Рішення

від 16.09.2008 по справі 32/426-6/248

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/426-6/248

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  32/426-6/248

16.09.08

За позовом                    Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз»

До відповідача           Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

Про                              стягнення 11705454,46 грн.

                                                              Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача           не з'явились                     

Від відповідача           Мицько Н.М. (за дов.)          

Обставини справи:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз»до дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про стягнення 9110276,91 грн. за договором № 06/07-189 від 31.01.2007 за надання послуг по транспортуванню природного газу у 2007 році, а саме: 8408156,01 грн. основного боргу, 453548,47 грн. пені, 167377,3 грн. інфляційних, трьох процентів річних в розмірі 81195,13 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги з транспортування природного газу за договором № 06/07-189 від 31.01.2007, надані протягом січня-червня 2007 року.

Відповідач позовні вимоги відхилив, зазначивши у відзиві, що заборгованість відсутня, оскільки відповідно до заяв № 31/19-2873 від 29.03.2007,     № 31/19-4864 від 25.05.2007, № 31/19-6309 від 25.06.2007, № 31/19-7568 від 26.07.2007 було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог з дотриманням вимог ст. 601 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва суду від 19.10.2007 у позові було відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2008 вказане рішення було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.03.2008 згадані рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції було скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Підставою для скасування судових рішень місцевого та апеляційного судів стали неправильні висновки підставності здійснення зустрічних зарахувань, неповне з'ясування ними суттєвих обставин справи та помилки у застосуванні норма матеріального права. Зокрема, відповідно до постанови касаційної інстанції, попередні суди дійшли хибного виноску щодо можливості зарахування зустрічних однорідних вимог та можливості застосування до спірних правовідносин статей 601, 602 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.2008 справі було присвоєно номер 32/426-6/248.

Ухвалою Верховного суду України від 29.05.2008 відповідачу було відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 26.03.2008.

Позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог. Зокрема, позивач просить стягнути з відповідача 10946633,5 грн. основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 453548,47 грн. пені, три проценти річних в розмірі 305272,49 грн.

Під час нового розгляду справи позивач наполягав на позовних вимогах з раніше наведених підстав.

Відповідач позовні вимоги відхилив повністю.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

31.01.2007 між дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(замовником) та відкритим акціонерним товариством «Рівнегаз»(виконавцем) було укладено договір № 06/07-189 про надання послуг з транспортування природного газу в 2007 році (далі –Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1) замовник зобов'язується передати в 2007 році в систему газопроводів, що знаходяться на балансі виконавця, природний газ, а виконавець зобов'язується здійснити його транспортування для підприємств комунальної теплоенергетики та котелень промислових підприємств, які виробляють теплову енергію для потреб населення, бюджетних установ та організацій (споживачів). Замовник зобов'язується оплатити надані послуги.

Згідно з п. 4.1 Договору тариф на транспортування 1000 куб. м. газу по газотранспортній системі виконавця становить 100,31 грн. з ПДВ.

Вартість наданих виконавцем замовнику послуг по транспортуванню газу у звітному місяці визначається на підставі актів приймання-передачі послуг по транспортуванню газу та тарифів на транспортування газу, зазначених в п. 4.1 Договору (п. 5.1 Договору).

Оплата послуг виконавця по транспортуванню газу здійснюється замовником на підставі акту приймання-передачі послуг з транспортування до 30 числа, наступного за звітнім (п. 5.2 Договору).

Строк дії Договору сторони визначили з 01.01.2007 по 31.12.2007, а в частині проведення розрахунків –до їх повного здійснення (п. 10.1 Договору).

На виконання умов Договору протягом січня-червня 2007 року позивач надав відповідачу послуги з транспортування природного газу в обсязі 83813,358  тис. м. природного газу, вартість яких становить 8408156,01 грн., що підтверджується двосторонніми актами приймання-передачі газу та не заперечується відповідачем.

У свою чергу, відповідач вартість наданих послуг не оплатив.

Заперечуючи проти існування боргу у вказаному розмірі, відповідач посилається на те, що борг відсутній у зв'язку зі здійсненням сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог.

За твердженням відповідача заборгованість відсутня, оскільки відповідно до заяв № 31/19-4864 від 29.03.2007, № 31/19-4864 від 25.05.2007, № 31/19-6309 від 25.06.2007, № 31/19-7568 від 26.07.2007 зобов'язання за Договором були припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Зокрема, у заявах відповідач зазначив, що зменшує дебіторську заборгованість на загальну суму 8408156,01 грн. за договором № 10/1-560 від 19.03.2001, укладеним між сторонами, та, відповідно, відображає в бухгалтерському обліку цю суму як зменшення кредиторської заборгованості перед відповідачем за договором № 06/07/189 від 31.01.2007.

Враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо кількості та вартості природного газу та суми коштів, яка була фактично перехована в рахунок оплати за газ, суть спору між сторона пов'язана з правомірність зарахування зустрічних однорідних вимог за вказаними вище заявами.

В силу ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних однорідних вимог є одним зі способів припинення зобов'язань.

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог є, в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, правочином, спрямованим на припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (ч. 3 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Враховуючи викладене, зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, вчиненим внаслідок надсилання заяви.

Оскільки правочин є юридичним фактом, з настанням якого виникають, змінюються або припиняються цивільні права і обов'язки, правові наслідки такого правочину як зарахування зустрічних однорідних вимог настають з моменту його вчинення - надсилання відповідної заяви.

У той же час, необхідною умовою дійсності зарахування є зустрічність та однорідність вимог.

Зокрема, однорідність вимог полягає у тому числі в їх однорідній правовій природі.

Відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2006 у справі № 14/231 постановлено стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз»на користь дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»19169576,32 грн. основного боргу, 347068,92 грн. інфляційних 141471,47 грн. трьох процентів річних за договором № 10/1-560 від 19.03.2001.

Таким чином, борг за вказаним правочином вирішено стягнути в судовому порядку.

Грошова заборгованість за надані послуги, виконані роботи, поставлені товари є одним з видів вимог, який є відмінним (неоднорідним) від стягненої через суд заборгованості цього ж роду.

Виконання судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя. Право на стягнення заборгованості, підтверджене судовим рішенням і наказом господарського суду, повинне бути реалізоване в процесуальних формах, встановлених законодавством про виконавче провадження. Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог на цій стадії може відбуватися не інакше як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження». Отже, стягнення згаданого вище боргу полягає у застосуванні заходів, які не регулюються цивільно-правовими нормами, що свідчить про іншу правову природу вимог, тобто їх неоднорідність.

Враховуючи існування чинного судового рішення, зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі вказаних вище заяв неможливе, що свідчить про ненастання даного юридичного факту та, відповідно, наслідків, які з ним пов'язані.

Отже, доводи відповідача про відсутність заборгованості за Договором у зв'язку з припиненням зобов'язань шляхом зарахування є необґрунтованими.  

Таким чином, відповідач порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Борг відповідача складає 8408156,01 грн.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник уразі прострочення грошового зобов'язання повинне сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних.

Інфляційна складова боргу складає 2538477,49 грн., а три проценти річних –305272,49 грн.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг по транспортуванню газу у строки, зазначені в пункту 5.2 Договору, замовник сплачує на користь виконавця, крім суми заборгованості, пеню за кожен день прострочення платежу з суми простроченого платежу в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пеня становить 453548,47 грн.

Суд погоджується з розрахунком інфляційних, трьох процентів річних та пені, наданим позивачем.

За таких обставин позов підлягає задоволенню повністю.

Судові витрати покладаються на відповідача (ст. 49 ГПК України). З відповідача підлягає стягненню 25500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, рахунок 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код 31301827) на користь відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз»(м. Рівне, вул. Білякова, 4, рахунок 260061419202 в АБ «Кліринговий дім», МФО 300647, код 0336670 10946633,5 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 305272,49 грн. трьох процентів річних, 453548,47 грн. пені, 25500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

Суддя                                                                                С.А. Ковтун