, оскільки по формі та порядку оформлення не відповідають вимогам Інструкції про порядок виготовлення, зберігання і застосування типових форм первинного обліку №КО-1 і №М-20, затвердженої наказом Держкомстату України № 263 від 27.07.98р. та зареєстрованої в Мінюсті України 12.08.98р. за № 508/2948;

- реквізити вищезазначених накладних на екземплярах позивача та відповідача не узгоджуються між собою;

- вказані недоліки позбавляють довіреність та накладні доказової сили;

- доказів щодо перерахування будь-яких коштів в оплату зерна пшениці боржником кредитором не надано.

Таким чином, твердження скаржника про схвалення СТОВ ім. Фрунзе своїми діями договору купівлі-продажу від 27.12.2004р. не може вважатися доведеним.

В силу ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу є підставою для визнання правочину недійсним.

В даному випадку не є визначальною та обставина являється чи не являється фіктивним спірний правочин. Останній підлягає визнанню недійсним як такий, що не відповідає вимогам чинного законодавства.   

За вказаних обставин колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду щодо визнання недійсним оспорюваного договору.

Щодо стягнення заборгованості у сумі 160 144,09 грн., то господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про безпідставність тверджень Продавця про отримання товару Покупцем та виникнення у останнього зобов'язань з оплати цього товару; зазначені твердження спростовуються матеріалами справи.

Вище наведена оцінка первинних документів (довіреності та накладної на відпуск товару) свідчить про неналежність їх як доказів у справі, які підтверджували б отримання товару боржником.

Посилання заявника на акт звірки взаємних розрахунків колегією суддів не приймається в силу наступного:

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заборгованість боржника повинна бути підтверджена первинними бухгалтерськими документами, що встановлюють цивільно-правові відносини між кредитором і боржником та свідчать про зобов'язання останнього перед кредитором. Акт звірки взаєморозрахунків є лише документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій і не може замінити накладні (первинні бухгалтерські документи), які підтверджували б відвантаження кредитором зерна боржнику, являлися б підставою для бухгалтерського обліку та відповідно доводили б наявність заборгованості.  

Більш того, за змістом акт звірки взаєморозрахунків, на який посилається скаржник, не відповідає вимогам, що звичайно ставляться до документів даного виду, а саме: акт не містить посилань на спірний договір та не узгоджується ні з договором від 27.12.2004р., ні з накладними №№ 7,8 щодо суми заборгованості.

Інші докази, які б посвідчували транспортування зерна у визначеній кількості (289 990тн.) на адресу покупця (як то, транспортні документи, квитанції переоформлення по зерносховищу тощо) скаржником не представлені взагалі.  Надходження вказаного зерна не відображено і у вагових книгах покупця.

За вказаних обставин висновок господарського суду про недоведеність належними доказами тих обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, є правомірним.  

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення господарського суду прийнято за умови всебічного та повного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, внаслідок чого відсутні підстави для його скасування. Доводи скаржника не приймаються колегією суддів в силу викладеного.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського  суду Кіровоградської області від 18.11.2008 року у справі № 4/227 (7/40) залишити без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства „Цибулькове” –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

            Головуючий                                                                            І.В.Тищик

            Судді                                                                                       Л.О.Чимбар

                                                                                                             Л.В.Чоха