Рішення

від 15.07.2008 по справі 4/249

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

4/249

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  4/249

15.07.08

За позовом           Відкритого акціонерного товариства „Вторес”

До                               Київської міської ради

Третя особа          Дочірнє підприємство „Київський центр „Досвід”

про           визнання недійсним рішення

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача:                    Сизий О.М. –адвокат, довіреність № 1 від 16.12.06 р.

Від відповідача:                    не з‘явився

Від третьої особи:          не з‘явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним рішення Київської міської ради «Про продаж приватному підприємству «Київський центр «Досвід»земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автомийки на вул. Дегтярівській, 56 у Шевченківському районі м. Києва»№ 37/37 від 20 червня 2002 року.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з‘явилися, причин неявки суду не повідомили. Справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України. Відповідач та третя особа, повідомлені належним чином про час і місце судового засідання, не скористалися наданим їм законом правами на представництво інтересів у суді.

Представником позивача 27.06.2008 року подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить визнати рішення Київської міської ради «Про продаж приватному підприємству «Київський центр «Досвід»земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автомийки на вул. Дегтярівській, 56 у Шевченківському районі м. Києва»№ 37/37 від 20 червня 2002 року недійсним в частині пункту 3, що стосується продажу Приватному підприємству «Київський центр «Досвід»земельної ділянки площею 939,0 кв. м. за 262 254,00 грн. (двісті шістдесят дві тисячі двісті п‘ятдесят чотири гривні 00 копійок) для експлуатації та обслуговування автомийки на вул. Дегтярівській, 56 у Шевченківському районі м. Києва та пунктів 1,2,4-6 вказаного рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Вторес»(позивач) є користувачем земельної ділянки за адресою : м. Київ, вул. Дегтярівська (раніше –вул. Пархоменка), 58 (кадастровий № 91059002), яка була відведена правопопереднику ВАТ «Вторес», - ОВКП «Київвторма», - під розміщення пункту приймання вторинної сировини Рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 1798 від 09 листопада 1981 року. У червні 1983 року вказаний пункт приймання загальною площею 141,30 кв.м. на наданій у користування земельній ділянці було збудовано, введено в експлуатацію і належним чином зареєстровано у Київському міському бюро технічної інвентаризації.

У 1996 році в процесі приватизації ОВКП «Київвторма»було перетворено на Відкрите|відчинене| акціонерне товариство|товариство| «Вторес», при цьому згаданий вище об'єкт нерухомого майна був переданий до статутного фонду ВАТ «Вторес».

03 вересня 2002 року ВАТ «Вторес»отримало правовстановлюючий документ на павільйон - Свідоцтво|свідчення,посвідка| про право власності на нежилу споруду серії НС № 010005411. Згадане Свідоцтво було належним чином зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації 19 вересня 2002 року за реєстровим № 5375п.

У 2006 році, при отриманні позивачем витягу з бази даних Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, на якій розташований належний позивачу об‘єкт нерухомого майна, ВАТ «Вторес»стало відомо, що 12 листопада 2002 року вказану земельну ділянку (межі якої попередньо було змінено, замість кадастрового номеру 91059002 присвоєно кадастровий номер 910590062, а адресу (вул. Дегтярівська, 58) змінено на «вул. Дегтярівська, 56»), Київською міською радою, на підставі рішення останньої «Про продаж приватному підприємству «Київський центр «Досвід»земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автомийки на вул. Дегтярівській, 56 у Шевченківському районі м. Києва»№ 37/37 від 20 червня 2002 року, було продано Приватному підприємству «Київський центр «Досвід»(код за ЄДРПОУ 24737544).

За твердженням позивача, рішення Київської міської ради «Про продаж приватному підприємству «Київський центр «Досвід»земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автомийки на вул. Дегтярівській, 56 у Шевченківському районі м. Києва»№ 37/37 від 20 червня 2002 року порушує права та законні інтереси позивача і було прийняте відповідачем з порушенням вимог законодавства України.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 1 статті 127 Земельного кодексу України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність.

Статтею 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення) передбачалося, що земельні ділянки державної або комунальної власності, призначені для продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову, підлягають продажу на конкурентних засадах (земельні торги).

Відповідно до ч. 1 статті 136 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення), органи місцевого самоврядування, уповноважені приймати рішення про відчуження земель, що перебувають у комунальній власності, визначають переліки земельних ділянок, призначених для продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах.

Згідно з ч. 1 статті 135 та ч. 1 статті 137 Земельного кодексу України, земельні торги проводяться у формі аукціону або конкурсу, не раніше 30 днів з моменту опублікування у пресі офіційної інформації про виставлення на земельні торги земельних ділянок, а також розміщення на таких земельних ділянках рекламних щитів з офіційною інформацією про виставлення їх (земельних ділянок) на земельні торги.

Пунктом 6 Указу Президента України «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення»від 19.01.1999 р. № 32/99, встановлено, що земельні ділянки несільськогосподарського призначення продаються покупцям, яким належать об'єкти нерухомого майна, що розташовані на такій земельній ділянці.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно з положеннями ч. 2 статті 249 Господарського кодексу України, у разі прийняття органом державної влади або органом місцевого самоврядування акта, що не відповідає законодавству, і порушує права чи законні інтереси суб'єкта господарювання, останній відповідно до статті 20 цього Кодексу має право звернутися до суду із заявою про визнання такого акта недійсним.

Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування»передбачається, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Як свідчать матеріали справи, Київською міською радою, під час прийняття рішення «Про продаж приватному підприємству «Київський центр «Досвід»земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автомийки на вул. Дегтярівській, 56 у Шевченківському районі м. Києва»№ 37/37 від 20 червня 2002 року, у порушення вимог земельного законодавства України, було проігноровано встановлений порядок продажу земельних ділянок комунальної власності на конкурентних засадах. Зокрема, земельну ділянку, яку було продано на підставі оскаржуваного рішення, Київською міською радою   не було попередньо внесено до переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних торгах. Крім того, в офіційній пресі Київською міською радою не було опубліковано інформації про виставлення згадуваної вище земельної ділянки на земельні торги, а безпосередньо на самій земельній ділянці Київською міською радою не розміщувалося рекламних щитів з відповідною інформацією щодо проведення земельних торгів. Вказані порушення закону, допущені Київською міською радою в процесі підготовки та прийняття оскаржуваного рішення, позбавили Відкрите акціонерне товариство «Вторес»можливості, під час проведення продажу земельної ділянки, прийняти в ньому участь.

Крім того, Київською міською радою не було прийнято до уваги те, що Відкрите акціонерне товариство «Вторес», як власник об‘єкта нерухомого майна, розташованого на відчуженій відповідачем земельній ділянці, мав, відповідно до законодавства. виключне право на придбання такої земельної ділянки у власність. Крім того, наданими представником позивача доказами підтверджується той факт, що ВАТ «Вторес»добросовісно та у повній відповідності до закону використовує земельну ділянку під належною йому спорудою, а також постійно сплачує земельний податок за користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не були надані суду належні докази на спростування викладеного в позові.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Вторес»про визнання частково недійсним рішення Київської міської ради «Про продаж приватному підприємству «Київський центр «Досвід»земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автомийки на вул. Дегтярівській, 56 у Шевченківському районі м. Києва»№ 37/37 від 20 червня 2002 року підлягають задоволенню, як обґрунтовані, не оспорені відповідачем та підтверджені наявними доказами.|

          Витрати з оплати державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ

          Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати рішення Київської міської ради „Про продаж приватному підприємству „Київський центр „Досвід” земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автомийки на вул. Дегтярівській, 56 у Шевченківському районі м. Києва»№ 37/37 від 20 червня 2002 року недійсним в частині пункту 3, що стосується продажу Приватному підприємству „Київський центр „Досвід” (04071, м.Київ, вул..Ярославська,58,код 24737544) земельної ділянки площею 939,0 кв. м. за 262 254,00 грн. (двісті шістдесят дві тисячі двісті п‘ятдесят чотири гривні 00 копійок) для експлуатації та обслуговування автомийки на вул. Дегтярівській, 56 у Шевченківському районі м. Києва та пунктів 1,2,4-6 вказаного рішення.

Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; код за ЄДРПОУ 22883141) на користь Відкритого акціонерного товариства «Вторес»(04073, м. Києв, вул.,Вовчака,16-б, код за ЄДРПОУ 01882568) 85 гривень 00 коп. державного мита та 118 гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст..116 ГПК Укораїни.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                Борисенко І.І.