Рішення

від 29.06.2006 по справі 27/117

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27/117

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.06.06р.

Справа № 27/117

За позовом  Прокурора Інгулецького району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі 

до  Приватного підприємства „Сінклеєр”, м. Київ

     Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромзбут", м.Кривий Ріг 

про визнання недійсною угоди  

Суддя    В.О.Татарчук

Представники:

від позивача -  Дичик В.С. дов. від 28.04.2006р. №7664/10/100

від відповідача 1- не з'явився

від відповідача 2- Сергієнко А.М. дов. від 08.06.05р. №023

в засіданні приймав участь прокурор –Зіма В.Б. посвідчення від 09.08.2002р. №167

Суть спору:

Прокурор Інгулецького району м. Кривого Рогу звернувся з позовом в інтересах держави в особі Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі до приватного підприємства „Сінклеєр” (далі ПП „Сінклеєр”) та товариства з обмеженою відповідальністю „Техпромзбут” (далі ТОВ „Техпромзбут”)  про:

-          визнання недійсною угоди, укладеної між відповідачами;

-          стягнення з ПП „Сінклеєр” на користь ТОВ „Техпромзбут” 12765грн. 24коп.-  отриманих за спірною угодою згідно рахунку №139 від 16.07.2001р. та платіжного документу №19 від 16.08.2001р.;

-          стягнення з ТОВ „Техпромзбут” в доход державного бюджету 12765грн. 24коп. - суми вартості матеріалів, отриманих за спірною угодою згідно податкової накладної №139 від 16.07.2001р., накладної №139 від 16.07.2001р., рахунку №139 від 16.07.2001р., платіжного документу №19 від 16.08.2001р.

В ході судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги та просить:

-          визнати недійсною усну угоду купівлі-продажу, укладену між відповідачами в період з 16 липня по 16 серпня 2001р. на загальну суму 12765грн. 24коп.;

-          стягнути з ПП „Сінклеєр” на користь ТОВ „Техпромзбут” 12765грн. 24коп. - вартості товарно-матеріальних цінностей, отриманих за спірною угодою згідно рахунку №139 від 16.07.2001р. та платіжного документу №19 від 16.08.2001р.;

-          стягнути з ТОВ „Техпромзбут” в доход державного бюджету 12765грн. 24коп. - вартості товарно-матеріальних цінностей, отриманих за спірною угодою згідно податкової накладної №139 від 16.07.2001р., накладної №139 від 16.07.2001р., рахунку №139 від 16.07.2001р., платіжного документу №19 від 16.08.2001р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

-          з боку відповідача-1 угода була укладена з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства і повинна бути визнана недійсною на підставі ст.49 ЦК України;

-          рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23.04.2003р. визнано недійсними свідоцтво про реєстрацію та статут приватного підприємства „Сінклеєр” з моменту їх державної реєстрації;

-          рішенням встановлено, що підприємство було зареєстровано на підставну особу і здійснювало незаконну діяльність, що потягло наслідки у вигляді значної матеріальної шкоди, завданої державі;

-          згідно листа ДПІ Дніпропетровського району м. Києва від 03.08.2004р. №6199/7/13-035 ПП „Сінклеєр” з моменту реєстрації звітувало з нульовими показниками, з серпня 2001р. не надавало податкову звітність.

Відповідач-2 проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що:

-          визнання недійсними установчих документів підприємства не є підставою для визнання недійсною угоди укладеної між відповідачами, а ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

-          недійсною може бути визнана лише укладена угода і по даній справі відсутній предмет спору, оскільки накладні і рахунки не свідчать про укладення угоди;

-          позивач не надав доказів щодо наявності умислу у відповідача-1 на вчинення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, факт приховування від оподаткування прибутків та доходів не встановлено;

-          копія позовної заяви не була направлена прокурору Дзержинського району м.Кривого Рогу.

Відповідач-1 відзив на позов не надав та не забезпечив явку представника в судове засідання. Суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності, так як останній був належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Згідно з листом головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 22.11.2005р. №12-1-7/1400 адресою відповідача-1 є: м. Київ, бульвар Перова,44, к.1. Саме за вказаною адресою судом направлялись ухвали від 26.05.2006р., 15.06.2006р.

В судовому засіданні 29.06.2006р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача та відповідача-2, суд –

встановив:

16.07.2001р. згідно накладної №139 від 16.07.2001р., податкової накладної №139 від 16.07.2001р., рахунку №139 від 16.07.2001р. ПП „Сінклеєр” поставило на адресу ТОВ "Техпромзбут" товарно-матеріальні цінності на загальну суму 12765грн. 24коп.

Згідно платіжного доручення №19 від 16.08.2001р. відповідач-1 здійснив розрахунок за поставлені товарно-матеріальні цінності на загальну суму 12765грн. 24коп.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з таких підстав.

Відповідно до ст.49 ЦК УРСР (чинний на час укладення спірного договору) недійсною є угода, укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто, яка порушує основні принципи існуючого суспільного ладу.

Якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін –в разі виконання угоди обома сторонами –в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і  все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Згідно з п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978р. “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” при розгляді справ про визнання угоди недійсною на підставі ст.49 Цивільного кодексу України (1540-06) судам слід мати на увазі, що дія цієї норми поширюється на угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на шкоду правам, свободам і гідності громадян інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу.

Задовольняючи позов у такій справі, суд повинен у рішенні вказати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.

В даному випадку відповідна мета присутня в діях відповідача-1 і направлена на приховування від оподаткування прибутків та доходів.

Так, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23.04.2003р. визнано недійсними свідоцтво про реєстрацію та статут приватного підприємства „Сінклеєр” з моменту їх державної реєстрації. Вказаним рішенням встановлено, що реєстрація підприємства відбувалась на підставну особу без наміру здійснювати підприємницьку діяльність. Згідно пояснень засновника підприємства Жидкова Р.С. він зареєстрував підприємство на прохання знайомого, після реєстрації підприємства підприємницькою діяльністю не займався, ніяких фінансових документів не підписував.

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 25.04.2002р. Жидков Р.С. передав свої повноваження засновника підприємства Шаранданову В.В.

Згідно листа ДПІ Дніпропетровського району м. Києва від 03.08.2004р. №6199/7/13-035 ПП „Сінклеєр” з моменту реєстрації звітувало з нульовими показниками, з серпня 2001р. не надавало податкову звітність.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів” від 08.10.2004 №15 ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами. При цьому неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об'єктів оподаткування.

Факти встановлені рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23.04.2003р., додаткові докази по справі №27/117, а саме: реєстрація підприємства на підставну особу, здійснення діяльності від імені такого підприємства невстановленими особами, неподання податкової звітності і несплата податків в сукупності свідчить про наявність у відповідача-1 мети завідомо суперечної інтересам держави та суспільства при укладенні спірної угоди.

Наведене вище дозволяє погодитись з висновком позивача про те, що дії осіб, які уклали угоду з боку відповідача-1, спрямовані  на приховування від оподаткування прибутків та доходів. ПП “Сінклеєр” здійснювалась фіктивна підприємницька діяльність. Такі дії суперечать положенням ст.67 Конституції України.

Згідно з п.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як  таке, що  вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї  першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978р. якщо така угода була укладена з  метою,  завідомо  суперечною інтересам  держави  і суспільства,  до сторони,  яка діяла умисно, застосовуються наслідки,  передбачені ст.49  ЦК.  При  відсутності умислу застосовуються наслідки, передбачені ст.48 цього Кодексу.

Таким чином, за умови наявності в діях ПП “Сінклеєр” мети завідомо суперечної інтересам держави та суспільства позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення суд враховує, що про факт укладення спірної угоди позивачу стало відомо під час проведення перевірки діяльності ТОВ „Техпромзбіт” у травні 2004р.

Також, суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ „Техпромзбут” в доход державного бюджету саме кошти, оскільки товар, отриманий за спірним договором у підприємства відсутній, що підтверджується копіями податкових накладних №7 від 18.07.2001р., №9 від 30.07.2001р., №8 від 19.07.2001р., накладних №8 від 19.07.2001р., №10 від 27.07.2001р., №9 від 30.07.2001р., №7 від 18.07.2001р.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача-1, оскільки саме в його діях при укладенні договору мала місце мета завідомо суперечна інтересам держави і суспільства.

Право прокурора та позивача на звернення з відповідним позовами (в тому числі і щодо стягнення коштів) передбачено ст.5 Закону України “Про прокуратуру”, п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що дана справа розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Статтею 12 ГПК України чітко встановлено, що господарським судам підвідомчі спори, які виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав.

Відповідний спір не може розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки згідно з ч.1 ст.2 вказаного Кодексу завданням  адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та  інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, Кодекс адміністративного судочинства України за визначенням не передбачає захисту прав та інтересів органу владних повноважень, яким в даному випадку є Південна МДПІ.

Частина 2 статті 162 вказаного Кодексу також не передбачає можливості прийняття судом постанови про визнання недійсною угоди, а в останньому абзаці цієї статті мова йде про можливість прийняття іншої постанови, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів саме людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.   

Керуючись ст.49 ЦК УРСР, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсною угоду купівлі-продажу, укладену між приватним підприємством "Сінклеєр" та товариством з обмеженою відповідальністю "Техпромзбут", на виконання якої були виписані податкова накладна №139 від 16.07.2001р., накладна №139 від 16.07.2001р., рахунок №139 від 16.07.2001р. та здійснено розрахунок згідно платіжного доручення №19 від 16.08.2001р.

Стягнути з приватного підприємства „Сінклеєр” (м. Київ, бульвар Перова,44, кв.1, р/р 26007216031 в АБ „Андреевский”, м. Київ, МФО 322863, код ЄДРПОУ 31356436) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Техпромзбут” (м.Кривий Ріг, вул.Тбіліська,15, р/р 26009315700001 в КФ „ПриватБанк” в м.Кривий Ріг, МФО 305750, код ЄДРПОУ 31385996) 12765грн. 24коп., про що видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Техпромзбут” (м.Кривий Ріг, вул.Тбіліська,15, р/р 26009315700001 в КФ „ПриватБанк” в м.Кривий Ріг, МФО 305750, код ЄДРПОУ 31385996) в доход державного бюджету (код бюджетної класифікації 23030300, р/р 31118106500020, одержувач: Державне казначейство у м.Кривому Розі, код ЄДРПОУ 24230992, банк одержувача: УДК у Дніпропетровській області, МФО 805012) 12765грн. 24коп., про що видати наказ.

Стягнути з приватного підприємства „Сінклеєр” (м. Київ, бульвар Перова,44, кв.1, р/р 26007216031 в АБ „Андреевский”, м. Київ, МФО 322863, код ЄДРПОУ 31356436) в доход державного бюджету (отримувач: відділення Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, банк отримувача: Відділення банку УДКУ  у Дніпропетровській області, ЗКПО24246786,  МФО805012, р/р 3111195600005) 212грн. 65коп. держмита, на користь ДП “Судовий інформаційний центр” 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати накази.

Суддя                                                                                          В.О.Татарчук

Дата підписання рішення, оформленого у відповідності до ст.84 ГПК України –04.07.2006р.