Постанова

від 05.04.2012 по справі 2а/0570/570/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2012 р. Справа № 2а/0570/570/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Буряк І. В.

при секретарі Телешові В.О.

Донецький окружний адміністративний суд у складі

Головуючий суддя: Буряк І.В.

при секретарі: Телешові В.О.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (дов.)

відповідача: ОСОБА_2 (дов.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Юго-восток»

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя Донецької області Державної податкової служби

про про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Юго-восток» (надалі - позивач, ТОВ «ПГ «Юго-восток») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя (надалі - Жовтнева МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001312342 та №0001322342 від 22.12.2011р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту перевірки від 07.12.2011р. №3633/23-2/33950169, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, які винесені без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.03.2012р. допущено заміну у справі первісного відповідача Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя на його правонаступника Жовтневу міжрайонну державну податкову інспекцію м.Маріуполя Донецької області Державної податкової служби (надалі - відповідач).

В судовому засіданні від 05.04.2012р. представник позивача позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Жовтнева МДПІ надала до суду письмові заперечення на позов, згідно яких проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовує свою позицію висновками акту перевірки.

В судовому засіданні від 05.04.2012р. представник відповідача проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

ТОВ «ПГ «Юго-восток» зареєстровано виконавчим комітетом Маріупольської міської ради в якості юридичної особи (ЄДРПОУ 33950169, місце знаходження: 87515, м.Маріуполь, пр.Леніна, б.34). Взято на податковий облік у Жовтневій МДПІ м.Маріуполя.

Відповідно до свідоцтва №8500504 від 17.02.2006р., виданого Жовтневою МДПІ, позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість (надалі - ПДВ) з 17.02.2006р. по 28.11.2011р. (індивідуальний податковий номер платника ПДВ 339501605819).

Жовтневою МДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ПГ «Юго-восток» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 16.01.2006р. по 21.11.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 16.01.2006р. по 21.11.2011р., за наслідками якої складений відповідний акт перевірки від 07.12.2011р. №3633/23-2-33950169.

Згідно висновків вказаного акту перевіркою встановлені порушення, які розглядаються в оскаржувальній частині:

- пп.4.1.1 та пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2, пп.11.3.1 та пп.11.3.6 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 519 770 грн., в тому числі по періодах: 4 квартал 2008р. на 519 770,00 грн.; завищено податок на прибуток всього у сумі 2 659,00 грн., в тому числі по періодах: 1 квартал 2009 року на 2 038,00 грн., півріччя 2009 року на 2 604,00 грн., 3 квартали 2009 року на 2 637,00 грн., 2009 рік на 2 659,00 грн.;

- пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4 та пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податку на додану вартість всього у сумі 415 197,00 грн., в тому числі по періодах: листопад 2008 року на 3 144,00 грн., грудень 2008 року на 404 868,00 грн., квітень 2009 року на 7 185,00 грн.

На підставі акту перевірки від 07.12.2011р. №3633/23-2/33950169 відповідачем винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 22.12.2011р., а саме:

№0001312342, згідно якого визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 646 388,75 грн., у тому числі за основним платежем 517 111,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 129 277,75 грн.;

№0001322342, згідно якого визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 518 996,25 грн., у тому числі за основним платежем 415 197,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 103 799,25 грн.

Щодо порушення вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Схід-Маркет» та порушення вимог п.5.1 пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», порушення вимог пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині завищення валових витрат за 4 квартал 2008р. на 31 441,00 грн., неправомірного включення до складу податкового кредиту ПДВ: у грудні 2008 року в сумі 6 288,00 грн. та у квітні 2009р. в сумі 7 185,00 грн. - по послугам отриманим від ТОВ «ІК «Реміст», Суд дійшов наступних висновків.

Відповідач вважає, що правочини позивача з ТОВ «Схід-Маркет» по придбанню обладнання, а потім його продажу ТОВ «Торгівельні інвестиції» на суму 2 407 610,33 грн., у т.ч. ПДВ, є нікчемні, не спричиняють реального настання правових наслідків, вважає, що такі дії спрямовані на заниження податкових зобов'язань та незаконне заволодіння майном держави, суперечать інтересам держави і суспільства.

Згідно акту перевірки позивачем безпідставно у грудні 2008 року віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ (частково) у розмірі 285 987,55 грн. та до складу валових витрат суми у розмірі 1 917 949,00 грн., що привело к завищенню витрат та несплаті податку на прибуток у розмірі 479 487,25 грн.

Підставами для таких висновків відповідач вважає те, що за період з 16.01.2006р. по 30.09.2008р. не були надані первинні документи у зв'язку із їх знищенням, а також згідно даних «Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», а саме:

- ТОВ «Схід-Маркет» (код ЄДРПОУ 35127604) має стан - припинено (ліквідовано, закрито), знято з обліку ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька 09.04.2009р. за №27/6Б;

- ТОВ «Торгівельні інвестиції» (код ЄДРПОУ 34604700) має стан - припинено (ліквідовано, закрито), знято з обліку ДПІ у Калінінському районі м.Донецька 20.05.2009р. за №27/48Б;

- ТОВ НВФ «СТЕЛС» (код ЄДРПРОУ 33417249) має стан - припинено (ліквідовано, закрито) знято з обліку ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька 15.02.2010р. за №42/180Б.

Позивач уклав з ТОВ «Схід-Маркет» договір №256 від 27.02.2008 року та специфікації №1 від 27.02.2008 року до нього про постачання багатоцільового обробного центру MORI SEIKI NZ 1500T2 вартістю 2 499 960,00 грн. з ПДВ.

Для розрахунку за це обладнання позивач уклав кредитний договір № 23-П-08/МО1 від 15.04.2008 року з Донецькою філією АБ «Брокбізнесбанк». Отримання кредитних коштів підтверджується виписками по особовому рахунку, сплата - платіжними дорученнями та виписками з банку.

Згідно умов договору, на підставі рахунку №128-75 від 03.04.08р. позивач здійснив передплату за обладнання на поточний рахунок ТОВ «Схід-Маркет» на загальну суму 2 407 610,33 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №162871 від 16.04.2008р., №180751 від 08.05.2008р. та №141411 від 13.05.2008р.

Позивач отримав від ТОВ «Схід-Маркет» податкові накладні № 1369 від 16.04.08 року на суму 952 500 грн. з ПДВ, № 1568 від 08.05.08 року на суму 527 840,03 грн. з ПДВ та № 1569 від 13.05.08 року на суму 927 270,30 грн. з ПДВ, в яких у графі «номенклатура поставки товарів (послуг) продавця» був вказаний багатоцільовий обробний центр MORI SEIKI NZ 1500T2.

У листопаді 2008 року ТОВ «Схід-Маркет» листом №165 від 10.11.08р. повідомило позивача про те, що у зв'язку з рішенням засновків про закриття товариства поставити вказане обладнання товариство не в змозі, та запропонували позивачу інше обладнання - автоматичний комплекс для вертикального гнуття ROBOformER G2, вартістю 2 407 610,33 грн.

02.12.2008р. позивач з ТОВ «Схід-Маркет» уклало додаткову угоду №1 до договору №256 від 27.02.2008р. про постачання обладнання - автоматичний комплекс для вертикального гнуття ROBOformER G2, вартістю 2 407 610,33 грн., і додаткову угоду №2 до нього про зміну умов постачання обладнання: умови договору EXW замінені на CPT склад покупця - позивача.

02.12.2008 року позивач направив листа № 1232 на адресу ТОВ «Схід-Маркет» про зарахування передоплати за багатоцільовий обробний центр MORI SEIKI NZ 1500T2 в рахунок оплати за автоматичний комплекс для вертикального гнуття ROBOformER G2 на суму 2 407 610,33 грн. В цей день від ТОВ «Схід-Маркет» поступив лист № 172 про зарахування передоплати в рахунок оплати за автоматичний комплекс для вертикального гнуття ROBOformER G2.

05.12.2008 року позивач уклав з ТОВ «Торгівельні інвестиції» договір № 505/17 та специфікацію №1 до нього про постачання автоматичного комплексу для вертикального гнуття ROBOformER G2 на умовах EXW склад покупця - позивача.

10.12.2008 року на складі, орендованого позивачем у ФОП ОСОБА_4 по договору №2 від 07.01.2008 року, від ТОВ «Схід-Маркет» було прийнято автоматичний комплекс для вертикального гнуття ROBOformER G2, що підтверджується видатковою накладною №4296 та актом прийому-передачі обладнання № 1 з документами - паспорт, електрична схема, гарантійний талон, ЗІП.

Позивачем від ТОВ «Схід-Маркет» була отримана податкова накладна № 4296 від 10.12.2008 року, в якій у графі «номенклатура поставки товарів (послуг) продавця» був вказаний автоматичний комплекс для вертикального гнуття ROBOformER G2, на суму 2 407 610,33 грн. з ПДВ.

11.12.2008 року на складі, орендованого позивачем у ФОП ОСОБА_4 по договору № 2 від 07.01.2008 року, ТОВ «Торгівельні інвестиції» прийняли від позивача автоматичний комплекс для вертикального гнуття ROBOformER G2, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000057 та актом прийому-передачі обладнання № 2 з документами - паспорт, електрична схема, гарантійний талон, ЗІП. Перевезення обладнання здійснювалось за рахунок ТОВ «Торгівельні інвестиції».

19.12.2008 року позивач уклав з ТОВ «Торгівельні інвестиції» додаткову угоду № 1 к договору № 505/17 від 05.12.2008 року про передання позивачу простого безпроцентного векселю на суму 2 407 610,33 грн. з ПДВ, виданого ТОВ НВФ «Стелс», з терміном платежу до 22.11.2011 року в рахунок заборгованості за поставлене обладнання - автоматичний комплекс для вертикального гнуття ROBOformER G2. 22.12.2008 року позивач отримав від ТОВ «Торгівельні інвестиції» вексель АА 0411859 від 22.12.08 року, що підтверджується актом прийому-передачі векселю.

Вексель АА 0411859 від 22.12.08 року був переданий ТОВ «Торгівельні інвестиції» позивачу шляхом індосаменту. На зворотному боці векселя стоїть печатка та підпис ТОВ «Торгівельні інвестиції».

На підставі ст.ст. 11, 12, 13 глави II розділу І, ст. 77 розділу II Уніфікованого Закону «Про переказні векселі та прості векселі», індосамент зроблений "на пред'явника" та має силу бланкового індосаменту. Бланковий індосамент це індосамент, який не містить найменування особи, на користь якої він вчинений, або може складатися лише з одного підпису індосанта.

На момент вчинення індосаменту на векселі ТОВ «Торгівельні інвестиції» та ТОВ НВФ «Стелс» існували як юридичні особи.

Додаткова угода №2 до договору №256 від 27.02.2008р. про зміну умов постачання обладнання, податкова накладна №4296 від 10.12.2008р., акт прийому-передачі обладнання №1 з документами від 10.12.2008р., акт прийому-передачі обладнання №2 з документами від 11.12.2008 року, додаткова угода № 1 від 19.12.2008 року к договору № 505/17 від 05.12.2008 року не були надані позивачем при проведення перевірки відповідачем на підставі наступного.

Позивач орендує офіс №8 за адресою м. Маріуполь, пр. Леніна, б. 34, у приміщенні, яке належить ТОВ «Дебют-Победа». Ця обставина також відображена в акті перевірки відповідачем. 22.03.2011 року у вказаному приміщенні було проведено обшук слідчим податкової міліції та були вилучені усі документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «Дебют-Победа» з документами позивача. Про вилучення документів позивача вказано в протоколі обшуку, вони вилучалися папками. Постанова про проведення обшуку була пред'явлена директору ТОВ «Дебют-Победа». В обшуку приймав участь директор позивача.

Після обшуку не була найдена частина документів, які належали позивачу, у тому числі вищевказані документи. Вони були знайдені в кінці грудня 2011 року серед документів ТОВ «Дебют-Победа», які були повернені цьому товариству. Вказані документи були надані відповідачу.

Відповідач вважає, що правочин позивача з ТОВ «ІК «Реміст» по наданню послуг та здійсненню робіт є нікчемним, встановити зв'язок із господарською діяльністю позивача та підтвердити правомірність формування валових витрат не можливо, використання позивачем послуг, наданих ТОВ «ІК «Реміст», призводить до збитковості цих операцій.

На підставі цього відповідач вважає, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту у грудні 2008 року суми ПДВ у розмірі 6 288,00 грн., у квітні - 7185,00 грн. та до складу валових витрат суми у 4 кварталі 2008 року в розмірі 31 441,00 грн., що привело к завищенню витрат та несплаті податку на прибуток у розмірі 7860,25 грн.

Позивач уклав з ТОВ «ІК «Реміст» договір № 10/12-08 від 10.12.2008 року про виконання робіт по інформаційному пошуку партнерів для укладання угод по придбанню вугілля марки АС, АМ.

Згідно п. 2.1 договору № 10/12-08 від 10.12.2008 року результатом роботи є факт укладання позивачем угоди з компанією, найденою ТОВ «ІК «Реміст». Відповідно до п.3.1 цього договору позивач сплачує винагороду в розмірі 7% від суми укладених угод.

24.11.2008 року позивач уклав з ПП «Витязь 2007», яке було знайдено ТОВ «ІК «Реміст», договір поставки № 21-24/11/08 вугілля. 30.12.2008 року позивач з ТОВ «ІК «Реміст» підписав акт прийому-передачі робіт, за яким сума винагороди склала 18 865,00 грн., у т.ч. ПДВ 3144,17 грн. Від ТОВ «ІК «Реміст» була отримана податкова накладна № 5582 на загальну суму з ПДВ 18865,00 грн. Була також отримана рахунок-фактура № 5582 від 30.12.2008 року.

25.12.2008 року позивач уклав з ПП «ВКФ «Еквілунс», яке було знайдено ТОВ «ІК «Реміст», договір поставки № 25/12-08 вугілля. 30.12.2008 року позивач з ТОВ «ІК «Реміст» підписав акт прийому-передачі робіт, за яким сума винагороди склала 18 865,00 грн., у т.ч. ПДВ 3144,17 грн. Від ТОВ «ІК «Реміст» була отримана податкова накладна № 5583 на загальну суму з ПДВ 18865,00 грн. Була також отримана рахунок-фактура № 5583 від 30.12.2008 року.

09.01.2009 року позивач уклав з ТОВ «ІК «Реміст» договір № 10 від 10.12.2008 року по виконання навантажувально-розвантажувальних робіт з металопрокатом.

Позивач з ТОВ «СП Регалс» уклав договір № 23/12-08 від 23.12.2008 року та специфікації № 1 до нього на постачання металопрокату. Вказані роботи здійснювалися ТОВ «ІК «Реміст» на складі, який позивач орендував у ФОП ОСОБА_4 на підставі договору № 3 від 06.01.2009 року.

Отримання металопрокату від ТОВ «СП Регалс» у період з 30.12.2008 року по 19.02.2009 року підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ, рахунками.

Тому, 01.04.2009 року та 28.04.2009 року позивач з ТОВ «ІК «Реміст» підписали акти прийому-передачі робіт на суму 8690,40 грн., у т.ч. ПДВ 1 448,40 грн., та на суму 34 420,80 грн., у т.ч. ПДВ 5736,80 грн. Від ТОВ «ІК «Реміст» були отримані податкові накладні №1017 на суму з ПДВ 8690,40 грн. та № 1018 на суму з ПДВ 34420,80 грн. Були також отримані рахунки-фактури № 1017 від 01.04.2009 року та № 1018 від 28.04.2009 року.

30.11.2009 року позивач уклав з ТОВ «ІК «Реміст» додаткову угоду № 2 к договору №10/12-08 від 10.12.2008 року про передання своїх двох простих безпроцентних векселів на загальну суму 80841,20 грн. з ПДВ, виданого з терміном платежу до 10.12.2012 року в рахунок заборгованості за виконані роботи по інформаційному пошуку партнерів для укладання угод по придбанню вугілля марки АС, АМ у грудні 2008 року та по виконання навантажувально-розвантажувальних робіт у квітні 2009 року. 10.12.2009 року позивач видав ТОВ «ІК «Реміст» векселі АА 1391424 на суму 40000,00 грн. та АА 1391423 на суму 40841,20 грн. від 10.12.09 року, що підтверджується актом прийому-передачі векселів.

Згідно пояснень позивача, дві господарські операції по придбанню вугілля у ПП «Витязь 2007» та ПП «ВКФ «Еквілунс», які були знайдені ТОВ «ІК «Реміст», а потім наступного продажу його ЗАТ «АзовЕлектроСталь» з урахуванням оплати робіт ТОВ «ІК «Реміст» по інформаційному пошуку партнерів для укладання угод по придбанню вугілля марки АС, АМ, згідно договору № 10/12-08 від 10.12.2008 року, були дійсно для позивача збиткові, але це не вплинуло на результат всієї господарської діяльності позивача у 4 кварталі 2008 року.

Відповідно до декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 рік позивач задекларував прибуток від здійснення своєї господарської діяльності.

Також, згідно декларацій з податку на прибуток підприємства за 1-й та 2-й квартал 2009 року позивач отримав прибуток від господарської діяльності.

Згідно ст.263 Господарського кодексу України, господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання. Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання в таких формах - оптова торгівля.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.12 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зазначається, що торгівля у розстрочку - господарська операція, яка передбачає продаж резидентом або нерезидентом товарів фізичним чи юридичним особам на умовах розстрочення кінцевого розрахунку, на визначений строк та під процент.

У відповідності до п.1.31 цього зазначеного Закону, продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання.

Згідно п. 1.4 Закону України «Про податок на додану вартість», поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.

В абзаці 16 ст.1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" встановлено, що торгівля - будь-які операції, що здійснюються за договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на товари.

Таким чином, торгівля товарами це форма обміну продуктами праці, процес купівлі-продажу товару шляхом укладення двосторонньої угоди між продавцем і покупцем (в усній чи письмовій формі) та не пов'язана з обов'язковою наявністю власних або орендованих складських приміщень для здійснення господарської діяльності - торгівлі, трудових ресурсів (технічного персоналу), транспортних засобів для перевезення товарів

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, на час здійснення господарських операцій ТОВ «Схід-Маркет», ТОВ «Торгівельні інвестиції», ТОВ НВФ «Стелс» були юридичними особами, а як наслідок мали право здійснювати господарську діяльність.

Приписами ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В акті перевірки не зазначено яким чином договір №256 від 27.02.2008р. спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави та інше.

Із вказаними висновками про нікчемність укладених угод, суд не може погодитися оскільки, здійснивши правовий аналіз документів, що надані позивачем до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що первинні документи бухгалтерського та податкового обігу підтверджують факт того, що правочини з контрагентами набули реального настання правових наслідків, на настання яких вони були спрямовані.

Подальше використання позивачем товарів спростовує нікчемність укладених правочинів, в судовому засіданні позивачем доведений та матеріалами справи підтверджений факт здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За змістом ст. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, відповідно викладеного, для визнання правочину нікчемним з підстав порушення публічного порядку, суду слід встановити обставини, які б свідчили про наявність умислу у сторін при укладанні такої угоди на досягнення мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та водночас суперечить моральним засадам суспільства.

Дійсно факт ухилення суб'єктом господарювання від сплати власних податкових зобов'язань може бути підставою для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, однак, суд звертає увагу, що для встановлення даного факту він має бути підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема, податковими вимогами, надісланими сторонам угоди, у зв'язку з несплатою ними сум податкових зобов'язань, а також вирок суду з кримінальної справи про засудження осіб за ухилення від сплати податків.

Несплата податків є порушенням чинного податкового законодавства, однак, несплата податків однією із сторін за договором, чи сплата не в повному обсязі не є беззаперечним підтвердженням наявності у позивача при укладанні та виконанні спірної угоди мети на ухилення від сплати податків.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до змісту ч. 1, 4 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Натомість відповідачем не надано суду жодних доказів, що б підтверджували факт ухилення позивачем чи його контрагентами від сплати податкових зобов'язань.

Згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад, грудень 2008 року, квітень 2009 року суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню, позивач не заявляв, а навпаки вказував суми ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету.

Таким чином, дії позивача не були спрямовані на одержання коштів із державного бюджету, та вказані правочини не були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави.

Також, відповідачем не доведено, що позивач, укладаючи господарські правочини, мав умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Суд зазначає, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Схід-Маркет», ТОВ «Торгівельні інвестиції», ТОВ НВФ «Стелс» підтверджуються первинними документами, у тому числі податковими накладними, що відповідає вимогам, що були встановлені законодавством на час здійснення вказаних господарських операцій.

У відповідності до частин 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивачем надані належні докази, що підтверджують можливість здійснення вказаних операцій.

Таким чином, висновки акту перевірки від 07.12.2011р. №3633/23-2/33950169 в цій частині є спростованими у ході розгляду справи.

Щодо порушення вимог пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині заниження доходу у сумі 397 269,00 грн., в т.ч. 70 020,00 грн. за 4 квартал 2008 року - 2009р., Суд дійшов наступних висновків.

Відповідач в акті перевірки вказав, що згідно даних бухгалтерського обліку по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) складає 2 415 784,00 грн., а було задекларовано 2 345 764,00 грн.

Згідно даних оборотно-сальдових відомостей за жовтень, листопад та грудень 2008 року по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) і первинних документів складає:

1) за жовтень 2008 року 43 729,90 грн. у т.ч. ПДВ:

дохід підтверджується податковою накладною № 54 від 15.10.08 року, податковою накладною № 55 від 28.10.08 року, рахунок-фактурами, видатковими накладними;

2) за листопад 2008 року 145 666,80 грн. у т.ч. ПДВ:

дохід підтверджується податковими накладними №56 від 24.11.08 року, №57 від 28.11.08 року, №58 від 30.11.08 року, рахунком-фактурою, видатковими накладними;

3) за грудень 2008 року 2 622 509,23 грн. у т.ч. ПДВ:

дохід підтверджується податковою накладною № 62 від 22.12.08 року, рахунок-фактурою № СФ- 000055 від 22.12.08 року, видатковими накладними.

В загальній сумі 2 811 905,93 грн. у т.ч. ПДВ; без ПДВ - 2 343 254,94 грн., а відповідачем вказана інша сума у розмірі 2 415 784,00 грн.

Копії зазначених документів наявні в матеріалах справи.

Суд зазначає, що позивач надав всі необхідні документи, які в розумінні Закону України «Про фінансовий облік та фінансову звітність» фіксують факти здійснення господарських операцій.

Враховуючи вищенаведене, Суд робить висновок, що валові доходи, розраховані відповідачем без урахування всіх обставин справи, а висновки акту перевірки, щодо порушення пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - необґрунтовані та спростовуються наявними у справі документами.

Щодо порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині не включення до складу валового доходу поворотної фінансової допомоги, яку не повернуто на кінець звітного періоду у сумі 42 936,00 грн. отриману від ОСОБА_5 та ОСОБА_6, Суд дійшов наступних висновків.

Відповідач вважає, що позивач здійснив заниження доходів у 4 кварталі 2008 року на суму 42 936,00 грн., тому що не включив до складу валового доходу поворотну фінансову допомогу, отриману від ОСОБА_5 та від ОСОБА_6, яка не була повернута на кінець звітного періоду.

Відповідач також встановив, що ця сума поворотної фінансової допомоги була повернута вказаним громадянам у 1 кварталі 2009 року та позивач не включив її до складу валових витрат, що призвело до заниження валових витрат у 1 кварталі 2009 року на суму 42 936,00 грн.

Таким чином, у зв'язку з тим що позивач не включив до складу валового доходу суму повернутої поворотної фінансової допомоги, відповідач нарахував суму податкового зобов'язання позивачу з податку на прибуток підприємства в сумі 10 734,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції.

Згідно п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає в себе доходи у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

У відповідності до пп.1.22.2 зазначеного Закону поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Суд зазначає, що відповідачем не було враховано повернення фінансової допомоги при визначенні податкового зобов'язання за перевіряємий період.

Враховуючи вищенаведене та те, що поворотна фінансова допомога, отримана від ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не була врахована позивачем в валові доходи та в валові витрати, Суд робить висновок, що невідображення в бухгалтерських документах поворотної фінансової допомоги не вплинуло на розрахунок податку, у зв'язку із чим висновок перевіряючи про заниження оподатковуваного доходу за перевіряємий період на 10 734,00 грн. є необґрунтованим.

Щодо порушення вимог пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Індент» та порушення вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення валових витрат на суму 15 721,00 грн., на підставі того, що послуги надані ТОВ «Індент» не мають зв'язку із господарською діяльністю позивача, Суд дійшов наступних висновків.

Перевіркою встановлено, що згідно з автоматизованою системою співставлень податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України підприємством ТОВ «Індент» податкові зобов'язання в сумі 3 144,17 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ПГ «Юго-Восток» не нараховані та не сплачені.

Перевіркою не встановлено здійснення оплати ТОВ «ПГ «Юго-Восток» на адресу ТОВ «Індент» за здійснення послуг.

Згідно пояснень відповідача ТОВ «ПГ «Юго-Восток» не додавало до податкових декларацій по податку на додану вартість за відповідні податкові періоди 2006-2011рр. заяв зі скаргою на контрагентів з питання затримки одержання податкових накладних, також до перевірки не надано документи на підтвердження факту затримки надходження таких податкових накладних від продавця.

Також до перевірки не надано податкових накладних, первинних документів (актів приймання-передачі, прибуткових накладних) на підтвердження факту поставки/оплати товарів, реєстрів отриманих податкових накладних за період з 16.01.2006р. по 01.10.2008р. та документально підтвердження факту затримки одержання податкових накладних.

На підставі вищезазначеного відповідач вважає, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту у листопаді 2008 року суми ПДВ у розмірі 3144,17 грн., та до складу валових витрат у 4 кварталі 2008 року суми в розмірі 15 720,83 грн., що привело к завищенню витрат та несплаті податку на прибуток у розмірі 3 930,25 грн., на підставі того, що надані послуги не мають зв'язку із господарською діяльністю позивача.

Позивач уклав з ТОВ «Індент» договір № 03/11-08 від 03.11.2008 року про виконання робіт по інформаційному пошуку партнерів для укладання угод по придбанню вугілля марки АС, АМ.

Згідно п. 2.1 вказаного договору результатом роботи є факт укладання позивачем угоди з компанією, найденою ТОВ «Індент». Відповідно до п. 3.1 цього договору позивач сплачує винагороду в розмірі 7% від суми укладених угод.

17.11.2008 року позивач уклав з ТОВ «ДВ нефтегазодобувна компанія», яке було знайдено ТОВ «Індент», договір поставки № 17/11/08-У вугілля. 28.11.2008 року позивач з ТОВ «Індент» підписав акт прийому-передачі робіт, за яким сума винагороди склала 18865,00 грн., у т.ч. ПДВ 3 144,17 грн. Від ТОВ «Індент» була отримані податкова накладна №281101 на загальну суму з ПДВ 18 865,00 грн., рахунок-фактура №281101 від 28.11.2008 року.

Позивач наполягає, що всі вказані документи надавалися відповідачу під час проведення перевірки.

Відповідно до ст.263 Господарського кодексу України, господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про фінансовий облік та фінансову звітність» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначається, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Із акту перевірки вбачається, що до перевірки надані податкова накладна від 28.11.2008р. №281101, номенклатура винагорода та рахунок фактура від 28.11.2008р.

Суд зазначає, що позивач надав всі необхідні документи, які в розумінні Закону України «Про фінансовий облік та фінансову звітність» фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» зазначається, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

У відповідності до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Суд зазначає, що ТОВ «Інтенд» надавало послуги по інформаційному пошуку партнерів для укладання угод по придбанню вугілля марки АС, АМ.

Враховуючи вище наведене Суд робить висновок, що здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Індент» підтверджується належними первинними документами, а висновки акту перевірки, щодо їх безпідставності лише у зв'язку з відсутністю акту наданих послуг - не обґрунтовані.

Позивач згоден з висновками акту перевірки про те, що ТОВ «ПГ «Юго-восток» здійснив заниження валових доходів у 4 кварталі 2008 року на суму 11,00 грн. по іншим доходам товариства по рахунку 719 «Інші доходи від операційній діяльності».

Також позивач згоден з висновками акту перевірки проте, що позивач здійснив завищення витрат у 4 кварталі 2008 року на суму 1000,00 грн. по іншим витратам товариства по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Керуючись наведеним та на підставі того, що спірні висновки акту перевірки від 07.12.2011р. №3633/23-2/33950169 були спростовні під час судового засідання, Суд вважає, що податкові повідомлення рішення від 22.12.2011р. №0001312342, №0001322342 прийняті необгрунтовано та в порушення приписів податкового законодавства.

З урахуванням вищенаведеного, Суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Юго-Восток» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя Донецької області Державної податкової служби задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної податкової інспекції №0001322342 від 22.12.2011р., щодо нарахування податку на додану вартість у загальному розмірі 518 996,25 грн., в тому числі за основним платежем 415 197,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 103 799,25 грн. - повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної податкової інспекції №0001312342 від 22.12.2011р., щодо нарахування податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 646 072,56 грн., у тому числі за основним платежем на суму 516 858,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 129 214,56 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Юго-восток» 30 (тридцять) гривень 16 (шістнадцять) копійок судового збору.

3. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 5 квітня 2012 року, повний текст виготовлено 10 квітня 2012 року.

4. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Буряк І. В.