Рішення

від 11.04.2008 по справі 16/452

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

16/452

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  16/452

11.04.08

За позовом          Державного територіально-галузевого об»єднання «Південно-Західна залізниця»

До          Київської міської ради

Третя особа       1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Будспецсервіс»

                        2) Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської адміністрації)

                             3) Міністерства оборони України в особі Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України.

Про                        визнання недійсним рішення

               Суддя  Ярмак О.М.

Представники:

Від позивача        Герасименко В.М. –дор.

від відповідача    Долгополов В.Ю. –дор.

від третьої особи  1) Перчак С.В.   –дор.

                               2) Долгополов В.Ю. –дор.

                           3) не з»явився          

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.04.08 в судовому засіданні оголошена перерва на підставі ст.77 ГПК України.

Пред‘явлені вимоги про визнання  недійсним рішення Київської міської ради від 23.12.2004 р. № 924/2334 “Про передачу  товариству з обмеженою відповідальністю «Будспецсервіс»земельної  ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового кварталу з об»єктами соціально-громадського призначення на вул. Професора Підвисоцького (на території військового містечка №2) у Печерському районі м.Києва».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ту обставину, що при прийнятті спірного рішення № 924/2334 відповідачем не повідомлено і  не погоджено з залізницею про зміну користувача земельної ділянки, на якій розташовано нерухоме майно залізниці. Позивач просить позов задовольнити, посилається на ст.ст. 67, 68, 149, 152, 153 Земельного Кодексу  України.

Відповідач -  Київська міська рада  у відзиві  проти позову заперечує, просить у позові відмовити, оскільки рішення відповідачем прийняте відповідно до чинного законодавства. Проект відведення земельної ділянки відповідно до ч. 6 ст.123 Земельного кодексу України погоджено з органом по земельним ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічними органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини.

Третя особа 1 –ТОВ «Будспецсервіс»проти позову заперечує, пояснює, що Київською міською радою рішення прийнято в межах своїх повноважень та відповідно до чинного законодавства. Пояснює, що порядок надання земельних ділянок у постійне користування чи в оренду визначається ст.123 та ст. 124 ЗК України. Земельна ділянка площею до 1,53 на право користування якої претендує позивач, не надавалась йому у порядку, визначеному чинним законодавством України. Отже,  позивачу земельна ділянка не надавалась  у користування, оренду чи власність, а зазначені статті  переважно торкаються прав та законних інтересів користувачів, орендарів чи власників земельних ділянок, а також  земельна ділянка не належать  до категорії земель транспорту.

Представник третьої особи 2  - Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу (Київської міської адміністрації) у судовому засіданні проти позову заперечував, письмових пояснень  на позовну заяву не надав.

Третя оособа 3  - Міністерство оборони України  в особі Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України у судове засідання не з»явився письмових пояснень  на позовну заяву не надала.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третіх осіб, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.12.2004р. Київська  міська рада на УІІ сесії ІУ скликання прийняла рішення № 924/2334 “Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Будспецсервіс»земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового кварталу з об»єктами соціально-громадського призначення на вул. Професора Підвисоцького ( на території військового містечка №») у Печерському районі м. Києва».

Пунктом 2 вказаного рішення Київська міська рада припинила Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України право користування частиною земельної ділянки площею до 1,53 га з віднесенням її до земель запасу житлової та громадської забудови.

Згідно п.3 рішення земельна ділянка загальною площею 19,55 га. в яку входить земельна ділянка 1,53 га передана Товариству з обмеженою відповідальністю «Будспецсервіс»у довгострокову оренду на 15 років.

Позивач звернувся з вимогами  про визнання недійсним вказаного рішення.

Свої  позовні вимоги обґрунтовує тим, що на земельній ділянці площею 1,53 га, яка була вилучена та передана в оренду згідно рішення Київради № 924/2334 знаходиться майно залізниці, а саме: під‘їздна залізнична колія № 26 ст. Київ – Московський.

Позивач зазначає, що під‘їздна залізнична колія –це нерухоме майно, то зміна користувача земельної ділянки, на якій вона розташована, має відбуватись з урахуванням інтересів власника нерухомого майна –ДТГО «Південно-Західна залізниця»відповідно до вимог п.2 ст.149 Земельного кодексу України.

Посилається на ст. ст. 67,68,149,152,153  Земельного Кодексу  України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи та надані в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 9 Земельного кодексу України Київській міській раді - відповідачу у справі, надані повноваження у галузі земельних відносин, зокрема, щодо розпорядження землями територіальної громади м. Києва, щодо передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до вимог Земельного кодексу України,  щодо надання земельних ділянок із земель комунальної власності у користування відповідно до Земельного кодексу України. Відповідно до пункту "м" статті 9 Земельного кодексу України, крім перелічених у попередніх пунктах повноважень, Київська міська рада має повноваження вирішувати інші питання у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань земельних відносин є виключно компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами як безпосередньо, так і через міські ради. Згідно з пунктом 1 статті 60 названого Закону, територіальним громадам міст належить право комунальної власності на землю. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Таким чином, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, які є комунальною власністю територіальної громади м. Києва, належать відповідачу у справі.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті  обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем  не надано суду належних доказів, які б підтвердили наявність підстав для визнання рішення Київської міської ради від 23.12.2004  р. №  924/2334  “Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Будспецсервіс»земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового кварталу з об»єктами соціально-громадського призначення на вул. Професора Підвисоцького (на території військового містечка № 2) у Печерському районі м.Києва».

Посилання позивача на правомірність користування позивачем земельною ділянкою, у зв»язку з розташуванням на ній під»їздної залізничної колії не приймаються судом до уваги, оскільки суперечать змісту ст. ст.125,126 Земельного кодексу України .

Право користування земельною ділянкою виникає після одержання її користувачем документа, що посвідчує право користування  земельною ділянкою, та його державної реєстрації (ст.125 ЗК України).

Відповідно до ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Приступати до використання  земельної ділянки до встановлення її меж у натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ч.1 ст.67 ЗК України передбачено, що до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту.

Позивач  доказів  надання йому земельної ділянки площею до 1,53 га  на вул. Професора Підвисоцького під розташування під‘їздної колії, у порядку визначеному чинним законодавством України, не надав.

Отже, позивач необгрунтовано посилається на порушення Київською міською радою при винесенні оскаржуваного рішення вимог статей 67, 68, 149, 152, 153 ЗК України, оскільки йому не надавалась зазначена земельна ділянка у користування, оренду чи власність, а зазначені статті переважно торкаються прав та законних інтересів користувачів, орендарів чи власників земельних ділянок.

Ніяких доказів про віднесення земельної ділянки до категорії земель транспорту суду не надано.

Твердження позивача про належність вказаної колії до цілісного майнового комплексу не приймається судом до уваги, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження цього факту.

Згідно зі статтями 33, 34 ГПК  України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов”язок доказування та подання доказів, відповідно до ст.33 ГПК України, розподіляється  між сторонами виходячи з того, хто посилається  на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному випадку це стосувалося позивача, що мали довести факт невідповідності оспорюваного рішення Київради вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції відповідача, а також порушення у зв'язку з прийняттям оспорюваного рішення  прав та охоронюваних законом інтересів позивача, як підставу своїх вимог.

Таких доказів суду не надано.

Таким чином, Київська міська рада, приймаючи оспорюване рішення, діяла у відповідності до вимог законодавства та не вийшла за межі наданих їй повноважень.

Отже, рішення Київської міської ради від 23.12.2004  р. №  924/2334  “Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Будспецсервіс»земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового кварталу з об»єктами соціально-громадського призначення на вул. Професора Підвисоцького ( на території військового містечка №») у Печерському районі м. Києва»прийняте компетентним органом - Київською міською радою, в межах наданих їй повноважень та в порядку встановленому чинним законодавством, і не порушує прав та інтересів позивачів.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не грунтуються на чинному законодавстві України, не доведені позивачем належними та допустимими доказами, тому в їх задоволенні належить відмовити.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, суд , -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

СуддяО.М.Ярмак