Рішення

від 16.09.2008 по справі 25/629

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

25/629

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  25/629

16.09.08

За позовом             Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрум»

до                                 Товариства з обмеженою відповідальністю «Український автомобільний

                                холдинг»

треті особи           1. Суб'єкт підприємницької діяльності –фізична особа Кулешів А.А.

2. Закрите акціонерне товариство «КЬ «Приватбанк»в особі Кременчуцької  філії

про                                розірвання договору та стягнення 66 225,04 грн.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання  Денисенко А.В.

Представники:

від позивача:             Кубланов Є.М.. (довіреність від04.02.2007р.);           

від відповідача:         Андрієвський О.О. (довіреність № 15 від 15.05.2008)

від третьої особи-1:  Цигура П.О. (довіреність від 17.01.2008р.)

від третьої особи-2:  не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центрум» (надалі –позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український автомобільний холдинг» (надалі - відповідач) про прийняття відмови від договору купівлі-продажу автомобіля «Фенікс»модель BJ1046V8JD5-2, № кузову 018508, № двигуна 40201842Z від 16.07.2004, стягнення  54 100 грн. сплачених грошових коштів за вартість автомобіля,  12 125,04 грн. заподіяних невиконанням договору збитків та зобов'язання позивача повернути відповідачу автомобіль.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить розірвати договір купівлі-продажу автомобіля «Фенікс»від 16.07.2004, стягнути 54 100 грн. сплачених грошових коштів за вартість автомобіля та 15 903,93 грн. заподіяних невиконанням договору збитків.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач продав позивачу  товар, який не відповідає умовам щодо якості, так як поставлений ним автомобіль  неодноразово виходив з ладу протягом гарантійного  періоду., відповідач ухиляється від виконання  вимог позивача про повернення вартості автомобіля для здійснення придбання нового транспортного засобу, а кожний день простою автомобіля несе за собою великі збитки  як матеріального так і морального характеру.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем не надано належних, повних і допустимих доказів, які підтверджували  наявність істотних недоліків в автомобілі та неможливість його усунення. Відповідач стверджує, що позивачем неодноразово порушувались вимоги керівництва з експлуатації автомобіля, а твердження позивача щодо виходу із ладу двигуна автомобіля та повторюваність виявлених недоліків вважає абсолютно безпідставними та недоведеними належними засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2004 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір купівлі-продажу (надалі –Договір), у відповідності до якого продавець (відповідач) зобов'язався  передати у власність покупця (позивача) автомобіль «Фенікс»модель BJ1046V8JD5-2, № кузову 018508, № двигуна 40201842Z, вартістю 54 100,00 грн., а покупець зобов'язався прийняти і оплатити його вартість на умовах  Договору.

Згідно з п.1.2 Договору автомобіль по своїй якості і комплектності повинен відповідати технічним умовам заводу-виробника.

Відповідно до п.1.3 Договору та умов договору на гарантійне обслуговування автомобіля від 20.07.2004 р., гарантійний термін на автомобіль становить 2 роки  з дня продажу або 50 000,00  км. пробігу.

Згідно із п. 2.1, 2.2 Договору гарантійного обслуговування автомобіля від 20.07.2004 в період гарантійного строку експлуатації відповідач зобов'язався здійснювати безоплатне усунення недоліків, що виникли по вині заводу –виробника і не визначених відповідачем, а також проводити технічне обслуговування в об'ємах вимог сервісної книжки, з оплатою послуг позивачем, на спеціалізованих підприємствах.

Позивач зазначає, що на момент подання позову не пройшло ні два роки використання автомобіля, ні 50 тисяч пробігу автомобіля. Але за час експлуатації автомобіля він виходив з ладу 7 разів, що  підтверджується копією сервісної книжки в зв'язку з чим підприємство було позбавлене можливості користуватися автомобілем.

Зокрема, згідно даних сервісної книжки було здійснено:

28.08.2004 - ремонт стартера переднього лівого амортизатора;

20.01.2004 - заміна стартера, заміна тросу спідометра;

17.02.2006 - заміна маховика; корзини сцеплення, диска сцеплення;

01.09.2005 р. - заміна рульової тяги в зборі;

02.09.2005 р. - заміна клапанної кришки, прокладки; ТНВД;

28.10.2005 р. - заміна термостата;

03.11.2005 р. вийшов з ходу двигун автомобіля.

В матеріалах справи наявний висновок експертизи технічного стану транспортного засобу № 291 від 23.06.2006, складений Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл.професора М.С. Бокаріуса, у відповідності до якого експертом було встановлено, що величина сумарного люфту рульового колеса не відповідає вимогам п. п. 31.4, 31.4.2 Правил дорожнього руху України, ходова частина автомобіля знаходиться в  працездатному стані.  Несправність ходової частини носить експлуатаційний характер. Розшарування гуми втулок кріплення ресор виникло в процесі експлуатації транспортного засобу. Відсутність генератора на момент експертного дослідження обумовлена розкомплектацією в процесі зберігання автомобіля. Проаналізувавши дані експертизи можна помітити, що основні недоліки прямо пов'язані з проведенням гарантійного ремонту даного транспортного засобу.

У відповідності до частини другої ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - „значної міри” позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що сталися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Обґрунтування істотності (значної міри) порушення умов договору відповідачем і підлягає дослідженню і оцінці в межах цієї справи.

У відповідності із частиною 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності із ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Частиною другою ст. 678 ЦК України визначається, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Таким чином, законодавством встановлено, що право відмовитись від договору та вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми існує у сторони договору у разі істотного порушення іншою стороною договору вимог щодо якості товару, а саме виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення. Крім того, основною умовою для розірвання договору через істотне його порушення є завдання цим порушенням шкоди, при якій друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд приходить до висновку про значну істотність порушення відповідачем вимог договору щодо якості товару, що є підставою для розірвання договору, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність в переданому позивачу автомобілі значних недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявлялися неодноразово. Фактично позивач був позбавлений можливості належним чином використовувати автомобіль через постійні поломки та необхідність здійснення ремонтів, що підтверджується даними сервісної книжки, талонами на гарантійне обслуговування, документами, що підтверджують здійснення ремонтних робіт та покупку запчастин (видаткова накладна № ВА-0000957 на диск зчеплення, платіжне доручення № 279 від 01.09.2005 на оплату за запасні частини та ремонтні роботи, банківська виписка від 20.08.2004 про оплату за технічне обслуговування, відривні талони на гарантійний ремонт від 12.08.2005, Рахунки –замовлення (Акти виконаних робіт з гарантійного обслуговування) № ВА –0000901 від 13.09.2005, та № ВА-0000224 від 05.04.2005 та ін.). Враховуючи те, що позивач є суб'єктом підприємницької діяльності, при укладенні договору він розраховував на належне користування автомобілем та використання його у господарській діяльності з метою отримання прибутку. А через неналежну якість придбаного автомобіля, він значною мірою був позбавлений цього через необхідність здійснення ремонтів та передання автомобіля на гарантійне обслуговування  відповідачу.

У відповідності до ст. 679 ЦК України якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем була надана позивачу гарантія щодо якості автомобіля, яка діяла 2 роки або 50000 км пробігу, що настане першим. Як свідчать матеріали справи, основні недоліки автомобіля були прямо пов'язані з проведенням гарантійного ремонту даного транспортного засобу.

Згідно із ст.679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Згідно зі ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не довів належними доказами відсутність своєї вини щодо недоліків проданого автомобіля, як того вимагає ст.679 ЦК України.

Заперечення відповідача не підтверджуються матеріалами справи і відповідач не довів, що недоліки у транспортному засобі виникли не з його вини.

Слід зазначити, що відповідачем не ставилося питання про проведення товарознавчої експертизи для вирішення питання: з чиєї вини автомобіль не може бути використаний за цільовим призначенням.

Наданий в судовому засіданні акт від 07.02.2005 р. про те, що поломка автомобіля виникла з вини підприємства позивача не може бути належним доказом, оскільки він складений лише представниками відповідача, без участі представника позивача. Даний акт складено без залучення стороннього спеціаліста; відповідач самостійно усунув поломку, а отже своїми діями визнав свою вину.

Таким чином, відповідно до ч.2 ст.679 відповідач не довів той факт, що недоліки товару виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, винагороду або непереборної сили. У висновку експерта, на який посилається відповідач чітко не вказано, що вказані недоліки виникли не з його вини чи вини заводу –виробника.

У відповідності до частини четвертої ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною п'ятою ст. 653 ЦК України якщо договір розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.

Внаслідок невиконання позивачем зобов'язань за Договором позивач зазнав збитків в розмірі 54 100,00 грн. –сума коштів, перерахованих в якості оплати за автомобіль, який мав недоліки щодо якості.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про розірвання договору купівлі-продажу автомобіля від 16.07.04р. у зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов щодо якості товару та стягнення 54100 грн., сплачених грошових коштів за автомобіль є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі неналежного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності.

Позивач просить стягнути з відповідача збитки в сумі 15903,93 грн.

Як зазначає позивач, його підприємством були придбані товари у відповідності до накладних № 11012 від 01.11.2005 р., № 1193 від 09.11.05, № 0005315 від 14.11.05 р., № 0001931 від 16.11.05 р., №1128 від 28.11.2005 р. Щоб виконати свої зобов'язання та відвантажити товар позивач змушений був користуватися транспортними послугами інших суб'єктів господарювання. Всього позивачем було витрачено 3230,96 грн. на транспортні послуги, що підтверджується платіжними дорученнями № 69 від 24.11.2005 р., № 80 від 25.11.2005 р.

Крім того, позивач стверджує, що його підприємством були понесені додаткові затрати на сплату відсотків за користування кредитними коштами. Так, за період з серпня 2004 року по листопад 2005 року було сплачено 12672,97 грн.

Відповідно до ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарські правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання іншою стороною.

Додаткові витрати за період з 24.10.05р. по 28.11.05р. в сумі 3230,96 грн. не можуть бути прийняті судом такими, що відповідають вимогам ст. 225 Господарського кодексу України, оскільки позивач не довів необхідність користування транспортними послугами інших суб'єктів господарювання і не обґрунтував суму витрат.

Таким чином , відсутній причинний зв'язок між предметом спору і понесеними податковими витратами позивача.

Щодо додаткових витрат на сплату відсотків за користування кредитними коштами в сумі 12672,97 грн. вони також не можуть бути сприйняті збитками, які відповідають вимогам ст.225 Господарського кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному причинному зв'язку із сумою заявлених збитків.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині розірвання договору та стягнення 54100 грн. збитків.

Судові витрати позивача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 659,00грн. (541,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись  ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір купівлі-продажу автомобіля «Фенікс»модель BJ1046V8JВ5-2, № кузову 018508, № двигуна 40201842Z від 16.07.2004, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центрум»та Кременчуцькою філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Український автомобільний холдинг».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український автомобільний холдинг»(ідентифікаційний код 31809799, адреса: 02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, 8) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрум»(ідентифікаційний код 32860437, адреса: 39600, м. Кременчук, вул. Силікатна, 14, р/р 26005053200727 КФ КБ «Приватбанк», МФО 331531)  54 100,00 грн. (п'ятдесят чотири тисячі сто гривень). Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український автомобільний холдинг»(ідентифікаційний код 31809799, адреса: 02105, м. Київ, вул.. Павла Усенка, 8) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрум»(ідентифікаційний код 32860437, адреса: 39600, м. Кременчук, вул. Силікатна, 14, р/р 26005053200727 КФ КБ «Приватбанк», МФО 331531) судові витрати в розмірі 659,00 (шістсот п'ятдесят дев'ять  гривень) грн. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  прийняття.

Суддя                                                                                                           С.М. Морозов

                                                Дата  підписання повного тексту рішення   24 .09.2008р.